КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-5255/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
У Х В А Л А
Іменем України
"28" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя : Шелест С.Б.
Судді: Літвіна Н.М., Чаку Є.В.
при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 р. у справі №2а-5255/10/0670 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв-Експрес» до ДПІ у м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «Дейв –Експрес»звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000792304/0 від 22.06.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2010 року в сумі 59 936,00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.10.10р. адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом не враховано, що право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ до бюджету, отже, оскільки постачальниками в ланцюгу поставки товару не підтверджено факт надмірної сплати ПДВ до бюджету, то у ТОВ «Дейв Експрес»відсутнє право на бюджетне відшкодування за березень 2010 року.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача просив суд залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 14.06.10р. № 3374/23-2/22053439 ТОВ «Дейв Експрес»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в лютому 2010 року, ДПІ у м. Житомирі винесено податкове повідомлення –рішення № 0000792304/0 від 22.06.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2010 року у розмірі 59 936,00 грн.
Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.1.8. ст.1, п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ґрунтується на тому, що за даними інформаційних ресурсів ДПА України (система обробки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) встановлено, що позивач мав взаємовідносини з посередниками ТОВ "Континент Нафто Трейд", ПП "Дейв Експрес Сервіс" та ПАТ "Концерн Галнафтогаз", податковий кредит яких сформовано з підприємствами, які мають ознаки сумнівності, у зв’язку з чим податковий орган вважає, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту за відсутності підтвердження факту сплати сум податку на додану вартість до Державного бюджету постачальниками контрагентів позивача.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відсутність підтвердження сплати ПДВ постачальниками у ланцюгу поставки товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту фактично сплаченого ПДВ та не ставить формування податкового кредиту у залежність від неналежного виконання постачальниками їх податкових зобов'язань.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Так, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, надалі –Закону N 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
В силу пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону N 168/97-ВР).
Отже, право платника податку - покупця на формування податкового кредиту кореспондується з податковими зобов'язанням іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний віднести до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).
Положення п.1.8 ст.1 Закону N 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку як неодмінної умови бюджетного відшкодування стосується саме платника податку - покупця постачальникам товарів (послуг) у зв'язку з придбанням товарів (послуг) в ціні таких товарів (послуг)..
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону N 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає, зокрема, частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (п.п. 7.7.2 того ж пункту).
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, податковим органом не заперечується, що включені позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 59 936 грн. в декларації за березень 2010 року підтверджені податковими накладними, виписаними постачальниками товару - платником ПДВ, і вказана сума ПДВ фактично сплачена останнім в ціні товару постачальникам у попередніх податкових періодах. Податковий орган у акті перевірки не ставить під сумнів реальність вчинення господарський операцій, за якими позивачем був сформований податковий кредит.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про неправомірність податкового повідомлення –рішення № 0000792304/0 від 22.06.10 року.
Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що позивач не може нести відповідальності за стан податкового обліку вказаних у акті перевірки постачальників контрагентів ТОВ "Дейв Експрес" та виконання ними обов'язку щодо сплати ПДВ до бюджету, оскільки за Законом N 168/97-ВР таку відповільність несе кожний окремо взятий платник податку. Так, платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону N 168/97-ВР).
Зазначена апелянтом обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, коли такий платник виконав увесь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру податкового кредиту.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л И В:
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 р. у справі №2а-5255/10/0670 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 р. у справі №2а-5255/10/0670 - без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.
Повний текст ухвали складено: 29.04.11р.