Справа   2-а-726/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14.03.2011                     Солом’янський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого  судді                               Бобровника О.В.

при секретарі                                        Славовій Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат –про визнання дій протиправними, зобов’язання перерахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік, –   

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2011 року Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Позивач просить суд визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  в перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2010 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення в Солом’янському районі м. Києва та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати різницю щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2010 рік та виплачувати в повному розмірі відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з розміру 4 мінімальних заробітних плат.  

          Посилаючись на те, що Позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, він просить зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної державної адміністрації у м. Києві, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вчинити дії спрямовані на перерахунок  та  забезпечення виплати щорічної допомоги йому з врахуванням положень ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний рік.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що відповідно до рішення Конституційного суду України від №10-рп/2008 від 22.05.2008р. зміни, внесені Законом про бюджет на 2008 рік, до статей 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Незважаючи на це, щорічну допомогу у передбачених Законом розмірах Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної державної адміністрації у м. Києві та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат йому не нараховує та не виплачує.

Разом з тим, Позивач вказує на те, що жодного разу йому не було виплачено допомогу у повному розмірі відповідно до зазначеного Закону, у зв'язку з чим він вважає свої права порушеними та звернувся до суду за їх захистом.

          В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити.

Управління праці та соціального захисту населення в Солом’янському районі м. Києва в судове засідання свого представника не направило, надіславши до суду письмові заперечення проти задоволення позову у повному обсязі.

Представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі надавши суду їх у письмовій формі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1. згідно посвідчення є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії ІІ групи. (а.с. 4-5)

Позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 1986 року, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 22.02.1991 р. № 796-ХІІ, має право на щорічну допомогу на оздоровлення.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яка виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, згідно підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. N 107-VI, стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було викладено у новій редакції, і розмір щорічної допомоги на оздоровлення часникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується і порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Проте згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 внесені до вказаних статей зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 22.05.2008р. дія статті 48 Закону № 796-ХІІ була відновлена у попередніх редакціях.

Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було встановлено інший розмір щорічної допомоги на оздоровлення зазначеним категоріям осіб, зокрема громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи підлягав виплаті такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення:

інвалідам I і II групи - 120 гривень;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень;

інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень.

Таким чином, у період, коли діють два однопредметні нормативно-правових акти, що по-різному регулюють встановлення розміру одноразової щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Відповідачем необґрунтовано  застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу –Постанова КМ України № 562 від 12.07.2008р., а Закон України, який має вищу юридичну силу, Відповідачами не застосовано.

Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації застосувало розмір зазначеної допомоги, встановлений постановою КМ України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та виплатило позивачу у листопаді 2010 року –90 гривень.

Разом з тим, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Кабінет Міністрів України не уповноважений на свій розсуд змінювати, у тому числі зменшувати, конкретні розміри компенсацій і допомоги, зокрема допомоги на оздоровлення, встановлені цим Законом.

Частиною 1 ст. 67 зазначеного Закону встановлено, що конкретні розміри всіх передбачених ним доплат, пенсій та компенсації підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а її ст. 75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім –своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

За таких обставин дії Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної державної у м. Києві адміністрації щодо виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в меншому розмірі є протиправними.

У вимогах до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню виплат слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п.4.1. Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 року № 65 центр здійснює вхідний облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять до органів праці та соціального захисту населення.

З огляду на це, вимога Позивача про визнання протиправними дій Відповідачів щодо відмови у нарахуванні та виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до статті 48 Закону № 796-ХІІ суд вважає обґрунтованими, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, щорічна допомога на оздоровлення підлягає перерахуванню та виплаті за 2010 рік, за виключенням виплат здійснених Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у 2010 році.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 24 січня 2011 року.

Виплата щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи позивачу була здійснена у листопаді 2010 року, що підтверджується і відповідачами по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не пропущений шестимісячний строк на звернення до суду.   

З огляду на наведене позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, 158-163 КАС України, суд  -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення в Солом’янському районі м. Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2010 рік.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення в Солом’янському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за 2010 рік, з урахуванням виплат здійснених за 2010 рік:

-          щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 4 (чотирьох) мінімальних заробітних плат.

            У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: