Справа № 2-а-1464/11

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

30 березня 2011 року   суддя Солом’янського районного суду м.Києва Букіна О.М., розглянувши у скороченому  провадженні  адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2011 року позивач  звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати неправомірною відмову  відповідача щодо проведення перерахунку та доплати основної та додаткової пенсії в розмірі меншому , ніж встановлено ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язати відповідача провести перерахунок  і виплату основної пенсії , як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи з розрахунку не нижче 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням  встановленого законодавством мінімуму для осіб, які втратили працездатність  за період з 09.09.2010 року.

Посилається в позові на те,  що  згідно з довідкою до акту огляду МСЕК  серії РВН №103574 їй встановлено безстроково IIІ групу інвалідності з 02.06.2006 року внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, він є особою, віднесеною   до  1 категорії   осіб,   які   постраждали   внаслідок   Чорнобильської катастрофи, а тому має право на отримання у встановленому законом розмірі: основної пенсії з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії з розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.    

Позивач 23.02.2011 року звертався до відповідача з проханням здійснення перерахунку пенсії, але листом від 28.02.2011 року відповідач відмовив у проведенні відповідного перерахунку.

Вважає, що така відмова порушує її права та просила позов задовольнити в повному обсязі.

На адресу відповідача було направлено матеріали позовної заяви позивачки та надано строк у 10 днів для надання письмових заперечень проти позову. Вказані матеріали відповідачу вручено 18.03.2011 року. Проте, станом на 30.03.2011 року відповідачем не надано письмових заперечень проти позову.

За таких обставин та виходячи з вимог ст. 183-3 КАС України , суд вважає за можливе розглядати справу на підставі поданих позивачем матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 22.06.2006 року. Згідно із  довідкою МСЕК № 103574  позивача визнано безстроково інвалідом IIІ групи з 02.06.2006 року внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Солом’янському району м.Києва  та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України  від 28.02.1991 року № 796-XII  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції Закону України від 19.12.1991 року № 2001-ХІІ.   

Позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 1997 року, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 22.02.1991 р. № 796-ХІІ,  має право на державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, згідно ст. 49 Закону.

Відповідно до ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії І призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах – інвалідам ІІI групи - 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 1 категорії згідно ст. 54 Закону № 796-ХІІ щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Як вбачається з Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»жодних обмежень щодо виплати державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до положень ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено не було, у зв’язку з чим за 2007 рік зазначені соціальні виплати мали виплачуватися в порядку та у розмірах визначеним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Разом з тим, згідно підпунктів 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. N 107-VI, статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було викладено у нових редакціях, і розмір додаткової пенсії для інвалідів IІІ групи був визначений в сумі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по III групі інвалідності –не менше 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 внесені до вказаних статей зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 22.05.2008р. дія статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ була відновлена у попередніх редакціях.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 22.05.2008р.  сума додаткової пенсії для інвалідів IІІ групи знову встановлена в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по II групі інвалідності –не менше 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, розмір основної та додаткової пенсії Позивачу одночасно був врегульований по-різному і різними нормативними актами.

За загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто –в даному випадку –норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлено, що у 2008-2010 роках після відновлення з 22.05.2008р. дії ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахунок пенсії та додаткової пенсії Позивачу здійснюється в розмірах, передбачених Постановою КМ України №530.

Таким чином, у період, коли діють два однопредметні нормативно-правових акти, що по-різному регулюють встановлення розміру одноразової щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Відповідачем необґрунтовано  застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу –Постанову КМ України №530 від 28.05.2005р., а Закон України, який має вищу юридичну силу, Відповідачем не застосовано, що є порушенням вимог чинного законодавства та прав позивача.

З огляду на це, вимога Позивача про визнання неправомірною відмову відповідача  щодо виплати  позивачці за період з 09.09.2010 року  основної та додаткової пенсії в розмірі меншому , ніж встановлено ст..ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та в частині зобов’язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату державної пенсії виходячи з 6-ми мінімальних пенсій за віком, та додаткової у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, як інваліду IІІ групи, суд вважає обґрунтованими, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню починаючи з 09.09.2010 року  по 30.03.2011 р. , тобто в межах строку звернення до суду по дату ухвалення постанови у справі.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 09.07.2007 року), Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530,  ст.ст. 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 102, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва щодо перерахунку та виплати  ОСОБА_1  за період з 09.09.2010  року  по 30.03.2011 року основної та додаткової пенсії в розмірі меншому , ніж встановлено ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1  за період з 09.09.2010 року по 30.03.2011 року , з урахуванням виплат здійснених за 2010-2011  рік:

-          державну пенсію відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 6 (шести) мінімальних пенсій за віком;

-          щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: