Справа № 2-1814/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 квітня 2011 року                                                                                         м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

У січні 2011 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах, зокрема, обіймала посаду наукового співробітника відділу систематики та флористики судинних рослин Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України.

29.12.2010 позивач була звільнена із займаної посади. На сьогоднішній день виплати всіх сум, що належать позивачеві, не проведено, а саме позивач не отримала компенсацію за 14 днів невикористаної щорічної відпустки у 2010 році.

З огляду на це, позивач звернулася до суду і просить стягнути з відповідача на її користь 1727,60 грн. компенсації за 14 днів невикористаної щорічної відпустки.

У ході розгляду справи позивач збільшила свої позовні вимоги. Так, вона просила також провести повний розрахунок належних їй коштів по заробітній платі та компенсації за невикористану щорічну відпустку у зв’язку із її звільненням 29.04.2010, посилаючись на те, що вона була звільнена з посади наукового співробітника 29.04.2010, проте рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 18.10.2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.12.2010, вона поновлена на роботі. Стверджувала, що при звільненні 29.04.2010 відповідач не провів з нею повного розрахунку.

Також позивач просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 29.04.2010 у сумі 3279,64 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 29.12.2010 по день фактичного розрахунку.

Окрім цього, позивач просила зобов’язати відповідача відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 5000 грн., посилаючись на те, що зазнала моральних страждань, втратила душевний спокій, зазнала психологічного стресу, зверталася за допомогою до психолога. Крім того, у неї виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги, а також її дитина потребувала медичної хірургічної допомоги, діагностування, посиленого харчування, а внаслідок браку коштів позивач не могла виконувати свої обов’язки по утриманню сина.

Позивач в судовому засіданні підтримала позов та просила його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що бухгалтерією було зроблено перерахунок коштів за робочі дні 30.12.2010 та 31.12.2010, які були виплачені ОСОБА_1 авансом, та нараховано компенсацію за 18 днів невикористаної відпустки. Оскільки ОСОБА_1 до бухгалтерії за остаточним розрахунком не зверталася, Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного перерахував  належні їй до виплати кошти на її картковий рахунок після отримання фінансування з державного бюджету на 2011 рік.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах, зокрема, обіймала посаду наукового співробітника відділу систематики та флористики судинних рослин Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, що підтверджується її трудовою книжкою (а.с. 29-32).

Наказом № 46-к від 29.04.2010 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади з 29.04.2010 за погодженням профкому Інституту за прогул на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 71).

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 18.10.2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.12.2010, визнано незаконним наказ Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного № 46-к від 29.04.2010 про звільнення ОСОБА_1 з посади наукового співробітника відділу систематики та флористики судинних рослин. Поновлено ОСОБА_1 на посаді наукового співробітника відділу систематики та флористики судинних рослин Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного з 29.04.2010. Стягнуто з Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу  в розмірі 13 821,34 грн. за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів (а.с. 35-44).

У судовому засіданні позивач наголошувала на тому, що відповідно до ст. 116 КЗпП України відповідач зобов’язаний був у день звільнення розрахуватися з нею у повному обсязі.

Так, дійсно роботодавець зобов’язаний здійснити повний розрахунок з працівником у день його звільнення.

У разі, якщо такий розрахунок здійснений не був, працівник може обрати один із способів захисту свого порушеного права: або поновлення на роботі та оплата вимушеного прогулу, або зобов’язання роботодавця здійснити повний розрахунок при звільненні.

Позивач, як спосіб захисту свого порушеного права, обрала поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу. Суд, визнаючи її звільнення незаконним, поновив її на роботі з дня звільнення, тому позивач не може ставити питання про здійснення з нею розрахунку при звільненні 29.04.2010 та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 3 279,64 грн., оскільки матиме місце подвійна відповідальність відповідача.

Проте представник відповідача у судовому засіданні довів, що при звільненні ОСОБА_1 29.04.2010 їй було виплачено компенсацію за 49 днів невикористаної відпустки та на виконання рішення суду від 18.10.2010 оплачено вартість вимушеного прогулу, про що свідчить виписка з особового рахунку ОСОБА_1 № 34 (а.с. 20-21).

Судом встановлено, що наказом № 201-к від 29.12.2010 ОСОБА_1 звільнено з посади наукового співробітника відділу систематики і флористики судинних рослин з 29.12.2010 за погодженням профкому Інституту за систематичне порушення трудової дисципліни на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства  і  колективного  договору  на  підставі  укладеного трудового договору.

Як передбачено ч. 1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки,  встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим  колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими  трудовим колективом), але  не  рідше двох разів на місяць через проміжок часу,  що не перевищує шістнадцяти календарних днів,  та не пізніше  семи  днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України власник або  уповноважений  ним  орган  зобов'язаний  в  день звільнення провести  з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум,  що належать йому від підприємства,  установи,  організації,  провадиться  в  день звільнення.

Згідно з ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.   

Відповідно до наказу № 202-к від 29.12.2010 у зв’язку із звільненням ОСОБА_1 бухгалтерії необхідно зробити перерахунок заробітної плати за робочі дні 30.12.2010 та 31.12.2010, а також виплатити компенсацію за невикористану відпустку 18 календарних днів після отримання фінансування на 2011 рік (а.с. 18).

Так, при звільненні 29.12.2010 ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата за невідпрацьовані нею робочі дні 30.12.2010 та 31.12.2010. У судовому засіданні даний факт позивач визнала.

Позивач ставила питання про стягнення компенсації за 14 днів невикористаної відпустки. Відділом кадрів відповідача було здійснено розрахунок відпустки, відповідно до якого у позивача залишилося 18 днів невикористаної відпустки, що підтверджується особовою карткою позивача та довідкою відділу кадрів Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного (а.с. 46, 48). Даний розрахунок позивачем не спростований.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 1727,60 грн. вказаної компенсації.   

Згідно з сумою, обрахованою відповідачем відповідно до ст.83 КЗпП України, ст.ст. 9, 24 Закону України «Про відпустки», постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»сума компенсації за невикористану позивачем відпустку складає 1755,18 грн. Утримана заробітна плата за 2 робочі дні (30.12.2010, 31.12.2010) –236,01 грн. (нарахована, без утримання податку). Утримано із суми 1755,18-236,01=1519,17. За вирахуванням прибуткового податку (227,88 грн.) та профвнеску (15,19 грн.) сума до виплати складає 1276,10 грн. (а.с. 72).

Дану суму компенсації позивач у судовому засіданні не спростовувала.   

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.   

Встановлено, що дана сума позивачу була виплачена двома частинами 02.02.2011 та 14.02.2011 (а.с. 49-53).

Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного є бюджетною установою, його фінансування здійснюється за рахунок державного бюджету.

Сплатити позивачеві компенсацію за невикористану відпустку відповідач мав можливість лише після отримання фінансування на 2011 рік, про що зазначалося в наказі № 202-к від 29.12.2010 (а.с. 18).

Як вбачається з виписок по рахунку станом на 01.01.2011 та 31.01.2011 на рахунку відповідача було 0,00 грн. (а.с. 74, 76).

Після отримання фінансування сума вказаної компенсації була сплачена позивачеві 02.02.2011 та 14.02.2011. Оскільки вона не з’являлася за розрахунком, зазначені кошти були перераховані їй відповідачем на картковий рахунок.

З огляду на викладене, суд вважає, що затримка виплати компенсації за невикористану відпустку була зроблена не з вини відповідача, тому він не може нести відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв’язку з тим, що відповідачем не вчинено незаконних дій, спрямованих на порушення прав позивача, суд не вбачає підстав для відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст. ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.   

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

          Керуючись ст. ст. 47, 83, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про відпустки», постановою  Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України про стягнення грошових коштів –відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження –після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий