Справа № 133/550/21

Провадження №11-кп/801/341/2022

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

за участі учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

та його захисника ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції з Козятинським міськрайонним судом Вінницької області апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 лютого 2022 року у кримінальному провадженні, відомості про яке вне6сені до ЄРДР 02.01.2021 за №12021020170000001,

якою задоволено клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 , відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_7 щодо зміни запобіжного заходу, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з 04.02.2022 по 04.04.2022 включно, відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старі Трояни Кілійського району, Одеської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, перебуває в цивільному шлюбі, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-згідно вироку Козятинського районного суду Вінницької області від 25.08.2009р. за ст.185 ч.1 КК України на 100 годин громадських робіт;

-згідно вироку Козятинського районного суду Вінницької області від 07.04.2011р. за ст.185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі, з випробуванням іспитовим строком на 2 роки;

-згідно вироку Козятинського районного суду Вінницької області від 02.04.2012р. за ст. ст.185 ч.3, 71 КК України на 5 роки позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 18.11.2016 р. по відбуттю строку покарання,

-згідно вироку Святошинського районного суду м. Києва 04.01.2017р. за ч.2 ст.186, ч.5 ст.72 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі,

- який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.125 КК України,

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

У провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 125 КК України, та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20.12.2021 у цьому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 17.02.2022 включно.

В судове засідання від прокурора Козятинського відділу Хмільницької місцевої прокуратури ОСОБА_6 надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожному, строком на 60 днів, оскільки строк тримання під вартою закінчується, однак не вбачається за можливе, що судовий розгляд буде завершений до закінчення такого строку.

При цьому прокурор вказав, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існують, вони не зменшились, а тому продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним з метою запобігання ризикам переховуватись від суду, перешкоджати встановленню істини у справі шляхом негативного впливу на свідків та потерпілих, іншого підозрюваного, продовжувати вчиняти нові подібні злочини, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються.

Подані клопотання прокурор підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_10 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, просили змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Захисник зазначив, що прокурором не доведено, що ризики продовжують існувати та те, що вони не зменшились, а тому підстав продовжувати запобіжний захід у виді тримання під вартою немає. Крім того, частина свідків вже допитані у судовому засіданні, а тому посилання прокурора на те, що обвинувачені можуть вплинути на покази свідків не є обґрунтованими.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник також заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Захисник просив змінити міру запобіжного заходу на більш м`яку - у виді цілодобового домашнього арешту. Зазначав, що цілодобовий домашній арешт є цілком виправданим запобіжним заходом для його підзахисного, оскільки ОСОБА_7 має сімейні стосунки з ОСОБА_11 (хоча шлюб не зареєстрований), від спільного проживання із якою у них народився син – ОСОБА_12 ; він має постійне місце проживання; при цьому він та сам обвинувачений посилались на раніше надані докази, які долучено до матеріалів справи. Заперечували щодо доводів про його антигромадську поведінку, посилаючись на відсутність відповідних відомостей щодо його негативної поведінки з боку правоохоронних органів та сільської ради. Отже, захисник просив суд застосувати більш м`який запобіжний захід, а тримання під вартою вважає не обґрунтованим.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 лютого 2022 року Клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , - задоволено.

Продовжено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 04.02.2022 по 04.04.2022 включно.

Клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - задоволено.

Продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 04.02.2022 по 04.04.2022 включно.

Клопотання ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 - ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт залишено без задоволення.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала

В своїй апеляційній обвинувачений ОСОБА_7 просить ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04.02.2022 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції в ході судового розгляду не було прийнято до уваги те, що він має постійне місце проживання, наявність стійких соціальних зв`язків, зокрема відповідно до довідки про склад сім`ї він проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_13 , 1966 р.н., цивільною дружиною ОСОБА_11 , 1997 р.н. та її донькою ОСОБА_14 , 2018 р.н. Також в судовому засіданні прокурором не було надано жодного доказу в підтвердження наявності ризиків його переховування, в розшуку він не перебував, ніколи від слідства не ухилявся, а навпаки активно сприяв слідству. Тому вважає, що є усі підстави для зміни йому запобіжного заходу на домашній арешт.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_7  своюапеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Захисник ОСОБА_8 апеляційну скаргу свого підзахисного підтримав в повному обсязі і також просив її задовольнити, посилаючись на викладенні в ній доводи.

Прокурор ОСОБА_6 заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 без змін, вважає її законною та обґрунтованою.

Мотиви суду

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, заперечення прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.

За частиною першою та п.9 ч.2 ст.131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.

За змістом ч.3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.

При вирішенні питання за клопотанням прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що ризик переховування щодо ОСОБА_7 є обґрунтованими та доведеним, оскільки суворість покарання в сукупності з обставинами, що характеризують особу ОСОБА_7 , відсутності місця роботи та соціальних зв`язків, притягнення до кримінальної відповідальності у минулому вказують на можливість його переховування. При цьому суд не вбачав за можливе встановити наявність стійких соціальних зв`язків ОСОБА_7 , оскільки суду не було надано належних доказів. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується в сукупності характеризуючими даними щодо особи ОСОБА_7 та фактами його неодноразових притягнень до кримінальної відповідальності, відбування реальної міри покарання, яка не забезпечила його виправлення.

Також суд першої інстанції вважав, що ризик щодо незаконного впливу ОСОБА_7 на потерпілих перестав існувати, оскільки останні були допитані. При цьому не усі свідки допитані у справі, а ОСОБА_7 будучи обізнаним про їх місцезнаходження, може вчиняти дії спрямовані на зміну їх показів. Тобто такий ризик, хоча вже допитано трьох свідків, продовжує існувати, і мають бути вжиті такі заходи, які можуть реально запобігти та нівелювати такий ризик.

Неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу суд першої інстанції обґрунтовував тим, що встановлені ризики продовжують існувати, зменшились лише в частині неможливості здійснити вплив на потерпілих з метою зміни їх показів, обвинуваченими не надано доказів, які б вказували про зменшення ризиків, на які посилається прокурор, у такій мірі, що вказувало б на можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо строку продовження запобіжного заходу, суд взяв до уваги стадію кримінального провадження, а саме, що у кримінальному провадженні не здійснено судове слідство, та не досліджені письмові докази, не допитані усі свідки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність продовження застосованого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України віднесене до тяжкого злочину та у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Це узгоджується також із нормою п.5 ч.2 ст.183 КПК України, за змістом якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Наряду з вказаним, у п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте, при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою, суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.

Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги обвинуваченого щодо наявності на його думку підстав для скасування ухвали суду щодо продовженого відносно нього судом першої інстанції вказаного запобіжного заходу та обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, так як при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати також і тяжкість звинувачення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії» зазначив, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 п.1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Проте колегія суддів вважає, що фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, один з яких є умисним тяжким злочином поєднаним з насильством, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів, був засуджений та відбував призначені покарання за їх вчинення як реально, так і з іспитовим строком  не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, відсутність постійного місця роботи,наявність негативної характеристики за місцем проживання вказують на обґрунтованість продовження судом саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою та в судове засідання апеляційного суду надані не були.

При цьому наявність певних соціальних зв`язків, зокрема постійного місця реєстрації та проживання на території Вінницької області, цивільної дружини та її малолітньої дитини, сприяння у встановленні об`єктивних ознак злочинів, про що зазначив обвинувачений у свої апеляційній скарзі, не є безумовними підставами для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку обвинуваченого, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.

Не знайшло свого підтвердження в ході апеляційного розгляду твердження обвинуваченого та захисника, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є спільною дитиною від перебування ним в цивільному шлюбі з ОСОБА_11 , оскільки в свідоцтві про народження дитини батьком записано ОСОБА_15 . Також за місцем реєстрації ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до наданого захисником суду витягу від 10.01.2022 за №1 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, вказано лише ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , відомості щодо реєстрації малолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за вказаною адресою відсутні.

Апеляційний суд вертає увагу на те, що зазначені як в апеляційній скарзі, так і в судовому засіданні обвинуваченим обставини існували і на момент інкримінованих йому злочинів у даному кримінальному провадженні та жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці останнього.

Продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 вказаного запобіжного заходу відповідає вимогам ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Судом щодо висловленої в судовому засіданні позиції захисника та обвинуваченого, наведені достатні мотиви для відмови в обранні останньому більш м`якого запобіжного заходу, який зміг би запобігти встановленим в ході розгляду справи та доведеним в судовому засіданні прокурором ризикам. Зокрема, це тяжкість обвинувачення, відсутність істотних змін ризиків, обставин провадження та даних про особу обвинуваченого. Також згода як сторони захисту, так і самого обвинуваченого на залишення йому певної форми арешту, все ж таки підтверджує існування процесуальних ризиків у вказаному провадженні.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Встановлено, що за рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 27.06.2019 ОСОБА_7 05.07.2019 було звільнено від відбування покарання умовно-достроково строком на 1 рік 5 місяців 21 день, проте, це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, що свідчить про схильність останнього до вчинення злочинів.

Апеляційний суд зважає на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, оцінивши у сукупності встановлені судом обставини у контексті конкретних фактичних обставин вчинення останнім кримінального правопорушення з урахуванням характеру насильницьких протиправних дій, вчинених групою осіб, що спричинили смерть потерпілого, а також даних про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів, був засуджений та відбував призначені покарання за їх вчинення як реально, так і з іспитовим строком, відсутність постійного місця роботи,наявність негативної характеристики за місцем проживання, зловживання останнім спиртними напоями, а тому вважає, що буде достатнім та обґрунтованим продовження застосованого до ОСОБА_7 саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також вказане дає підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Колегія суддів вважає, що вказаний запобіжний захід є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого продовжують існувати у вказаному кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти суд, оскільки в ході апеляційного розгляду знайшли своє підтвердження висновки суду першої інстанції щодо продовження судового слідства у вказаному кримінальному провадженні, необхідність допиту свідків та дослідженні письмових доказів.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції щодо вживання всіх заходів щодо недопущення затягування розгляду вказаного кримінального провадження, розглянути справу у розумні строки та постановити відповідне законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні апеляційним судом не виявлено.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а доводи апеляційної скарги обвинуваченого викладених в ній висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 лютого 2022 року щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з 04.02.2022 по 04.04.2022 включно відносно обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст.121, ч.1 ст.125КК України - залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2                         ОСОБА_3                         ОСОБА_4