КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-3677/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Лєдньов Д.М.  

Суддя-доповідач:  Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" квітня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Степанюк А.Г., Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 06.12.10р. у справі №2-А-3677/10 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення і щомісячної грошової допомоги

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Лугинського районного суду Житомирської області з позовом про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення щомісячної доплати до заробітної плати та щомісячної грошової допомоги з 01.10.09р. по 30.11.10р. відповідно до статей 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 06.12.10р. позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача та зобов’язано провести перерахунок та виплату допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у відповідності до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати щомісяця , за період з 23.05.10р. по 30.11.10р., з урахуванням встановленого розміру мінімальної заробітної плати у кожен місяць даного періоду, визначеного на підставі статті 53 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», та фактично отриманих коштів. Зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу доплати до заробітної плати у відповідності до статті 39 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- в розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісяця, за період з 23.05.10р. по 30.11.10р., з урахуванням встановленого розміру  мінімальної заробітної плати у кожен місяць даного періоду, визначеного на підставі статті 53 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», та фактично отриманих коштів.

Не погоджуючись з вказаною  постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій  просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні  позову.

Враховуючи вимоги пункту третього частини першої статті 1832 КАС України, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 197 КАС України.  

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та доплати до заробітної плати підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Колегією суддів встановлено, що позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, працює на території радіоактивного забруднення та перебуває на обліку в управлінні, де отримує допомогу відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року, далі по тексту - Закон № 796-ХІІ) передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зоні гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, в розмір 40 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

А статтею 39 Закону № 796-ХІІ (у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року) регламентовано, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, у зоні гарантованого добровільного відселення, провадиться доплата в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Проте, всупереч статей 37, 39 Закону № 796-ХІІ позивачу щомісячна грошова допомога та  доплата до заробітної плати виплачувались відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.

Між тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру допомоги та доплати позивачеві застосуванню підлягають статті 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат на підставі статей 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було порушено та що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону, а не Постанова КМУ, оскільки норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх.  

Згідно з пунктом першим частини першої статті 198, статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд, -        

                                                                   У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 06.12.10р. у справі №2-А-3677/10 - залишити без задоволення, а постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 06.12.10р. у справі №2-А-3677/10  - без змін.

Дана ухвала, відповідно до ч. 10 ст. 1832, ст. 254 КАС України, є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає  законної сили з моменту постановлення.

                Головуюча суддя                                                                                Шелест С.Б.

          Судді :                                                                                           Степанюк А.Г.

                                                                                                                  Чаку Є.В.