КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-762/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Дудніченко В.М.  

Суддя-доповідач:  Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" квітня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Романчук О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 22.12.10р. у справі №2-а-762/2010року за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання  перерахувати і виплатити доплату до пенсії та додаткову пенсію

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовом про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання провести нарахування та виплату підвищення пенсії та додаткової пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»14.06.10р. з подальшим перерахунком до змін в законодавстві.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 22.12.10р. позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача та зобов’язано здійснити перерахунок та  виплатити позивачу доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі двох мінімальних заробітних плат та відповідно до статті 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  починаючи з 13.06.10р. по 22.12.10р.      за відрахуванням фактично сплачених сум. В решті позову відмовлено.    

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій  просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні  позову.

Враховуючи вимоги пункту третього частини першої статті 1832 КАС України, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 197 КАС України.          

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок додаткової пенсії та підвищення до пенсії підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Колегією суддів встановлено, що позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, проживає у зоні гарантованого добровільного відселення та перебуває на обліку в управлінні, де отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року, далі по тексту - Закон № 796-ХІІ) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом статті 51 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 39 вказаного Закону пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території гарантованого добровільного відселення підвищуються на дві мінімальні заробітні плати.

Проте, всупереч статей 39, 51 Закону № 796-ХІІ позивачу додаткова пенсія та підвищення до пенсії виплачувались відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.08р. №530 та від 26.07.96р. №836.

Між тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру додаткової пенсії та підвищення до пенсії позивачеві застосуванню підлягають статті 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Водночас, зі змісту статті 51 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру додаткової пенсії, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

При цьому, судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 51 Закону № 796-ХІІ.

Оскільки позивачеві слід визначити додаткову пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.  

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», було порушено.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 198, статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд, -        

                                                                   У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 22.12.10р. у справі №2-а-762/2010року - залишити без задоволення, а постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 22.12.10р. у справі №2-а-762/2010року - без змін.

Дана ухвала, відповідно до ч. 10 ст. 1832, ст. 254 КАС України, є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає  законної сили з моменту постановлення.

                Головуюча суддя                                                                       Шелест С.Б.

                Судді :                                                                                           Глущенко Я.Б.

                                                                                                                       Романчук О.М.