Справа  №  2-1768/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

21 березня 2011  року     Солом’янський  районний суд м. Києва

у складі суду: головуючого судді     - Букіної О.М.

                                   при секретарі  - Балагура О.С., Дімаковій О.Н., Возному М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Публічного акціонерного товариста «Акціонерний комерційний банк «Новий» про визнання недійсним кредитного договору, іпотечного договору та стягнення завданих збитків-

В С Т А Н О В И В:

16.12.2009 року позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просять визнати недійсним Кредитний договір № 3236908/05 від 04.09.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Новий», правонаступником якого є відповідач; визнати недійсним іпотечний договір № 3237008(3) від 04.09.2008 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; стягнути з ПАТ «АКБ «Новий»матеріальні збитки у розмірі 920 000,00 грн та судові витрати.

Свої вимоги мотивують тим, що 04.09.2008 року між ОСОБА_1. та АКБ «Новий», правонаступником якого є відповідач, було укладено кредитний договір № 3236908/05, згідно умов якого АКБ «Новий»зобов’язався надати ОСОБА_1. кредит на споживчі потреби в сумі 1 200 000,00 грн. на строк  36 місяців, строком повернення кредиту до 02.09.2011 року зі сплатою за користування кредитними коштами у розмірі 25 % річних.

В рахунок забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 3236908/05,  04.09.2008 року між АКБ «Новий»та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в особі ОСОБА_1. яка діяла на підставі довіреностей було укладено іпотечний договір № 3237008 (З), відповідно до умов якого позивачі передали в іпотеку АКБ «Новий» житловий будинок, який розташований по  АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0520 га, яка розташована по АДРЕСА_1 Вартість нерухомого майна була визначена у розмірі 2 903 043,00 грн.

Проте, в порушення умов Кредитного договору № 3236908/05 від 04.09.2008 року відповідачем так і не було надано ОСОБА_1. грошових коштів на виконання умов договору. На неодноразові звернення позивачки, співробітники відповідача повідомлялось, що грошові кошти за кредитним договором не готові до видачі.

Позивачі зазначають, що проти ряду працівників АКБ «Новий»прокуратурою Дніпропетровської області було порушено кримінальну справу № 70099045 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України. По даній справі, 08.09.2009 року ОСОБА_1. було визнано потерпілою у кримінальній справі № 70099045, про що старшим слідчим СУ прокуратури Дніпропетровської області Макогоном Є.О. винесено постанову.

Позивачка  посилається, що матеріалами досудового слідства встановлено, що 04.09.2008 року відділенням № 16 АКБ «Новий»видано видатковий касовий документ-заява № 870_50 від 04.09.2008 року про видачі готівкових коштів у сумі 500 000,00 грн., отримувачем було зазначено ОСОБА_1. На підставі даної заяви була проведена видаткова касова операція на суму 500 000,00 грн. Однак, зазначає позивачка, що вона не підписувала даної заяви про видачу готівкових коштів та дані гроші не отримувала. Почеркознавча експертиза по кримінальній справі № 70099045 встановила, що підпис, наявний в графі «підпис отримувача»Заяви № 870_50 від 04.09.2008 року виконаний не ОСОБА_1., а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису.

Також посилається, що 15.09.2008 року відділенням № 16 АКБ «Новий»на підставі видаткового касового документу-заява № 866_17 від 15.09.2008 року було видано готівкою 700 000,00 грн., як кредит згідно договору № 3236908/05, отримувачем було зазначено ОСОБА_1. . Проте, зазначає  позивачка,  в даному документі взагалі відсутній її підпис , як отримувача. Позивачка стверджує, що дані кошти також нею не були отримані.

Посилаючись на вказані обставини позивачка просила визнати кредитний договір № 3236908/05 від 04.09.2008 року недійсним.

Позивачі також просили стягнути з відповідача збитки в розмірі 920 000, 99 грн.

В обгрунтування позовних вимог в цій частині посилалися на те, що умови кредитного договору відповідачем не були виконані, а неодноразові звернення до відповідача з проханням дати згоду на припинення іпотечного договору та зняття обтяжень на нерухомість, відповідач відмовив в  задоволенні вимог позивачів.

Посилаючись на тривале зволікання у досудовому вирішенні спірних питань  та порушення умов кредитного договору , позивачами було прийнято рішення про продаж земельної ділянки та недобудованого будинку, тобто іпотечного майна.

10.11.2008 року між позивачами та ОСОБА_10., ТОВ «Агенція нерухомості»Кримська група»було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка  розташована по АДРЕСА_1. Згідно умов договору, сторони взяли на себе зобов’язання укласти та нотаріально засвідчити основний договір купівлі-продажу земельної ділянки не пізніше 12.03.2009 року. Ціна зазначеної ділянки за домовленістю сторін встановлена у розмірі  3 168 000,00 грн. як завдаток, в день підписання Попереднього договору продажу земельної ділянки ОСОБА_10. передав грошову суму у розмірі 237 600,00 грн.

 Проте , в зв’язку з неотриманням від відповідача згоди для зняття обтяжень на нерухомість, основний договір не був укладений та позивачами було повернуто ОСОБА_10. суму завдатку за Попереднім договором.

Враховуючи, що з 04.09.2008 року по теперішній час вартість нерухомого майна, що було передано в іпотеку в забезпечення виконання умов кредитного договору, зменшилась, позивачі вважають, що різниця вартості вказаних об’єктів нерухомого майна в розмірі  920 000,00 грн. має бути стягнута з відповідача, як упущена вигода.

Позивач та представник позивачів позовні вимоги підтримали у повному обсязі і просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

Свої заперечення мотивував тим, що дійсно 04.09.2008 року між ОСОБА_1. та АКБ «Новий», правонаступником якого є відповідач, було укладено кредитний договір № 3236908/05, згідно умов якого АКБ «Новий»відповідач зобов’язався надати ОСОБА_1. кредит на споживчі потреби в сумі 1 200 000,00 грн. на строк 36 місяців, строком повернення кредиту до 02.09.2011 року зі сплатою за користування кредитними коштами у розмірі 25 % річних.

Зазначив, що відсутність підпису на заяві про видачу готівки від 15.09.2008 року № 866_17 на суму 700 000,00 грн., яка не підписана ОСОБА_1. не свідчить про те, що кредитні кошти позивачкою не отримувались. Крім того, позивач зазначає, що з протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_2 по кримінальній справі № 70099045 вбачається, що фактичним отримувачем кредиту була не ОСОБА_1 , а саме він. На думку відповідача, дані обставини свідчать про те, що кошти отримав ОСОБА_2. Та обставина, що на бухгалтерських документах відсутній підпис позивачки не свідчить, що кошти нею не отримувалися.

Крім того, представник відповідача пояснив, що з показів обвинуваченої ОСОБА_11. , підпис якої стоїть на спірних заявах на видачу готівки вбачається, що грошові кошти за заявами на видачу готівки були отримані особисто позивачем ОСОБА_2, який є чоловіком ОСОБА_1., котрий запевнив її, що заяви будуть підписані ОСОБА_1. за першої можливості. На думку представника відповідача дані пояснення ОСОБА_11., як свідка у цивільні справі мають суттєве значення в підтвердження заперечень відповідача.

Представник відповідача зазначив, що вимоги позивачів щодо стягнення з відповідача на їх користь 920 000,00 грн. упущеної вигоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачами не доведено, що збитки спричинені саме внаслідок протиправної поведінки відповідача.

З огляду на вищенаведене у задоволенні позову просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін,  дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 04.09.2008 року між ОСОБА_1. та АКБ «Новий», правонаступником якого є відповідач, було укладено кредитний договір № 3236908/05, згідно умов якого АКБ «Новий»відповідач зобов’язався надати ОСОБА_1. кредит на споживчі потреби в сумі 1 200 000,00 грн. на строк 36 місяців, строком повернення кредиту до 02.09.2011 року зі сплатою за користування кредитними коштами у розмірі 25 % річних( а.с 8-9).

В рахунок забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 3236908/05,  04.09.2008 року між АКБ «Новий»та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в особі ОСОБА_1. яка діяла на підставі довіреностей було укладено іпотечний договір № 3237008 (З), відповідно до умов якого позивачі передали в іпотеку АКБ «Новий» житловий будинок, який розташований по  АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0520 га, яка розташована по АДРЕСА_1 Вартість нерухомого майна була визначена у розмірі 2 903 043,00 грн. ( а.с.11-14).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, кошти повинні були видаватися готівкою через касу банку.

Відповідно до п.3.1.  Кредитного договору  сума кредиту  може видаватися одноразово, так і частинами У випадку  часткової видачі, видача кожної суми оформляється  за письмовою заявою позивальника.

Проте, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1. не було отримано грошових коштів за кредитним договором № 3236908/05 від 04.09.2008 року, що підтверджується наступним.

З умов кредитного договору встановлено, що кошти повинні були бути видані позивачці готівкою через касу банку.

Відповідно до абз 3 п.2 та абз 6 п.5 Інструкції про касові операції в банках України передбачено, що  документ , що засвідчує видачу готівки з каси банку фізичним особам за операціями з клієнтами, є заява на видачу готівки, та в даній заяві повинно бути обов»язково  підпис отримувача готівки.

Відповідно до вимог чинного законодавства, кошти могли бути видані також уповноваженій особі позивача на підставі довіреності.

З матеріалів цивільної справи встановлено, що 04.09.2008 року відділенням № 16 АКБ «Новий»складено видатковий касовий документ-заява № 870_50 від 04.09.2008 року про видачі готівкових коштів у сумі 500 000,00 грн., як кредит згідно договору № 3236908/05, отримувачем було зазначено ОСОБА_1. ( а.с.17).

На підставі заяви проведена видаткова касова операція на суму 500 000,00 грн. по дебету позичкового рахунку № 22035500621501 й кредиту рахунку № 100280000052 каси відділення № 16, проте ОСОБА_1. не підписувала даної заяви про видачу готівкових коштів та кошти в сумі 500 000, 00 грн. не отримувала, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 11303/10-11 від 29.12.2010 року та висновком № 2081-09 від 22.09.2009 року почеркознавчої експертизи по кримінальній справі № 70099045 ( а.с. 222-225, 163-177).

Згідно Висновку № 11303/10-11 судово-почеркознавчої експертизи від 29.12.2010 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1. в графі «Підпис отримувача»в заяві про видачу готівки № 870_50 від 04.09.2008 року на суму 500 000, 00 грн. в порядку надання кредиту згідно кредитного договору № 3236908/05 від 04.09.2008 року,- виконано не ОСОБА_1., а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1.Дані обставини підтверджуються також висновком № 2081-09 від 22.09.2009 року почеркознавчої експертизи по кримінальній справі № 70099045 .

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказів в підтвердження того, що кошти були отримані позивачкою чи уповноваженою на те особою позивача за заявою № 870_50 від 04.09.2008 року , відповідачем не надано та висновок судової експертизи за № 11303/10-11 від 29.12.2010 року не спростовано.

Враховуючи те, що умовами кредитного договору передбачено видання коштів готівкою через касу банку ту обставину, що підпис на заяві № 870_50 від 04.09.2008 року не належить позивачці ОСОБА_1., суд вважає встановлено, що кошти в розмірі 500 000, 00 грн. за заявою № 870_50 від 04.09.2008 року позивачкою чи її уповноваженою особою не отримувалися.

Також встановлено, що 15.09.2008 року відділенням № 16 АКБ «Новий»складено видатковий касовий документ-заява № 866_17 від 15.09.2008 року про видачі готівкових коштів у сумі 700 000,00 грн., як кредит згідно договору № 3236908/05, отримувачем було зазначено ОСОБА_1.( а.с.18). Проте, з даного видаткового документу вбачається, що в ньому взагалі відсутній підпис отримувача коштів. Доказів в підтвердження того, що відповідачем на виконання умов кредитного договору було надано позивачці чи її уповноваженій особі вказану суму коштів, відповідачем надано не було та матеріалами справи не встановлено.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що на її неодноразові звернення до відповідача з вимогою надати кошти на виконання умов кредитного договору, працівники банку її повідомляли, що кошти не готові. Повноважень на отримання коштів за кредитним договором вона не надавала, знаючи про те, що кошти вона повинна була отримати безпосередньо у касі банку.

Дані обставини також підтверджуються матеріалами кримінальної справи № 70099045 порушеної прокуратурою Дніпропетровської області відносно працівників АКБ «Новий»за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України. По даній справі, 08.09.2009 року ОСОБА_1. було визнано потерпілою у кримінальній справі № 70099045, про що старшим слідчим СУ прокуратури Дніпропетровської області Макогоном Є.О. винесено постанову (а.с. 15-16).

Як вбачається з вказаної вище постанови  відносно працівників АКБ «Новий»було порушено кримінальну справи внаслідок розтрати грошових коштів у сумі 1 200 000, 00 грн. , що підлягали видачі ОСОБА_1.

Приймаючи до уваги умови кредитного договору та оцінюючи у сукупності наявні докази по справі, суд приходить до висновку, що кошти в сумі 700 000, 00 грн. ОСОБА_1 також  отримані не були.

Таким чином суд приходить до висновку, що посилання позивачки ОСОБА_1. про те, що грошові кошти за умовами кредитного договору №   3236908/05 від 04.09.2008 року в розмірі 1 200 000 ,00 грн. не отримувалися останньою та іншою уповноваженою на це особою , знайшло своє підтвердження в суді.

Представник позивачки в суді пояснив, що позивачкою оспорюється Кредитний договір  , оскільки згідно ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості ніж встановлено договором.

Відповідно до ч.5. ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін. Спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах. Встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Згідно ч.2 ст.216 ЦК України якщо у  зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди. Вони підлягають відшкодуванню винною особою.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивачки ОСОБА_1. про визнання недійним кредитного договору № 3236908/05 від 04.09.2008 року обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, про те, що з протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_2 по кримінальній справі № 70099045 вбачається, що фактичним отримувачем кредиту була не ОСОБА_1,  а ОСОБА_2, оскільки відповідачем не надано будь-яких письмових доказів  в підтвердження того, що кредитні кошти отримувалися саме ОСОБА_2 .

Крім того, суд розцінює дані твердження критично, оскільки спірний договір було укладено саме з позивачкою ОСОБА_1. і саме вона повинна була отримувати грошові кошти за кредитним договором. ОСОБА_2, виступав в якості іпотекодавця за іпотечний договір № 3237008 (З), укладеного 04.09.2008 року в рахунок забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 3236908/05, і тому будь-яких відносин щодо отримання грошових коштів за укладеним між ОСОБА_1. та відповідачем кредитним договором не мав.

Посилання представника відповідача на те, що обставини отримання ОСОБА_2 грошових коштів за заявою про видачу готівки № 866_17 від 15.09.2008 року у розмірі 700 000,00 грн. можуть бути підтверджені свідченнями свідка ОСОБА_11., підпис якої стоїть на спірних заявах на видачу готівки та яка є обвинуваченою у  кримінальній справі № 70099045 суд не приймає до уваги , оскільки відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України закріплено імперативне правило, відповідно до якого обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.1051 ЦК України якщо договір позики укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.11.2009 року № 6 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вбачається, що не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).

Посилання представника відповідача на те,  що відсутність підпису позивачки  на заяві про видачу готівки від 15.09.2008 року № 866_17 на суму 700 000,00 грн. , яка на думку представника не свідчить , що кредитні кошти позивачкою не отримувались, суд оцінює критично, оскільки саме наявність підпису на заяві є доказом на підтвердження отримання грошових коштів. В даній же заяві відсутній підпис ОСОБА_1., що свідчить про те, що кошти нею не отримувалися.

Згідно ч.2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про визнання недійсним Кредитного договору № 3236908/05 від 04.09.2008 року , тобто  як основного зобов»язання ,за таких обставин  іпотечний договір  № 3237008 (З) від 04.09.2008 року також є недійсним, а вимоги позивачів в цій частині обґрунтованими.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про  стягнення з відповідача упущеної вигоду у розмірі 920 000, 00 грн. суд вважає безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначають, що в зв’язку з неотриманням грошових коштів за кредитним договором ОСОБА_1. та відмови відповідача у припиненні іпотечного договору та зняття обтяжень на нерухомість ,  позивачами було прийнято рішення про продаж земельної ділянки та недобудованого будинку, внаслідок чого 10.11.2008 року між ОСОБА_3, що діє на підставі доручень від позивачів та ОСОБА_10. і ТОВ «Агенція нерухомості «Кримська група»було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Згідно умов  попереднього договору вбачається, що сторони взяли на себе зобов’язання укласти та нотаріально засвідчити Основний договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, не пізніше 12.03.2009 року. Ціна зазначеної ділянки за домовленістю сторін встановлена у розмірі  3 168 000,00 грн. як завдаток, в день підписання Попереднього договору продажу земельної ділянки ОСОБА_10. передав грошову суму у розмірі 237 600,00 грн.

Встановлено, що Основний договір не був укладений та позивачами було повернуто ОСОБА_10. суму завдатку за Попереднім договором.

Позивачі вважають, що з 04.09.2008 року по теперішній час вартість нерухомого майна, що було передано в іпотеку в забезпечення виконання умов кредитного договору, зменшилась, що підтверджується звітом про експертну грошову оцінку № 03-10/09. Різниця вартості вказаних об’єктів нерухомого майна на день укладання іпотечного договору і вартість їх на сьогоднішній день становить 920 000,00 грн., що на думку позивачів , ними було упущено вигоду у розмірі 920 000, 00 грн.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи з приписів вказаної вище норми вбачається, що для відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов відповідальності, зокрема, протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;наявність збитків;причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;вина боржника.

Суд вважає, що вимоги відповідача позивачів є необґрунтованими.

На час укладання попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки  позивачам було відомо, що дана земельна ділянка була передана в іпотеку відповідачу та нерухоме майно було під забороною його відчуження. Таким чином,  укладаючи попередній договір позивачі усвідомлювали про неможливість його відчуження внаслідок викладених вище обставин та всі  ризики щодо невиконання умов попереднього договору покладаються лише на них.

Посилання позивачів на ту обставину, що ринкова вартість об’єктів нерухомого майна переданих в іпотеку значно зменшилась на даний час порівняно з часом укладання іпотечного договору, не можуть  бути розцінені  судом як спричинення позивачам збитків діями відповідача, оскільки позивачам після укладання кредитного договору було відомо, що ОСОБА_1. не отримано кошти за кредитним договором, а тому позивачі в передбаченому законом порядку мали звернутися до суду за захистом порушених прав. Проте, з позовом про визнання спірних договорів недійсними позивачі звернулися лише в грудні 2009 року.

Крім того, під збитками розуміються витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, проте позивачами не надано доказів на підтвердження понесення ними витрат щодо відновлення їхніх порушених прав.

Також суд вважає, що укладаючи іпотечний договір позивачі усвідомлювали наслідки  вчинення ними даного правочину, можливість виникнення коливань ринкової вартості нерухомого майна,  а викладені ними обставини на даний час є лише маніпулятивним інструментом, за допомогою якого вони намагаються за рахунок відповідача отримати додаткові кошти.

Щодо посилань позивача про визнання недійсним кредитного договору з підстав передбачених ст. 230 ЦК України слід зазначити.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.        

Відповідно до ст.230 ЦК України , якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення , такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.          

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману, повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.  

З матеріалів справи  встановлено, що волевиявлення ОСОБА_1.  на укладення кредитного договору підтверджується матеріалами справи та нею не заперечувалося в суді.

Та обставина, що позивачці не було видані кошти на виконання кредитного договору не можуть слугувати підставою для визнання правочину на підставі ст. 230 ЦК України.

Доказів в підтвердження того, що на момент укладання спірного кредитного договору відповідач навмисно ввів позивачку в оману щодо обставин, які мають істотне значення позивачем не надано.

За таких обставин, посилання позивачки, як на підставу визнання спірного кредитного договору недійсним відповідно ст. 230 ЦК України суд вважає безпідставними.

З огляду на викладене вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1. сплачені нею державне мито в розмірі 1700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120, 00 грн. та витрати по оплаті судової експертизи в розмірі 2945,76  грн., а  всього 4 765,76 грн.

Керуючись ст. 22, 203, 216, 218, 230, 236, 548, 626, 627, 629, 1046, 1051, 1054 ЦК України, п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.11.2009 року № 6 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»ст. ст. 3,4, 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Кредитний договір № 3236908/05 від 04.09.2008 року укладений між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Новий»та ОСОБА_1.

Визнати недійсним іпотечний договір № 3237008 (3) від 04 вересня 2008 року. Посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12., зареєстрованого в реєстрі за № 2700.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Новий»на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судової експертизи в розмірі 2945,76 грн. державне мито в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а  всього 4 765,76 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: