КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-11431/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"28" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя: Шелест С.Б.
Судді: Літвіна Н.М., Чаку Є.В.
при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2010 року у справі за позовом СПД –фізичної особи ОСОБА_2 до ДПІ у Подільському районі міста Києва про визнання недійсним та скасування рішення
В С Т А Н О В И В:
СПД фізична особа ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.03.10р. №0000521730 та рішення про результати розгляду первинної скарги №5435/к/25-006 від 21.04.10р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.10р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом не враховано, що Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»встановлено чіткий перелік об’єктів, які є пунктами продажу товарів в розумінні вказаного Закону; житловий будинок, у якому позивач здійснював продаж товарів, не відноситься до такого переліку, у зв’язку з чим апелянт вважає, що його торговельна діяльність не підлягає патентуванню.
Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції неправомірно було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої адміністративної справи №2а-11366/10/2670, предметом якої є рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», прийняте на підставі того ж акту перевірки, що і оспорюване у даній справі рішення ДПІ. На думку апелянта, встановлення судом факту не проведення розрахунків у готівковій формі під час здійснення позивачем торгівельної діяльності з продажу товарів може мати преюдиціальне значення.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача просила суд залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, за наслідками проведеної документальної виїзної планової перевірки СПД ФО ОСОБА_2 за період з 15.12.2008 р. по 31.12.2009 р. ДПІ у Подільському районі м. Києва складено акт перевірки від 10.03.10р. №15/17-405/2583602411. Як зазначено у акті перевірки та не заперечується позивачем, перевірку проведено з відома та у присутності СПД ФО ОСОБА_2
Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», що полягало у здійсненні позивачем протягом періоду з 26.02.2009 року по 25.12.2009 року підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі вітрильними яхтами і причепами до них без отримання відповідного торгового патенту.
На підставі вказаного акту перевірки та внаслідок виявлених порушень ДПІ винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.03.10р. №0000521730 на суму 5 551, 61 грн.
Відмовляючи у задоволенні вимог, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що податковим органом доведено належними доказами порушення позивачем вимог вказаного Закону, а відтак оспорювані рішення є правомірними.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції.
Об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг (ч.1 ст. 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 року N 98/96-ВР (надалі - Закон N 98/96-ВР).
В силу ч.2. цієї норми Закону N 98/96-ВР, суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті.
При цьому частина 3 цієї ж норми містить виключний перелік суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, на яких не поширюється дія цього Закону, до яких позивач не відноситься.
Відповідно до ст. 3 Закону N 98/96-ВР, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону N 98/96-ВР, під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти, зокрема, магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину.
За наведених правових норм, патентуванню підлягає торгівельна діяльність за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток у пунктах продажу товарів. При цьому, такими пунктами продажу в силу Закону N 98/96-ВР, можуть бути інші торгові точки або інші приміщення, їх частини, які використовуються для здійснення торгівлі.
Як встановлено перевіркою та не заперечується позивачем, останній здійснював торгівельну діяльність за адресою власного будинку: АДРЕСА_1, де СПД ОСОБА_2 протягом лютого –грудня 2009 року реалізував вітрильні яхти та причепи до них на загальну суму 937 902, 58 грн. відповідно до договорів, укладених на поставку товару (перелік яких наведено у акті перевірки). Факт реалізації вітрильних яхт та причепів до них підтверджують видаткові накладні та акти приймання –передачі товарів, перелік яких міститься у акті перевірки (таблиця 10).
Перевіркою встановлено, що сума в розмірі 759 318, 58 грн. отримана позивачем готівкою в касу, про що свідчать прибуткові касові ордери.
У письмовий поясненнях позивача, наданих під час проведення перевірки 10.03.2010р. (а.с. 71-72) останній зазначив, що до моменту передачі яхт покупцю вони знаходились за місцем проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 в/б. Передача яхт покупцям та розрахунки за них з покупцями провадились також за цією ж адресою.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що власний будинок позивача, у якому здійснювалась реалізація яхт за готівкові кошти може вважатись пунктом продажу товарів в розумінні Закону N 98/96-ВР, а відтак така торгівельна діяльність за вимогами Закону N 98/96-ВР підлягає патентуванню.
Доводи апелянта про те, що готівкові кошти в сумі 759 318, 58 грн. отримані позивачем не як виручка за проданий товар, а як грошова позика згідно договору позики не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються письмовими поясненнями позивача наданими ним же під час перевірки, у яких позивач підтвердив факт отримання виручки за проданий товар в готівковій формі у загальній сумі 759 318, 58 грн. (а.с. 72).
Заперечення апелянта на відмову суду першої інстанції у зупиненні провадження у даній справі також не заслуговують на увагу, оскільки вирішення даної справи не унеможливлюється вирішенням іншої справи, предметом якої є інше рішення податкового органу, прийняте хоча і на підставі одного і того ж акту перевірки, але у зв’язку з іншими порушеннями вимог Закону, а саме щодо порядку здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі.
Відповідно до ч.1 с. 8 Закону N 98/96-ВР, за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, суб'єкти підприємницької діяльності сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону N 98/96-ВР, вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.
Вартість торгового патенту встановлена відповідно до рішення Київської міської ради від 26.11.98р. № 68/169 «Про встановлення вартості торгового патенту у м. Києві»для торгівлі технікою, побутовими приладами, авто-, мототоварами у розмірі 280 грн.
За таких обставин, рішенням ДПІ застосований штраф за період з 26.02.2009 року по 25.12.2009 року у розмірі 5 551,61 грн. (розрахунок штрафних санкцій на а.с. 62)
Разом з тим, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про порушення вимог ст.3 Закону N 98/96-ВР, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваної постанови не враховано вимог ст.250 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття податковим органом рішення) щодо строків застосування адміністративно –господарської санкції.
Так, відповідно до вказаної норми, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
В даному випадку, застосуванням адміністративно –господарської санкції є винесення податковим органом рішення про застосування штрафних фінансових санкцій, що мало місце 22.03.2010р. Таким чином, застосування штрафних (фінансових) санкцій поза межами року з дня порушення за період з 26.02.2009р. по 22.03.2010р. в сумі 457,32 грн. неправомірне, а тому постанова суду у цій частині підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
В решті суми 5 094,29 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій –рішення ДПІ правомірне, а відтак, висновок суду першої інстанції у цій частині –обґрунтований.
Окрім того, на думку колегії суддів, судом першої інстанції помилково розглянуто по суті позовну вимогу щодо скасування рішення про результати розгляду первинної скарги №5435/к/25-006 від 21.04.10р., тоді як провадження у цій частині підлягає закриттю.
За вимогами КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС).
Оспорюване позивачем про результати розгляду первинної скарги №5435/к/25-006 від 21.04.10р. не є актом державного чи іншого органу в розумінні КАС України, оскільки таке рішення не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов’язкового характеру для суб’єкта господарювання, який перевірявся. У спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов’язки для позивача (акт індивідуальної дії) є рішення податкового органу, прийняте за результатами проведеної перевірки, тобто в даному випадку –рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.03.10р. №0000521730.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 КАС України, відповідно до п.1 ч.1 якої суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Отже, провадження у справі в частині вимог про скасування рішення про результати розгляду первинної скарги №5435/к/25-006 від 21.04.10р. –підлягає закриттю.
Приймаючи до уваги те, що у постанові суду першої інстанції помилковими є лише деякі з його висновків, а інші висновки є законними і обґрунтованими, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про скасування судового рішення у частині (щодо неправильно вирішеної частини позовних вимог) та ухвалення у цій частині нового судового рішення.
Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 203, 205, 207 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2010 року у справі №2а-11431/10/2670 - задовольнити частково.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2010 р. у справі №2а-11431/10/2670 щодо відмови у задоволенні адміністративного позову про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.03.10р. №0000521730 ДПІ у Подільському районі міста Києва в частині 457,32 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також в частині відмови у скасуванні рішення про результати розгляду первинної скарги №5435/к/25-006 від 21.04.10р.
У частині вимог про скасування рішення про результати розгляду первинної скарги №5435/к/25-006 від 21.04.10р. провадження у справі закрити.
У решті вимог прийняти нову постанову, якою скасувати рішення ДПІ у Подільському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.03.10р. №0000521730 в частині суми 457,32 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В решті вимог - постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2010 р. у справі №2а-11431/10/2670 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.
Постанова складена в повному обсязі: 29.04.11р.