КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-614/11                                                Головуючий у 1-й інстанції:   Наполова М.І.  

Суддя-доповідач:  Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" квітня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:          - Степанюка А.Г.,

суддів:                              - Кузьменко В.В., Шурко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області на прийняту в порядку скороченого провадження постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 24.01.2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И Л А :

10 січня 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними недоплати належних позивачу, як дитині війни, сум щомісячної державної соціальної допомоги згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 7 місяців (червень-грудень) 2010 року та зобов’язання УПФ України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області провести перерахунок призначених виплат згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком та виплатити позивачу, як дитині війни, суми щомісячної державної соціальної допомоги за 7 місяців (червень-грудень) 2010 року і до дати набрання сили постановою суду.

Ухвалою від 12 січня 2011 року залишено без розгляду адміністративний позов в частині вимог про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 01.06.2010 року по 09.07.2010 року.

Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 24.01.2011 року позов задоволено: визнано дії УПФ України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області щодо відмови перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_4 як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»протиправними та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 10 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року та провести відповідні виплати.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу державна соціальна допомога як дитині війни має розраховуватися з 10 липня 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, якому до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі –Закон) він є дитиною війни. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Згідно ст.6 Закону особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн., з 01.10.2010 року –723,00 грн., з 01.12.2010 року –734,00 грн.

Відповідачем не здійснено нарахування доплати до пенсії Позивача в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону, у зв’язку з чим останній звернувся до суду за захистом своїх прав.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані  неконституційними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону.

У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, стаття 6 Закону залишається чинною в редакції, що діяла до моменту внесення до неї змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу з 10.07.2010 року по 31.12.2010 року підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч.10 ст. 183-2 КАС України.

Головуючий  суддя                                                                                                   А.Г. Степанюк

Судді                                                                                                      В.В. Кузьменко

                                                                                                              О.І. Шурко