Справа № 2-367/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 травня 2011 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.10.2009 в м. Києві по вул. Грінченка трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Subaru Forester, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля Mersedes-Benz Sprinter, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Внаслідок ДТП автомобіль позивача Subaru Forester, державний номер НОМЕР_1, зазнав механічних пошкоджень та його власнику був спричинений матеріальний збиток у розмірі 58 967,35 грн., що підтверджується звітом про оцінку транспортного засобу.

Крім того, позивач поніс витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 661,50 грн. та на відправку телеграм у розмірі 116,85 грн., а також йому була завдана моральна шкода, яку він оцінив у 5000 грн.

Відповідно до страхового акту № 864-09-59-025 від 19.03.2010 ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс»(страховиком) було відшкодовано позивачу 24 990 грн. страхового відшкодування.

Різниця між фактичним розміром матеріальної шкоди та страховим відшкодуванням складає 34 755,70 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, а також зобов’язати його відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5000 грн., а всього 39 755,70 грн.

Позовні вимоги пред’явлені до СПД ОСОБА_2, оскільки водій ОСОБА_3 перебував з ним у трудових відносинах.

Судом ухвалою від 01.12.2010 до участі у справі, як третю особу, було залучено ОСОБА_3

У судовому засіданні позивач підтримав позов та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Відповідач визнав позов в частині стягнення матеріальної шкоди, проти відшкодування моральної шкоди заперечував, посилаючись на те, що моральні страждання завдані позивачу не ним, а ОСОБА_3

Третя особа у судове засідання не з’явилася, хоча повідомлялася належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.10.2009 в м. Києві по вул. Грінченка трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Subaru Forester, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля Mersedes-Benz Sprinter, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 39).

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 12.11.2009 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 5).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Як передбачено ч. 1 ст. 1172 ЦК України, шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків, відшкодовує юридична особа.

ОСОБА_3 перебував з СПД ОСОБА_2 у трудових відносинах, що підтверджується трудовим договором між працівником та фізичною особою № 18150900009 від 04.01.2009 (а.с. 71), та 20.10.2009 керував автомобілем на підставі дорожнього листа № 019474 (а.с. 65).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач надав суду звіт № 09/204 про оцінку колісного транспортного засобу марки Subaru Forester, державний номер НОМЕР_1, складений 05.11.2009 ПП «Український центр врегулювання збитків «Ладен-Авто», відповідно до якого розмір матеріального збитку та вартість відновлювального ремонту автомобіля складають 58 967,35 грн. (а.с 6-7).

Суд за клопотанням відповідача ухвалою від 08.02.2011 призначив у справі автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручив Судовій незалежній експертизі України.

Відповідно до висновку експерта № 0042 від 28.03.2011 розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Subaru Forester, державний номер НОМЕР_1, складає 55 037,19 грн., а вартість відновлювального ремонту автомобіля –58 967,35 грн. (а.с. 76-84).

Розмір матеріального збитку визначався з урахуванням фізичного зносу автомобіля і умовної величини зниження ринкової вартості автомобіля, оскільки він експлуатувався в інтенсивному режимі та його фактичний пробіг вдвоє перевищує нормативний.

Даний висновок суд приймає до уваги, оскільки він відповідає Методиці товарознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс»на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс № ВВ/2020917 від 04.06.2009 (а.с. 36).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 9.1 ст. 9 зазначеного Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого, а п. 12.1 ст. 12 передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з довідки ПАТ «Приват Банк»від 14.04.2010 № 02.120/195 на картковий рахунок позивача було перераховано 24 990 грн. страхового відшкодування відповідно до страхового акту № 864-09-59-025 від 19.03.2010 (а.с. 37).

У судовому засіданні позивач зазначив, що відновлювальний ремонт автомобіля він не проводив, а продав його на запчастини.

З огляду на викладене, розмір матеріального збитку, завданого позивачеві, складає 30 047, 19 грн., з розрахунку: 55 037,19 –24 990 = 30 047,19.

Також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати за проведення експертного дослідження, як витрати, пов’язані із залученням спеціаліста відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України. Розмір даних витрат складає 661,50 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 166 від 06.11.2009 (а.с. 32).

Витрати, пов’язані з направленням телеграм у розмірі 116,85 грн. відшкодуванню не підлягають, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, телеграми направлялися експертом М. Ткачук, а не позивачем. Доказів того, що ці витрати поніс позивач, останнім до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з вимогами ст. ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.   

Позивачем не було надано до суду жодних доказів того, що йому була завдана моральна шкода та глибокі моральні страждання, які викликані пошкодженням майна  з вини відповідача.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням задоволення позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 300,47 грн. судового збору, 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 1167, 1172, 1187 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 174, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 047 гривень 19 копійок матеріальної шкоди, 661 гривню 50 копійок витрат за проведення експертного дослідження, 300 гривень 47 копійок судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження –з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий