Справа № 344/11078/24

Провадження № 22-ц/4808/1376/24

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої                                Пнівчук О.В.,

суддів:                                Бойчука І.В., Томин О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скарг у ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голуб Григорій Степановична рішення Івано-Франківського міського суду від 04 вересня 2024 року, у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голуб Григорій Степанович до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голуб Григорій Степанович звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.

Позов обґрунтовано тим, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, від якого у них народилися діти -  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позов про розірвання шлюбу між сторонами перебуває на розгляді в Івано-Франківському міському суді.

Позивач, посилається на те, що відповідач жодних коштів на потреби дітей не виділяє, обіцяє надавати кошти на утримання дітей тільки після повторного тесту ДНК, оскільки не вважає дітей своїми. Відтак, особисті відносини між сторонами уже довгий час мають негативний характер, відсутнє нормальне спілкування, що негативно впливає як на відповідача так і на позивача. Внаслідок такої ситуації, яка склалася у сімейному житті сторін, позивачка змушена була піти від відповідача разом з дітьми, щоб захисти їх та зберегти їх психологічний стан, оскільки неврози, які проявилися у двох діток, могли проявитися і у решти дітей.

Позивач зазначала, що їй важко самостійно утримувати 5-ох дітей. Ріст цін спонукає до необхідності витрачати на утримання дітей значні витрати на відповідне харчування, шкільне приладдя, одяг, взуття, проїзд у транспорті, заняття в гуртках.

Просила суд встановити розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 гривень щомісячно на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття. На думку позивачки такий розмір буде достатнім для матеріального забезпечення дитини і відповідатиме принципу рівноправності визначених обов`язків кожного з батьків по матеріальному утриманню та забезпеченню дитини в межах своїх здатностей і фінансових можливостей, умов життя необхідних для її гармонійного розвитку.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі по 2500 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Стягнення аліментів розпочато з 12 червня 2024 року і проводити до повноліття дітей.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у дохід державного бюджету в розмірі 1 211,20 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Враховуючи інтереси дітей, принцип розумності та справедливості, визначений законодавством прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, матеріальний стан позивача, фізичний та майновий стан відповідача, який є особою працездатного віку, тимчасово не працює, а також враховує потреби дітей на їх фізичний та духовний розвиток, суд дійшов висновку стягувати аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 грн на кожну дитину щомісячно. Відповідно сукупний розмір стягуваних з відповідача аліментів на п`ятьох дітей  буде становити 12 500 грн, що з урахуванням прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку буде забезпечувати гідний рівень життя, а також повноцінний розвиток дітей, водночас, не ставитиме відповідача у скрутне матеріальне становище.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Голуб Г.С. посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачка у шлюбі з відповідачем мають п`ятьох спільних дітей. Через постійні сварки та ревнощі життя з відповідачем не склалось і вона разом з синами змушена була виїхати за кордон до Канади.

Відповідач коштів на утримання дітей не надавав. Тільки після звернення до суду з позовом, відповідач заперечуючи проти розміру аліментів, які позивач просила суд стягнути на утримання усіх дітей, 30.07.2024 відправив на карту позивача кошти у сумі 119050,02 грн. з призначенням платежу «аліменти на утримання дітей за 14 місяців» (копія платіжної інструкції додається), тобто по 1700 грн на дитину щомісяця, вважаючи, що за такі кошти можна прожити дитині.

Представник апелянтки зазначив, що через постійні сварки та конфлікти у двох синів діагностували невроз, через це позивачка несе значні кошти на лікування дітей.

Крім того, на даний час значно зросли ціни на їжу та одяг, підвищились ціни на побутові послуги, у зв?язку із чим на утримання дітей необхідно більше коштів. Витрати на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту, харчування дітей постійно з роками збільшуються. Розмір отримуваних тимчасових доходів не перекриває навіть і половини витрат пов?язаних з утриманням дітей. Окрім того, ріст цін спонукає до необхідності витрачати на утримання дітей значні кошти на відповідне харчування, шкільне приладдя, одяг, взуття, проїзд у транспорті, заняття в гуртках. Кошти, які може отримати позивач недостатні, вони є мізерними при теперішніх цінах на життя, а діти потребують допомоги у частині матеріального забезпечення від батька.

Вважає, що аліменти в розмірі по 10 000 грн на кожну дитину будуть достатніми та відповідатимуть принципу рівності та справедливості.

Крім того вважає, що при визначенні розміру аліментів суд не врахував матеріальне становище платника аліментів. Вони з чоловіком ОСОБА_2 протягом останніх років вели спільний бізнес, де за апелянтом було зареєстровано ФОП по торгівлі продовольчими товарами, вона вела документацію, а фактично усю фізичну діяльність здійснював відповідач. У сторін було в оренді кілька складів, зокрема на АДРЕСА_1 та поруч залізно-дорожного вокзалу в АДРЕСА_1 .

З березня 2024 року, тобто з часу виїзду за кордон, увесь бізнес залишився відповідачу, а в травні 2024 року апелянтка закрила свій ФОП. При цьому, у зв?язку з тим що відповідач не надає їй бухгалтерську документацію, яка залишилася у їх спільному будинку, апелянтка змушена сплачувати також різного роду штрафи на які потрібні кошти.

Зазначила, що відповідач і надалі працює на складах, здійснює оптовий та роздрібний продаж продовольчих товарів. Вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дітей на належному рівні.

До часу подання позовної заяви апелянт проживала з дітьми на кошти, які вона заощадила проживаючи в Україні.

Правом на подачу відзиву відповідач не скористався.

Відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України, частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 31 жовтня 2006 року сторони зареєстрували шлюб.

Згідно з копій свідоцтв про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складає – 2563 грн, від 6 до 18 років – 3 196 грн.

Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції забезпечивши повний та всебічний розгляд справи на підставі наданих сторонами доказів, доводів і заперечень, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, надавши їм належну правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з  ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1  аліментів на утримання синівОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі по 2 500,00 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.

Доводи апелянта про те, що розмір доходів відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти у більшому розмірі не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними доказами у справі.

Доказів про отримання відповідачем значних доходів від підприємницької діяльності матеріали справи не містять, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що позивачка не позбавлена права звернутись з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, якщо дитина має хронічні захворювання, потребує постійного лікування.

Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 141 СК України про те, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, позивачкою не надано доказів про те, що вона несе витрати на утримання дітей щомісячно у розмірі 100 000 грн, з яких половину на утримання дитини має сплачувати відповідач.

Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та доводам сторін.

При цьому колегія суддів враховує також, що визначений рішенням суду розмір аліментів в твердій грошовій сумі 2 500,00 грн відповідає мінімальному рекомендованому розміру аліментів на одну дитину виходячи з прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. А отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб справи незначної складності є малозначними справами.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голуб Григорій Степановичзалишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 04 вересня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2. ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча:                                                                О.В. Пнівчук

Судді:                                                                І.В. Бойчук

                                                                       О.О. Томин