Справа № 199/10907/23

(2/199/937/24)

УХВАЛА

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Богун О.О.,

при секретареві Дубовик А.П.,

за участю учасників справи:

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання позивачки за первісним позовом про забезпечення доказів по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частини житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває на розгляді вищезазначена цивільна справа.

Позивачкою ОСОБА_1 подано клопотання про забезпечення доказів по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частини житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою, а саме:

1.Витребувати у ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 дозвіл на здійснення добудови за адресою: АДРЕСА_1 ;

2.Витребувати у ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 технічну документацію за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка за первісним позовом у судовому засіданні клопотання підтримала та наполягала на його задоволенні.

Представник відповідачки за первісним позовом у судовому засіданні заперечував проти задоволення вищевказаного клопотання.

Дослідивши заяву про забезпечення доказів, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.

За змістом наведених норм обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.

Згідно з вимогами пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18.

Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність тощо).

Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об`єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося.

Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про витребування доказів необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому або їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим.

Надавши юридичну оцінку заяві позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 про забезпечення доказів, з урахуванням викладених у ній обставин, суд дійшов висновку, що остання не відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 116 ЦПК України, оскільки не містить обґрунтувань та доказів на підтвердження наявності реальних ризиків чи загроз того, що докази, про забезпечення яких порушує питання заявник, можуть бути втрачені або їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим.

Позивачка за первісним позовом у своєму клопотанні не посилається на наявність підстав вважати, що докази, про витребування яких вона просить, будуть втрачені в подальшому або їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим та не надає підтверджень об`єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто.

Таким чином, позивачкою за первісним позовом не обґрунтовано та не доведено підстав для забезпечення доказів у порядку статей 116-118 ЦПК України.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що клопотання позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 про забезпечення доказів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 116 -118,260-261,263,353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання позивачки за первісним позовом про забезпечення доказів по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частини житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя                                                         О.О. Богун

21.10.2024