Справа № 2а-2605/11
П О С Т А Н О В А
іменем України
"30" березня 2011 р. Суддя Дарницького районного суду м. Києва Кириченко Н.О., розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дарницького району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та про зобов’язання здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
04.03.2011 року позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до відповідачів про перерахунок розміру основної та додаткової пенсії та допомоги на оздоровлення, посилаючись на те, що він є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, йому встановлено ІІ групу інвалідності 1-ої категорії, а тому він, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на перерахунок раніше призначеної основної та додаткової пенсії, а також на щорічну допомогу на оздоровлення, а відповідачі порушують його права, просив суд визнати дії відповідачів неправомірними щодо відмови у проведенні йому перерахунку пенсії та зобов’язати відповідачів здійснити перерахунок та виплатити йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС інваліду ІІ групи 1 категорії основної пенсії з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком та щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, з моменту виникнення права на таку допомогу.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 30.02.2011 року справа в частині позовних вимог Пишняк С.Л. до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дарницького району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та про зобов’язання здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та допомоги на оздоровлення в частині позовних вимог залишена без розгляду.
Представник відповідача –Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва 30.03.2011 року надала письмові заперечення на позов, в яких просила в задоволенні позову відмовити, вказавши на те, що позивач отримує основну пенсію за віком, а додаткову пенсію згідно Постанови Кабінету Міністрів України, яка є обов’язковою для виконання і розмір пенсії позивача відповідає встановленим в цій постанові розмірам, тому просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вивчивши позов з доповненнями до нього, заперечення представниці відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважаю що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України з 08.11.2007 року, отримує пенсію за віком, яка станом на 01.03.2011 року складає 3212 гривень 34 копійки, в Управлінні праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації з 01.09.2007 року.
Також позивач є інвалідом другої групи безстроково з 2007 року, що підтверджується довідкою Київської міської спеціалізованої радіологічної МСЕК, захворювання позивача пов’язане з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС .
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 50 зазначеного Закону, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам другої групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При розрахунку додаткової пенсій, за шкоду заподіяну здоров’ю застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Доводи представника відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом, суд вважає безпідставними. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини ( мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Постановою ж Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка діє і на 2010 рік, встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: тим, що належать до категорії 1: інвалідам другої групи –20 відсотків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру додаткової пенсій позивачу слід застосовувати частину першу статті 50 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 року), а не Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, № 654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Тому суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, дії відповідача Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо відмови у перерахунку додаткової пенсії у разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є протиправними та необхідно зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва провести перерахунок та виплату додаткової пенсії позивачу за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - з 04.09.2010 року, з урахуванням виплачених сум.
Згідно ст. 10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Особи, що мають статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та мають право на різні види пенсії, можуть обрати один вид пенсійних виплат.
А тому, щодо позовних вимог позивача про перерахунок державної пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, слід відмовити, оскільки позивач отримує пенсію за віком, про призначення йому пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва не звертався.
Позовні вимоги позивача про перерахунок допомоги на оздоровлення також не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Вимогами ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України Згідно ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Статтею 95 Конституції України встановлено, що виключно Законом України «Про державний бюджет України»визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Оскільки щорічна допомога на оздоровлення здійснюється за рахунок Державного бюджету України, то її розміри не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про державний бюджет України».
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»було визначено обсяг видатків на щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 70 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», Кабінету Міністрів України у 2010 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Судом встановлено, що позивачу виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік здійснена відповідачем у розмірі, який визначено постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, тобто з урахуванням обмежень, що встановлювались Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік».
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачі, здійснюючи позивачу нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в 2010 році у розмірах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», виконали взяті державою зобов’язання та не порушили прав позивача, оскільки їх дії відповідали приписам чинного у зазначений період законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Оскільки в задоволенні позовних вимог про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відмовлено, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації неправомірними.
Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати в подальшому надбавку до пенсії відповідно до положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то вважаю, що в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.
Згідно ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Згідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно квитанції позивач сплатив ТОВ «Надія»500 гривень 00 копійок за надання правової допомоги. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.06 № 590 граничний розмір таких витрат складає 40 відсотків від мінімальної заробітної плати за годину роботи. Якщо компенсація сплачується за рахунок держави граничний розмір таких витрат не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день. Проте, до суду не надано розрахунку вартості виконаних робіт та затраченого робочою часу, обчисленого відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року. Крім того, з довідки та акту не вбачається, чи надавалася правова допомога позивачу фахівцем у галузі права, чи має він право за законом па надання правової допомоги та чи надавав таку допомогу як фахівець у галузі права, чи як представник позивача.
Крім того, копія квитанції не є належним доказом про сплату. З огляду на викладене, підстави для стягнення витрат на правову допомогу відсутні.
Керуючись ст. ст. 1-2, 4-6, 10-11, 69-71, 94, 99, 100, 159-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, і на підставі ст. ст. 8, 21, 22, 64, 85, 91, 95, 96, 150 Конституції України, ст. ст. 48, 49, 50, 54, 63, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», Рішення Конституційного Суду України № 4-зп від 03.10.1997 року, суддя,
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва в проведенні ОСОБА_1 перерахунку додаткової пенсії за ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - з 04.09.2010 року по 30.03.2011 року з врахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Апеляційного адміністративного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: