Справа № 2-2849/11

У Х В А Л А  

іменем України

"25" березня 2011 р.  суддя Солом”янського районного суду м. Києва Бобровник О.В. вивчивши матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської у місті Києві державної адміністрації –про зобов’язання виплатити  частину щорічної допомоги на оздоровлення, стягнення витрат на придбання лікарських засобів та зобов’язання виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги, -

встановив:

26 травня 2010 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про зобов’язання виплатити  частину щорічної допомоги на оздоровлення, стягнення витрат на придбання лікарських засобів та зобов’язання виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги.

Ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 30.06.2010 року позовна заява була повернута позивачу після невиконання недоліків.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 14.02.2011 року  ухвала Солом’янського районного суду м. Києва від 30.06.2010 року була скасована, а справа направлена до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративну справу визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа або інший суб?єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.. 3 ЦПК України кожна особа має право  в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

          Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

          Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб?єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення. Перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам. Виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

09 вересня 2010 року Рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2010, пункт 2 частини першої статті 15 ЦПК України в редакції Закону № 1691 про підсудність судам цивільної юрисдикції всіх справ, пов’язаних із соціальними виплатами, суперечать частині третій статті 22, частині першій статті 55, частині першій статті 125 Конституції України і є неконституційним.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»він приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону.

У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що по даним спірним правовідносинам провадження процесу в порядку цивільного судочинства неможливе, оскільки даний спір є публічно-правовим і на нього поширюється компетенція адміністративного суду, як щодо адміністративної справи, а також враховуючи те, що положення на підставі, яких звертався позивач до суду, втратили свою чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

          Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

З огляду на те, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у відкритті провадження слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суддя, -

     УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за її позовом до Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської у місті Києві державної адміністрації –про зобов’язання виплатити  частину щорічної допомоги на оздоровлення, стягнення витрат на придбання лікарських засобів та зобов’язання виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги.

Роз?яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її проголошення чи протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали, постановленої без участі особи, яка її оскаржує.

Суддя