КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-12200/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"12" квітня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: - Безименної Н.В.,
суддів: - Гром Л.М. та Кучми А.Ю.,
при секретарі - Проценко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Вищої Кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України визнання нечинним рішень, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року позивач звернулася в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Вищої Кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, в якому просила визнати нечинним рішення відповідача: № V/13-239 «Про дату проведення V З'їзду адвокатів України»; № V /13-240 «Про склад оргкомітету з питань організації та проведення V З'їзду адвокатів України»; № V/13-241 «Про норму представництва на V З'їзді адвокатів України»; № V /13-242 «Про затвердження порядку денного V З'їзду адвокатів України»; № V /13/243 «Про затвердження порядку обрання делегатів V З'їзду адвокатів України»; № V /13-244 «Про затвердження регламенту V З'їзду адвокатів України»; № V /13-245 «Про затвердження попереднього кошторису V З'їзду адвокатів України»та встановити відсутність компетенції Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України на скликання з'їздів адвокатів України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2010 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України. Рішення суду вмотивовано тим, що Вища кваліфікаційна комісія адвокатури не здійснювала владні управлінські функції при виданні оскаржуваних рішень, в розумінні ст. З КАС України, оскільки у такий спосіб відповідач реалізував делеговані йому З'їздом адвокатів України організаційні повноваження щодо скликання, організації та проведення з'їзду адвокатів України, крім того, оскаржувані рішення не є правовими актами у розумінні КАС України.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. На думку апелянта, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню через неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції керувався положенням п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.
З таким висновком не можливо не погодитись, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Відповідно За наслідками підготовчого провадження суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (п. 3 ч. 1 ст. 121 КАС України).
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст. 3 КАС України під справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Під терміном «суб'єкт владних повноважень»розуміють орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У п. 1 ч. 1 статті 17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, у випадку коли суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції по відношенню до іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції і відповідно не відноситься до компетенції адміністративних судів.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо того, що Вища кваліфікаційна комісія адвокатури не здійснювала владні управлінські функції при виданні оскаржуваних рішень, в розумінні ст. 3 КАС України, оскільки у такий спосіб відповідач реалізував делеговані йому З'їздом адвокатів України організаційні повноваження щодо скликання, організації та проведення з'їзду адвокатів України та оскаржувані рішення не є правовими актами у розумінні КАС України.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки дану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З врахуванням викладеного, судом першої інстанції винесено законне, обґрунтоване рішення з врахуванням норм чинного законодавства, підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Н.В. Безименна
Судді: Л.М. Гром
А.Ю. Кучма