КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-13321/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
У Х В А Л А
Іменем України
"05" квітня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменко В.В., Шурко О.І.
при секретарі - Шейко К.В.
розглянувши в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2010 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2010 р. публічне акціонерне товариство «Український зональний науково дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою від 28 грудня 2010 р. адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 12 лютого 2010 р. № 0001102305/0, № 0001112305/0 та від 07 липня 2010 р. № 0000911705/2. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на те, що оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог не відповідає приписам ст. 159 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що висновки акту перевірки від 01.02.2010 р. № 40/23-5/01422826 про порушення Позивачем приписів підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість та підпунктів “д”, “і” пункту 1.3, пункту 1.15 статті 1, підпунктів “г”,“е” підпункту 4.2.9, підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4, підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.2 пункту 8.2 статті 8, підпункту “а” пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»Відповідач обґрунтував ненаданням Позивачем у повному обсязі на момент перевірки документів бухгалтерського та податкового обліку та відповідних підтверджуючих документів.
Досліджуючи питання в частині визначення Позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток судом було встановлено, що товари (роботи, послуги) за період, що перевірявся, придбавалися позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції. В матеріалах справи наявні копії документів, які підтверджують правомірність формування Позивачем валових витрат за наведений період. За таких обставин висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження податку на прибуток нормативного та документального підтвердження не знайшли.
Було досліджено та спростовано зазначене Відповідачем порушення Позивачем пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Визнано обґрунтованими позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 12 лютого 2010 року №0001112305/0.
В ході дослідження визначеного Позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість суду були надані копії належним чином оформлених податкових накладних, виписаних постачальниками Позивача, які надають право на формування податкового кредиту за відповідні періоди. Як наслідок суд встановив, що останнім правомірно відносились до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва. Відтак висновок відповідача про порушення ПАТ «КиївЗНДІЕП»підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи та спростовуються матеріалами справи, а сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 3 759 850,00 грн. визначена позивачу протиправно.
В частині визначення Позивачу суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб суд 1-ї інстанції звернув свою увагу на підпункт 6.3.5 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов’язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.
В ході розгляду справи судом загальної юрисдикції а також її апеляційного перегляду, Відповідач не надав доказів які б вказували, що позивач та наймані ним особи є пов’язаними особами. Останнім не доведено факту змови між позивачем та найманими особами, спрямованої на ухилення від оподаткування податком з доходів фізичних осіб. За таких обставин Позивач, як працедавець, не несе відповідальності у випадку порушення найманими особами вимог підпункту 6.3.1 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2010 р. № 0000911705/0 застосувавши припис пп.6.4.3 п.6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Колегія суддів не може не погодитись з доводами суду першої інстанції в частині відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва по проведенню позапланової виїзної перевірки, оскільки було встановлено, що останній діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений, зокрема, ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Врахувати, що Відповідач правомірно керувався відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, оскільки на час проведення перевірки керівником ПАТ «КиївЗНДІЕП»був ОСОБА_2 Крім того, в матеріалах справи міститься копія декларації ПАТ «КиївЗНДІЕП»з податку на прибуток підприємств за 2009 рік, які містить дані про те, що керівником підприємства також являється ОСОБА_2, головним бухгалтером ОСОБА_3
Підсумовуючи наведене вище колегія суддів зазначає, що здійснивши аналіз норм чинного законодавства на які посилаються сторони, перевіривши обставини, які були встановлені судом першої інстанції суд приходить до висновку, що рішення від 23 березня 2010 р. є обґрунтованим, з урахуванням всіх обставин у справі. Доводи апелянта щодо невірного застосування норм матеріального права судом 1-ї інстанції на увагу не заслуговують оскільки спростовуються встановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва –залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2010 р –без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва –залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2010 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко