Номер провадження: 33/813/2248/24

Номер справи місцевого суду: 521/169/24

Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2024 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 21.03.2024 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності   ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №647801, 16.11.2023 о 23 год 45 хв. ОСОБА_1 , керував автомобілем марки Kia Sorento державний номерний знак ( НОМЕР_1 по вул. Леонова, 11 в м. Одеса з явними ознаками алкогольного сп`яніння (почервоніння очей, не стійка хода, запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 130 Кодексу.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.03.2024, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 гривень 60 копійок.

Не погодившись з наведеною постановою суду, 15.08.2024 ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд скасувати постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 21.03.2024 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та визнати, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Також ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 21.03.2024, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови не отримував. З постановою суду від 21.03.2024 ознайомився 13.08.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка була оприлюднена там лише 22.05.2024.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в протокол про адміністративне правопорушення не в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в протоколі в графі підпис поставлена галочка, проте протокол не містить підпису ОСОБА_1 , або відомостей про відмову від підпису протоколу; в протоколі зазначені свідки, проте в графі свідки чи потерпілі зазначено (не) ОСОБА_2 , тобто незрозуміло або описка або початок прізвища. В матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом, є тільки дані про те, що ОСОБА_1 перебував в автомобілі, який не рухався. Наявні в матеріалах справи відеозаписи не відповідають даті вчинення правопорушення, оскільки в протоколі вказана одна дата - 16.11.2023, а у відеозаписів інша дата та час – 17.11.2023. Відеозаписи, а саме 00 ААД 647801 ТА 01 ААД 647801 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 нібито керував автомобілем 16.11.2024 о 23 год 45 хв., в цей же час відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, про що зазначено в направленні, проте жодними відеозаписами чи поясненнями це не підтверджено. В матеріалах справи відсутні будь-які пояснення свідків, а відео з бодікамер поліцейських не є безперервним.

Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні дані, які вказують на те, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на місці зупинки та в медичному закладі. Протокол та направлення не містять відомостей, що ОСОБА_1 було вручено направлення та останній відмовився від проходження медичного огляду.

Звертає увагу на те, що судом не було враховано пояснення щодо особистості ОСОБА_1 , проходження ним військової служби та просить не позбавляти ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами. Також просить врахувати наведену в апеляційній скарзі практику апеляційних та районних судів.

В судове засідання до апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постанову суду від 21.03.2024 надіслано для оприлюднення: 21.05.2024, оприлюднено: 22.05.2024.

Доказів отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови суду матеріали справи не містять. Натомість апелянт вказує, що із вказаною постановою ознайомився 13.08.2024 в ЄДРСР.

З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 15.08.2024 засобами поштового зв`язку, що підтверджується відомостями на поштовому конверті.

За таких обставин, строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, а тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.

Щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання даного пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №647801 від 17.11.2023 (а.с.1);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, з відміткою про відмову від проходження огляду (а.с. 5);

- відеозаписами з місця події на які зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння (а.с.5);

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини   ОСОБА_1 встановленої постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.03.2024 та порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що наявні в матеріалах справи відеозаписи, а саме 00 ААД 647801 ТА 01 ААД 647801 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 нібито керував автомобілем 16.11.2024 о 23 год 45 хв., в цей же час відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, про що зазначено в направленні, проте жодними відеозаписами чи поясненнями це не підтверджено. Відеозаписи є небезперервними та не відповідають даті вчинення правопорушення, оскільки в протоколі вказана одна дата - 16.11.2023, а у відеозаписів інша дата та час – 17.11.2023.

Проте, зазначені доводи не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Згідно ст.ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

До матеріалів справи долучені відеозаписи з портативних відеореєстраторів № 475248, 471825 посилання на які містяться в протоколі ААД № 647801 від 17.11.2023.

Зафіксовані на них події, зокрема, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в повному та достатньому обсязі дають можливість встановити про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості   ОСОБА_1 у його вчиненні.

Небезперервність відеозаписів, не спростовує належності фіксації факту правопорушення у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_1 . При цьому неточності в фіксації дати та часу на відео з камер патрульних поліцейських, апеляційний суд розцінює як помилки технічного характеру в роботі камери, які не можуть бути підставою для визнання відеозаписів, які були здобуті в законний спосіб у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "Про національну поліцію" неналежними та недопустимими.

Крім того, скаржником не заперечується, що на вказаних відеозаписах зафіксований саме він, відтак апеляційний суд вважає долучені відеозаписи з портативних відеореєстраторів № 475248, 471825 належними, достовірними та допустимими.

Доводи апеляційної скарги, що в матеріалах справи відсутні дані, які вказують на те, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на місці зупинки та в медичному закладі є безпідставними, зважаючи на наступне.

З долучених до матеріалів справи відеозаписів вбачається, що працівники поліції прибувши за викликом на місце події для оформлення дтп, в ході встановлення їх учасників, виявили ознаки алкогольного сп`яніння у водія автомобіля Kia Sorento д.н.з ( НОМЕР_1 ОСОБА_1 та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Проте останній від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки за допомогою «Alcotest Drager», так і в медичному закладі відмовився. Наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, разом з правами, які передбачені ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП  ОСОБА_1 роз`яснювались. Будь-яких заперечень щодо складення протоколу відносно нього не висловив.

Посилання скаржника на те, що протокол та направлення не містять відомостей, що ОСОБА_1 було вручено направлення апеляційний суд відхиляє, оскільки законом не передбачено зазначення таких відомостей в протоколі, крім того, не передбачено обов`язкове вручення такого направлення, такий документ є лише підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я та надається лікарю вказаного закладу, від якого відмовився.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази керування ним транспортним засобом, є тільки дані проте, що він перебував в автомобілі, який не рухався.

Проте зазначені доводи судом розцінюються критично, зважаючи на те, що з наявних відеозаписів вбачається, що працівники поліції приїхали за викликом для оформлення дтп за участю ОСОБА_1 , в ході розмови між патрульними та ОСОБА_1 , останній жодним чином не заперечував факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння ані на місці події, ані під час складання адміністративних матеріалів. На вимогу працівників добровільно надав документи.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи будь-яких пояснень свідків, не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, яка за фіксована на портативні відеореєстратори № 475248, 471825 та в повному та достатньому обсязі дає можливість встановити про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи про те, що в протоколі в графі «підпис» поставлена галочка, проте протокол не містить ані підпису ОСОБА_1 , ані відомостей про відмову від підпису протоколу; в протоколі зазначені свідки, проте в графі свідки чи потерпілі зазначено (не) ОСОБА_2 , тобто незрозуміло або описка або початок прізвища, апеляційний суд не приймає, оскільки вказані обставини не впливають на зміст та наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В апеляційній скарзі скаржник також не погоджується з накладеним на нього судом першої інстанції адміністративним стягненням, та посилаючись на ведення на території України воєнного стану, проходження ним військової служби, практику районних суддів, просить врахувати його особистість та не позбавляти його права керування транспортними засобами.

Зазначені доводи скарги не можуть бути підставою скасування постанови суду з огляду на наступне.

Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.  

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, аналіз змісту санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП дає підстави дійти висновку, що за вчинення цього правопорушення, законодавець імперативно визначив покладення на винну особу, як основного (штраф), так і додаткового стягнення (позбавлення права керувати транспортними засобами). У такому випадку, суд у межах його повноважень, не наділений правом накладати стосовно водія лише стягнення у виді штрафу, оскільки санкція цієї статті за своєю правовою природою є безальтернативною.

Така логіка законодавця обумовлена характером інкримінованого правопорушення, яке полягає у використанні джерела підвищеної небезпеки, яким є автомобіль, особою, яка знаходиться у стані сп`яніння, що свідчить про підвищену протиправність діяння.

Безальтернативність стягнення також спрямована на досягнення у суспільстві превентивної мети, а саме запобігання вчиненню цих правопорушень, як безпосередньо особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Ведення воєнного стану на території України, проходження військової служби не можуть слугувати підставою для звільнення ОСОБА_1 від додаткового стягнення, з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП України та вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП.

Посилання ОСОБА_1 на практику інших судів судом не береться до уваги, оскільки нормами КУпАП не передбачена як підстава правозастосування.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а саме - відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції прийнято законне рішення, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 21.03.2024.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 21.03.2024 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду                                         Є.С. Сєвєрова