донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.05.2011 р. справа №6/38пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Бойченко К.І., Зубченко І.В.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 по дов.;
від відповідача: ОСОБА_2 по дов.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька
на рішення господарського суду Донецької області від 29.03.2011р. (повний текст від 04.04.2011р.) у справі №6/38пд (суддя Подколзіна Л.Д.)
за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька
до Комунального підприємства «Тепломережа» м. Донецьк
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Тепломережа»м. Донецьк, про визнання недійсним договору №504 від 10.10.2007р.
Рішенням від 29.03.2011р. господарським судом Донецької області у позовних вимогах відмовлено.
Свій висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог господарський суд обґрунтував посилаючись на те, що позивачем не доведений той факт, що при укладанні договору ним було невірно сприйнято суть змісту умови договору в частині опалювальної площі, тобто до спірних правовідносин не можуть бути застосовані наслідки, передбачені п.1 ст. 229 ЦК України.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не був належним чином досліджений факт ненадання відповідачем послуг з централізованого опалення балкону, площа якого (12,81кв.м.) помилково була включена до загальної опалювальної площі приміщення позивача. До того ж, місцевим господарським судом не був прийнятий до уваги акт КП «ЖЕК №3»Пролетарського району міста Донецька від 05.08.2010р. з посиланням на те, що договір оренди №23 від 01.02.2003р. та усі додаткові угоди до нього підписані КП «ЖЕК №8». Між тим, у додатку №9 від 01.09.2007р. до договору оренди №23 від 01.02.2003р. зазначено, що КП «ЖЕК №8»було реорганізовано шляхом приєднання його до КП «ЖЕК №3»на підставі рішення Донецької міської ради та наказу УЖГ Донецької міської ради з передачею з 01.09.2007р. нежилих приміщень на баланс КП «ЖЕК №8»Пролетраського району міста Донецька.
Крім того, за твердженням скаржника, сам відповідач підтвердив факт ненадання послуг з централізованого опалення балкону позивача, оскільки по-перше, підписав угоду, направлену йому позивачем 09.04.2010р., до договору №504 від 10.10.2007р. про зміну опалюваної площі за рахунок виключення площі балкону, а по-друге, з 01.01.2010р. зробив перерахунок на суму 924,81грн. за період січень-березень 2010р.
За таких обставин заявник апеляційної скарги зазначає, що при укладанні договору №504 від 10.10.2007р. воля сторін формувалась під впливом невірного сприйняття предмету договору, тобто під впливом помилки, та вважає, що відповідач своєю необережною поведінкою сприяв помилці при вчиненні оспорюваного правочину, і ця помилка мала істотне значення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає її вимоги необґрунтованими, у зв’язку з чим просить апеляційний господарський суд залишити рішення господарського суду Донецької області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2007р. між Комунальним підприємством «Тепломережа»(постачальник) та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька (споживач) було укладено договір №504 на постачання теплової енергії, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, та на гаряче водопостачання –протягом року. Споживач, в свою чергу, зобов’язався оплатити отриману енергію по встановленим тарифам у строки, визначені даним договором.
Пунктом 1.3 договору сторони встановили, що загальна опалювана площа складає 254,79кв.м.
В подальшому, додатковою угодою від 01.01.2010р. до договору №504 від 10.10.2007р. сторони внесли зміни до п. 1.3 договору, а саме –змінили загальну опалювану площу до 241,98кв.м.
Звертаючись до господарського суду із позовом про визнання недійсним договору №504 від 10.10.2007р. позивач посилається на те, що при укладанні спірного правочину воля сторін сформувалась під впливом помилки, та що саме внаслідок необережної поведінки відповідача (не звернення уваги на акт заміру площі орендованого приміщення) було допущено помилку у площі опалюваного приміщення, яка має істотне значення, а саме –включення до неї площі балкону, що згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, поставки холодної та гарячої води та водовідведення не повинна включатись до загальної опалювальної площі приміщення.
Проте, судова колегія апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком позивача, виходячи з наступного.
За змістом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до Роз’яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999р. №02-5/111 (зі змінами та доповненнями), угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною. Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно приписів ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Оскільки в цьому випадку волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним. Причини помилки в цьому випадку ролі не грають. Так, помилка може виникнути внаслідок необачності або самовпевненості учасників правочину, невірного розуміння сторонами одна одної в ході переговорів, невірного тлумачення закону, дій третіх осіб тощо.
Істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати. При вирішенні питання про істотне значення помилки, потрібно виходити з істотності тієї чи іншої обставини для конкретної особи з урахуванням її становища, стану здоров'я, характеру діяльності, значення правочину тощо.
У постанові пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 09.04.2010р. №05-29/524 позивач повідомив відповідача про проведення перевірки, за результатами якої було встановлено, що в опалювальну за спірним договором площу було включено площу балкону –12,81кв.м., що суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, поставки холодної води та водовідведення, а також типового договору про надання послуг з централізованого опалення, поставки холодної води та водовідведення». Крім того, у вказаному листі позивач запропонував підписати додаткову угоду до договору на поставку теплової енергії №504 від 10.10.07р. та здійснити перерахунок та повернення надлишково перерахованих грошових коштів за постачання теплової енергії за період з 01.10.2007р. по 31.03.2010р.
У відповідь відповідач листом від 29.04.2010р. б/н повідомив позивача про те, що площа опалювального приміщення була визначена саме позивачем, а до обов’язків відповідача не входить перевірка площі опалювального приміщення. Крім того, відповідач погодився здійснити перерахунок за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2010р. по 01.04.2010р., та між сторонами було укладено додаткову угоду щодо зменшення площі опалювального приміщення.
З огляду на викладене, на сьогоднішній день помилки, яка стала причиною для звернення позивача до суду, вже не існує, оскільки вона є виправленою згідно додаткової угоди від 01.01.2010р. до договору №504 від 10.10.2007р. За таких обставин, зазначену помилку не можна вважати істотною в розумінні ст. 229 ЦК України.
Судова колегія не приймає до уваги твердження заявника в апеляційній скарзі стосовно того, що судом першої інстанції не прийнятий до уваги акт КП «ЖЕК №3»Пролетарського району міста Донецька від 05.08.2010р., виходячи з наступного.
Місцевим господарським судом правомірно зазначено, що вказаний акт складений у серпні 2010р. без участі представника відповідача та фіксує стан приміщення на теперішній час. З нього не вбачається, чи проводилось обстеження в приміщенні у 2006 році та хто проводив таке обстеження, тобто неможливо зробити висновок стосовно можливості чи неможливості його опалення.
Посилання скаржника на додаткову угоду №9 від 01.09.07р. до договору №23 від 01.02.2003р., згідно якої було змінено назву орендодавця з КП «Жек №8» на КП «ЖЕК №3»не може бути прийнято судовою колегією до уваги, оскільки вказаного документу позивач ні до позовної заяви, ні до апеляційної скарги не додав.
Крім того, твердження позивача в апеляційній скарзі стосовно того, що судом першої інстанції неналежним чином було досліджено факт ненадання відповідачем послуг з централізованого опалення балкону площею 12,81кв.м. апеляційним господарським судом до уваги не приймається, оскільки дана обставина не є підставою для визнання договору недійсним в розумінні ст.ст. 203, 215 ЦК України.
В силу статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За приписами статті 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що зміст спірного договору не суперечить чинному законодавству, позивач не надав будь-яких доказів в підтвердження наявності правових підстав для визнання спірного договору недійсним, тобто не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу позову, у зв’язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 29.03.2011р. у справі №6/38пд ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 29.03.2011р. (повний текст від 04.04.2011р.) у справі №6/38пд залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька на рішення господарського суду Донецької області від 29.03.2011р. (повний текст від 04.04.2011р.) у справі №6/38пд–залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: К.І. Бойченко
І.В. Зубченко
Надруковано примірників-5
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС