Справа  № 2-1254/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

29 квітня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Литвинова І.  В. ,

при секретарі –                    Соколенко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 709092 грн. за договором позики, трьох процентів річних, збитків та судових витрат.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що згідно договору позики від 22.12.2008 року, відповідач позичила у позивача 90 000 доларів США, що на момент передачі грошових коштів складало - 709092 грн. та зобов’язалася повернути кошти до 01.04.2009року, що підтверджується розпискою. У зазначений в розписці термін, відповідач борг не повернула і в зв’язку з цим позивач просить стягнути його примусово з урахуванням 3% річних та понесених збитків.

Позивач та її представники в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

      Відповідач та її представник в судове засідання повторно не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.  

На підставі ст.224 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач та її представники не заперечують проти такого вирішення справи.  

  Суд, вислухавши пояснення позивача та її представників,  дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню.

  Судом встановлено, що дійсно 22.12.2008 року позивач надала відповідачу у борг 90 000 доларів США, що на момент передачі грошових коштів складало - 709092 грн. В свою чергу відповідач зобов’язувалась повернути позивачу дану суму коштів у строк до 01.04.2009року. Дані обставини підтверджуються розпискою, наявною в матеріалах справи (а. с. 5).

Як пояснила в судовому засіданні позивач, в порушення умов договору, відповідач на час розгляду справи борг не повернула, кошти, які позичила відповідач були отримані за продаж квартири позивача у м. Харкові та мали використовуватись на придбання житла у м. Києві, де родина позивача зараз проживає і де працює чоловік позивача.

Наданий ОСОБА_2 листок з зазначенням суми боргу та періодичних платежів в якості доказів часткової сплати боргу не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки як зазначала сама відповідач під час перегляду заочного рішення у справі, вона визнає свої боргові зобов»язання перед позивачем в розмірі 90000 доларів США, а періодичні платежі нею здійснювались для того, щоб позивач мала можливість наймати житло до повного погашення нею заборгованості та до придбання власного житла у м. Києві і є відшкодуванням шкоди, в зв»язку з несвоєчасним поверненням боргу.  

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Ст. 530 ЦК України встановлено, що в разі, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов”язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми боргу, 3% річних обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення упущеної вигоди (збитків) у сумі 141 075 грн. В обґрунтування даної вимоги представник позивача зазначала, що в разі виконання відповідачем вчасно своїх зобов’язань, позивач могла б розмістити кошти на депозитному рахунку та отримати відсотки від банку. На підтвердження даної обставини позивачем було надано роздруківку з Інтернет-сайту про розмір процентних ставок при укладенні депозитного договору.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Разом з тим, позивачем та представником позивача не надано доказів, які б підтверджували реальну можливість одержати доходи за рахунок вчасно не повернутих коштів і в тому розмірі, який ними розрахований.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути  сплачені позивачем судовий збір в розмірі 1700грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 625, 1046, 1047, 1049, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 215, 224 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити частково.

  Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 709092 грн., три проценти річних в розмірі 33858 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

   В задоволенні іншої частини вимог- відмовити.              

 Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою  відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                                          І. В. Литвинова