СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року                           м. Харків                            Справа № 622/1056/21

          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву представника ОСОБА_1 адвоката Халабурдіна Святослава Володимировича про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 12161 від 19.09.2024)

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 (вх. №127Х) та Харківської обласної прокуратури (вх. №257Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі №622/1056/21

за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області, м. Богодухів в інтересах держави, в особі Золочівської селищної ради, смт Золочів

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків

2) ОСОБА_1 , смт Золочів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Селянське (фермерське) господарство "Цилюрик", Харківська обл., Золочівський р-н, село Зрубанка,

про визнання наказу незаконним, договору недійсним, скасування реєстрації та повернення ділянки

ВСТАНОВИВ:

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі №622/1056/21 (головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі №622/1056/21 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

19.09.2024 від представника ОСОБА_1 адвоката Халабурдіна Святослава Володимировича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якому він просить здійснити розподіл судових витрат та стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 16344,00 грн.

На запит Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №622/1056/21 (вх.№ 12908 від 08.10.2024).

09.10.2024 у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_2 було призначено та проведено повторний автоматизований розподіл даної справи між суддями, за наслідками якого визначено такий склад суду: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 призначено розгляд заяви представника ОСОБА_1 адвоката Халабурдіна Святослава Володимировича про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 12161 від 19.09.2024) у справі №622/1056/21 на 21.10.2024.

18.10.2024 від Харківської обласної прокуратури надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат, в яких прокурор зазначав, що підстави апеляційного оскарження ОСОБА_1 обмежені лише оцінкою застосування строку позовної давності. При цьому, до ОСОБА_1 звернуто 4 позовні вимоги, а тому прокурор вважав необґрунтованим покладення на позивача або прокурора витрат по сплаті судового збору у розмірі 5448,00 грн. Крім того у даній справі з позовом в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради звернувся керівник Богодухівської окружної прокуратури в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Отже позивачем у справі є не прокурор, а Золочівська селищна рада, тому відповідний розподіл судових витрат повинен здійснюватися з урахуванням зазначеного позивача.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення.

Прокурор заперечував проти заяви та просив ухвалити додаткове рішення про розподіл судового збору відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Халабурдіна Святослава Володимировича про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає таке.

Згідно ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При ухваленні постанови від 11.06.2024 у справі №622/1056/21 апеляційним господарським судом не було вирішено питання про судові витрати.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (16344,00 грн). При цьому суд звернув увагу, що у разі подання апеляційної не щодо резолютивної частини судового рішення, а у зв`язку із запереченнями заявника стосовно мотивів, з яких виходив суд під час прийняття оскаржуваного рішення, визначення розміру судового збору не залежить від того, з якою саме частиною судового рішення - мотивувальною чи резолютивною - не погоджується особа, яка подала апеляційну скаргу.

Таким чином, розмір судового збору за подання ОСОБА_1 апеляційної скарги у даній справі був встановлений апеляційним господарським судом з урахуванням характеру, кількості та змісту заявлених позовних та апеляційних вимог, а також обставин даної справи.

26.01.2024 на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2024 ОСОБА_1 надано докази сплати судового збору у розмірі 16344,00 грн.

Стосовно доводів прокурора, що позивачем у даній справі є Золочівська селищна рада, тому відповідний розподіл судових витрат повинен здійснюватися з урахуванням належного позивача, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин другої, третьої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Зазначені особи беруть участь у справах, що передбачено частиною третьою статті 41 ГПК України, та можуть бути сторонами у справі згідно із частиною першою статті 45 ГПК України.

У цій справі до Господарського суду Харківської області звернувся прокурор в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі №622/1056/21 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, здійснює прокуратура.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в підпунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, підпунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, пункті 21 постанови від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункті 35 постанови від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, підпункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).

Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Частина третя статті 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини четвертої цієї ж статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав представництва.

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.

Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення.

За частиною п`ятою статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Дещо інший механізм визначено цією ж статтею стосовно звернення з позовом прокурора. Так, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Разом із цим загальна норма частини першої статті 55 ГПК України передбачає, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди.

Частиною другою статті 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Частини перша та друга статті 42 ГПК України містять переліки прав та обов`язків учасників справи, які не є вичерпними.

За змістом наведених положень процесуального закону прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №923/199/21. Також Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові звернула увагу на те, що у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Золочівська селищна рада не подавала відзиви ні на позов, ні на апеляційні, ні на касаційну скарги, не підтримувала в ході розгляді справи ні поданий прокурором позов, ні його правову позицію.

Отже, з огляду на ухвалення апеляційним господарським судом в цій справі нового рішення про відмову в задоволенні як апеляційної скарги, так і позову прокурора, а такж зважаючи на те, що при ухваленні постанови не було вирішено питання про судові витрати, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення на його користь з Харківської обласної прокуратури 16344,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Халабурдіна Святослава Володимировича задовольнити.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 16344,00 грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено 23.10.2024.

Головуючий суддя                                                                          О.О. Крестьянінов  

Суддя                                                                                                Н.О. Мартюхіна  

Суддя                                                                                                О.А. Пуль