Справа № 2-1746/11

Р і ш е н н я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

14 березня 2011 року   Солом’янський  районний суд м. Києва

в складі головуючого судді       - Калініченко О.Б.

при секретарі                               - Войцеховській М.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Волинь»про надання інформації, усунення перешкод у здійсненні права безперешкодного проїзду на прибудинкову територію та зобов’язання укладення договору про надання комунальних послуг, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2011 року позивач звернувся з позовом до ОСББ «Волинь»з вимогами зобов’язати надати позивачу інформацію про:

-          статутні   документи   ОСББ   «Волинь» (Статут, Свідоцтво про державну реєстрацію, довідку статистики, довідку форми 4-ОПП);

-          протоколи загальних зборів членів ОСББ «Волинь»за увесь період діяльності;

-          фінансові звіти ОСББ «Волинь»за увесь період діяльності;

-          розрахунок вартості послуг з отримання будинку та прибудинкової території на 1 кв. м. загальної квартирної площі у відповідності до вимог чинного законодавства;

-          рішення, якими затверджено вартість послуги з утримання будинку та прибудинкової території, послуг з опалення, послуг з охорони прибудинкової території;

-          штатний розклад та розмір заробітної плати усіх працівників ОСББ «Волинь», поіменний склад правління;

-          діючі договори оренди нежитлових приміщень житлового комплексу по АДРЕСА_1, що перебувають на балансі ОСББ «Волинь», з юридичними та фізичними особами;

-          дозвільну та проектну документацію на облаштування огорожі прибудинкової території та на розміщення тимчасової споруди  -  сторожки охорони  зі шлагбаумом;

-          списку/реєстру автотранспорту, якому дозволено цілодобове паркування на території ОСББ «Волинь»;

-          списку/реєстру автотранспорту, якому дозволено тимчасове паркування на території ОСББ «Волинь»до 21.00 год.;

визнати за позивачем та членам родини, право безперешкодного проїзду (автомобілі з державними номерними знаками НОМЕР_1 та НОМЕР_2) на  прибудинкову територію будинку   по АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСББ «Волинь»не чинити жодних перешкод у здійсненні цього права в подальшому;

зобов'язати ОСББ «Волинь»укласти з  позивачем договір про надання комунальних послуг у   відповідності   до  вимог чинного законодавства.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що є власником квартири АДРЕСА_1 та членом експлуатуючої організації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Волинь», яка є відповідачем по справі.

Впродовж періоду з вересня по грудень 2010 року позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про надання інформації, про що, на його думку, свідчать повідомленнями про вручення заяв позивача про надання інформації від 14.09.2010 року, 11.12.2010 року, 30.12.2010 року. Проте зазначає, що всі ці заяви залишилися без жодної відповіді та реагування зі сторони відповідача.

Посилається на те, що відповідно  до  ст. 14  Закону   України    «Про    об'єднання    співвласників багатоквартирного будинку»власник - член об'єднання має право одержувати інформацію про діяльність об'єднання, вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання членами об'єднання правил добросусідства. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та ст. 1 Закону України «Про інформацію»право позивача на одержання інформації є гарантованим та встановленим чинним законодавством.

Вважає, що на  вимогу  члена об'єднання останнє зобов'язане  надати йому для ознайомлення всі фінансові звіти, а, отже, позивач за законом має право на отримання інформації про діяльність відповідача.

Щодо усунення перешкод зі сторони відповідача у користуванні та розпорядженні позивачем своїм майном шляхом визнання за ним та членами його родини, що проживають з ним спільно, право безперешкодного проїзду на прибудинкову територію будинку по АДРЕСА_1, а також зобов'язати ОСББ «Волинь»не чинити жодних перешкод у здійсненні цього права в подальшому,  вказує, що відповідачем грубо порушується гарантоване чинним законодавством України, право позивача на вільне пересування та право вільного розпорядження своєю власністю, а саме автомобілями, якими користується позивач та члени його родини, та право вільного доступу до прибудинкової території житлового будинку по вул. Волинській, 10.

Обґрунтовує, що ці права позивача порушуються через обмеження зі сторони відповідача доступу на прибудинкову територію будинку шляхом встановлення огорожі навколо прибудинкової території та пункту пропуску зі сторожкою охорони, а також блокуванням інших під'їздів до будинку, встановлення плати за проїзд через так званий «контрольований доступ до прибудинкової території».

Позивач звертає увагу, що будь-яким Законом не встановлено обмежень щодо в'їзду мешканців будинку на прилеглу до такого будинку територію. Право на вільне пересування гарантується позивачу чинним законодавством, зокрема, права на свободу пересування закріплені ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону свобода пересування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Крім того, недопущення відповідачем транспортних засобів, які належать позивачу та членам його родини на прибудинкову територію, є порушенням їх права власності, оскільки таким чином обмежується їх право володіння та користування майном (транспортними засобами) на власний розсуд, закріплене ст. 319 ЦК України, за змістом якого власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Використання транспортного засобу за призначенням, без порушення правил дорожнього руху, на прибудинковій території закону не суперечить, а тому обмеження такого права вважає незаконним.

Норми ст.ст. 321, 391 ЦК України встановлюють, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, у зв’язку з чим власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Більш того, на його думку, вищезазначені дії здійснюються відповідачем без наявності належної дозвільної та проектної документації на облаштування огорожі, встановлення сторожки охорони та контрольованого доступу на прибудинкову територію, оскільки факт відсутності дозвільної та проектної документації у відповідача на влаштування огорожі та сторожки охорони на прибудинковій території встановлено судовим рішенням по цивільній справі, яке набрало законної сили та яке було підтверджене рішенням апеляційної 30.09.2010 року та касаційною інстанцій 01.11.2010 року.

Крім того, у відповідності до виставлених відповідачем рахунків, що надсилаються на адресу позивача, останній робить висновок про те, що відповідні суми нарахувань, визначених, на думку позивача, самовільно відповідачем, за місяць складаються з оплати за дві послуги, а саме за обслуговування будинку і прибудинкової території  та  за опалення.

Позивач вважає їх безпідставними, незаконними та односторонніми в частині нарахування плати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території та вчиненими відповідачем самочинно в порушення прав та законних інтересів позивача, а також в порушення норм чинного законодавства, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового поговору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

У відповідності до п. 1 Постанови КМУ №529 затверджений Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій  і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників житлових будинків {гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках), а отже і поширюється і на відповідача.

У відповідності до абз. 5,6 п.2. Постанови КМУ №529 з власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що передбачає надання послуг, перелік яких визначений за результатами громадських слухань згідно з типовим переліком. Послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, яке є невід'ємною частиною договору про надання послуг.

Позивач посилається на те, що Договору про надання послуг з обслуговування будинку, споруд та прибудинкової території із відповідачем не укладав та жодних документів, підтверджуючих правомірність та обґрунтованість проведення ним нарахування вартості послуг, відповідей на заяви про надання інформації щодо тарифів та їх розміру, підстав та порядку їх нарахування, тощо, відповідачем не було надано.

Позивач вважає, що в порушення вимог чинного законодавства, а саме ст. 14 Закону України «Про  об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 1 Закону України «Про інформацію», відповідачем ігноруються та порушуються законні права позивача на знайомлення з вартістю послуг, обґрунтуванням тарифів, їх структурою, тощо.

Вказує, що в порушення вимог ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відповідачем не укладений такий договір з позивачем, виходячи з того, що відповідно до ст. 11 ЦК України  підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є  договори та інші правочини.

Відповідно до п.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно з пп. 3,4 п.2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавець цих послуг зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Тому позивач вважає за необхідне зобов'язати відповідача до укладення такого договору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та просив зобов'язати надати ОСББ «Волинь»зазначену в позові інформацію в місячний строк з дня набрання рішенням законної сили в робочий час шляхом надання можливості позивачу ознайомитися з відповідними документами в приміщенні, де розташоване правління ОСББ «Волинь». А також зобов'язати ОСББ «Волинь»укласти з  позивачем договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території в порядку та спосіб, що затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 20.05-2009Р- №529.

Представник відповідача вважав позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, і заперечував проти їх задоволення в повному обсязі.

В запереченнях посилався на те, що окрім права громадян на інформацію, гарантованого чинним законодавством, діють спеціальні норми матеріального права, закріплені в Законі України «Про інформацію», які встановлюють режим доступу до інформації (ст. 28), порядок доступу громадян до інформації в залежності до режиму доступу (ст. 31) та ряд обмежень щодо доступу до інформації.

Крім того, Законом України «Про  захист персональних даних»закріплено окремий порядок захисту персональних даних про особу, який включає в себе режим обробки персональних даних (ст. 6), режим використання персональних даних (ст. 10) та порядок доступу до таких даних.

Враховуючи положення вказаних законів, вказує на те, що виключається можливість задоволення вимог позивача щодо надання інформації про:

-          штатний розклад та розмір заробітної плати усіх працівників ОСББ «Волинь»;

-          діючі договори оренди нежитлових приміщень житлового комплексу по АДРЕСА_1, що перебувають на балансі ОСББ «Волинь»з юридичними та фізичними особами;

-          дозвільну та проектну документацію;

-          список чи реєстр автотранспорту, якому дозволено цілодобове паркування на території ОСІБ «Волинь»;

-          список чи реєстр автотранспорту, якому дозволено тимчасове паркування на території ОСІБ «Волинь»до 21:00 год.

Обґрунтовує тим, що ч.  3 та 4 ст. 23 Закону України «Про інформацію»встановлено заборону збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. До таких відомостей віднесено видані на її (особи) ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого самоврядування в межах своїх повноважень.

В силу ч. 1 та ч. 2 ст. 30 названого Закону  та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» інформація про особу, в тому числі і про юридичну особу, віднесена до інформації з обмеженим доступом, а саме до конфіденційної інформації.

Вказує на те, що ч. 11 ст. 28 Закону України «Про інформацію»та ч. 5 і 6 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 11 5 Закону України «Про захист персональних даних»встановлено заборону на збирання, використання, поширення чи будь-яку іншу обробку інформації про особу, в тому числі і юридичну, без згоди цієї особи. Частиною 1 ст. 16 5 Закону України «Про захист персональних даних»встановлено, що порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю бази персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону.

При цьому позивачем не надано доказів того, що йому надано згоду на збирання інформації від осіб, які орендують приміщення у будинку № 10 по вул. Волинській, від осіб - власників автотранспорту та від трудового персоналу ОСББ «Волинь». Вказує, що такої згоди вказані особи також не надавали відповідачеві, а, отже, в силу абз. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про інформацію»конфіденційна інформація не підлягає наданню за запитами громадян, через що вимога позивача  про надання значного обсягу даних, зокрема про штатний розклад, розмір окладів, діючі договори та списки автомобілів, виходить за межі його прав.

Відносно позовних вимог про надання іншої інформації, зокрема про статутні документи, протоколи загальних зборів, фінансову звітність та розрахунок вартості послуг відповідач вважає, що права позивача в цьому випадку жодним чином не порушуються.

Погоджується, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»власник - член об'єднання має право одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону України «Про інформацію»громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи)захисту.

На виконання вимог вказаних норм закону правлінням об'єднання розроблено та затверджено Положення про порядок надання інформації в ОСББ «Волинь», відповідно до п. 4.2.2 якого у разі позитивного рішення  про надання інформації  голова правління усно або письмово інформує громадянина щодо порядку надання інформації. Основним способом надання інформації в Об'єднанні є надання можливості в узгоджений час та терміни ознайомитись з документом в приміщенні правління.

Як вбачається із заяви позивача від 29.04.2010 року про прийняття його в члени ОСББ «Волинь», він ознайомлений зі Статутом об'єднання та Правилами користування приміщень та прилеглих до них територій.

Таким чином, позивач 29.04.2010 року до написання заяви в приміщенні правління був ознайомлений із Статутом, свідоцтвом про державну реєстрацію та іншими статутними документами об'єднання, а також повідомлений про рішення, яким  затверджено вартість послуг з утримання будинку і прибудинкової території та яким чином був проведений розрахунок. На підтвердження законності розрахунку та затвердженого тарифу позивачеві було надано відомості про розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.11.2009 року № 1334 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», яке є загальнодоступним для всіх.

Крім того, як вбачається з наданих суду заяв позивача від 14.09.2010 року та  11.12.2010 року, позивач вимагав від відповідача не інформації про документи чи можливості з ними ознайомитися, а надання їх копій, що не передбачено жодним діючим законом чи підзаконним нормативно правовим актом. Тому позивачеві в усному порядку було правомірно відмовлено в наданні копій документів, крім того, що в кошторисі об'єднання не передбачені витрати на рекомендоване листування з власниками квартир.

Відповідач не заперечував проти свого обов'язку надати можливість для ознайомлення із фінансовою звітністю об'єднання, проте позивач, як вбачається із вказаних вище заяв, не бажає ознайомлюватися зі звітністю, а має намір одержати її копії.

Також представник відповідача звертає увагу на те, що відповідач звітує про свою діяльність більше ніж до 10 державних установ - фондів соціального страхування, податкових органів та інших, кожна із форм звітності до яких тією чи іншою мірою носить фінансовий характер. При цьому правління щорічно звітує про фінансову діяльність перед загальними зборами, де в установленому законом порядку позивач має можливість ознайомлюватися із будь-якою звітністю та результатами діяльності об'єднання, в тому числі і фінансовими результатами.

Щодо визнання права безперешкодного проїзду на прибудинкову територію, то позивачем не надано жодного доказу, який би підтвердив, що відповідач перешкоджає позивачу та членам родини проїзду на автомобілях з державними номерними знаками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 прибудинковою територією будинку № 10 по вул. Волинській. Крім того, матеріали, додані до позовної заяви, не містять доказів, які підтверджують право позивача на володіння, користування та розпорядження транспортними засобами за вказаними номерними знаками.

Також представник відповідача стверджував, що ніколи і жодним чином не ухилявся і не ухиляється від укладення договорів із власниками квартир, а навпаки від дня створення всім без виключення пропонує укладати такі договори.

Так, Законом України «Про ОСББ»встановлено спеціальні норми щодо укладення договорів між власниками квартир та управителем, зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 13 якого відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та житлової політики. Спеціальним органом виконавчої влади з питань містобудування та житлової політики на момент затвердження Типового договору був Державний комітет з питань житлово-комунального господарства України. Типовий договір про відносини власника житлового приміщення та управителя затверджено наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства України від 27.08.2003 року № 141.

Правлінням ОСББ «Волинь»відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 Закону України «Про ОСББ»та наказу Державного комітету з питань житлово-комунального господарства України від 27.08.2003 року № 141 розроблено договір про відносини власника житлового приміщення та управителя.

При цьому Цивільним кодексом України встановлено порядок укладення договорів, що включає в себе пропозицію укласти договір (ст. 641) та прийняття пропозиції (ст. 642). Відповідач в особі голови правління робив пропозицію укласти договір позивачеві, на що той усно погодився і обіцяв підписати договір. Однак направлені відповідачем 03.02.2011 року на адресу позивача два примірника договору, скріплених печаткою та підписом уповноваженої особи об'єднання з метою їх укладення з позивачем, позивач підписати не погодився. За таких обставин представник вважає відсутнім предмет спору щодо укладення договору.   

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову має бути відмовлено у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на житло від 20.04.2010 року, та є членом експлуатуючої організації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Волинь», що визнається сторонами.

Відповідно до ст.ст. 10, 14,15 Закону України «Про ОСББ»правління ОСББ відноситься до статутних органів об'єднання, власник - член об'єднання має право одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання та зобов'язаний виконувати рішення статутних органів об'єднання.

Відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону України «Про інформацію»громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи)захисту.

На виконання вимог вказаних норм закону правлінням об'єднання розроблено та 26.01.2010 року затверджено Положення про порядок надання інформації в ОСББ «Волинь», відповідно до п. 4.2.2 якого у разі позитивного рішення  про надання інформації  голова правління усно або письмово інформує громадянина щодо порядку надання інформації. Основним способом надання інформації в Об'єднанні є надання можливості в узгоджений час та терміни ознайомитись з документом в приміщенні правління.

Судом встановлено, що в матеріалах справи знаходиться копія заяви позивача від 29.04.2010 року на вступ до ОСББ, де він своїм підписом підтверджує факт ознайомлення із Статутом ОСББ «Волинь»та Правилами користування приміщень та прилеглих до них територій.  

Також в матеріалах справи є копія заяви позивача про скасування судового наказу, згідно з якою позивач підтверджує факт отримання  30.12.2010 року свідоцтва про державну реєстрацію, копії довідки статистики та інших документів, які були додані відповідачем до заяви про видачу судового наказу про стягнення з позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги.          

Тож твердження позивача про начебто неможливість ознайомлення із цими документами ОСББ не відповідає дійсності, оскільки необхідну інформацію  позивач отримав і право позивача не було порушено.

Щодо надання інформації про протоколи загальних зборів членів ОСББ «Волинь»та фінансові звіти ОСББ «Волинь»за увесь період діяльності, то Положенням про порядок надання інформації в ОСББ «Волинь», яке  було розроблено та затверджено правлінням об'єднанням в законний спосіб та в межах своїх повноважень,  встановлений порядок надання інформації в ОСББ «Волинь», а позивач, будучи членом об'єднання, при реалізації своїх прав повинен дотримуватись встановлених Положенням правил та  зобов'язаний їх виконувати як рішення  статутного органу об'єднання –правління.

Відповідач не заперечував проти свого обов'язку надати можливість для ознайомлення із фінансовою звітністю об'єднання, проте позивач не зазначив конкретно, з якою саме, виходячи з того, що  ОСББ звітує про свою діяльність більше ніж до 10 державних установ - фондів соціального страхування, податкових органів та інших, кожна із форм звітності до яких тією чи іншою мірою носить фінансовий характер. При цьому правління щорічно звітує про фінансову діяльність перед загальними зборами, де в установленому законом порядку позивач має можливість ознайомлюватися із будь-якою звітністю та результатами діяльності об'єднання, в тому числі і фінансовими результатами.

Крім того, щодо надання інформації про штатний розклад, договори оренди, проектну документацію, списки автотранспорту, то слід зауважити, що відповідно до ч.3 ст. 200 ЦК України порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Так, норма ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»зобов'язує надавати необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, проте зовсім не містить вимог чи зобов'язань про надання інформації стосовно договірних відносин ОСББ, списків автотранспорту чи штатного розкладу. Інформація про штатний розклад, договірні відносини та проектна документація відноситься до конфіденційної інформації і має обмежений доступ. Зокрема, договори оренди містять в собі умови про нерозголошення змісту договорів та містять особисті персональні дані, які також не підлягають розголошенню для третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 505 ЦК України  комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію»конфіденційна інформація за своїм правовим режимом є інформацією з обмеженим доступом, а громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційності, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.

Відповідно до ст. 37 названого Закону не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі конфіденційну інформацію.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про інформацію»джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого самоврядування в межах своїх повноважень.

Відповідно до ч.6 ст. 6, 16 Закону України «Про захист персональних даних»не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту і прав людини. Порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю бази персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону.

Жоден суб'єкт персональних даних такої згоди ні позивачу, ні відповідачу не надавав. Таким чином, позовні вимоги з надання інформації про штатний розклад, договори оренди, проектну документацію, списки автотранспорту не підлягають задоволенню з огляду на встановлені названими вище правовими нормами правила.

Також вимагати списки майна - автомобілів, які не належать ОСББ «Волинь»і не перебувають на його балансі –протиправно, оскільки ст. 18 Закону України «Про ОСІБ»визначає обов'язки об'єднання і не містить зобов'язань по складанню таких списків майна (автомобілів), які не належать ОСББ «Волинь», і не знаходяться на його балансі, а є приватною власністю окремих фізичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.  Більш того, згідно зі ст. 47 Закону України «Про інформацію»відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як: використання і поширення інформації стосовно особистого життя громадянина без його згоди особою, яка є власником відповідної інформації внаслідок виконання своїх службових обов'язків. Тому поширення інформації, яка містить персональні данні без згоди особи що є власником цих даних, вважається злочином, а вимоги про надання такої інформації - протизаконні.

Крім того, посилання позивача на встановлення рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01.06.2010 року обставин щодо відсутності належної дозвільної та проектної документації на облаштування огорожі та встановлення сторожки охорони та контрольованого доступу на прибудинкову територію  не мають значення для вирішення даного спору, оскільки він має інший предмет та підстави. Крім того, дані обставини зайвий раз підтверджує відсутність існування такої документації, про яку позивач вимагає його проінформувати, та обізнаність позивача про це, а, отже, і відсутність порушень з боку відповідача.

Представник відповідача не заперечував  про надання інформації про розрахунок вартості послуг, що надає об'єднання, та рішень якими затверджена вартість цих послуг, погоджуючись з  тим, що згідно з ч. 1 п.2 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість загальну, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

При цьому зазначав, що відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»стандарти, нормативи норми порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України

У відповідності   до даного закону Кабінетом Міністрів України затверджена постанова № 529 від 20.05.2009 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання   послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Згідно постанови КМУ № 529 п.2 абз. 2  виконавець доводить розрахунок тарифів до відома власників квартир шляхом проведення щодо кожного будинку громадських слухань (для ОСББ - це щорічні загальні збори). Таким чином, актом цивільного законодавства установлений законний порядок ознайомлення власника квартири з тарифом, яке  відбувається шляхом проведення щодо кожного будинку громадських слухань, щодо ОСББ -  щорічні загальні збори. Такі збори відбулись ще до моменту набуття позивачкою права власності на квартиру. Проте це не значить, що позивач не ознайомлений з відповідним тарифом.

В матеріалах справи є квитанція про сплату позивачем відповідних послуг, а саме послуг з утримання будинків та прибудинкових територій та опалення, які  відповідно до п.2 абз. 6 Постанови КМУ № 529  надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу.

Даний тариф був погоджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.11.2009 року за № 1334 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Крім того, в матеріалах справи знаходиться повідомлення про направлення 03.02.2011 року на адресу позивача договору № КВ-350, який містить в собі необхідну інформацію про житлово-комунальні послуги та тариф. Викладене свідчить, що позивач ознайомлений з інформацією про тариф, послуги та йому відоме розпорядження КМДА про погодження згаданого вище тарифу, як того і вимагають норми закону.

Таким чином, актом цивільного законодавства - постановою КМУ № 529  визначений законний порядок встановлення тарифів та доведення його до відома, який відбувається шляхом проведення щодо кожного будинку громадських слухань, у випадку з ОСББ -  щорічних  загальних зборів. Такі збори відбулись ще до моменту набуття позивачем у квітні 2010 року права власності на квартиру, проте їх рішення, про яке позивач був проінформований у визначений Положенням спосіб, поширюються на його правовідносини щодо надання послуг з утримання будинку і прибудинкових територій та їх оплати.

Разом з тим, як вбачається зі змісту заяв позивача від 14.09.2010 року, 11.12.2010 року, 30.12.2010 року, з якими він звертався до відповідача щодо отримання інформації, він вимагав не надання йому інформації про вказані документи, а вимагав  надати копії документів всупереч встановленому порядку, яким не передбачено обов'язковості надання саме копій документів.

Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Вказані  норми закону чітко встановлюють, що реалізація цивільного права можлива лише в межах дозволених законом, тож отримати інформацію позивач має право лише в установленому порядку. Намагання отримати копії документів  чи інформацію в будь-якій інший спосіб, що не передбачений законом, є протиправним. Тож право позивача на надання інформації в установленому порядку щодо названих документів не було порушено.

Суд також не приймає до уваги доводи позивача на усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном –автомобілями, оскільки право власності позивача на них ніяким чином не оспорюється.

Щодо визнання права безперешкодного проїзду на прибудинкову територію, то відповідач заперечував створення обмеження позивачу як мешканцю будинку права користування та проїзду прибудинковою територією, пояснюючи наявність огорожі та шлагбауму  лише організацією охорони прибудинковій території.

Разом з тим, позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження його доводів про перешкоджання відповідачем позивачу та членам родини проїзду на автомобілях з державними номерними знаками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 прибудинковою територією будинку № 10 по вул. Волинській. Крім того, матеріали не містять і доказів, які б підтверджували право позивача або членів родини (та яких саме) на володіння, користування та розпорядження транспортними засобами за вказаними номерними знаками.

Згідно вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Також в судовому засіданні встановлено, що позивач не звертався до відповідача щодо укладення типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою КМУ № 529 від 20.05.2009 року, що підтверджується листами позивача від 14.09.2010 року та 11.12.2010 року, на які він посилається як на обґрунтування позовних вимог та які пропозицію укласти з ним договір не містять.

Відповідачем же у свою чергу було направлено позивачу типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який за змістом та формою відповідає положенням Постанови КМУ № 529 від 20.05.2009 року, який позивач відмовився підписувати.

При цьому Цивільним кодексом України встановлено порядок укладення договорів, що включає в себе пропозицію укласти договір (ст. 641) та прийняття пропозиції (ст. 642).  

Виходячи з вищенаведеного, суд не знаходить підстав щодо задоволення вимог позивача про зобов’язання  укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкових територій, враховуючи також ту  обставину, що саме позивач відмовився підписати запропонований договір і тим самим його права не були порушені.

У ч. 1 ст.3 ЦПК України закріплене право кожної особи звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних праві, свобод чи інтересів. Отже, захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право, свободи чи інтереси позивача, що судом протягом розгляду справи встановлено не було.

Керуючись ст.ст. 11, 13, 319, 321, 391, 627, 901-907 ЦК України, Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Законом України «Про житлово-комунальні послуги»,  Законом України «Про інформацію», Законом України «Про захист персональних даних», Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»,  ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України,  суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСББ «Волинь»про надання інформації, усунення перешкод у здійсненні права безперешкодного проїзду на прибудинкову територію та зобов’язання укладення договору про надання комунальних послуг залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: