Справа № 2а-4014/11
П О С Т А Н О В А
іменем України
"12" квітня 2011 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва КИРИЧЕНКО Н.О., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати несплачену державну соціальну допомогу як дитині війни, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, в якому просить:
- визнати бездіяльність та відмову в перерахунку Управлінням Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва в нарахуванні несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни - протиправними ;
- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва нарахувати до виплати в повному обсязі недоплачену як дитині війни щомісячну державну 30 % надбавку до пенсії, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.01.2006 року по теперішній час а також нараховувати та виплачувати 30 % надбавку до пенсії як дитині війни у повному розмірі в подальшому.
При цьому позивач посилається на те, що вона на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус «дитина війни», а отже, відповідно до вимог ст. 6 вказаного Закону, має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком . Відповідачем вказана соціальна надбавка до пенсії позивачу виплачувалась не в повному розмірі , що він вважає порушенням своїх прав та законних інтересів.
Також, позивач просить суд призначити довічно їй щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, і виплачувати надбавку щомісячно починаючи з 01.04.2011 року, та стягнути на її користь з відповідача 300 грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою судді від 12.04.2010 року позов в частині позовних вимог за період часу з 01.01.2006 року по 22.09.2010 року – залишено без розгляду.
Представниця відповідача надала до суду свої заперечення, в яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки надбавка виплачується відповідно до чинного законодавства.
Справа розглядається судом в порядку скороченого провадження.
Вивчивши матеріали справи, заперечення представниці відповідача, суддя вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач отримує пенсію за віком, нарахування якої проводиться Управлінням Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу встановлено статус «дитина війни», про що зазначено в пенсійному посвідченні позивача .
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до внесення змін Законом від 28.12.2007 року, було передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено та ст. 111 передбачено, що підвищення дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2007 року за № 6рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою Законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних Законів України, а також встановлюватися інше ( додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
З врахуванням зазначеного, пункт 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, визнано неконституційним, тобто таким, що не відповідає Конституції України та втрачає чинність з дня ухвалення даного рішення.
Відповідно до розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції Закону від 05.10.2005 року, підвищення учасникам війни складає 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Вищевказана редакція ст. 6 Закону набула чинності з 01.01.2008 року та втратила чинність 22.05.2008 року на підставі рішення Конституційного суду України ( справа щодо предмета та змісту Закону України про Державний бюджет).
З прийняттям рішення Конституційним Судом України 22.05.2008 року відновлена чинність первинної редакції ст. 6 Закону, а саме, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання , державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 152 Конституції України , закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»встановлені доплати дітям війни у твердій грошовій сумі : з 22.05.2008 року - 48,10 грн. , з 01.07.2008 року - 48,20 грн. та з 01.10.2008 року - 49,80 грн. Постанова набрала чинності та відповідач проводить нарахування підвищення дитині війни в розмірах, встановлених даною постановою. Проте, дана постанова суперечить Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивача застосуванню підлягає підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не в сумах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 530.
На заяву позивача до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про здійснення перерахунку надбавки до пенсії як дитині війни та виплату її в розмірі 30 % листом відповідача від 14.03.2011 року в перерахунку відмовлено.
Посилання представника відповідача у відповіді на звернення Позивача про перерахунок надбавки до пенсії як дитині війни про те, що 10 % надбавка до пенсії дітям війни визначена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд не приймає до уваги, оскільки вказане положення визнане неконституційним.
Враховуючи, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом , який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає за можливе застосувати ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, у даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 вказаного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення щодо призначення, донарахування , перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на територіальні управління за місцем проживання позивача.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії позивачу з нарахуванням щомісячної державної соціальної допомоги (надбавки до пенсії) в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 23.09.2010 року по день прийняття даної постанови.
Що стосується позовних вимог про зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то в даній частині позову необхідно відмовити.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.
Згідно ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Згідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно квитанції та акту приймання - передачі послуг позивачка сплатила ТОВ «Надія»300 гривень 00 копійок за надання правової допомоги. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.06 № 590 граничний розмір таких витрат складає 40 відсотків від мінімальної заробітної плати за годину роботи. Якщо компенсація сплачується за рахунок держави граничний розмір таких витрат не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день. Проте, до суду не надано розрахунку вартості виконаних робіт та затраченого робочою часу, обчисленого відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року. Крім того, з довідки та акту не вбачається, чи надавалася правова допомога позивачу фахівцем у галузі права, чи має він право за законом па надання правової допомоги та чи надавав таку допомогу як фахівець у галузі права, чи як представник позивача.
Також не є належним доказом про сплату витрат на отримання правової допомоги ксерокопія квитанції. З огляду на викладене, підстави для стягнення витрат на правову допомогу відсутні.
Для задоволення позову в іншій частині суд не вбачає правових підстав.
На підставі викладеного, ст. 19, 46, 64, 152 Конституції України, ст. 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст. 9, 11,70, 71, 99, 100, 159, 160, 163 , 183-2 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої як дитині війни щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 23 вересня 2010 року по 12 квітня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3 грн. 40 коп. державного мита.
В іншій частині позову ОСОБА_1 –відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання її копії, з одночасним направленням апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
СУДДЯ: