донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.05.2011 р. справа №43/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Бойченко К.І., Зубченко І.В.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 по дов.;
від відповідача: ОСОБА_2. по дов.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Слов’янської міської ради «Водозниження»м. Слов’янськ
на рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2011р. (повний текст від 04.04.2011р.) у справі №43/15 (Мартюхіна Н.О.)
за позовом Приватного підприємства «Домрембуд»м. Слов’янськ Донецької області
до Комунального підприємства Слов’янської міської ради «Водозниження»м. Слов’янськ
про стягнення суми основного боргу в розмірі 15 274,80грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 458,25грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Приватне підприємство «Домрембуд» м. Слов’янськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства Слов’янської міської ради «Водозниження»м. Слов’янськ, про стягнення з відповідача 15 733,05грн., з яких сума основного боргу в розмірі 15 274,80грн. та 3% річних в сумі 458,25грн.
Заявою від 16.03.2011р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 15 274,80грн., інфляційні в сумі 541,89грн., а також 3 % річних в розмірі 198,90грн.
В подальшому, 31.03.2011р. позивач вдруге уточнив позовні вимоги в порядку ст. 22 ГПК України, внаслідок чого просив господарський суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 15 274,80грн. та 3% річних від простроченої суми за період з 22.10.2010р. по 23.03.2011р. в розмірі 192,09грн.
Рішенням від 31.03.2011р. господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 15274,80грн. заборгованості та 110,50грн. 3% річних.
Свій висновок щодо часткового задоволення позовних вимог суд першої інстанції обґрунтував посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача з оплати отриманих від позивача послуг в сумі 15 274,80рн., яка підлягає стягненню в повному обсязі. Крім того, відповідно до умов ст. 625 ЦК України, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення 3% річних, проте у зв’язку з невірним періодом їх нарахування суд першої інстанції позовні вимоги в цій частині задовольнив частково.
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки на адресу відповідача не направлялись докази в підтвердження збільшення чи зменшення позовних вимог. Крім того, суд першої інстанції, за висновком скаржника, неправомірно зазначив в оскаржуваному рішенні щодо незабезпечення відповідачем явки свого представника у судове засідання, оскільки останній направляв до господарського суду телеграму з проханням відкласти розгляд справи. Заявник апеляційної скарги наголошує, що розрахунки за договором підряду, який був предметом позову, мали відбуватись за рахунок коштів міського бюджету, у зв’язку з чим розгляд справи за відсутності представника відповідача був неможливий.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає вимоги апеляційної скарги необґрунтованими, у зв’язку з чим просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2010р.між КП Слов’янської міської ради «Водозниження»(замовник) та ПП «Домрембуд»(підрядник) було укладено договір підряду №3, за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов’язання по виконанню робіт з об’єкту «Прочистка дренажної каналізації по вул. Добровольського у м. Слов’янську»- капітальний ремонт у строк до 31.12.2010р.
Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що обсяг і вартість виконаних робіт визначаються прикладеною до договору договірною ціною, яка є твердою і складає 15 274,80грн.
Відповідно до п. 2.2 договору, фінансування робіт здійснюється за рахунок місцевого бюджету.
П. 2.3 договору встановлено, що облік виконаних робіт здійснюється на підставі підписаних актів виконаних робіт, складених за формою КБ 2в і довідки форми КБ 3, що підписуються щомісячно сторонами не пізніше 28 числа поточного місяця.
Оплата за виконані обсяги робіт здійснюється на підставі підписаних актів, складених за формою КБ 2в і довідки форми КБ 3, за умови своєчасного надходження бюджетних коштів на рахунок замовника.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2010р. сторони підписали без зауважень та заперечень акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010р., яким підтвердили виконання позивачем робіт на суму 15 274,80грн.
Згідно п. 3.1.2 договору, відповідач зобов’язаний здійснювати розрахунки, при наявності фінансування, за виконані підрядні роботи, за надання підрядником оформленого акту форми КБ 2в, довідки форми КБ 3.
Проте, відповідач взятих на себе зобов’язань за договором не виконав, отримані послуги не оплатив, в результаті чого за ним виникла заборгованість в сумі 15 274,80грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні.
За матеріалами справи, 21.12.2010р. листом №84 позивач направив відповідачу рахунок №54 від 14.10.2010р. на суму 15 274,80грн. та просив провести оплату виконаних робіт, який був залишений останнім без відповіді та задоволення.
Зважаючи на наведене, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
За приписами ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі робіт за умов, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника –достроково.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що договором строк оплати виконаних підрядних робіт не визначено, проте листом №84 від 21.12.2010р. позивач направив відповідачу рахунок №54 від 14.10.2010р. на суму 15 274,80грн. та просив здійснити оплату за виконані роботи.
Отже, відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, у відповідача виник обов’язок сплатити наявну заборгованість у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, тобто до 28.12.2010р.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, прострочення відповідачем виконання зобов’язання настало з 28.12.2010р.
Крім того, п. 2.2 договору встановлено, що фінансування робіт здійснюється за рахунок місцевого бюджету.
Згідно наявної в матеріалах справи копії рішення Слов’янської міської ради № 4-ХLVІІІ-5 від 28.07.2010р., до рішення міської ради від 12.05.2010р. № 6-ХLV-5 «Про міський бюджет на 2010 рік»внесені зміни та доповнення, додатком 2 до якого передбачені витрати на житлово-комунальне господарство в сумі 9824,6тис.грн., зокрема, на водопровідно-каналізаційне господарство –1724,9тис.грн. За таких обставин, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок, з яким погоджується і апеляційний господарський суд, що оскільки рішенням Слов’янської міської ради № 4-ХLVІІІ-5 від 28.07.2010р. затверджені видатки на водопровідно-каналізаційне господарство, розмір яких покриває суму виконаних робіт за даним договором, зобов’язання відповідача здійснювати розрахунки з позивачем передбачено кошторисом на 2010р.
У зв’язку з викладеним, судова колегія вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 15 274,80грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі викладеного, позивачем були нараховані до стягнення 192,09грн. 3% річних за період з 22.10.2010р. по 23.03.2011р. (з урахуванням уточнення).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судова колегія вважає його арифметично не вірним та таким, що не повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання почалось 28.12.2010р. Таким чином, позовні вимоги з урахуванням уточнення про стягнення з відповідача суми 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 110,50грн. за період з 28.12.2010р. по 23.03.2011р.
Судова колегія не приймає до уваги твердження заявника в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом прийняття до уваги заяв позивача про збільшення та зменшення позовних вимог за відсутності доказів їх направлення відповідачу, оскільки спір розглянутий з урахуванням зменшених позовних вимог згідно ст. 22 ГПК України, що ніяким чином не зачіпає права та інтереси відповідача у даній справі.
Крім того, зауваження скаржника стосовно ігнорування судом першої інстанції телеграми відповідача про перенесення розгляду справи також не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки, за матеріалами справи, її розгляд неодноразово відкладався у зв’язку з відсутністю представника відповідача. До того ж, ст. 75 ГПК України передбачено право господарського суду розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2011р. у справі №43/15 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2011р. (повний текст від 04.04.2011р.) у справі №43/15 залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Слов’янської міської ради «Водозниження» м. Слов’янськ на рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2011р. (повний текст від 04.04.2011р.) у справі №43/15–залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: К.І. Бойченко
І.В. Зубченко
Надруковано примірників –6
1-у справу
1-позивачу
2-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС