П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року

м. Рівне

Справа № 556/3325/23

Провадження № 22-ц/4815/970/24

Головуючий у Володимирецькому районному суді

Рівненської області: суддя Котик Л.О.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) проголошено

о 14 год. 05 хв. 20 травня 2024 року в смт. Володимирець

Вараського району Рівненської області

Повний текст рішення складено: 29 травня 2024 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Андрошулік І.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Орган опіки та піклування Володимирецької селищної ради Рівненської області;

представники учасників справи:

позивача - адвокат Перетятко Анатолій Леонідович;

відповідача - адвокат Бойчук Костянтин Мефодійович;

за участі: сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бойчука Костянтина Мефодійовича на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,: Орган опіки та піклування Володимирецької селищної ради Рівненської області; про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року в суд звернувся ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Перетятка А.Л. з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,: Орган опіки та піклування Володимирецької селищної ради Рівненської області; про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що що відповідач залишив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю п`ять років тому і з того часу не спілкувався з ними. ОСОБА_2 ніколи не виявляв до сина батьківської турботи, моральної та психологічної підтримки, матеріально не допомагав. Постійно знущався над матір`ю, застосовуючи фізичну силу до них обох. 24 серпня 2023 року мати позивача після тяжкої хвороби померла. Ще коли вона хворіла, ОСОБА_1 почав жити у її рідної сестри - ОСОБА_3 , де й продовжує проживати на даний час. При цьому відповідач жодного разу не цікавився його особистим життям, здоров`ям, навчанням у школі. Він не бере участі у його вихованні та матеріальному забезпеченні. Після смерті матері відповідач почав телефонувати і вимагати гроші, що належали їй внаслідок поділу майна, посилаючись на те, що він за власні кошти побудував будинок. При цьому протягом останніх років ОСОБА_2 не сплачував аліментів на утримання сина.

Вважає, що ці обставини свідчать про ухилення батьком від виконання своїх обов`язків, що ним вчиняється умисно і без жодних поважних причин. Усі обов`язки щодо навчання, виховання ОСОБА_1 виконує його рідна тітка - ОСОБА_3 , яка піклується про нього вдома, в школі, забезпечує всі умови для його гармонійного, здорового розвитку, навчання та проживання. На час звернення до суду стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 припинено у зв`язку зі смертю матері. З того часу відповідач умисно уникає виконання свого обов`язку щодо утримання неповнолітнього сина.

З наведених мотивів просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_1 за ухилення від виконання батьківських обов`язків та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 травня 2024 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,: Орган опіки і піклування Володимирецької селищної ради Рівненської області; про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 листопада 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в дохід держави судовий збір в розмірі 2 422, 40 гривні.

Задовольняючи вимогу ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до суду достатньо доказів, які підтверджують факти ухилення ОСОБА_2 виконання своїх батьківських обов`язків та відсутність наміру виховувати власну дитину.

При цьому відповідач не підтримує стосунків з неповнолітнім сином протягом тривалого часу, не цікавиться його життям, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, а тому суд дійшов висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у виді позбавлення його батьківських прав.

На рішення суду представником ОСОБА_2 - адвокатом Бойчуком К.М. подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність і необгрунтованість в частині позбавлення батьківських прав, що полягало у неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося, що позивачем пред`явлено позов до суду внаслідок тиску, який чинить на нього тітка ОСОБА_3 , з якою він разом проживає та яка є свідком у справі. Встановлені судом обставини отримані з показань неповнолітнього ОСОБА_1 , який перебуває у прямій залежності від тітки, з якою у відповідача склалися неприязні відносини. Вважає, що причиною тиску тітки на позивача є усна заборона у використанні коштів, як успадкував ОСОБА_1 після смерті матері від продажу будинку та додаткової суми зі сплати аліментів до настання його повноліття. Позбавлення батьківських прав відповідача щодо сина позбавить єдиного свідка, який зможе підтвердити розмір коштів, який був переданий покійній матері позивача від продажу майна для використання їх в інтересах дитини.

Щодо встановленої судом обставини про те, що батько протягом п`яти років не цікавився життям сина та не допомагав йому матеріально, то вважає, що у рішенні суду зазначено лише негативні обставини, які встановлені зі слів свідків. Разом з цим судом не взято до уваги показання свідка про те, що значний час відповідач перебував на заробітках і всі кошти спрямовував на утримання сім`ї та будівництво будинку. На той час мати позивача не працювала та займалася вихованням сина.

Факт відсутності батька та неможливість спілкування і виховання дитини в той час позивачем у вину батька не заявляється. З приводу телефонного дзвінка, який був однією з підстав для Служби у справах дітей Володимирецької селищної ради Рівненської області для прийняття позитивного висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, то в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що цей дзвінок здійснено саме ОСОБА_2 .

Звертає увагу на те, що відповідач авансом сплатив аліменти, проте мати позивача не встигла відкликати виконавчий лист про стягнення аліментів у зв`язку з хворобою.

З викладених підстав просив рішення суду першої інстанції в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Отже, в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.

Інші учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, хоча про таке право було роз'яснено ухвалою Рівненського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи представника заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що сторонами не заперечується і підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Володимирецького районного управління юстиції Рівненської області 12 липня 2007 року (а.с. 5).

28 серпня 2023 року ОСОБА_1 та 30 серпня 2023 року ОСОБА_3 , яка є тіткою позивача, зверталися до Служби у справах дітей Володимирецької селищної ради Рівненської області із заявами, де повідомляли, що ОСОБА_1 проживає у ОСОБА_3 , яка фактично опікується ним. При цьому просили залишити позивача мешкати за місцем проживання ОСОБА_3 після смерті матері - ОСОБА_4 (а.с. 7, 8).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 29 серпня 2023 року, складеного працівниками Служби у справах дітей Володимирецької селищної ради Рівненської області на підставі заяви ОСОБА_1 , за місцем його проживання в АДРЕСА_1 , мешкають ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дядько; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тітка; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , двоюрідна сестра; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Стосунки, традиції сім`ї хороші, доброзичливі. Тарасу приділена належна увага і турбота. Він виявляє бажання проживати в сім`ї тітки, де почувається комфортно і в безпеці. Умови проживання задовільні (а.с. 9).

З доповідної записки головного спеціаліста Служби у справах дітей Володимирецької селищної ради Смолій Г. від 11 січня 2024 року №17 видно, що у телефонній розмові 09 січня 2024 року ОСОБА_2 повідомив, що лист Служби із проханням надати документи для підготовки висновку Органу опіки та піклування отримав, на питання, чи будуть надіслані запитувані документи, ствердної відповіді не надав.

За місцем реєстрації по АДРЕСА_2 не проживає, адресу фактичного місця проживання ОСОБА_2 відмовився назвати, також відмовився з`явитися до Служби для проведення бесіди. Обстежити житлово-побутові умови відповідача та скласти акт обстеження умов проживання не видається можливим (а.с. 26).

Висновком Органу опіки та піклування Володимирецької селищної ради Вараського району Рівненської області, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради Рівненської області від 27 лютого 2024 року №22, стверджується, що ОСОБА_2 не бере участі у вихованні свого сина - ОСОБА_1 , ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не надає будь-якого виду допомоги, не цікавиться його життям, навчанням, станом здоров`я, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини від 21 лютого 2024 року № 7.

Тому Орган опіки та піклування Володимирецької селищної ради вважав доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини, позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 33-37).

Приходячи до переконання про задоволення апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частинами 8, 9 ст. 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Норми Сімейного кодексу України встановлюють обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 1 ст. 150, ч. 1, 4 ст. 155 СК України).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосредньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Так, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Питання про позбавлення батьківських прав необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У статті 165 СК України вказується, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, такі наслідки передбачені, зокрема, ст. 166 СК України.

Норма пункту 2 ч.1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків відбувається, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання. Не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені чинники повинні мати системний та постійний характер як кожен окремо, так і в сукупності, розцінювати їх як ухилення від виховання дитини можна лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Тому зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, а також збір необхідної доказової бази.

Разом з тим, на думку суду першої інстанції, доводи позивача, показання свідків та висновок Органу опіки і піклування Володимирецької селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є достатніми доказами для підтвердження ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків та позбавлення його таких прав.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з такими висновками.

З висновку Органу опіки та піклування Володимирецької селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради Рівненської області від 27 лютого 2024 року №22, вбачається, що ОСОБА_2 не бере участі у вихованні сина - ОСОБА_1 , ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не надає будь-якого виду допомоги, не цікавиться його життям, навчанням, станом здоров`я, тому цим Органом визнано за доцільне та таким, що відповідає інтересам дитини, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_1 .

Апеляційний суд ураховує те, що у цьому висновку Органу опіки та піклування зазначено, що відповідно до поданої до Служби у справах дітей заяви представником ОСОБА_2 - адвокатом Бойчуком К.М. батько, тобто відповідач, заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо сина ОСОБА_7 та просить взяти до уваги, що ОСОБА_2 не притягувався до адміністративної чи до кримінальної відповідальності за домашнє насильство або аналогічні правопорушення. Стверджував, що син піддався впливу тітки, з якою у ОСОБА_2 неприязні відносини. Після розірвання шлюбу з матір`ю ОСОБА_7 у нього з сином були нормальні стосунки, він відвідував місце проживання батька та діда з бабою. Йому не відмовляли у купівлі речей чи іграшок за його бажанням, додатково сплачувалися аліменти на утримання дитини на користь дружини (а.с. 36).

Як зауважувалося, питання про позбавлення батьківських прав необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Проаналізувавши висновок Органу опіки та піклування Володимирецької селищної ради разом з доводами апеляційної скарги, які свідчать про заперечення ОСОБА_2 проти позбавлення його батьківських прав стосовно сина, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції є недостатньо обґрунтованим об`єктивними і переконливими доказами у справі.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому беруться до уваги положення частин 4-6 ст. 19 СК України.

Так, цими нормами закону передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися із достовірністю і переконливістю свідчень ОСОБА_3 , яка є тіткою позивача, внаслідок неприязних відносин між нею та відповідачем, оскільки ці показання є суб`єктивними, упередженими і не підтверджуються беззаперечними доказами. З цих міркувань не можуть бути прийняті колегією суддів і показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Так, позивач та його тітка ОСОБА_3 вказують про застосування відповідачем до померлої дружини фізичної сили, проте матеріали справи не містять доказів про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної чи до кримінальної відповідальності за домашнє насильство або подібні правопорушення.

У висновку Органу опіки та піклування Володимирецької селищної ради зазначено, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання свого неповнолітнього сина у розмірі 9 000 гривень, однак сама по собі заборгованість зі сплати аліментів, на переконання колегії суддів, не може бути самостійною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (§100).

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, з правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20), від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17 видно, що при вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

З урахуванням принципу забезпечення «якнайкращих інтересів дитини» суд може застосувати до батька дитини крайній захід впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав у разі непідтримання ним стосунків з дитиною протягом тривалого часу, відсутність у батька інтересу до її життя, самоусунення від виконання своїх батьківських обов`язків. (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 202/7712/18)

Як зазначалося у постанові Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тобто демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Щоб втручання було визнано необхідним у демократичному суспільстві, воно повинно бути обґрунтовано гострою соціальною необхідністю. Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.

Тому позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо.

Окрім того, колегія суддів зважає на те, що розірвання сімейних зв`язків означатиме позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 49).

Суд при вирішення відповідного спору може не погодитися з висновком Органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України). Також суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ч. 3 ст. 171 СК України).

Отже, враховуючи наведене, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами справи є недоведеною. При цьому поведінка ОСОБА_2 , який заперечує проти позбавлення його батьківських прав, також свідчить про волевиявлення виконувати свої батьківські обов`язки, що в сукупності не спонукає до застосування зазначеного заходу до відповідача.

Водночас колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що звернення його неповнолітнього сина до суду з позовом про позбавлення батьківських прав свідчить про те, що він бере недостатньо активну участь в його житті, що в майбутньому може бути підставою для повторного звернення до суду з таким же позовом у зв`язку з умисним нехтуванням батьком своїми батьківськими обов`язками. Тому йому слід змінити поведінку щодо дитини в якнайкращий бік.

В зв`язку з цим апеляційний суд вважає доцільним попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до дитини, поклавши на Орган опіки та піклування Володимирецької селищної ради відповідний контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на викладені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним в оскаржуваній частині.

Щодо рішення суду попередньої інстанції в частині стягнення аліментів з з ОСОБА_2 на користь неповнолітнього ОСОБА_1 , то воно заявником не оскаржується, а тому в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині позбавлення батьківських прав відповідачазгідно із пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бойчука Костянтина Мефодійовича задовольнити.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 травня 2024 року в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати.

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Орган опіки та піклування Володимирецької селищної ради Вараського району Рівненської області; в частині вимоги про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню неповнолітнього сина та покласти на Орган опіки та піклування Володимирецької селищної ради Вараського району Рівненської області контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2024 року.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В. Боймиструк

Н.М.Ковальчук