КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-228/11                            Головуючий у 1-й інстанції:   Дзюба Н.М.  

Суддя-доповідач:  Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" квітня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Степанюк А.Г., Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області на постанову Макарівського районного суду Київської області від 24.01.11р. у справі №2-а-228/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання здійснити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до постанову Макарівського районного суду Київської області з позовом про визнання дій відповідача неправомірними, зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної зарплати відповідно до статей 39, 51 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни з 11.075.10р. по 11.01.11р.

Постановою Макарівського районного суду Київської області від 24.01.11р. позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову відповідача та зобов’язано здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому на території посиленого радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та здійснити перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.04р. №2195-ІV (у відповідній редакції) з урахуванням статті 28 Закону України від 09.07.03р. №1058- ІV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 13.07.10р., за вирахуванням фактично сплачених сум у цей період. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій  просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні  позову.

Враховуючи вимоги пункту третього частини першої статті 1832 КАС України, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 197 КАС України.  

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок додаткової пенсії та підвищення до пенсії, а також щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та «Про соціальний захист дітей війни».

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Колегією суддів встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, якому до 02.09.45р. було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»він є дитиною війни, а також позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю  та перебуває на обліку в управлінні, де отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року, далі по тексту - Закон № 2195-ІV) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

А статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року, далі по тексту - Закон № 796-ХІІ) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом статті 51 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 39 вказаного Закону пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території посиленого радіоекологічного контролю підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.

Проте, всупереч статей 39, 51 Закону № 796-ХІІ позивачу додаткова пенсія, підвищення до пенсії та державна соціальна допомога виплачувались відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.08р. №530 та від 26.07.96р. №836.

Між тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру додаткової пенсії та підвищень до пенсії позивачеві застосуванню підлягають статті 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не Постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Водночас, зі змісту статті 51 Закону № 796-ХІІ та статті 6 Закону № 2195-ІV випливає, що під час визначення розміру додаткової пенсії та соціальної допомоги, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

При цьому, судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 51 Закону № 796-ХІІ та щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону № 2195-ІV.

Оскільки позивачеві слід визначити додаткову пенсію та соціальну допомогу, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві та соціальної допомоги повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.  

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та «Про соціальний захист дітей війни», було порушено.

Окрім вищевикладеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що загальне поняття пенсії визначено статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 198, статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд, -        

                                                                   У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області на постанову Макарівського районного суду Київської області від 24.01.11р. у справі №2-а-228/11 - залишити без задоволення, а постанову Макарівського районного суду Київської області від 24.01.11р. у справі №2-а-228/11 - без змін.

Дана ухвала, відповідно до ч. 10 ст. 1832, ст. 254 КАС України, є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.

                Головуюча суддя                                                                           Шелест С.Б.

                Судді :                                                                                           Степанюк А.Г.

                                                                                                                        Чаку Є.В.