Справа № 2-1776/11

Категорія 36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10 травня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Цокол Л.  І. ,

при секретарі –                    Шарапа М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи Головного управління юстиції в м. Києві про визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду і просить визнати недійсним свідоцтво від 05 жовтня 2007 року про право спадщини за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, видане ОСОБА_2 Позовні вимоги обгрунтовані тим, що під час розподілу спадщини не була врахована та обставина, що квартира АДРЕСА_1 була придбана померлою ОСОБА_5., дружиною позивача в період шлюбу з ним. Отже 1/2 вказаної квартири належить позивачу на праві спільної сумісної власності подружжя, а решта квартира є спадковим майном.

Представник позивача ОСОБА_3.під час судового розгляду підтримав вимоги ОСОБА_1 та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в пзовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явилась, про час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, направила до суду свого представника ОСОБА_4., який вимоги позивача ОСОБА_1  визнав.

Головне управління юстиції в м. Києві будучи повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання свого представника не направив, заперечень по суті спору не подав.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Відповідно  до ст.. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини,  чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5. Спадкоємцями першої черги, які звернулись із заявами про прийняття спадщини є її чоловік ОСОБА_1, неповнолітні  донька та син, а також мати – ОСОБА_2

Спадкове майно померлої складалось в тому числі з квартири АДРЕСА_1

Під час подання заяви 16 листопада 2010 року про видачу свідоцтва про право на спадщину до державного нотаріуса Восьмої Київської державної нотаріальної контори громадянин ОСОБА_1 зазначив, про те, що вказана квартира (АДРЕСА_1) була набута померлою за час шлюбу, але за кошти, які належали  їй особисто. Зміст ст.. 57 Сімейного кодексу України спадкодавцю було роз’яснено. Під час подання заяви про прийняття спадщини 08 лютого 2006 року позивач ОСОБА_1 зазначив, про те, що на видачу свідоцтва про право власності як чоловік, що пережив померлу дружину не претендує.

З огляду на зазначені обставини суд знаходить повністю безпідставними твердження позивача про те, що  квартира АДРЕСА_1 є спільною  сумісною власністю подружжя, і 1/2 вказаної квартири належить йому як чоловіку, що пережив дружину, і лише інша 1/2  частина є спадковим майном.

Виходячи з цього свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину квартириАДРЕСА_1видане державним нотаріусом Восьмої Київської державної нотаріальної контори на ім"я ОСОБА_2 05 жовтня 2007 року є таким , що видане відповідно до  вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст. 57 Сімейного кодексу України, ст. 1261 ЦК України,ст. ст. 8,10,60,208,212,213,214,215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

   В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи Головного управління юстиції в м. Києві про визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом, відмовити.   Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти діб з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення - в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                            Л. І. Цокол