Справа   2-а-889/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13.04.2011                     Солом’янський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого  судді                               Бобровника О.В.

при секретарі                                        Славовій Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов’язання нарахувати та виплатити пенсію, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та здійснювати виплату пенсії,

в с т а н о в и в:

01 лютого 2011 року ОСОБА_1. звернувся в суд з зазначеним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Свої вимоги мотивує тим, що він є інвалідом ІІ категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на отримання додаткової пенсії в розмірі 300 % мінімальних пенсій за віком за шкоду, заподіяну здоров'ю та щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Відповідачами така пенсія та допомога йому не нараховується. Вважає, що такі дії відповідачів порушують його права.

А тому, просить визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат протиправними, зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України м. Києва провести перерахунок та виплату заборгованості з додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01.04.2007 року по дату винесення рішення, зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок та виплату заборгованості по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, за період з 01.04.2007 року по дату винесення рішення.

Ухвалою судді Солом’янського районного суду м. Києва від 13 квітня 2011 року адміністративний позов залишений без розгляду в частині вимог за період з 01 квітня 2007 року по 30 червня 2010 року.

В судове засідання позивач не з’явився та свого представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві проти поновлення строку на звернення до суду позивачу заперечував.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва проти поновлення строку на звернення до суду позивачу заперечувала.

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в судове засідання свого представника не направило, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином.

Заслухавши пояснення сторін присутніх у судовому засіданні, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Встановлено, що позивач є інвалідом ІІ категорії із захворюванням, яке пов’язане з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 1986 року, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 22.02.1991 р. № 796-ХІІ,  має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, згідно ст. 49 Закону.

Відповідно до ст.51 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії ІІ призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах –30 мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яка виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, згідно підпунктів 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. N 107-VI, статті 48 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було викладено у нових редакціях, і розмір додаткової пенсії для інвалідів ІІ категорії був визначений в сумі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а ст. 48 було викладено у новій редакції, і розмір щорічної допомоги на оздоровлення часникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується і порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Проте згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 внесені до вказаних статей зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 22.05.2008р. дія статей 48 та 51 Закону № 796-ХІІ була відновлена у попередніх редакціях.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 22.05.2008р.  сума додаткової пенсії для інвалідів ІІ категорії знову встановлена в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було встановлено інший розмір щорічної допомоги на оздоровлення зазначеним категоріям осіб, зокрема громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи підлягав виплаті такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення:

інвалідам I і II групи - 120 гривень;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень;

інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень.

Таким чином, розмір додаткової пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення позивачу одночасно був врегульований по-різному і різними нормативними актами. За загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто –в даному випадку –норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлено, що у 2009 році після відновлення з 22.05.2008р. дії ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахунок додаткової пенсії позивачу здійснюється в розмірах, передбачених Постановою КМ України №530 .

Таким чином, у період, коли діють два однопредметні нормативно-правових акти, що по-різному регулюють встановлення розміру додаткової пенсії та одноразової щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Відповідачами необґрунтовано  застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу –Постанова КМ України № 562 від 12.07.2008р. та Постанови КМ України №530 від 28.05.2005р., а Закон України, який має вищу юридичну силу, Відповідачами не застосовано, що є протиправним та таким, що порушує права позивача.

Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації застосувало розмір зазначеної допомоги, встановлений постановою КМ України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»–100 гривень.

Разом з тим, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Кабінет Міністрів України не уповноважений на свій розсуд змінювати, у тому числі зменшувати, конкретні розміри компенсацій і допомоги, зокрема допомоги на оздоровлення, встановлені цим Законом.

Частиною 1 ст. 67 зазначеного Закону встановлено, що конкретні розміри всіх передбачених ним доплат, пенсій та компенсації підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а її ст. 75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім –своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

За таких обставин дії Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної державної у м. Києві адміністрації щодо виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в меншому розмірі є протиправними.

У вимогах до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню виплат слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п.4.1. Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 року № 65 центр здійснює вхідний облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять до органів праці та соціального захисту населення.

З огляду на це, вимога позивача про визнання протиправними дій відповідачів щодо відмови у нарахуванні та виплати йому додаткової пенсій та щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до статей 48 та 51 Закону № 796-ХІІ суд вважає обґрунтованими.

При вирішенні питання щодо періоду за який підлягає здійсненню перерахунку суд враховує ту обставину, що згідно  приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, втому числі на виконання делегованих повноважень

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Також, право звернення до адміністративного суду визначено ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до вимог якої до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи  інтересів, на захист яких звертається особа.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду в частині вимог за період з 01 квітня 2007 року по 30 червня 2010 року, тому перерахунок пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення має бути здійснений з 01 липня 2010 року, оскільки права позивача щодо виплати допомоги в майбутньому ще не порушені.

Вимога про відшкодування витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив ТОВ «Надія»500 гривень за консультаційно-правові послуги при складанні адміністративного позову внаслідок порушення прав особи, як дитини війни в частині недоплати щомісячного підвищення до пенсії. (а.с. 17)

До матеріалів справи додана копія диплома про юридичну освіту Чубко Оксани Миколаївни. Разом з тим, суду не надані докази, що ця особа є працівником ТОВ «Надія».

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, 158-163 КАС України, суд  -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст.ст. 48 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в період з 01 липня 2010 року до 13 квітня 2011 року.

Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України м. Києва та Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01 липня 2010 року до 13 квітня 2011 року, з урахуванням виплат здійснених за 2010-2011 роки:

-          щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсій за віком.

-          щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 (п’яти) мінімальних заробітних плат.

           У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: