20  червня  2006 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства “Механізація будівництва” (далі - ЗАТ “Механізація будівництва”), ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7  до ОСОБА_8 про захист честі, гідності, ділової репутації членів правління ЗАТ “Механізація будівництва” та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 червня 2003 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя  від 11 березня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2001 року ЗАТ “Механізація будівництва”, ОСОБА_1, ОСОБА_2  та інші звернулися в суд із позовом до ОСОБА_8 про захист честі, гідності, ділової репутації членів правління закритого акціонерного товариства.

Зазначали, що відповідач, 2 червня 2001 року на загальних зборах акціонерів поширив відомості про те, “що голова правління і бухгалтерія приховують від акціонерів дійсні розміри прибутку і витрат товариства. Ці розходження даних, які надані загальним зборам акціонерів, наглядовій раді, ревізійній комісії за два роки склали суму біля 700 000 грн. Підтвердити ці витрати правління відмовилось. Але орієнтовно на сьогодні можна говорити про суму біля 50 000 грн. спричиненої шкоди товариству посадовими особами товариства”. 

            Посилаючись на те, що ці відомості не відповідають дійсності, порочать честь, гідність і ділову репутацію членів правління товариства, просили зобов'язати відповідача публічно спростувати ці відомості  та стягнути з ОСОБА_8  10000грн. на відшкодування завданої моральної шкоди та 2400 грн. завданої матеріальної шкоди, внаслідок необхідності проведення судово-бухгалтерської експертизи.

            Справа судами розглядалась неодноразово. 

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 червня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 11 березня  2004 року, у задоволені позовних вимог  відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 ставить питання про скасування постановлених у справі судових рішень та закриття провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну  скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 червня 2003 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя  від 11 березня 2004 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.