З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е  М     У К Р А Ї Н И

15 березня 2011 року Солом’янський районний суд м. Києва

в складі головуючого  судді       - Букіної О.М.

при    секретарі                            - Возному М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма»до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди  в порядку регресу, мотивуючи свої вимоги тим, що ним було виплачено страхове відшкодування за Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/7860006 від 11.02.2010 року –автомобіля НОМЕР_1.

15.08.2010 року сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого застрахований автомобіль здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Зазначає, що застрахований автомобіль був пошкоджений з вини ОСОБА_3, вина якої підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва  від 06.09.2010 року за результатами розгляду адміністративної справи у відношенні ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП.

Для визначення розміру збитку, завданого страхувальником, позивачем було взято до уваги рахунок-фактури №0179 від 17.08.2010 року та звіт №179 від 17.08.2010 року про оцінку автомобіля  НОМЕР_2, згідно з якими сума відновлювального ремонту транспортного засобу склала 3625,63 грн. Однак відповідно до умов угоди про відшкодування заподіяної шкоди, укладеної 24.11.2010 року між позивачем та ОСОБА_2, власником автомобіля  НОМЕР_2, позивачем було сплачено на її користь добровільно узгоджену суму страхового відшкодування в розмірі 1 812,82 грн. мінус франшиза за полісом 510, 00 грн, що становить 1 302, 82 грн.

Тому позивач, скориставшись наданим йому законом правом, звернувся до відповідача ОСОБА_1 із регресною вимогою та просить суд стягнути з відповідача суму витрат, понесених у зв’язку з виконанням зобов’язань по страховому відшкодуванню, у розмірі 1302,82 грн. та суму витрат понесених по сплаті судового збору у розмірі  51,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В судове засідання представник позивача не з’явився, надавши суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечував.

Відповідач в судовому засіданні не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про дату та час судового засідання, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 224 Цивільного Процесуального Кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло  заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомленні ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, дослідивши письмову заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи,  суд  вважає, що  позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за винятком випадків, передбачених законом. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

На підставі ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду іншій особі, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Згідно зі ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.   

У відповідності до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страхової організації, яка сплатила страхове відшкодування за майновим страхуванням, переходить в межах цієї суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

Судом встановлено, що 11.02.2010 року між ТДВ «Страхова компанія «Проксіма»та  ОСОБА_1, був укладений Поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/7860006, відповідно до умов якого ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як власник автомобіля НОМЕР_1 застрахували свою цивільно-правову відповідальність.

15.08.2010 року сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого застрахований автомобіль здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Застрахований автомобіль був пошкоджений з вини ОСОБА_3, вина якої підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва  від 06.09.2010 року за результатами розгляду адміністративної справи у відношенні ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП.

Згідно із звітом №179 від 17.08.2010 року про оцінку автомобіля  НОМЕР_3, спеціалістом був встановлений розмір матеріального збитку  у сумі 3625,63 грн. Крім того вартість відновлювального ремонту також підтверджується  рахунком-фактури №0179 від 17.08.2008 року, складеним СПД-ФО ОСОБА_4

Однак відповідно до умов угоди про відшкодування заподіяної шкоди, укладеної 24.11.2010 року між позивачем та ОСОБА_2, власником автомобіля  НОМЕР_2, позивачем було сплачено на її користь добровільно узгоджену суму страхового відшкодування в розмірі 1 812,82 грн. мінус франшиза за полісом 510, 00 грн., що становить 1 302, 82 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи вищевикладене та надані документами по події, що мала місце 15.08.2010 року, позивачем було прийнято рішення про виплату  страхового відшкодування у розмірі 1 302,82 грн. за відновлювальні ремонтні роботи автомобіля НОМЕР_2, на підставі вищевказаного рахунку-фактури СПД-ФО ОСОБА_4 та відповідно до звіту №179 про оцінку автомобіля  НОМЕР_3, однак відповідно до умов угоди про відшкодування заподіяної шкоди, укладеної 24.11.2010 року між позивачем та ОСОБА_2, власником автомобіля  НОМЕР_2, позивачем було сплачено на її користь добровільно узгоджену суму страхового відшкодування в розмірі 1 812,82 грн. мінус франшизи за полісом 510, 00 грн., що становить 1 302, 82 грн.

Свідченням того, що страхове відшкодування було виплачено, є платіжні доручення №474 від 26.11.2010 року ( а.с. 21).

Підставою для даної виплати стало пошкодження автомобіля НОМЕР_2, внаслідок зіткнення 15.08.2010 року на вул.. Центральній  в м. Києві з автомобілем НОМЕР_1.,  яким керувала ОСОБА_3

За обставинами вказаного ДТП відносно ОСОБА_3 ДТП було складено протокол про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду якого постановою Дарницького районного суду м. Києва  від 06.09.2010 року було визнано ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного  правопорушення, проте звільнено від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю вчиненого правопорушення.

Таким чином, внаслідок даного ДТП з вини ОСОБА_3 через порушення нею п. 10.9 Правил дорожнього руху було завдано пошкодження автомобілю НОМЕР_2.

Згідно з положеннями ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що вина відповідача є доведеною, а тому пред’явлений позов до відповідача є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також суд відповідно до ст. 88 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату держмита в розмірі 51, 00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1166, 1191, 993 ЦК України, Законом України «Про страхування», ст.ст. 10-11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма»до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок ДТП , задовольнити.

Стягнути в порядку регресу з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма»матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП в сумі 1032,82 грн., державне мито в розмірі 51,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна  скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя: