РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28.03.2011 р.                                                                                                                        № 2-97/11

суддя Солом’янського районного суду м. Києва

при секретаріБобровник О.В.

Славовій Н.Ю.

розглянувши позовну заяву  ОСОБА_2

доТролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 3

Комунального підприємства «Київпастранс»

третя особаОСОБА_1

простягнення матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2010 року, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 3, Комунального підприємства «Київпастранс», третя особа: ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 20 лютого 2010 року біля станції метро «Петрівка»в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода, що сталася внаслідок порушення ОСОБА_1. правил дорожнього руху України при керуванні тролейбусом марки «ЛАЗ»бортовий номер 3606, який належав Тролейбусному ремонтно-експлуатаційному депо № 3, яке є філією Комунального підприємства «Київпастранс», з яким він перебував у трудових відносинах, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Форд Ескорт»державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2.

ОСОБА_1. перебував у трудових відносинах з Тролейбусним ремонтно-експлуатаційним депо № 3, а тому позивач просить стягнути з відповідача завдану йому матеріальну шкоду у сумі 6 072,20 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати за проведення дослідження вартості матеріального збитку в розмірі 450 грн., витрати по виконанню робіт по розвалу-сходженню в розмірі 108 грн., 5000 грн. –моральної шкоду, 500 грн. –на правову допомогу та 120 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»на його користь 5 150 у відшкодування матеріальної шкоди, витрати за проведення дослідження вартості матеріального збитку в розмірі 450 грн., витрати по виконанню робіт по розвалу-сходженню в розмірі 108 грн., 5000 грн. –моральної шкоду, 500 грн. –на правову допомогу та 120 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник Комунального підприємства «Київпастранс»проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо № 3 в судове засідання свого представника не направило, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином.

ОСОБА_1. при вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін присутніх у судовому засіданні, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20 лютого 2010 року біля станції метро «Петрівка»в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода, що сталася внаслідок порушення ОСОБА_1. правил дорожнього руху України при керуванні тролейбусом марки «ЛАЗ»бортовий номер 3606, який належав Тролейбусному ремонтно-експлуатаційному депо № 3, яке є філією Комунального підприємства «Київпастранс», з яким він перебував у трудових відносинах, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Форд Ескорт»державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2.

ОСОБА_1. перебував у трудових відносинах з Тролейбусним ремонтно-експлуатаційним депо № 3.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що вина ОСОБА_1. в скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди встановлена, згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 19.03.2010 року (а.с. 6).

Згідно наданого звіту № 72 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 25.02.2010 року (а.с. 7-14) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Форд Ескорт»державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП становить 6 072,20 грн.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної
особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно положень ст.. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є  діяльність,  пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів,
механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів,  службових  собак  та  собак  бійцівських порід  тощо,  що  створює  підвищену  небезпеку для особи,  яка цю
діяльність здійснює, та інших осіб.

 Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз’яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За таких обставин та враховуючи, що вина ОСОБА_1 у скоєнні ДТП встановлена постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13.03.2010 року, керуючись ст. 1194 ЦК України, суд вважає за можливе у частині стягнення суми матеріального збитку позов ОСОБА_2. задовольнити.

Також є обґрунтованими вимоги позивача у частині стягнення витрат понесених позивачем за проведення автотехнічного дослідження у сумі 450 грн., сплаченої позивачем за квитанцією № 72 від 25.02.2010 року. (а.с. 28)

Однак, вимоги позивача про стягнення витрат по виконанню робіт по розвалу-сходженню в розмірі 108 грн., не підлягають задоволенню, оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що ці витрати пов’язані з дорожньо-транспортної пригодою, яка мала місце.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

В обґрунтування нанесеної моральної шкоди позивач посилається на душевні страждання пов’язані з протиправною поведінкою відповідачів та пошкодженням його автомобіля, страхом перед керуванням автомобілем, моральну шкоду позивач визначив у сумі 5 000 грн.

Суд не погоджується з доводами позивача про заподіяння йому моральної шкоди та вважає, що вона не підлягає задоволенню, так як діями відповідача не завдано шкоди позивачу та не порушено законних прав та інтересів останнього.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Згідно з наданим у статті 84 ЦПК України визначенням витрат на правову допомогу –це витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

А тому, обґрунтованою є вимога позивача про стягнення витрат понесених на правову допомогу в розмірі 500 грн., сплачених позивачем на підставі квитанції № 30 від 23.04.2010 року (а.с. 33).

З урахуванням часткового задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 120 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,  суд, -     

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»на користь ОСОБА_2 5 150 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 450 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 500 грн. витрат на правову допомогу та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 6 220 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»на користь держави 61 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя: