Справа № 2-924/11

Категорія 50

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

20 квітня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Матійчук Г.  О. ,

при секретарі –                    Шишкарьова М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» про зміну дати звільнення, витребування та видачу трудової книжки, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточненим в судовому засіданні, до АК “Київенерго” про зміну дати звільнення, витребування та видачу трудової книжки, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що працював в АК «Київенерго» з 30 січня 1969 року на різних посадах; з 23 листопада 1998 року у філіалі «Кабельні мережі Київенерго» працював на посадах помічника директора з кадрів, начальника відділу кадрів, провідного інженера з кадрів, інженера управління перспективного розвитку; за час роботи зауважень та стягнень не було: покладені на нього обов'язки виконувалися ним сумлінно, своєчасно та в повному обсязі, має декілька заохочень від адміністрації. Обманним, на його думку, шляхом, його наказом директора філіалу «Кабельні мережі Київенерго» від 04 червня 2009 року за № 544-к було переведено на посаду інженера управління перспективного розвитку філіалу. 03.03.2010 року, під час перебування у відпустці, наказом директора філіалу «Кабельні мережі Київенерго» за № 119-к  його було звільнено з роботи. З 03.03.2010 року не працює, при звільненні трудової книжки адміністрація йому не повернула. Не зважаючи на його неодноразові звернення до керівництва, постійно отримував незрозумілі відмовки і в кінцевому результаті - грубощі на свою адресу. Крім того, зі слів працюючого персоналу довідався про те, що його трудова книжка та інші докумети зберігаються у зачиненому стані в особистому сейфі начальника відділу кадрів Білошицького В.В. Був вимушений письмово звертатися з вимогою про видачу трудової книжки, але це не дало результатів. Зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов"язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а  згідно ч.4 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Вказує, що днем звільнення вважається день видачі трудової книжки; про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Моральну шкоду обґрунтовує, посилаючись на ст.237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просили суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача Денисюк О.В. та Білошицький В.В. в судовому засіданні заперечували проти вимог позивача та просили суд відмовити в задоволенні позову зазначивши, що позовна заява не відповідає дійсним обставинам справи, позивач невірно посилається на чинне законодавство, ніяких порушень законних прав позивача з боку відповідача не відбувалося. На підставі поданої позивачем 01.06.2009 р. заяви наказом від 04.06.2009 р. № 544-к його було переведено з посади провідного інженера відділу кадрової політики на посаду інженера відділу по роботі із замовниками Управління перспективного розвитку за строковим трудовим договором на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_3, із збереженням посадового окладу за попереднім місцем роботи у розмірі 4260 грн. протягом одного року, з яким позивач був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис на наказі, тому, на думку представник відповідача Денисюк О.В., посилання позивача на переведення його на строковий трудовий договір обманним шляхом є безпідставним та не відповідає дійсності. Зазначає, що розірвання трудового договору з позивачем здійснено на підставі наданої ним заяви від 25 листопада 2009 року, ніяких відхилень від вимог відповідач не здійснював; трудовий договір було розірвано після закінчення наданих йому відпусток як того зажадав позивач у своїй заяві. Вважає, що вимоги, які викладені у заяві позивача про звільнення відповідачем були повністю задоволені, позивачем не доведено розмір моральної шкоди та факт заподіяння позивачу саме АК "Київенерго" моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, до того ж позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду, просить застосувати термін позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу у повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до  наступного висновку.

Постановою №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України в ч.1 «звернув увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП і інших актів законодавства України.

Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці».

В судовому засіданні встановлено, що позивача на підставі поданої ним 01.06.2009 заяви (а.с.63), п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 987 наказом директора філіалу Кабельні мережі АК « Київенерго» від 04.06.2009 № 544-к було переведено з посади провідного інженера відділу кадрової політики на посаду інженера відділу по роботі із замовниками Управління перспективного розвитку за строковим трудовим договором на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_3, із збереженням посадового окладу за попереднім місцем роботи у розмірі 4260 грн. протягом одного року (а.с.8).

03 березня 2010 року наказом директора філіалу Кабельні мережі АК « Київенерго» за № 119-к (а.с.15) позивача було звільнено з роботи «за власним бажанням у зв»язку з виходом на пенсію, ст. 39 КЗпП України; підстава: заява ОСОБА_1 (а.с.23), ст. 24  Закону України «Про відпустки». Написати зазначену заяву позивача спонукала заява ОСОБА_3. від 9.11.2009 року про її бажання приступити до роботи з 16.11.2009 року (а.с.32), яка до роботи не приступила, натомість подала заяву від 15.11.2009 року, в якій просила заяву від 09.11.2009 року вважати недійсною (а.с. 56).

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов»язаний  в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідно до п. 4.2. розділу 4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення з вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Відповідно до ч.6 п. 4.1. розділу 4 зазначеної Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В день звільнення з роботи відповідно до поданої заяви позивач не з»явився за трудовою книжкою та отриманням всіх сум, що належать йому, про що складено відповідний акт від 03.03.2010 року (а.с.31) та надіслано позивачу листа від 03.03.2010 року № 034/01-1095 (а.с.27), який ним отримано 10.03.2010 року (а.с.30). Аналогічного листа за № 034/01-1608 від 30.03.2010 року (а.с.29) позивачем отримано 02.04.2010 року (а.с.30). В судовому засіданні 10.02.2011 року позивач підтвердив отримання ним зазначених листів та суду пояснив, що трудову книжку не міг отримати, оскільки хворів; трудова книжка йому не потрібна та повинна бути у відділі кадрів (а.с.106), тому суд не бере до уваги складені позивачем та подані ним в судовому засіданні 18.03.2011 року акти  від 25.03.2010 року, 22.04.2010 року та 25.05.2010 року (а.с.137-139) про неможливість отримати трудову книжку у зв»язку з тим, що його трудова книжка та облікова справа знаходяться у службовому сейфі начальника відділу кадрів.

Письмової згоди на пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу позивач ОСОБА_1 не надавав.

З заяв на ім.»я  директора філіалу Кабельні мережі АК « Київенерго» Топала О.М. від 16.02.2011 року (а.с.133)  та від 21.02.2011 року (а.с.135) вбачається, що позивач просив надати на його адресу пояснення про невидачу йому трудової книжки; згідно відповіді АК «Київенерго»  від 23.02.2011 року та 25.02.2011 року (а.с.167-169) позивачу було запропоновано отримати трудову книжку в зручний для нього час; згідно актів від 30.03.2011 р. (а.с.165-166) позивач в період з 21.03.2011 року по 30.03.2011 року  не звертався до організаційного відділу та не подавав заяву про видачу трудової книжки та не з»являвся у відділ кадрів за трудовою книжкою (а.с.165-166). представниками відповідача також в судовому засіданні 18.03.2011 року (а.с.143), пропонувалось позивачу в будь-який час отримати трудову книжку в АК «Київенерго».

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги ст. ч.1 ст. 47 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 відповідачем були додержані, а тому вимоги позивача про зміну дати звільнення, витребування та видачу трудової книжки, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" надано роз'яснення поняття моральної шкоди: це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 4 згаданої постанови зазначено, що відповідно до статті 119 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується посвідченням (а.с.4) позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р (Категорія 2), має ряд хронічних захворювань, що вбачається, зокрема, з консультативного висновку від 28.02.2011 р. та довідки від 10.03.2011 р. Інституту хірургії та трансплантології АМН України (а.с.116), виписки з медичної карти стаціонарного хворого від 04.04.2011 року (а.с.186), у зв»язку з чим за клопотаннями позивача по справі неодноразово оголошувались перерви по справі, а саме: 28.02.2011 р. (а.с.112), 18.03.2011 р. (а.с.144).

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу саме АК "Київенерго" моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Крім того, представники відповідача заявили про пропуск позивачем тримісячного строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України для звернення до суду з позовною заявою про зміну дати звільнення, витребування та видачу трудової книжки, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди (позовна давність).

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Про звільнення позивачу стало відомо 10.03.2010 року (а.с.30), коли він отримав листа від 03.03.2010 року № 034/01-1095 (а.с.27) з пропозицією отримати трудову книжку та належні йому суми, тому початком перебігу тримісячного терміну строку позовної давності є 03.06.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.2), у травні 2010 року позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовною заявою про поновлення його трудових прав,  яку за його заявою 08.12.2010 року ухвалою зазначеного суду залишено без розгляду згідно п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦПК України особа, заяву, якої було залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутись до суду повторно, в даному випадку, у межах строків, передбачених ст. 233 КЗпП України. Процесуальний закон не містить положень про зупинення або переривання строків у зв'язку із залишенням заяви без розгляду.

З позовом до Печерського районного суду м. Києва позивач звернувся 13.01.2011 року (а.с.1).

Відповідно до ч.1 ст.73 ЦПК України суд поновлює строк, встановлений Законом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

З клопотанням про поновлення строку ні позивач, ні його представник до суду не звертались.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством застосовується тримісячний строк позовної давності.

Доказів поважності залишення позову в Оболонському районному суді м. Києва про поновлення трудових прав без розгляду суду не надано.

Згідно ч.1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

За таких умов, суд приходить до висновку, що строк позовної давності встановлений ст. 233 КЗпП України для пред»явлення позову про зміну дати звільнення, витребування та видачу трудової книжки, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди  позивачем пропущено без поважних причин і підстав для його поновлення у суду немає.

Згідно із положеннями  Постанови №9 від 06.11.1992 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»  встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Передбачений ст. 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з»ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов»язки сторін».

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно ч.4 зазначеної статті доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 47, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 265, 267 ЦК України, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», Постановою Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", «Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110 ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 73, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

   В позові ОСОБА_1 до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» про зміну дати звільнення, витребування та видачу трудової книжки, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди -  відмовити.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.   

Суддя                                                                                            Г. О. Матійчук