Справа № 2-1030/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"27" квітня 2011 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                                    Сухомлінова С.М.

секретарів                                                      Петровська В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 29 542 327,52 грн. боргу. Посилався на те, що в листопаді 2007р. сторони уклали договір, за умовами якого відповідач зобов’язався  на користь АТ «Українська автомобільна корпорація»укласти договори оренди земельних ділянок, а позивач зобов’язався сплатити за надання данних послуг 9 721 250 грн.що еквівалентно 1 925 000 дол. США..

Стверджував, що в день підписання договору відповідач отримав від позивача 9 721 250 грн., але до кінця строку договора відповідач свої зобов’язання не виконав, а тому повинен повернути отримані кошти разом з процентами за користування чужими грошовими коштами, а також компенсувати інфляційні втрати.

В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 22 239 973,37 грн. заборгованості яка розрахована станом на день розгляду справи.

В судовому засідання позивач підтримав свої позовні вимоги, а відповідач позов не визнав і стверджував, що робота по відведенню земельних ділянок була проведена, але договори оренди на земельні ділянки не були укладені, в зв’язку з чим 07.04.2008р. позивачу були повернуті грошові кошти в загальній сумі 1 984 962,36 доларів США, а тому відповідач вважає позовні вимоги безпідставними.

Вислухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з договору  (а.с.10-13) та пояснень сторін, останні 28.11.2007р. уклали договір за умовами якого відповідач взяв на себе обов’язки виконати необхідні дії по оформленню документів відведення земельних ділянок вказаних в Додатку до цього Договору та укладання на користь АТ «Українська автомобільна  компанія»договорів оренди цих ділянок, а позивач зобов’язався сплатити Виконавцю (відповідачу) за надання данних послуг грошову суму в розмірі 9 721 250 грн.. Відповідно п.3.2. Договору, підписання сторонами зазначеного Договору є підтвердженням факту здійснення Замовником (позивачем) оплати в повному обсязі, що сторони не заперечували.

Згідно п.4.1 вищевказаного Договору та пояснень відповідача, останнім була проведена робота по відведенню земельних ділянок, але в роботі виникли складнощі і до 1 квітня 2008року відповідач не виконав своїх договірних зобов’язань, в результаті чого договори оренди земельних ділянок на користь АТ «Українська автомобільна корпорація»укладені не були.

Зазначений факт також підтвердив представник третьої особи «АТ «Українська автомобільна корпорація».

Відповідно п.п.4.1 та 4.2 Договору відповідач до 01.04.2008р. повинен або досягти позитивного результату щодо укладання на користь АТ «Українська автомобільна корпорація»договорів оренди земельних ділянок або повернути гроші в повному розмірі згідно п.2.1 Договору зі сплатою відсотків за користування чужими грошовими коштами згідно п.6.2.

Як пояснили сторони, останні домовились, що відповідач повинен у квітні 2008р. повернути в повному розмірі кошти позивача. Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1. пояснив, що відповідач свій обов’язок не виконав і отриманні кошти згідно умов договору не повернув, чим порушив його права.

Згідно умов ст..526 ЦКУ зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а згідно ст..610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно п.6.2. Договору, сторони домовились, що за невиконання виконавцем умов цього Договору, виконавець сплачує на користь Замовника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми Договору за кожний день користування з дня здійснення Замовником оплати до дня повернення грошових коштів.

Враховуючи те, що судом встановлений факт невиконання відповідачем умов Договору, то останній повинен повернути отримані від позивача 9 721 250 грн., а  також сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 28.11.2007р. по 18.04.2011р. в розмірі 6 869 459,20 грн., що підтверджується розрахунком (а.с.139).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість загальною сумою 16 590 709,20 грн..

При цьому суд не приймає твердження відповідача в тій частині, що 07.04.2008р. ним було повернуто позивачу згідно договору узгоджена сторонами сума грошових коштів у вигляді 864 900 євро, 2150 000 грн і 200 000 дол. США, оскільки належних письмових доказів цим твердженням відповідач суду не надав. Пояснення допитаних по справі свідків ОСОБА_2. і ОСОБА_3. стосовно фактів передачі грошових коштів позивачу суд не може прийняти, оскільки такі докази вважає недопустимими.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 13 879 624,40 грн., то в цій частині суд вважає необхідним відмовити в задоволені, виходячи з наступного.

В обґрунтування цих вимог позивач посилається на ч.2 ст.625 ЦК України, яка визначає відповідальність за порушення грошового зобов’язання. Разом з тим, суд вважає, що умовами Договру між сторонами визначені не грошові зобов’язання, оскільки відповідно п.3.1 Договру позивачем сплачено відповідачу грошову суму як плату за проведення необхідної роботи, а згідно п.3.3 цього Договору, після укладання договорів оренди земельних  ділянок зобов’язання щодо Договору будуть вважатися повністю виконаними і замовник та третя особа не матимуть жодних претензій та вимог до виконавця.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд вважає безпідставними і не підлягаючими задоволенню.

Вирішуючи позов таким чином, суд, згідно вимог ст..88 ЦПК України вважає необхідним стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору 1700грн та витрат по ІТЗ -120 грн. а всього в сумі 1820 грн (а.с.6,8)

На підставі викладеного, ст.ст.526,610,536 ЦК України та керуючись ст.ст. 88, 212-215 України, суд, -

В И Р І Ш И В:

              Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 -  16 590 709 (шістнадцять мільйонів п’ятсот дев’яносто тисяч сімсот девять) грн. 20 коп. боргу.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 –1820( одна тисяча вісімсот двадцять)грн.. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів.

СУДДЯ:                                                         С.М. Сухомлінов