ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2022 р.           Справа№ 910/11818/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:           Копитової  О.С.

суддів:            Грека  Б.М.

          Сотнікова  С.В.

за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.

у присутності представників сторін  згідно протоколу судового засідання від 19.01.2022 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж»

на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року

(повний текст складено 22.03.2021 року)

у справі  №910/11818/18 (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж»

до Державного підприємства “Конярство України”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство економіки України

про стягнення суми компенсації у розмірі 652621,31 грн.

за зустрічним позовом Міністерства економіки України

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж», Державного підприємства «Конярство України»

про визнання недійсним договору поставки №211016 від 21.10.2016 року

в межах справи №910/21682/15

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Астарта-Київ»

до Державного підприємства «Конярство України»

про банкрутство,

                                                  ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року по справі №910/11818/18 в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» (надалі по тексту – ТОВ «Агрофірма Престиж», апелянт) до Державного підприємства «Конярство України» (надалі по тексту – ДП  «Конярство України») про стягнення суми компенсації відмовлено. Позов Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до ТОВ  «Агрофірма Престиж», ДП «Конярство України» про визнання недійсним договору поставки задоволено. Визнано недійсним договір поставки №211016 від 21.10.2016 року укладений між філією «Новоолександрівський кінний завод №64» ДП «Конярство України» та ТОВ «Торговий будинок «Новаагро». Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Престиж» на користь Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 1051 грн. судового збору. Стягнуто з ДП «Конярство України» на користь Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 1051 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Агрофірма Престиж», звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року у справі №910/11818/18 за позовом ТОВ «Агрофірма Престиж» до ДП «Конярство України» та за зустрічним позовом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до ТОВ «Агрофірма Престиж», ДП «Конярство України» в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов ТОВ «Агрофірма Престиж» до ДП «Конярство України» в повному обсязі та стягнути з ДП «Конярство України» на користь ТОВ «Агрофірма Престиж» суму компенсації витрат по доведенню якості зерна до договірних вимог у розмірі 652621,31 грн., інфляційні втрати в розмірі 73158,81 грн., 3 %  річних від простроченої суми у розмірі 36072,08 грн., за договором поставки №211016 від 21.10.2016 року, право вимоги за яким було відступлене ТОВ «Агрофірма Престиж» за договором №1-05 про відступлення права вимоги від 07.06.2018 року та відмовити в задоволенні зустрічного позову  Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до ТОВ «Агрофірма Престиж», ДП «Конярство України»  про визнання недійсним договору поставки №211016 від 21.10.2016 року. Надати позивачу за первісним позовом ТОВ «Агрофірма Престиж» строк протягом п`яти днів з моменту прийняття рішення у справі з метою подання доказів понесених судових витрат та розподілити такі витрати. Також апелянт в апеляційній скарзі клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням місцевого суду, вважає його незаконним та  необґрунтованим. Також апелянт вважає, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не було належним чином досліджено всіх доказів.

Апелянт зазначає, що оцінюючи відповідність складених накладних у контексті дотримання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», судом першої інстанції вказано, що відсутність зазначення посади особи у складеній накладній та реквізитів довіреності, унеможливлює ідентифікацію особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, але на думку апелянта, наявність підпису із засвідченим відтиском печатки особи, яка отримала товар, не може вважатися неналежним доказом.

Крім того, досліджуючи надані позивачем накладні, суд першої інстанції оцінював реальність отримання покупцем поставленого товару виключно в розрізі неухильного дотримання положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильного оформлення відповідних документів.

Однак, на думку апелянта, при дослідженні обставин реальної поставки товару за накладними, судом залишено поза увагою те, що самі лише накладні не є самостійними доказами підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов`язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю, а лише підтверджують факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції та її реальність.

На думку апелянта, не відповідає дійсності і твердження місцевого суду про те, що покупець не виконав свого зобов`язання щодо розрахунку за поставлений товар, оскільки угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.12.2016 року, відповідно до якої, зокрема, у зв`язку із заліком зустрічних однорідних вимог, грошові зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» (надалі  по тексту – ТОВ «ТБ «Новаагро»), як боржника за договором постачання товару №211016 від 21.10.2016 року у розмірі 1  451  402,80 грн., вважаються  виконаними  та угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2017 року, відповідно до якої, зокрема, у зв`язку із заліком зустрічних однорідних вимог, грошові зобов`язання ТОВ «ТБ «Новаагро», як боржника за договором постачання товару №211016 від 21.10.2016 року у розмірі 2  597  560,00 грн. вважаються виконаними.

Таким чином, зобов`язання покупця щодо оплати поставленого товару на загальну суму 4  048  962,80 грн. було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Також апелянт вважає, що  місцевий суд безпідставно вказує на відсутність доказів передачі товару на зберігання, оскільки позивачем надавалися до матеріалів справи копії договорів складського збергіння зерна та складського зберігання насіння соняшника, відповідно до яких покупець передав на збергіння поставлений відповідачем  товар, що підтверджується реєстрами накладних на прийняте зерно.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що місцевим судом не надано належну оцінку відсутності фактичних даних щодо задоволення зустрічного позову та помилково зазначено, що строк позовної давності для звернення до суду позивача за зустрічним позовом не було пропущено.

На думку апелянта, заміна органу управління ДП «Конярство України» з Міністерства аграрної політики та продовольства України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, у зв`язку з чим посилання третьої особи на те, що останній дізнався про порушення свого права тільки 10 липня 2020 року, є безпідставними.

Підсумовуючи вищевикладене, апелянт вважає висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні непослідовними та суперечливими та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, з наданням вибіркової оцінки доказів.

18.05.2021 до Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначено, про порушення місцевим судом норм процесуального права, не залучено  до участі у справі ТОВ «ТБ «Новаагро» як співвідповідача.

Також у своїх доповненнях апелянт зазначає, що у провадженні господарського суду Харківської області знаходилася справа №922/251/19 за позовною заявою ДП «Конярство України» до ТОВ «ТБ «Новаагро» та ТОВ «Агрофірма Престиж» про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, зокрема, договору про відступлення права вимоги №1-05 від 07.06.2018 року і рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2019 року у справі №922/251/19 відмовлено повністю у задоволенні позову.

Таким чином, на думку апелянта, зазначений за результатами розгляду справи №922/251/19 висновок суду  першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №1-05 від 07.06.2018 року, дає підстави стверджувати про відсутність підстав недійсності самого договору поставки №211016 від 21.10.2016 року, на підставі якого було укладено зазначений договір про відступлення права вимоги №1-05 від 07.06.2018 року.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 05.05.2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Престиж» передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С.,  суддів: Ткаченка Б.О., Куксова В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Престиж» на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року у справі  №910/11818/18 залишено без руху та надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

14.06.2021 року на адресу Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Агрофірма Престиж» надійшла заява про усунення недоліків з дадатками.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному та  судді Куксова В.В. у відпустці, які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2021 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Остапенка О.М., Сотнікова С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 року поновлено ТОВ «Агрофірма Престиж» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року у справі №910/11818/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Агрофірма Престиж» на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року по справі №910/11818/18. Розгляд апеляційної скарги ТОВ «Агрофірма Престиж» призначено на 11.08.2021 року.

01.07.2021 року через відділ документообігу суду від Міністерства економіки України надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Престиж», в якому представник просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, рішення господарського суду від 10.03.2021 року у справі №910/11818/18 залишити без змін. Також представник просить суд здійснити перейменування учасника у справі, а саме, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України.

Обгрунтовуючи поданий відзив представник зазначає, що вважає, рішення місцевого суду таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу – необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Представник Міністерства економіки України зазначає, що  приймаючи рішення від 10.03.2021 року місцевим судом  повно та всебічно досліджено докази, встановлено всі суттєві обставини справи та відповідно до ст.ст. 203, 2015 Цивільного кодексу України правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрофірма Престиж», задоволено позов Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до ТОВ «Агрофірма Престиж», ДП  «Конярство України» про визнання недійсним договору поставки, визнано недійсним договір поставки №211016 від 21.10.2016 року, укладений між філією «Новоолександрівський кінний завод №64» ДП «Конярство України» та ТОВ «ТБ «Новаагро».

Щодо строків позовної давності, представник Міністерства економіки України зазначає, що чинним законодавством не передбачено перелік причин, які можуть бути визнані судом поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском  строку позовної давності.

В даному випадку існували причини, які з об`єктивних та незалежних від Міністерства економіки України підстав унеможливлювали звернення з позовом до суду в межах трьохрічного строку з моменту укладення договору поставки № 211016 від 21.10.2016 року з огляду на наступне.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України  від 09.10.2019 року №954-р ДП  «Конярство України» було передано із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України до управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Таким чином, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є органом управління ДП  «Конярство України» з 18.10.2019 року, що підтверджено Актом приймання-передачі від 18.10.2019 року.

Представник зазначає, що ухвалою суду від 08.07.2020 року задоволено клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про залучення до участі у справі третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представник Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 10.07.2020 року ознайомився з матеріалами справи.

Отже, про існування та про підстави для звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору поставки №21106 від 21.10.2016 року Міністреству стало відомо після 10.07.2020 року.

Таким чином, на думку представника Міністерства економіки України відлік строку позовної давності зі звернення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до суду першої інстанції з зустрічною позовною заявою відраховується з дати, коли Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України  дізналося про порушення свого права, але не раніше 05.09.2018 року, що свідчить про дотримання Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України  загальних строків позовної давності у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, представник Міністерства економіки України вважає, що суд першої інстанції досліджуючи питання застосування строків позовної давності, дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що Міністерством не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом.

Також представник Міністерства економіки України у поданому відзиві зазначає, що на його думку, апелянт хибно зазначає, що доказом фактичних обставин здійснення постачання товару (соняшнику) за накладними №33 від 07.12.2016 року, №34 від 10.12.2016 року, №32 від 05.12.2016 року, №31 від 03.12.2016 року, №5 від 18.02.2017 року, №4 від 17.02.2017 року, №3 від 16.02.2017 року, №2 від 15.02.2017 року, №1 від 14.02.2017 року є наявні  в матеріалах справи товарно-траноспорті накладні (№12 від 13.02.2017 року, №13 від 13.02.2017 року, №14 від 13.02.2017 року, №15 від 13.02.2017 року, №16 від 13.02.2017 року, №17 від 14.02.2017 року, №18 від 14.02.2017 року, №19 від 14.02.2017 року, №20 від 15.02.2017 року, №21 від 16.02.2017 року, №22 від 16.02.2017 року, №23 від 14.02.2017 року, №1 від 27.11.2016 року, №2 від 27.11.2016 року, №1 від 01.12.2016 року, №2 від 01.12.2016 року, №3 від 01.12.2016 року, №4 від 01.12.2016 року, №5 від 01.12.2016 року, що свідчать про перевезення товару, оскіьки матеріалами справи встановлено, що зазначені первинні документи не відповідають вимогам чинного законодавства. Більше того, на підставі таких первинних документів неможливо встановити ані особу, яка брала учась у здійсненні господарської операції, ані той факт, що саме соняшник, який є предметом поставки за спірним договором перевозився згідно зазначених товарно - транспортних накладних.

Щодо тверджень апелянта, що сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами, представник Міністерства зазначає, що вважає дане твердження такими, що не стосується спірних правовідносин оскільки, в даному випадку обидві сторони спірного договору дяли недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знали про відсутність необхідного обсягу повноважень керівника  філії «Новоолександрівський кінний завод №64» Павловської Г.І. на вчинення такого правочину. Тому дії ТОВ «ТБ «Новаагро» та філії «Новоолександрівський кінний завод №64» на думку Міністрества є недобросовісними.

Крім того, представник Міністрества зазначає, що укладення договору поставки №211016 від 21.10.2016 року могло відбутися лише за обов`язкового попереднього письмового погодження з ДП  «Конярство України». Матеріали справи не місять погодження ДП  «Конярство України» на укладання керівником філії «Новоолександрівський кінний завод №64» Павловською Г.І. договору поставки №211016 від 21.10.2016 року.

Отже, представник Міністерства вважає, що  договір поставки №211016 від 21.10.2016 року укладений керівником філії «Новоолександрівський кінний завод №64» Павловською Г.І. без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що підтверджено матеріалами справи, тобто у керівника Філії були відсутні повноваження на вчинення такого правочину.

Апелянтом не надано жодних доказів, на підставі яких можна було б встановити, що ДП  «Конярство України» надавало згоду філії «Новоолександрівський кінний завод №64» на укладення договору поставки №211016 від 21.10.2016 року. Крім того, ДП  «Конярство України» підтвердило, що не надавало попереднього письмового погодження філії «Новоолександрівський кінний завод №64» на укладання спірного договору керівником Філії.

Щодо тверджень апелянта про те, що дійсність договору про відступлення права вимоги №1-05 від 07.06.2018 року напряму залежить від дійсності основного договору поставки №211016 від 21.10.2016 року, представник Міністерства зазначає, що питання чинності договору відступлення права вимоги №1-05 від 07.06.2018 року стосується лише сторін такого договору та не впливає на чинність договору поставки №211016 від 21.10.2016 року.

Щодо перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, представник зазначив, що  постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2021 року №504 «Про перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України» Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України перейменовано на Міністерство економіки України.

06.07.2021 року через відділ документообігу суду від апелянта надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеконференції.

12.07.2021 року через відділ документообігу суду від апелянта надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

В поданій відповіді апелянт зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не взято до уваги, що процесуальне правонаступництво  (заміна сторони) не може бути підставою, яка впливає на зміну порядку обчислення строків позовної давності.

Щодо  тверджень позивача за зустрічним позовом, стосовно того, що   видаткові накладні №33 від 07.12.2016 року, №34 від 10.12.2016 року, №32 від 05.12.2016 року, №31 від 03.12.2016 року, №5 від 18.02.2017 року, №4 від 17.02.2017 року, №3 від 16.02.2017 року, №2 від 15.02.2017 року, №1 від 14.02.2017 року, у яких не заначено посади та прізвища осіб, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у відпуску товару  та стосовно, того, що товарно-транспортні накладні не можуть бути доказом здійснення постачання товару, апелянт зазначає, що товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачанням товарів.

Апелянт зазначає, що останнім надавалися до матеріалів справи підписані сторонами спірного договору поставки акти відшкодування вартості послуг №7 від 16.12.2016 року та №6 від 23.02.2017 року, що свідчить про погодження відповідача за первісним позовом із відшкодуванням вартості послуг елеватору щодо доведення товару до якісних показників, а також угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.12.2016 року та 28.02.2017 року, у яких останній ще раз визнав суму заборгованості.

Отже, апелянт вважає твердження Міністерства економіки України про відсутність в матеріалах справи належних доказів, які б свідчили про поставку товару неналежної якості, є безпідставними.

Крім того, апелянт  зазначає, що факт перевезення товару за договором поставки на адресу елеватора та передання його на зберігання, останній підтвердив через надання до суду копій договорів складського збергіння зерна №7/07КЕ/16 від 18.07.2016 року та складського зберігання насіння соняшника №0017-С/ЗБ/2016 від 21.10.2016 року, а також відповідними копіями реєстрів накладних на прийняте зерно, за якими було передано на зберігання постановлений товар.

Тому, на думку, апелянта висновки зроблені на підставі вибіркової оцінки доказів, без врахування інших доказів наявних в матеріалах справи №910/11818/18 у їх взаємозв`язку не відповідає вимогам процесуального законодавства та принципами господарського судочинства.

Також Апелянт зазначає, що вважає твердження позивача за зустрічним позовом про відсутність жодних доказів щодо здійснення попереднього погодження та несхвалення відповідачем за первісним позовом договору поставки такими, що не відповідають дійсності та наявним в матералах справи доказів, оскільки сторонами спірного договору поставки були підписані накладні №33 від 07.12.2016 року, №34 від 10.12.2016 року, №32 від 05.12.2016 року, №31 від 03.12.2016 року, №5 від 18.02.2017 року, №4 від 17.02.2017 року, №3 від 16.02.2017 року, №2 від 15.02.2017 року, №1 від 14.02.2017 року, якими вони підтвердили передання постачальником у власність покупця товару за договором поставки у кількості 404,89628 тон на загальну вартість 4  048  962,80 грн.

Крім того, апелянт зазначає, що на його думку, звертаючись із зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки, позивач за зустрічним позовом повинен був довести недобросовісність у поведінці ТОВ «ТБ «Новаагро» при укладенні спірного договору поставки, що на думку позивача за первісним позовом, доведено не було.

09.08.2021 року через відділ документообігу суду від ДП  «Конярство України» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В поданому відзиві представник зазначає, що вважає апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Престиж» необґрунтованою та безпідставною, а доводи апелянта такими, що не спростовують законних висновків оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Суд першої інстанції встановив відсутність у накладних не лише відомостей щодо посади, відповідальної за здійснення господарської операції, а й реквізитів довіреності матеріально-відповідальної особи, а також відсутність копії такої довіреності на відпуск товару, виданої саме  ДП  «Конярство України». Саме відсутність вказаних відомостей і позбавило суд можливості взагалі ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені ДП  «Конярство України».

Разом з тим, аналогічна ситуація і щодо неможливості ідентифікації особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені  ТОВ «ТБ «Новаагро» по даним накладним.

Представник зазначає, що твердження апелянта, що реальність поставки товару свідчать також товарно-транспортні накладні,  не заслуговує на увагу, так як дані накладні також містять суттєві недоліки, які не дають можливості взагалі ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції як від імені ДП  «Конярство України», так і від імені ТОВ «ТБ «Новаагро».

Водночас усі товарно-транспорті накладні, наявні в матеріалах справи,  не містять печатки ТОВ «ТБ «Новаагро» щодо отримання товару, а дві з них взагалі не містять навіть підпису отримувача.

Таким чином, на думку представника ДП  «Конярство України», відсутні належні докази на підтвердження реального факту здійснення господарської операції з передачі товару за договором поставки №211016 від 21.10.2016 року.

Крім того, представник ДП  «Конярство України» зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази оплати товару ТОВ «ТБ «Новаагро», що також свідчить про відсутність реального факту здійснення господарської операції за договором поставки №211016 від 21.10.2016 року.

Щодо доводів апелянта про дійсність договору поставки №211016 від 21.10.2016 року, представник  ДП  «Конярство України» зазначає що згідно довіреностей №2 від 28.01.2016 року, на підставі якої Павловською Г.І. було підписано договір поставки вбачається, що керівник філії була уповноважена на укладання цивільно-правових угод та договорів, які стосувалися товарів і робіт на суму до 100 тис. грн. без ПДВ без попереднього погодження з ДП  «Конярство України», а якщо вартість єдиноразової операції з одним контрагентом перевищувала суму 100 тис. грн. без ПДВ, то укладання такого договору могло відбутися лише за обов`язкового попереднього письмового погодження з ДП  «Конярство України».

Пунктом 2 Договору визначено, що загальна кількість товару становила 600 тон соняшнику загальною вартістю 5  000  000,00 грн. без ПДВ.

ДП  «Конярство України» не надавало попереднього письмового погодження на укладання договору поставки №211016 від 21.10.2016 року керівником філії. Жодного належного, допустимого, достатнього та достовірного доказу на підтвердження схвалення договору поставки №211016 від 21.10.2016 року ДП  «Конярство України» матеріали справи не містять.

Щодо тверджень апелянта, що  Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України пропущено строк позовної давності, то представник ДП  «Конярство України» вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову та правильно встановив, що строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не пропущено.

Крім того, на заперечення апелянта, представник ДП  «Конярство України» зазначає, що жодних заперечень, щодо незалучення судом першої інстанції до участі у справі ТОВ «ТБ «Новаагро», як співвідповідача, апелянтом під час розгляду справи судом першої інстанції не заявлялось.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М. на лікарняному з 09.08.2021 року та судді Сотнікова С.В. у відпустці 11.08.2021 року, які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Полякова Б.М., Грека Б.М.          

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 року заяву судді Північного апеляційного господарського суду Полякова Б.М. про самовідвід від участі у розгляді справи №910/11818/18 задоволено. Відведено суддю Полякова Б.М. від участі у розгляді справи №910/11818/18. Справу №910/11818/18 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень       ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 року, у зв`язку з задоволенням заяви про самовідвід судді Полякова Б.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Верховця А.А., Грека Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 року вищевказаною колегією суддів справу №910/11818/20 за апеляційною скаргою ТОВ «Агрофірма Престиж» на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні  в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 року замінено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на його правонаступника – Міністерство економіки України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 року розгляд справи №910/11818/18 за апеляційною скаргою ТОВ «Агрофірма Престиж» відкладено на 08.09.2021 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2021 року  виправлено описку в п.1 резолютивної частини ухвали від 11.08.2021 року.

18.08.2021 року на адресу Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Агрофірма Престиж» надійшла заява від 12.08.2021 року б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 року заяву ТОВ «Агрофірма Престиж» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Повідомлено сторін, що судове засідання призначене на 08.09.2021 року відбудеться в режимі відео конференції.

07.09.2021 року на електронну адресу суду від ТОВ «Агрофірма Престиж» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника в судовому засіданні господарського суду Харківської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 року задоволено клопотання ТОВ «Агрофірма Престиж» про відкладення розгляду справи №910/11818/18. Розгляд справи №910/11818/18 за апеляційною скаргою ТОВ «Агрофірма Престиж» відкладено на 27.10.2021 року.

10.09.2021 року до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Агрофірма Престиж» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи ідентичне клопотанню, що надійшло від представника на електронну адресу суду 07.09.2021 року.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 року, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 26.10.2021 про звільнення Верховця А.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Сотнікова С.В., Грека Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Престиж» на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року по справі  №910/11818/18. Розгляд апеляційної скарги ТОВ «Агрофірма Престиж» призначено на 08.12.2021 року.

07.12.2021 року на електронну адресу суду від ТОВ «Агрофірма Престиж» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника в судовому засіданні господарського суду Харківської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 року відхилено клопотання ТОВ «Агрофірма Престиж» про відкладення розгляду справи. Розгляд справи №910/11818/18 за апеляційною скаргою ТОВ «Агрофірма Престиж» відкладено на 22.12.2021 року.

13.12.2021 року до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Агрофірма Престиж» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи ідентичне клопотанню, що надійшло від представника на електронну адресу суду 07.12.2021 року.

20.12.2021 року через відділ документообігу суду від Міністерства економіки України надійшли письмові пояснення.

В поданих поясненнях представник Міністерства економіки України зазначає, що  обставини, які є предметом судового розгляду у даній  справі впливають на права, інтереси та обов`язки Міністерства, як власника державного майна. Укладання оспорюваного правочину порушує права Міністерства, як органу уповноваженого управляти майном боржника, а тому з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів Міністерство звернулося до суду першої інстанції із зустрічним позовом про визнання недійсним такого правочину.

Представник також зазначає, що на дату звернення з позовом ДП «Конярство України» фактично усунулось від виконання обов`язків представляти інтереси підприємства. Колишній керівник Зінченко К.М. невілював інтереси ДП «Конярство України», незважаючи на перевищення керівником філії «Новоолександрівський кінний завод №64» ДП «Конярство України» повноважень щодо укладення договору поставки №211016 від 21.10.2016 року. У зв`язку з чим Міністерство економіки України звернулося з зустрічною позовною заявою.

Таким чином, представник вважає, що зустрічний позов Міністерства економіки України у даній справі був поданий Міністерством з дотриманням вимог чинного законодавства, про що було зазначено судом першої інстанції в ухвалі від 28.08.2020 року у даній справі, якою місцевий суд прийняв позовну заяву третьої особи до розгляду.

Також представник Міністерства економіки України в своїх поясненнях зазначає, що метою зустрічного позову є доведення відсутності матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких вбачається суб`єктивне право позивача за первісним позовом. Задоволення зустрічного позову в частині визнання недійсним договору поставки №211016 від 21.10.2016 року унеможливить задоволення первісного позову, оскільки  у позивача буде відсутнє право стягнення з    ДП «Конярство України» за таким Договором, оскільки між сторонами відсутні договірні зобов`язання з моменту вчинення недійсного договору поставки №211016 від 21.10.2016 року.

Крім того, представник стверджує, що не є преюдиційним для даної справи висновок господарського суду Харківської області від 10.09.2019 року за результатами розгляду справи №922/251/19, відповідно до якого суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №1-05 від 07.06.2018 року. Більше того, під час розгляду справи №922/251/19 питання щодо визнання недійсним договору поставки №211016 від 21.10.2016 року не ставилось.

Таким чином, представник вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2019 року у справі №922/251/19 жодним чином не встановлює презумпцію правомірності договору поставки №211016 від 21.10.2016 року.

Враховуючи вищевикладене, представник  Міністерства економіки України просить суд в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Агрофірма Престиж» відмовити, оскаржуване рішення у справі №910/11818/8 залишити без змін.

21.12.2021 року на електронну адресу суду від представника апелянта надійшла заява про розгляд справи, розгляд якої призначено на 22.12.2021 року,  без участі сторони.

22.12.2021 року судове засідання не відбулося  у зв`язку з перебуванням головуючого судді Копитової О.С. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 року призначено  розгляд справи №910/11818/18 за апеляційною скаргою ТОВ “Агрофірма Престиж`на 05.01.2022 року.

05.01.2022 року судове засідання не відбулося  у зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2022 року, у зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2022 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Грека Б.М., Пантелієнка В.О.

Ухвалою  Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2022 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ  «Агрофірма Престиж» на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року у справі  №910/11818/18. Розгляд апеляційної скарги ТОВ  «Агрофірма Престиж» призначено на 19.01.2022 року.

18.01.2022 року через відділ документообігу суду від представника апелянта надійшла заява про розгляд справи, розгляд якої призначено на 19.01.2022 року, без участі сторони.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 року, у зв`язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О.,  який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці,  призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2022 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Грека Б.М., Сотнікова С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Престиж» на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року по справі  №910/11818/18. Розгляд апеляційної скарги ТОВ «Агрофірма Престиж» призначено на 19.01.2022 року.

19.01.2022 року в судому засіданні представники сторін, які з`явились,  а також представник Київської міської прокуратури надали усні пояснення по справі.

19.01.2022 року  в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ  «Агрофірма Престиж»»  слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва в Києва від 10.03.2021 року по справі №910/11818/18– залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч. 1 та  ч.2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

21.10.2019 року вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Згідно п.4  Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього  Кодексу  подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього  Кодексу  незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього  Кодексу  перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Як  вбачається з матеріалів справи та зазначено місцевим судом, 21 жовтня 2016 року між ТОВ «ТБ «Новаагро» (Покупець) та ДП «Конярство України» в особі філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» (Постачальник) був укладений договір поставки № 211016, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2016 року, на умовах, зазначених у договорі.

Предметом договору є поставка соняшнику у кількості 600,00 тон, загальною вартістю 6 000 000,00 грн.

Згідно з п. 1.3. договору, якість товару має відповідати наступним показникам: вологість не більше 7%, сміттєва домішка не більше 3%, а також іншим вимогам ДСТУ. Якість товару підтверджується реєстрами елеватору.

Пунктом 1.4 сторони визначили, що строк поставки до 30.12.2016 року включно.

Відповідно до п. 2.2 договору датою поставки товару вважається дата оформлення видаткової накладної на ім`я покупця.

У розділі 3 договору поставки сторони погодили порядок розрахунків.

Так, покупець зобов`язаний оплачувати поставку кожної окремої партії товару протягом 1-го банківського дня після її здійснення. У разі не здійснення оплати окремої партії поставленого товару Покупцем, строк поставки, вказаний у 1.4 Договору автоматично продовжується на кількість календарних днів прострочки з оплати окремої поставленої партії товару і у такому випадку не поставлення товару Постачальником у строк до 31.12.2016 року не вважатиме порушенням (п. 3.1. договору).

Оплата за товар здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника або в будь-який інший спосіб який передбачений діючим законодавством України. Зобов`язання Покупця по оплаті вважаються виконаними з дати списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. Покупець не відповідає за можливу затримку із зарахуванням обслуговуючим банком Постачальника грошових коштів, переказаних Покупцем в якості оплати, на поточний рахунок Постачальника.

Позивач вказує, що сторонами були підписані накладні № 33 від 07.12.2016 року,  № 34 від 10.12.2016 року, № 32 від 05.12.2016 року, № 31 від 03.12.2016 року, № 5 від 18.02.2017 року, № 4 від 17.02.2017 року, № 3 від 16.02.2017 року, № 2 від 15.02.2017 року, №1 від 14.02.2017 року якими вони підтвердили передання Постачальником у власність Покупця товару за договором кількістю 404,89628 тон на загальну вартість 4         048         962,80 грн.    

Проте, як зазначає позивач, поставлений Постачальником соняшник не відповідав вказаним у договорі показникам якості товару, що підтверджується реєстрами елеватору № 00000392 від 14.02.2017 року, № 00000393 від 15.02.2017 року, № 00000394 від 16.02.2017 року, № 00000395 від 17.02.2017 року, № 00000396 від 18.02.2017 року, № 433 від 29.11.2016 року, № 00000371 від 10.12.2016 року, № 00000362 від 05.12.2016 року, № 00000361 від 03.12.2016 року, № 00000367 від 07.12.2016 року.

Сторони погодили, що у випадку невідповідності фактичної якості зерна вимогам, встановленим Договором, Покупець має право відмовитись від партії такого товару або придбати товар зі зменшеною ціною, при цьому Постачальник компенсує Покупцю вартість послуг елеватору по доведенню якості зерна до базових вимог згідно тарифів елеватору (п. 1.3. Договору).

Позивач вказує, що ТОВ «ТБ «Новаагро» було сплачено елеваторам товариству з обмеженою відповідальністю «БАРВІНКОВЕ-АГРО» та ТОВ «ТБ «Новаагро» вартість послуг з сушіння та очищення поставленого відповідачем соняшника, що підтверджується платіжними дорученнями № 7131619505 від 29.03.2017 року, № 7131619259 від 10.03.2017 року, № 7131619135 від 24.02.2017 року, № 7131619099 від 21.02.2017 року, № 7131618742 від 24.01.2017 року, № 479 від 21.12.2016 року.

У зв`язку з тим, що Покупець - ТОВ «ТБ «Новаагро» здійснив додаткові витрати з доведення товару до якісних показників, встановлених договором, у Постачальника - ДП «Конярство України» виникло зобов`язання компенсувати Покупцю такі витрати, згідно з п. 1.3. Договору поставки № 211016 від 21.10.2016 року.

Для підтвердження суми компенсації вартості послуг елеватору між Постачальником та Покупцем були складені акти відшкодування вартості послуг №7 від 16.12.2016 року та № 6 від 23.02.2017 року, якими сторони погодили, що Постачальник зобов`язаний компенсувати Покупцю вартість послуг сушіння та очищення поставленого соняшника на загальну вартість 652 621,31 грн.

Проте, Постачальником не було здійснено компенсації Покупцю вартості послуг елеватору по доведенню якості зерна до договірних вимог.

В подальшому, 07 червня 2018 року між ТОВ «ТБ «Новаагро» та ТОВ «Агрофірма Престиж» було укладено договір № 1-05 про відступлення права вимоги.

Відповідно до вказаного договору Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки № 211016 від 21.10.2016 року, укладеним між Первісним кредитором і ДП «Конярство України» в особі філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» ДП «Конярство України».

Згідно з умовами договору про відступлення права вимоги, Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за договором поставки № 211016 від 21.10.2016 року, зокрема сплати компенсації вартості послуг елеватору по доведенню якості зерна до базових вимог в розмірі 652 621,31 грн., сплати неустойки (пені, штрафу), інфляційних витрат, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, а також виконання інших зобов`язань, що виникли за Основним договором чи можуть виникнути у майбутньому.

Відповідно до ст.  516,  517 Цивільного кодексу України, ТОВ «Агрофірма Престиж» 27 серпня 2018 року було направлено боржнику ДП «Конярство України» повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні.

В подальшому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми компенсації в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача суму компенсації витрат по доведенню якості зерна до договірних вимог у розмірі 362 621,31 грн., інфляційні втрати в розмірі 73         158,81 грн., 3 % річних в розмірі 36    072,08 грн.    

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №211016 від 21.10.2016 року.

При цьому, до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Міністерства економіки України (попередня назва - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) про визнання недійсним договору поставки №211016 від 21.10.2016 року.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тими обставинами, що у керівника філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» Павловської Г.І. були відсутні повноваження на укладення спірного договору.

Відмовляючи в задоволені первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що укладення оспорюваного договору керівником філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» ДП «Конярство України» відбулося за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, за відсутності погодження  ДП «Конярство України» та розпорядником майна боржника.

Північний апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до  ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2          ст. 712 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи наявні копії накладних, згідно оригіналів яких, за твердженнями позивача, відповідачем був поставлений товар у кількості 404,89628 тон та на загальну вартість 4         048         962,80 грн., що підтверджується накладними № 33 від 07.12.2016 року, № 34 від 10.12.2016 року, № 32 від 05.12.2016 року, № 31 від 03.12.2016 року, № 5 від 18.02.2017 року, № 4 від 17.02.2017 року, № 3 від 16.02.2017 року, № 2 від 15.02.2017 року, №1 від 14.02.2017 року.

При цьому, вказані накладні, копії яких містяться в матеріалах справи не відповідають вимогам  ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки мають суттєві недоліки, зокрема, не містять посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від імені Відповідача. Дані накладні не містять реквізитів довіреності матеріально-відповідальної особи як і самої копії довіреності на відпуск товару, виданої саме ДП «Конярство України». Відсутність вказаних відомостей на накладних позбавляє можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені відповідача.

Позивач зазначає, що поставлений відповідачем товар не відповідав вказаним у договорі показникам якості товару, що підтверджується реєстрами елеватору № 00000392 від 14.02.2017 року, № 00000393 від 15.02.2017 року, № 00000394 від 16.02.2017 року, № 00000395 від 17.02.2017 року, № 00000396 від 18.02.2017 року, № 433 від 29.11.2016 року, № 00000371 від 10.12.2016 року, № 00000362 від 05.12.2016 року, № 00000361 від 03.12.2016 року, № 00000367 від 07.12.2016 року.

При цьому,  матеріали справи не містять, жодного документу, складеного сторонами Договору щодо поставки товару неналежної якості.

Крім того, матеріали справи, не містять  доказів оплати товару покупцем - ТОВ «ТБ «Новаагро».

На підтвердження надання послуг з сушіння та очищення соняшнику елеваторами, позивач надав до суду копії реєстрів елеваторів, товаро-транспортних накладних, а також актів виконаних робіт (надання виробничих послуг), які не містять ні реквізитів договору, ні реквізитів накладних на поставку товару за договором, що позбавляє можливості встановити обставини, що саме соняшник, який є предметом поставки за договором поставки № 211016 від 21.10.2016 року, був переданий покупцем елеваторам.

З матеріалів справи вбачається, що факт оплати елеваторам за послуги по сушінню та очищенню соняшнику позивач підтверджує платіжними дорученнями на загальну суму 800 264, 55 грн., при цьому сума компенсації заявлена до стягнення з відповідача визначена в розмірі 652 621, 31 грн.

Як вбачається з платіжних доручень № 7131619505 від 29.03.2017 року, № 7131619259 від 10.03.2017 року, № 7131619135 від 24.02.2017 року, № 7131619099 від 21.02.2017 року, № 7131618742 від 24.01.2017року, № 479 від 21.12.2016 року  призначення платежу за цими платіжними дорученнями - сплата за послуги зберігання згідно з договорами № 7/07-КЕ/16 від 18.07.2016 року, № 27-С/ЗБ/2016 від 23.11.2016 року.

Відповідно до  статті 936 Цивільного кодексу України  за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Судом встановлено, що  матеріали справи не містять доказів прийняття товару елеваторами від ТОВ «ТБ «Новаагро», такі як складська квитанція чи просте складське свідоцтво чи подвійне складське свідоцтво, які у відповідності до вимог  ст. 961 Цивільного кодексу України  та  ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»  можуть підтверджувати факт прийняття зерна зерновим складом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вказує, що сума компенсації вартості послуг елеватору по доведенню якості зерна до базових вимог, встановлених договором в розмірі 652         621, 31 грн. підтверджується актами приймання-здачі робіт (надання послуг) № 7 від 16.12.2016 року та № 6 від 23.02.2017 року, підписаними між ТОВ «ТБ «Новаагро» та ДП «Конярство України» в особі філії «Новоолександрівський кінний завод № 64», на підставі яких відповідач погодився з сумою компенсації.

Проте, як вбачається зі змісту даних актів, виконавцем послуг по сушінню та очищенню соняшнику є ТОВ «ТБ «Новаагро», що не відповідає дійсності, адже договором визначено виконавцем таких послуг елеватор.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що  загальна кількість поставленого товару визначена в розмірі 404, 89628 тон соняшнику, а згідно даних актів загальна кількість поставленого товару визначена в розмірі 593, 56 тон соняшнику, тобто сума компенсації не відповідає ні фактично поставленому товару за накладними, ні оплаченим послугам зберігання за платіжними дорученнями.

Крім того,  судом встановлено, що у вказаних актах не зазначені реквізити ні договору, ні актів наданих послуг по сушінню та очищенню соняшнику ТОВ «ТБ «Новаагро» елеваторами, на підставі яких останнім розрахована сума компенсації в розмірі 652 621, 31 грн.

Таким чином,  апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що визначена ТОВ «ТБ «Новаагро» сума заявленої до стягнення компенсації в розмірі 652 621, 31 грн. не підтверджується жодними належним та допустимим доказом, а саме по собі підписання керівником філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» Павловською Г.І. вищезазначених актів за відсутності належних та допустимих доказів підтвердження наданих послуг щодо сушіння та очищення соняшнику, який є предметом договору поставки безпосередніми надавачами таких послуг - елеваторами та оплати даних послуг не може слугувати беззаперечним доказом реального понесення витрат ТОВ «ТБ «Новаагро».

Відповідно до ч. 1  ст. 74 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1  ст. 76 Господарського процесуального кодексу України  належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1  ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1  ст. 79 Господарського процесуального кодексу України  достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В свою чергу, позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання недійсним договору поставки № 211016 від 21.10.2016 року обґрунтовані тими обставинами, що у керівника філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» Павловської Г.І. були відсутні повноваження на укладення спірного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що повноваження відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені такої юридичної особи визначаються її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною собою та довіреністю, виданою у встановленому порядку керівнику цього підрозділу.

Положенням про філію «Новоолександрівський кінний завод № 64» ДП «Конярство України» затверджене Наказом Державного підприємства «Конярство України» від 24.11.2011 року № 24, встановлено, що це положення є документом, що регулює діяльність Філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» ДП «Конярство України».

Пунктом 1.2 Положення про філію встановлено, що координацію діяльності Філії, контроль за дотриманням цього Положення та ефективністю використання і збереження закріпленого за Філією майна здійснює ДП «Конярство України».

Пунктом 7.2.1 Положення про філію передбачено, що Філія зобов`язана дотримуватись вимог чинного законодавства України та умов цього Положення.

Згідно з пунктом 7.2.3 Положення про філію - Філія зобов`язана здійснювати контроль за належним виконанням контрагентами діючих правочинів та негайно (протягом 24 годин) про невиконання вимог правочинів та/або незаконні дії фізичних та юридичних осіб.

Пунктом 8.1 Положення про філію встановлено, що для здійснення оперативного управління (керівництва) справами Філії призначається керівник Філії.

Пунктом 8.4 Положення про філію передбачено, що повноваження керівника Філії визначаються трудовим контрактом та довіреністю виданою ДП «Конярство України».

Відповідно до пункту 8.6.10 керівник Філії укладає від імені ДП «Конярство України» господарські, цивільно-правові договори в межах сум, передбачених трудовим контрактом та довіреністю.

Відповідно до умов Договору поставки № 211016 від 21.10.2016 року ДП «Конярство України» в особі філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» ДП «Конярство України», в особі керівника філії Павловської Г.І., взяло на себе зобов`язання поставити ТОВ «ТБ «Новаагро» соняшник, врожаю 2016 року в кількості 600 тон загальною вартістю 6 000 000, 00 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що  згідно копії довіреності № 2 від 28.01.2016 року, яка міститься в матеріалах справи та    на підставі якої Павловською Г.І. було підписано оспорюваний договір вбачається, що керівник філії була уповноважена на укладання цивільно-правових угод та договорів, які стосувалися товарів і робіт на суму до 100         000,00 грн. без ПДВ без попереднього погодження з ДП «Конярство України», а якщо вартість єдиноразової операції з одним контрагентом перевищувала суму 100         000,00 грн. без ПДВ, то укладення такого договору могло відбутися лише за обов`язкового попереднього письмового погодження з ДП «Конярство України».

Пунктом 2 Договору визначено, що загальна кількість товару становила 600 тон соняшнику загальною вартістю 5 000 000, 00 гривень без ПДВ.

Статтею 1003 Цивільного кодексу    України  визначено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відтак, у довіреності чітко визначається перелік юридичних дій, які має право вчиняти повірений, який є вичерпний та відповідні обмеження на вчинення таких дій.

З матеріалів справи вбачається, що у  відзиві на позовну заяву відповідач за первісним позовом вказував, що ДП «Конярство України» не надавало попереднього письмового погодження на укладання Договору керівником філії, предметом якого є поставка товару на суму, яка перевищує 100 тис. гривень без ПДВ.

Не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність такого попереднього письмового погодження ДП «Конярство України» на укладення Договору і матеріали справи.

Вищезазначене свідчить, що керівником філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» Державного підприємства «Конярство України» Павловською Ганною Іванівною при укладенні Договору, предметом якого є поставка товару на суму, яка перевищує 100 тис. гривень без ПДВ було порушено вимоги ч. 2  статті 203 Цивільного кодексу України, адже Договір укладено без наявності обов`язкового попереднього письмового погодження Державним підприємством «Конярство України», тобто керівник філії, як представник за довіреністю не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення оспорюваного договору від імені Державного підприємства «Конярство України».

Згідно ч. 8  ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  (в редакції чинній на день укладення Договору - 21.10.2016 року) керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна має право розпоряджатися у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2015 року порушено провадження у справі № 910/21682/15 про банкрутство ДП «Конярство України» та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що балансова вартість активів відповідача за первісним позовом за даними останньої фінансової звітності становить 366 млн., тобто сума оспорюваного договору перевищує встановлений максимум вчинення правочину без погодження з розпорядником майна боржника.

Тобто законодавець в ч. 8  ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  чітко встановив обов`язковою передумовою вчинення правочину щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника одержання позики підприємством, яке перебуває в процедурі розпорядження майном - отримання погодження розпорядника майна на укладення даного правочину, однак доказів на підтвердження погодження розпорядником майна укладення оспорюваного договору матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1    ст. 215 Цивільного кодексу України    підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6    ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2    ст. 203 Цивільного кодексу України    особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 3    ст. 215 Цивільного кодексу України  якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення ст.ст.    3,    15,    16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 року у справі №    902/841/15).

Верховний Суд у постановах від 04.12.2019  року у справі № 910/15262/18 та від 11.02.2020 року у справі № 922/1159/19 вказав, що самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.

Відповідач 1 за зустрічним позовом у відзиві на позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України зазначив, що останнім не доведено порушення права Міністерства оскаржуваним правочином.

Суд першої інстанції  правомірно не погодився з наведеними доводами відповідача-1 за зустрічним позовом, з огляду на наступне.

Відповідно до  Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання управління Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства об`єктами державної власності» від 09.10.2019 року № 954-р  ДП    «Конярство України» було передано із сфери управління Мінагрополітики до сфери управління Мінекономіки.

Статтею 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»  передбачено, що управління об`єктами державної власності - здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до пункту 10 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року № 1482, право на управління об`єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Згідно з актом приймання-передачі від 18.10.2019  року ДП «Конярство України» передано зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Таким чином, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з 18.10.2019 року є органом управління ДП «Конярство України» та, як зазначено вище, перейменовано у Міністерство економіки України, яке, наразі, є стороною у даній справі та є органом управління майном відповідача-1.

Рішення суду постановлені відносно ДП «Конярство України» вплинуть на майновий стан підприємства, оскільки змінюють та/або припиняють певні правовідносини, а відтак впливають і на матеріально-правові відносини Державного підприємства «Конярство України» та Міністерства економіки України як органу управління майном вказаного підприємства.

Крім того, відповідачем 1 за зустрічним позовом у відзиві на позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України подано заяву про застосування строків позовної давності

Відповідно до  ст. 256 Цивільного кодексу України  позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальним правилом, закріпленим у ч. 1  ст. 261 Цивільного кодексу України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно  статті 257 Цивільного кодексу України  загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Як зазначалось вище, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з 18.10.2019 року є правонаступником прав та обов`язків Міністерства аграрної політики та продовольства України, щодо управління Державним підприємством «Конярство України» та ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2020 року задоволено клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про залучення до участі у справі третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що про існування та про підстави для звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору поставки  № 211016 від 21.10.2016 року Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України стало відомо після 10.07.2020 року.

Зважаючи на встановлені обставини, строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не пропущено.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини укладення оспорюваного правочину керівником філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» ДП «Конярство України» за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, за відсутності погодження ДП «Конярство України» та розпорядником майна боржника, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість зустрічного позову.

За таких обставин, судом не могло бути взято до уваги, як підставу первісного позову, договір відступлення права вимоги за недійсним договором поставки. Як слідує, у позивача за первісним позовом відсутнє порушене право, за захистом якого він звернувся до суду на підставі такого договору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову.

Інших доводів скаржника по суті заявлених вимог, які б спростували висновки суду, покладені в основу оскаржуваного судового рішення та впливали на його правильність в апеляційній скарзі не наведено.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського     суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі – без змін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються встановленими у справі обставинами та не  доводять порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права місцевим судом.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року у справі №910/11818/18 залишити без задоволення.

2.Рішення рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року у справі №910/11818/18 залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи №910/11818/18  повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

В зв`язку  з перебуванням суддів на лікарняному та у відпустці повний текст постанови складено та підписано 21.02.2022 року.

Головуючий суддя                                                            О.С. Копитова

Судді                                                                                Б.М. Грек

                                                                                С.В. Сотніков