Справа № 2-581/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"07" квітня 2011 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого  судді                                                                                          Колесника О.М.

при секретарі                                                                                                    Павлюку Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом        ОСОБА_1 до ПАТ „СЕБ БАНК”, 3-тя особа: ПАТ „Перший Український міжнародний банк” про стягнення безпідставно знятих коштів з рахунку, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

    Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення безпідставно знятих коштів з рахунку, відшкодування моральної шкоди.

    В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1. ОСОБА_2. позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, пояснивши, що 20 січня 2009 року між ОСОБА_1 та Акціонерним Банком «Факторіал-Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «СЕБ Банк»було підписано договір №6524800 про обслуговування локальних/міжнародних платіжних карток з можливістю надання овердрафта. Пунктом 1 договору передбачено, що банк видає держателю банківську платіжну картку №НОМЕР_1 строком дії до 31.01.2010 року, яка є основною, відкриває та здійснює обслуговування карткового рахунку держателя №НОМЕР_2 в гривні (валюта рахунку) на основі отриманої заяви встановленого зразка, який наведено в додатку №1 до цього договору. Відповідно до додатку №1 до договору, картка була одержана 28.01.2009 року. 24.02.2009 року позивачка звернулась до відповідача з заявою, в якій просить відповідача активізувати банківську платіжну картку №НОМЕР_1 в країні США з 25.02.2009 року по 1.05.2009 року. 24.02.2009 року позивачкою також було подано заяву відповідачу про збільшення добового зняття на суму до 14 000 доларів США та збільшити кількість транзакцій в день через термінал та пост-термінал до 15 на добу, по її банківській платіжній картці №НОМЕР_1 з 25.02.2009 року по 1.05.2009 року. Після повернення із США ОСОБА_1. при заміні пластикової картки банку «Факторіал»на нову - «СЕБ Банку»та переведенні залишку коштів на цю картку встановила, що починаючи з 29.05.2009 року за її картковим рахунком здійснювались несанкціоновані транзакції всього - 29 на загальну суму 19201,09 грн. Крім того встановлено, що несанкціоновані транзакції значно перевищують встановлений ліміт і по сумі і по кількості. Вважає такі дії банку є незаконними і вимагає повернути їй 4516 грн. 25 коп. незаконно знятих коштів.

    Крім того, спірні кошти, які знаходились на рахунку відкритому у відповідача, є власними коштами позивачки, тобто є її власністю, на які вона розраховувала, поскільки в листопаді 2009 року повинна була здійснити за межами України важку операцію. Замість того, щоб без жодних проблем отримати власні кошти, і в нормальному душевному самопочутті здійснити важку операцію, в неї почались сильні душевні переживання, щодо необхідності проведення службового розслідування, щодо отримання документів, які підтвердять порушення права власності, щодо достатності наявних коштів, а також щодо можливості здійснення банком повторних незаконних операцій. Позивачка вимушена замість підготовки до складної операції витрачати час на збирання документів, поїздкою до відповідача для з’ясування безпідставного списання з мого рахунку залежних мені сум грошових коштів. Її власністю безпідставно користувались протягом тривалого часу, а уповноважена нею особа, якій вона довірила зберігання її грошових коштів, навіть не повідомила її про незаконне списання коштів. В зв’язку з незаконними діями відповідача ОСОБА_1. втратила довіру до всіх банківських установ, і невпевнена у виконанні останніми покладених на них законодавством обов’язків. Крім того, позивачка не могла продовжувати вести активне громадське життя, оскільки постійно переживала за свої грошові кошти. При перебуванні закордоном у зв’язку з необхідністю термінового лікування вона постійно переживала чи не зникнуть у неї з рахунку грошові кошти або їх частина, оскільки вона б не могла належним чином здійснити необхідні розрахунки пов’язані з операцією та з перебуванням в чужій країні, де їй немає до кого звернутись. Враховуючи вказане, вважає, що в зв’язку з неправомірними діями відповідача, що призвели до наведених вище обставин їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 20 000 грн. і просить стягнути з відповідача на її користь.

    Представник відповідача ПАТ „СЕБ БАНК” в судові засідання не з’явився повторно, про розгляд справи був двічі повідомлений належним чином (а.с.84; 89), а у направлених запереченнях до суду просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Дійсно 20.01.2009 року позивачка та АБ „Факторіал банк” уклали угоду про обслуговування локальних міжнародних платіжних карток і ОСОБА_1. було видано та активізовано платіжну картку строком до 31.01.2010 року. На її заяву від 24.02.2009 року про активізацію картки в США з 25.02.2009 року по 1.05.2009 року та збільшення кількості транзакцій банк погодився і задовольнив прохання клієнта, однак картку не блокував. Після проведення службового розслідування ПАТ „Перший Український міжнародний банк” по заяві позивачки останній було повернуто суму грошових коштів, крім 4615 грн. 25 коп., поскільки вона пропустила вона пропустила 120 –денний строк звернення з заявою з причин шахрайства. Тому вважає, що так як відповідач не вчиняв будь-яких порушень, тому він не повинен повертати вказані в позові грошові кошти, а також відшкодовувати моральну шкоду, до якої не має ніякого відношення (а.с.67-69).

    3-я особа ПАТ „Перший Український міжнародний банк” в судове засідання не з’явився, про розгляд справи був неодноразово повідомлений належним чином, а у направленному клопотанні до суду просив розглянути справу у відсутність свого представника (а.с.92).  

    Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Згідно ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

    Як зазначає ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

    Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та правовідносини.

   Як встановлено у судовому засіданні, 20 січня 2009 року між ОСОБА_1 та Акціонерним Банком «Факторіал-Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «СЕБ Банк»було підписано договір №6524800 про обслуговування локальних/міжнародних платіжних карток з можливістю надання овердрафта. Пунктом 1 договору передбачено, що банк видає держателю банківську платіжну картку №НОМЕР_1 строком дії до 31.01.2010 року, яка є основною, відкриває та здійснює обслуговування карткового рахунку держателя №НОМЕР_2 в гривні (валюта рахунку) на основі отриманої заяви встановленого зразка, який наведено в додатку №1 до цього договору, та наданих ним документів згідно з інструкцією «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року №492 (зі змінами та доповненнями). Відповідно до додатку №1 до договору картка була одержана 28.01.2009 року.

    У відповідності до ч.1, ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов’язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку.

     24.02.2009 року позивачка звернулась до відповідача з заявою, в якій просить відповідача активізувати банківську платіжну картку №НОМЕР_1 в США з 25.02.2009 року по 1.05.2009 року. 24.02.2009 року позивачкою також було подано заяву відповідачу про збільшення добового зняття на суму до 14 000 доларів США та збільшити кількість транзакцій в день через термінал та пост-термінал до 15 на добу, по її банківській платіжній картці №НОМЕР_1 з 25.02.2009 року по 1.05.2009 року. Таким чином, позивачці шляхом надання відповідного доручення відповідачу було обмежено час використання банківської платіжної картки №НОМЕР_1 в часі та просторі. Тобто, використання її БПК заблоковано з 2.05.2009 року і здійснення будь-яких платежів з використанням даної БПК є незаконним і неправомірним, про що банк знав, не міг не знати, згідно умов договору (п.п.1.1., п.1, п.п.2.2., п.2 Договору). Після повернення із США ОСОБА_1. звернулась до відповідача і на БПК було встановлено жорсткі обмеження щодо здійснення операцій. Разом з тим, в зв’язку з довірою до діяльності відповідача, щодо належного, сумлінного, законного обслуговування її картрахунку по виданій БПК, а також в зв’язку з тим, що позивачка вважала, що відповідач належним чином виконує договірні зобов’язання, нею не витребовувались виписки по картрахунку, що є правом позивачки, а не обов’язком згідно умов договору. Лише 16.10.2009 року (п’ятниця) служба клієнтської підтримки відповідача повідомила її про доступ до її рахунку. При заміні пластикової картки банку «Факторіал»на нову - «СЕБ Банку»та переведенні залишку коштів на цю картку, позивачкою було встановлено, що починаючи з 29.05.2009 року за її картковим рахунком здійснювались несанкціоновані транзакції всього - 29 на загальну суму 19201,09 грн. Крім того встановлено, що несанкціоновані транзакції значно перевищують встановлений ліміт і по сумі і по кількості. Враховуючи наведене, 20.10.2009 року нею до відповідача було подано заяву про проведення розслідування за фактом здійснення незаконних транзакцій та повернення їй безпідставно знятих коштів з картрахунку. При цьому доручення на використання її БПК і картрахунку третім особам ОСОБА_1. не давала, інформацію щодо кодів рахунку не розголошувала, БПК не губила, третім особам в користування не надавала, інформацію по кодам безпеки вона не розголошувала, про що було зазначено в заяві від 20.10.2009 року. Крім того, на момент списання коштів з картрахунку картка не була активізована, тобто використання її було заблоковано, банку не надавалося розпорядження по активації БПК з 29.05.2009 року.

    Листом №7-4-3/579324/12 2009 відповідачем було надано відповідь на заяву від 20.10.2009 року щодо проведення розслідування та повернення безпідставно знятих з рахунку позивачки коштів та відмовлено у її задоволенні. Відмова мотивована тим, що згідно з правилами міжнародної платіжної системи Visa International (VIOR II GENERAL REQUIREMENTS FOR DISPUTE GROUP 2- FRAUD сторінки 1-34) строк заперечення транзакцій з причини шахрайства складає 120 днів з дати обробки транзакцій платіжною системою, а позивачкою було подано заяву, коли зазначений строк вже минув.

    За таких обставин відмова у повернені сум зазначених вище є такою, що порушує законні права та інтереси позивачки. Як встановлено судом, на момент списання коштів з картрахунку картка не була активізована, тобто використання її було заблоковано, при цьому банку не надавалося розпорядження по активації БПК з 29.05.2009 року. Згідно з п.п.6.2.2., п.6.2. Договору банк зобов’язується забезпечити здійснення розрахунків по операціях з використанням картки у відповідності з цим договором, чинним законодавством України та правилами платіжної системи». П.п.6.2.3, п.6.2. передбачає, що банк зобов’язується списувати з картрахунку суми, відповідно до здійснених операцій з використанням картки у валюті картрахунку, які представлені до оплати банку іншими банківськими установами через системи взаєморозрахунків та клірингу платіжних систем відповідно до п. 3.3. цього договору. Пунктом 3.3 договору не передбачено ні права, ні обов’язку відповідача списувати з картрахунку суми в період, коли картрахунок не був активований, тобто був заблокований. Як вже було зазначено, позивачка надала розпорядження відповідачу шляхом подання заяви від 24.02.2009 року про активізацію БПК з 25.02.2009 року по 1.05.2009 року. Позивачкою було укладено договір з відповідачем в зв’язку з довірою до діяльності відповідача та в зв’язку з реалізацією права на належну якість обслуговування наданого ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому не проводила перевірок картрахунку, вважаючи, що відповідач забезпечує належну якість обслуговування.

    Згідно п.32.1, ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 5.04.2001 року №2346-ІІІ банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов’язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

    неправомірне списання коштів починається з 29.05.2009 року.

    Статтею 401 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних Як зазначає п.32.7, ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 5.04.2001 року № 2346-ІІІ банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання. Якщо всупереч отриманому документу на відкликання сума переказу була списана з рахунка платника та переказана отримувачу, повернення отримувачем платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. В цьому випадку банк, що не виконав документ на відкликання або прострочив його передачу банку платника, має сплатити платнику штраф у розмірі 1 відсотка суми переказу. В даному випадку застосовується ст.8 Цивільного кодексу України, тобто аналогія закону.

    З огляду на зазначене, відповідачем не виконано розпорядження клієнта щодо активації рахунку лише в певний проміжок часу з 25.02.2009 року по 1.05.2009 року та списано суму коштів з рахунку позивачки після надання вказаного розпорядження, поскільки розпорядження було надано 24.02.2009 року, а переказів, суб’єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

    З огляду на зазначену норму закону відповідач, який є емітентом спеціальних платіжних засобів - юридична особа, що є членом платіжної системи та здійснює емісію спеціальних платіжних засобів п.1.13, ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»повинен був вести моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб’єктів помилкових та неналежних переказів та вжити заходів по запобіганню або припиненню зазначених переказів. За таких обставин відповідач не виконав розпорядження щодо активізації картки лише на певний строк з 25.02.2009 року по 1.05.2009 року, не вжив заходів запобігання або припинення помилкових та неналежних переказів, а позивачка в свою чергу не надавала жодних розпоряджень щодо активізації БПК в інший, ніж зазначений період, а також не надавала банку жодних розпоряджень по списанню зазначених коштів.

    Tаким чином, крім наведених норм законодавства відповідачем порушено п.2, ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», де зазначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб, мають право на належну якість продукції та обслуговування; п.2, ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів»- права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення. Крім того, відповідачем порушено право позивачки на інформацію, що виходить з наступного.

    Листом №7-4-3/579324/12 2009 відповідач повідомив позивачку, що згідно з правилами міжнародної платіжної системи Visa International (VIOR II GENERAL REQUIREMENTS FOR DISPUTE GROUP 2-FRAUD сторінки 1-34) строк заперечення транзакцій з причини шахрайства складає 120 днів з дати обробки транзакцій платіжною системою, а нею було подано заяву, коли зазначений строк вже минув. З огляду на зазначене, ОСОБА_1. повинна була знати, що з її рахунку здійснюється незаконне списання коштів в той час, як відповідачу було дано розпорядження на активізацію картки лише в період з 25.02.2009 року по 1.05.2009 pоку, а незаконне зняття почалось з 29.05.2009 року. При цьому про незаконне списання службою клієнтської підтримки відповідача повідомлено її про доступ до її рахунку лише 16.10.2009 року (п’ятниця).

    Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачка не могла знати про здійснення неправомірних операцій по її рахунку і яким чином відповідач міг виконувати обов’язок щодо моніторингу з метою ідентифікації помилкових та неналежних операцій, а також чому відповідачем не було вжито заходів по запобіганню або припиненню зазначених операцій. Так як п.п.6.3.4., п.6.3. Договору вказує, що відповідачу надано право в будь-який час призупинити або припинити дію картки з метою припинення або попередження можливого шахрайства, будь-яких незаконних або не погоджуваних з позивачкою дій з використанням картки.

    Крім того, позивачку не було ознайомлено з правилами міжнародної платіжної системи Visa International (VIOR II GENERAL REQUIREMENTS FOR DISPUTE GROUP 2-FRAUD сторінки 1-34), в зв’язку з чим їй не було відомо про цей документ, чи ратифікований він Верховною Радою України, чи існує вказаний документ в перекладі на українську мову, оскільки іншою іноземною мовою позивачка не володіє. Після отримання листа №7-4-3/579324/12 2009 відповідача з посиланням на правила міжнародної платіжної системи Visa International (VIOR II GENERAL REQUIREMENTS FOR DISPUTE GROUP 2-FRAUD сторінки 1-34) ОСОБА_1. почала шукати зазначені правила в мережі Internet, але так і не знайшла. На даний час їй так і не відомо про інформацію, який містить вказаний документ, при цьому вона не володіє спеціальними знаннями про властивості та характеристики послуг, які надаються відповідачем.

    Таким чином, в зв’язку з неповідомленням позивачки про неправомірні операції, які відбуваються на її рахунку вчасно, не ознайомленням її з правилами міжнародної платіжної системи Visa International (VIOR II GENERAL REQUIREMENTS FOR DISPUTE GROUP 2-FRAUD сторінки 1-34), суд вважає відмову у повернені коштів безпідставною. Також відповідачем грубо порушені вимоги передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», а саме ст.15, яка наголошує, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Що стосується стверджень відповідача, викладених в листі №7-4-3/579324/12 2009, що позивачкою було заявлено обмеження на транзакції з отримання готівки через банкомати і ПОС-термінали, а всі оскаржені позивачем транзакції проводилися як операції покупки, тобто не підпадали під ці обмеження, то вказана інформація, суперечить реальним обставинам справи, що пояснюється наступним. Згідно п.1.2, ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 5.04.2001 року №2346-ІІІ банківський автомат самообслуговування (банківський автомат) - програмно-технічний комплекс, що надає можливість держателю спеціального платіжного засобу здійснити самообслуговування за операціями одержання коштів у готівковій формі, внесення їх для зарахування на відповідні рахунки, одержання інформації щодо стану рахунків, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього комплексу.

    Пунктом 1.32і, ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що платіжний термінал - електронний пристрій, призначений для ініціювання переказу з рахунка, у тому числі видачі готівки, отримання довідкової інформації і друкування документа за операцією із застосуванням спеціального платіжного засобу, тобто ПОС-термінал - електронний пристрій, призначений для здійснення авторизації та автоматичного друкування чека пpи проведенні операції розрахунку за товари (послуги) або отримання готівкових коштів за допомогою картки.          З огляду на зазначене, обмеження встановлено на всі транзакції, в тому числі інші - транзакції, які проводилися як операції покупки. Відповідачем повинно бути враховано заявлені обмеження щодо періоду активізації картки.  

     Крім того, за матеріалами справи відповідач не проводив розслідування щодо безпідставно знятих коштів з карткового рахунку позивача, розслідування проводилось процесінговим центром ЗАТ «ПУМБ», яким не виявлено, не встановлено та не підтверджено, що операції проводилися через мережу Інтернет з ручним вводом номеру картки, тобто без фізичної присутності картки та без зчитування магнітної смуги картки (лист від 18.11.2009 р. Ref. DHO-20/4544; лист від 16.11.2009 p. № DHO-20/4663, лист від 10.12.2009 p. № DHO-20/4885).

    Єдиною підставою відмови у повернені зазначеної вище суми коштів є недотримання терміну, який встановлено правилами міжнародної платіжної системи Visa International (VIOR П GENERAL REQUIREMENTS FOR DISPUTE GROUP 2-FRAUD сторінки 1-34), тобто 120 днів. Тому ствердження відповідача щодо здійснення операцій в мережі інтернет є абсолютно безпідставним і не підтвердженим жодним належним доказом. Крім того, здійснення будь-яких транзакцій в період з 25.02.2009 року по 1.05.2009 року є незаконним і неправомірним.

    Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що поскільки відповідач безпосередньо визнав незаконне зняття з рахунку картки позивачки грошових коштів в сумі 19201 грн. 09 коп., більшу частину яких повернув ОСОБА_1., а 4615 грн. 25 коп. не повернув на підставі пропуску строку звернення з заявою до відповідача, тому дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки на підставі описаних вище обставин.

    Згідно ст.280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

    У відповідності до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

    Як наголошує ч.1, ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

    Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову фактику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»із змінами і доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N5 -встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у приниженні честі, гідності, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

    Спірні кошти, які знаходились на рахунку відкритому у відповідача, є власними коштами позивачки, тобто є її власністю, на які вона розраховувала, поскільки в листопаді 2009 року повинна була здійснити за межами України важку операцію. Замість того, щоб без жодних проблем отримати власні кошти, і в нормальному душевному самопочутті здійснити важку операцію, в неї почались сильні душевні хвилювання та переживання, щодо необхідності проведення службового розслідування, щодо отримання документів, які підтвердять порушення права власності, щодо достатності наявних коштів, а також щодо можливості здійснення банком повторних незаконних операцій. Позивачка вимушена замість підготовки до складної операції витрачати час на збирання документів, поїздкою до відповідача для з’ясування безпідставного списання з мого рахунку залежних мені сум грошових коштів. Її власністю безпідставно користувались протягом тривалого часу, а уповноважена нею особа, якій вона довірила зберігання її грошових коштів, навіть не повідомила її про незаконне списання коштів. В зв’язку з незаконними діями відповідача ОСОБА_1. втратила довіру до банківської установи відповідача, і невпевнена у виконанні останнім покладених на нього законодавством обов’язків. Крім того, позивачка не могла продовжувати вести активне громадське життя, оскільки постійно переживала за свої грошові кошти. При перебуванні закордоном у зв’язку з необхідністю термінового лікування вона постійно переживала чи не зникнуть у неї з рахунку грошові кошти або їх частина, оскільки вона б не могла належним чином здійснити необхідні розрахунки пов’язані з операцією та з перебуванням в чужій країні, де їй немає до кого звернутись.      

   За таких обставин суд вважає необхідним, виходячи з принципу розумності та справедливості задовольнити розмір моральної шкоди, понесений позивачкою в сумі 2000 грн., які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а в решті суми необхідно відмовити.  

    Згідно ст.79; 88 ЦПК України поскільки задоволено позов частково, тому з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 200 грн. витрат представника позивачки, пов’язаних з явкою до суду, і сплачених позивачкою при зверненні до суду. Також з відповідача на користь держави підлягає стягненню 59 грн. 50 коп. судового збору (51 грн. в рахунок повернення коштів та 8 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди), від сплати якого була звільнена позивачка при зверненні до суду з позовом.

    Керуючись ст.10; 11; 60; 79; 88; 169; 213-215; 226 ЦПК України, на підставі ст.41 Конституції України, ст.23; 280; 321;1066; 1167 ЦК України, ст.1; 4; 32; 40-І Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.1; 4; 15 Закону України «Про захист прав споживачів», п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову фактику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»із змінами і доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року №5, суд

В И Р І Ш И В :

   Позов задовольнити частково.

   Стягнути з ПАТ „СЕБ БАНК” на користь ОСОБА_1 4516 грн. 25 коп. безпідставно знятих грошових коштів на рахунок №4677781215458489, 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, 200 грн. витрат представника позивачки, повязаних з явкою до суду, а всього 6836 грн. 25 коп.

    Стягнути з ПАТ „СЕБ БАНК” на користь держави 59 грн. 50 коп. судового збору.

    В задоволенні частини позову ОСОБА_1 до ПАТ „СЕБ БАНК”, 3-тя особа: ПАТ „Перший Український міжнародний банк”, про стягнення 18000 моральної шкоди відмовити.

    Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.

   Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дарницького районного суду м. Києва протягом 10 днів з дня отримання його копії відповідачем.

Суддя  :