Справа   2-а-1928/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10.05.2011                     м. Київ

Суддя Солом’янського районного суду м. Києва Бобровник О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов’язання суб’єкта владних повноважень перерахувати та виплати основну та додаткову пенсію як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,

в с т а н о в и в:

30 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом до УПФ України в Солом’янському районі м. Києва.

Свої вимоги мотивує тим, що він є інвалідом ІІІ групи І категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на отримання основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком для осіб, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою та додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальних пенсій за віком за шкоду, заподіяну здоров'ю. Відповідачем така пенсія йому не нараховується. Вважає, що такі дії відповідача порушують його права.

А тому, просить зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва провести перерахунок та виплату заборгованості з державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, за період з 18.05.2009 року по дату винесення рішення.

Ухвалою судді Солом’янського районного суду м. Києва від 05 квітня 2011 року адміністративний позов залишений без розгляду в частині вимог за період з 18 травня 2009 року по 29 вересня 2010 року.

Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва копію позовної заяви отримало. Надіславши до суду письмові заперечення проти позову.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи І категорії із захворюванням, яке пов’язане з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 1986 року, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 22.02.1991 р. № 796-ХІІ,  має право на державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, згідно ст. 49 Закону.

Відповідно до ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії І призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах – інвалідам ІІІ групи - 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 1 категорії згідно ст. 54 Закону № 796-ХІІ щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по ІІI групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, згідно підпунктів 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. N 107-VI, статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було викладено у нових редакціях, і розмір додаткової пенсії для інвалідів ІІІ групи був визначений в сумі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по IІI групі інвалідності –не менше 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 внесені до вказаних статей зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 22.05.2008р. дія статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ була відновлена у попередніх редакціях.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 22.05.2008р.  сума додаткової пенсії для інвалідів ІІІ групи знову встановлена в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по IІI групі інвалідності –не менше 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, розмір основної та додаткової пенсії Позивачу одночасно був врегульований по-різному і різними нормативними актами. За загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто –в даному випадку –норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлено, що у 2009 році після відновлення з 22.05.2008р. дії ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахунок пенсії та додаткової пенсії Позивачу здійснюється в розмірах, передбачених Постановою КМ України №530 .

Таким чином, у період, коли діють два однопредметні нормативно-правових акти, що по-різному регулюють встановлення розміру основної та додаткової пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Відповідачем необґрунтовано  застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу –Постанови КМ України №530 від 28.05.2005р., а Закон України, який має вищу юридичну силу, Відповідачем не застосовано, що є протиправним та таким, що порушує права позивача.

З огляду на це, вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплати йому основної та додаткової пенсій у відповідності до статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ суд вважає обґрунтованими.

Відповідно до ст. 73 Конституції України «Про Конституційний Суд України»він приймає  рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону.

У разі  якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

При вирішенні питання щодо періоду за який підлягає здійсненню перерахунку суд враховує ту обставину, що згідно  приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, втому числі на виконання делегованих повноважень

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Також, право звернення до адміністративного суду визначено ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до вимог якої до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи  інтересів, на захист яких звертається особа.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду в частині вимог за період з 18 травня 2009 року по 29 вересня 2010 року.

Позивач просив перерахувати та виплатити державну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком по дату винесення рішення.

Постанова ухвалюється 10.05.2011 року.

З огляду на наведене, передбачені ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю підлягають перерахуванню та виплаті у період з 30 вересня 2010 року, за виключенням виплат здійснених Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва у 2010-2011 роках.

З метою усунення порушень законних прав та інтересів позивача в майбутньому, вважаю за необхідне зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва здійснювати нарахування та виплату вказаних державної та додаткової пенсій ОСОБА_1 і в подальшому.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження  виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів –у межах суми стягнення за один місяць.

Негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167, 183-2 КАС України, –

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 30 вересня 2010 року та здійснювати їх нарахування та виплату і в подальшому, за виключенням виплат здійснених Управлінням пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва у 2010-2011 роках:

-          державну пенсію відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 6 (шести) мінімальних пенсій за віком;

-          щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: