Справа № 2-2594/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 травня 2011 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.08.1992 між позивачем і відповідачем укладено шлюб. Від даного шлюбу вони мають сина ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1. Згодом сторони почали віддалятися один від одного і це призвело до того, що в подальшому спільне життя у них не склалося: вони постійно сваряться, не можуть знайти спільної мови. Через розбіжність у поглядах на життя спільне проживання сторін, існування сім’ї та збереження шлюбу виявилося неможливим. З серпня 2004 року між сторонами припинились подружні відносини, вони проживають в різних кімнатах, спільного господарства не ведуть. У зв’язку з цим позивач просить розірвати шлюб, укладений з відповідачем.

У судовому засіданні позивач підтримала свій позов та просила його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Відповідач  та його представник в судовому засіданні 29.03.2011 проти позову заперечували та заявили клопотання про надання строку для примирення. Дане клопотання судом було задоволено на підставі чого була постановлена ухвала про зупинення провадження строком на 1 місяць.

У судовому засіданні 11.05.2011 позивач зазначила, що згоди між нею та відповідачем так і не досягнуто, оскільки за наданий судом термін відповідач не вчинив жодних дій для збереження сім?ї.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти розірвання шлюбу не заперечували.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у шлюбі з 28.08.1992, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу, виданим Палацом реєстрації шлюбів та новонароджених м. Києва, та про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за № 2592(а.с. 6).

Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві 30.11.1999, актовий запис № 1053 (а.с. 7).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України шлюб розривається, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Беручи до уваги те, що після перебігу наданого сторонам строку для примирення, згоди між ними так і не досягнуто, з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову та встановивши, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу  надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач висловила бажання іменуватися прізвищем ОСОБА_3.

Керуючись ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 112, ст. 113, ч. 2 ст. 114 СК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 174, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 28 серпня 1992 року Палацом реєстрації шлюбів та новонароджених м. Києва за актовим записом № 2592, розірвати.

Залишити ОСОБА_1 після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження –з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня рішення його проголошення.

Головуючий