У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Вус С.М.,

суддів Гриціва М.І. та Школярова В.Ф.,

за участю прокурора Тилика Т.М.,

засуджених: ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

захисників: ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 12 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Волинської області на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 жовтня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

згідно ст. 55 КК України 1960 року

не судимого,

- за ч. 2 ст. 368 КК України до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатись депутатською діяльністю строком на 3 роки;

- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися депутатською діяльністю строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та з покладенням, відповідно до ст. 76 КК України, обов’язків повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання і періодично з’являтися для реєстрації в ці органи;

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судимого,

- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_9 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України, обов’язків повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, праці та періодично з’являтися для реєстрації в ці органи;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

не судимого,

- за ч. 1 ст. 368 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися депутатською діяльністю строком на 3 роки;

- за ч. 1 ст. 383 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися депутатською діяльністю строком на 3 роки.

На підставі п. е ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року ОСОБА_6 звільнено від призначеного судом покарання.

Даним вироком засуджено також ОСОБА_10 та ОСОБА_11, судове рішення щодо яких не оскаржено.

В апеляційному порядку зазначений вирок не переглядався.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_5, будучи службовою особою – депутатом Прилуцької сільради Ківерцівського району Волинської області та будучи головою її постійної комісії з питань земельної реформи, екології, охорони навколишнього природного середовища, за попередньою змовою з іншими депутатами, зокрема ОСОБА_9, в період часу з 15 по 21 жовтня 2006 року дав хабар у розмірі 1000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 5050 грн., службовій особі – депутату Прилуцької сільради ОСОБА_6 за позитивне голосування при прийнятті сільрадою рішення «Про розгляд клопотання ТзОВ «Аргос».

Крім того, ОСОБА_5 21 жовтня 2006 року, за попередньою змовою з вищезазначеними депутатами сільради, дав хабар ОСОБА_6 в розмірі 1000 доларів США, що за курсом НДУ становило 5050 грн. за виконання ним дій в інтересах ТзОВ «Аргос» з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме за прийняття сільрадою рішення про відведення даному товариству ділянки землі та зміни її цільового призначення.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5, будучи депутатом Прилуцької сільради та обіймаючи посаду голови постійної комісії з питань земельної реформи, екології, охорони навколишнього природного середовища, будучи особою, яка займає відповідальне становище, з використанням наданої йому влади та службового становища, повторно, шляхом вимагання, отримав від ПП ОСОБА_12 хабар за дачу дозволу на розташування останнім магазину в с. Сапогове на земельній ділянці із земель резервного фонду, а саме: 04 січня 2007 року - в розмірі 100 доларів США,    24 січня 2007 року – в розмірі 100 доларів США, а всього в сумі 200 доларів США, що за курсом НБУ становило 1010 грн.

ОСОБА_9, будучи службовою особою, депутатом Прилуцької сільради Ківерцівського району Волинської області, за попередньою змовою з ОСОБА_5 та іншими депутатами сільради, в період з кінця листопада по грудень 2006 року, давав хабарі депутатам зазначеної сільради за позитивне голосування ними рішення про розгляд клопотання ТзОВ «Аргос» та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки даному товариству. А саме: депутату ОСОБА_13 – в розмірі 800 доларів США, що за курсом НБУ становило 4040 грн., ОСОБА_14 – в розмірі 1900 доларів США, що за курсом НБУ становило 9595 грн., ОСОБА_15 – в розмірі 2000 доларів США, що за курсом НБУ становило 10100 грн., ОСОБА_16 – в розмірі 1900 доларів США, що за курсом НБУ становило 9595 грн.

Крім того, ОСОБА_9, будучи службовою особою, депутатом сільради, за попередньою змовою з ОСОБА_5 та іншими особами, намагався передати хабар депутатам сільради за позитивне голосування ними на сесії питання щодо відведення земельної ділянки ТзОВ «Аргос», зокрема, ОСОБА_17 – в розмірі 2000 доларів США, що за курсом НБУ становило 10100 грн., ОСОБА_18 – в розмірі 1800 доларів США, що за курсом НБУ становило 9090 грн. Однак злочин до кінця доведений не був, оскільки зазначені особи від одержання хабара відмовилися.

ОСОБА_6, будучи службовою особою, депутатом Прилуцької сільради Ківерцівського району Волинської області, в період з 15 по 21 жовтня 2006 року, одержав хабар в розмірі 1000 доларів США, що за курсом НБУ становило 5050 грн. за виконання ним в інтересах ТзОВ «Аргос» дій з використанням наданої влади та службового становища, а саме, за позитивне голосування ним на сесії сільради рішення про розгляд клопотання даного товариства, а також - в розмірі 1000 доларів США за позитивне голосування про відведення товариству земельної ділянки (зміни цільового призначення).

Крім того, ОСОБА_6, будучи під розписку попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, надав слідчому прокуратури Волинської області завідомо неправдиве повідомлення про внесення працівником управління СБУ у Волинській області завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів – протоколу явки з повинною ОСОБА_6 від  25 січня 2007 року та протоколу пояснення ОСОБА_6 від тієї ж дати щодо обставин одержання останнім хабара від ОСОБА_5

У касаційному поданні прокурор посилається на неправильну кваліфікацію судом дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 368 КК України, зазначає, що оскільки в його діях наявна ознака повторності, то їх слід кваліфікувати за частиною другою даної статті. Вважає, що внаслідок неправильного застосування кримінального закону, суд призначив ОСОБА_6 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину внаслідок м’якості. Крім того, прокурор посилається на м’якість призначеного ОСОБА_5 і ОСОБА_9 покарання та невмотивованість рішення суду про звільнення цих засуджених від відбування покарання з випробуванням.

У запереченні на касаційне подання засуджений ОСОБА_5 просить залишити вирок суду без зміни, вказує на дотримання судом при розгляді справи вимог кримінально-процесуального закону, обґрунтованість вироку та відповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та даних про його особу.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, пояснення засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які заперечували проти задоволення подання та просили залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у вчиненні ними зазначених у вироку злочинів по суті не оспорюються у касаційному поданні, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким судом дано належну оцінку.

Посилання прокурора на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч. 1   ст. 368 КК України не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 КК України та роз’яснень, що містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», від повторності злочинів необхідно відрізняти продовжуваний злочин, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_6 отримав у період часу з     15 по 21 жовтня 2006 року хабар за позитивне голосування ним при прийнятті сільрадою рішення «Про розгляд клопотання ТзОВ «Аргос», тобто про внесення на розгляд сільради клопотання даного товариства стосовно відведення йому ділянки землі. Він же 21 жовтня 2006 року отримав хабар за позитивне голосування при прийнятті по суті рішення про відведення даному товариству ділянки землі та зміни її цільового призначення. Таким чином, суд вірно встановив, що дії ОСОБА_6 було охоплено єдиним умислом на отримання хабара за позитивне голосування на сесії сільради земельного питання в інтересах ТзОВ «Аргос».

Безпідставними є і доводи касаційного подання, про невідповідність призначеного ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості вчинених ними злочинів та даним про їх особи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженим покарання та про звільнення ОСОБА_5 і ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, а також про застосування до ОСОБА_6 положень Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, суд у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів та дані про їх особи.

Зокрема, встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_6 раніше не судимі, ОСОБА_5, в силу ст. 55 КК України 1960 року, вважається таким, що не має судимості, вчинені ОСОБА_5 та ОСОБА_9 злочини відносяться до категорії тяжких, а вчинені ОСОБА_6 злочини – до категорії невеликої та середньої тяжкості.

Судом враховано позитивні характеристики всіх засуджених. ОСОБА_5 є головою фермерського господарства, має на утриманні неповнолітню дитину та матір похилого віку, бере активну участь у громадському житті. ОСОБА_6 є інвалідом 3-ої групи по зору.

Обставинами, що пом’якшують покарання, визнано часткове визнання засудженими своєї вини, а щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_6 – вчинення ними злочинів уперше. Обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.

При вирішенні питання про призначення покарання суд урахував, що з моменту вчинення засудженими зазначених у вироку діянь, вони нових злочинів та правопорушень не вчиняли, а їх поведінка та відношення до своїх службових обов’язків дала суду можливість стверджувати, що вони стали на шлях виправлення.

Отже, виходячи з наведеного, місцевий суд прийняв обґрунтоване рішення про можливість звільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_9 від відбування призначеного їм покарання з випробуванням та про застосування до ОСОБА_6 положень п. е ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційного подання прокурора слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України та п. 2 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

касаційне подання першого заступника прокурора Волинської області залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від          21 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_6  – без зміни.

    с у д д і :

Вус С.М.                    Гриців М.І.                         Школяров В.Ф.