202/692/22

1-кп/202/211/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська        

у складі: головуючої – судді ОСОБА_1

        при секретарі - ОСОБА_2

       розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадженняза №12021041660000638 від 01.10.2021 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у м. Дніпро, з неповною середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора – ОСОБА_4 , захисника – адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого – ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_3 , у невстановлені дату та час, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , у сміттєвому баку помітив предмет, що зовні схожий на гранату із запалом. Усвідомивши, що вказаний предмет є споряджений корпус гранати, у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на придбання та зберігання вибухової речовини та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.

Після чого реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3 взяв вище вказаний предмет, схожий на споряджений корпус гранати, та поклав його до кишені своєї куртки, яка була одягнена на ньому в той момент, тим самим незаконно придбав вибухову речовину та вибуховий пристрій, чим порушив ст.39 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолодженої зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, не маючи дозволу, передбаченого положенням «Про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 прибувши до свого місця мешкання, що за адресою: АДРЕСА_1 , поклав вище вказаний предмет, що схожий на споряджений корпус гранати, до шафи, тим самим почав його зберігати.

В подальшому, 01 жовтня 2021 року, близько 16 годині ЗО хвилин ОСОБА_6 , яка проживає спільно із ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході прибирання виявила у шафі предмет, що схожий на гранату, та про свою знахідку повідомила працівників Національної поліції України.

Того ж дня, в період часу з 18 години 27 хвилин до 18 годин 50 хвилин, слідчим СВ ВП №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 за добровільної згоди ОСОБА_6 , було проведено огляд квартири АДРЕСА_3 , де в спальній кімнаті на підлозі було виявлено та вилучено: корпус гранати РГН, яка є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а саме спорядженим корпусом ручної, осколкової, наступальної гранати РГН і відноситься до вибухових речовин та запал типу УДЗ, який являється запалом типу УДЗ і відноситься до категорії вибухових пристроїв.

Таким чином, дії ОСОБА_3 виразилися у незаконному зберіганні та придбанні вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

       21 лютого 2022 року між прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 і ОСОБА_3 укладена угода про визнання винуватості.

Згідно вказаної угоди ОСОБА_3 під час судового розгляду повністю визнав свою винуватість у висунутому йому обвинуваченні, щиро покаявся у скоєному.

При укладенні даної угоди прокурором враховано наявність суспільного інтересу, оскільки відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Також вказаною угодою сторони погодили покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки, із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В угоді передбачені наслідки її укладання, затвердження та невиконання, які роз`яснені.

Розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості суд, заслухавши прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника – адвоката ОСОБА_5 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

       Частиною 4 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Так, злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_3 визнав себе винуватими, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Також судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і призначення останньому узгодженого сторонами покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 21 лютого 2022 року між прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 і ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину, покладаючи на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції

Стягнути з ОСОБА_3 - 1716, 10 гривень на користь держави за рахунок проведення вибухово- техничної експертизи.

Речові докази – споряджений корпус ручної, осколкової, наступальної гранати РГН та запал типу УДЗ, - знищити. .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча ОСОБА_1