2-а-485/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21.04.2011 р. Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого –судді  Шумко  А.В.

при секретарі –    Тасенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання бездіяльності неправомірною, –

в с т а н о в и в :

          22.12.2010 року позивач звернувся в суд з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві на бездіяльність по виконанню вимог Конституції України та Закону України «Про прожитковий мінімум на 2010 рік». Зазначав, що народився у 1933р., відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни”. У зв»язку з цим на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії передбачені цим Законом, в тому числі й право на підвищення пенсії за віком на 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено Законом в редакції 18.11.04р. З 01.01.08р. діє протизаконна нова редакція Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який порушив декілька статей Конституції України і який Конституційним Судом України визнай неконституційним. Відповідно до нової редакції Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підкрепленого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.08р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - з 01.01.08р. 10% з прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, що з 01.10.2008р. становило 49,8 грн. Починаючи з 01.11.2009 року і по 01.01.2011 року йому до пенсії не доплачували різницю між 10% прожиткового мінімуму на місяць для непрацездатних і 49,8 гривнами. Відповідь Пенсійного фонду України в м.Києві від 10.12.10р., де він перебуває на обліку, на його заяву не дає відповіді на поставлені в заяві запитання. Просив: зобов»язати відповідача виплатити йому грошову компенсацію за період з 01.11.2009р. по 31.12.2010р., як різницю між 10% прожиткового мінімуму для непрацездатних, встановлений на кожний місяць, і 49,8 грн.

У судовому засіданні позивач змінив та уточнив позовні вимоги. Просив: визнати бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України у м.Києві протиправною за період з 01.01.2010 року по день винесення судового рішення, щодо нездійснення нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком для непрацездатних з 01.01.2010 року по день винесення судового рішення в даній справі, відповідно Закону України від 18.11.2004 року №2195-1У «Про соціальний захист дітей війни»в редакції до 01 січня 2006 року; зобов»язати відповідача здійснити перерахування та виплату йому підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2010 року по день винесення судового рішення відповідно Закону України від 18.11.2004 року №2195-1У «Про соціальний захист дітей війни»; зобов»язати відповідача надалі на підставі діючих нормативно-правових актів України своєчасно виконувати вимоги Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 21.04.2011р. позов в частині вимог за період з 01.01.2006р. до 22.06.2010р.  – залишено без розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив. Просив у позові відмовити з підстав, зазначених у відповіді Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 10.12.2010р. на заяву позивача від 09.12.2010р.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945р.) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач, 1933р. народження, є дитиною війни у розумінні ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції Закону від 18.11.2004р., набрав чинності з 01.01.2006р.), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

З листа Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 10.12.2010р. (а.с.8) на заяву позивача від 09.12.2010р (а.с.5-6) вбачається, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служи та деяких інших осіб»від  09.04.1992р. №2262-ХІІ. Згідно статті 7 цього Закону, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до статті 41 Розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів з ну України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. № 107-VI внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: дітям війни  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для осіб, які втратили працездатність, а саме: з 01.01.2008р. –470.00 грн.; з 01.04.2008р. –481.00 грн.; з 01.07.2008р. - 482.00 грн.; з 01.10.2008р. - 498.00 грн. Відповідно до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №530 встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії підвищення проводиться у таких розмірах: з 1 липня – 48,20 грн. та з 1 жовтня –49,80 гривень. Таким чином, підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004р. призначено та перераховано згідно вимог чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. У разі не відповідності нормативно-правового акту Конституції України,  закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України,  або іншому правовому акту суд застосовує  правовий акт який має вищу юридичну силу (ч.4 ст. 9 КАС України).

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22.05.2008р. №10-рп/2008р. у справі №1-28/2008р. “Про визнання неконституційними  положень Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”дійшов висновку, що законами про Держбюджет неможна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх чи скасовувати їх, оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав людини і громадянина (п.7.1 Рішення). Зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини) (п.5.3 Рішення). Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (п.5.4 Рішення). У п.6 вказаного рішення зазначено, що рішення в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.

Пленумом Верховного Суду України в п.5 постанови № 9 від 01.11.1996р. “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов”язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

З огляду на наведене, необґрунтованими є заперечення відповідача стосовно того, що дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, обґрунтовано проводиться виходячи з прожиткового мінімуму на одну особу в розмірах, що діяли у грудні 2008р., а розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, якою встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 01.01.2009р. – в розмірі 49,80 грн.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ст.17 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому, ст.19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки, будь-яким іншим законом, крім Закону України “Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії не встановлений, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування відповідачем будь-якої іншої величини, ніж встановлена ч.1 ст.28 цього Закону, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.

За наведених обставин, дії відповідача щодо виплати позивачу щомісячної надбавки до пенсії в розмірі, меншому ніж 30% від мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 22.06.2010р. є неправомірними, тому відповідача належить зобов”язати здійснити перерахунок та сплату позивачу щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з 22.06.2010р., з урахуванням здійснених відповідачем виплат.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб”єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом наведених положень ст.2 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту вже порушених прав, свобод чи інтересів, при цьому можливість захисту відповідних прав, свобод та інтересів не майбутнє не передбачено.

За таких обставин не підлягають задоволенню вимоги в частині зобов”язання відповідача здійснити перерахунок та сплату позивачу щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30%, згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з часу постановлення судового рішення, в подальшому.

Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати у виді судового збору в розмірі 3,40 грн належить присудити позивачу з Державного бюджету України.

На підставі наведеного, ст.6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 19 ч.2, 22 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України в від 22.05.2008р. №10-рп/2008р., ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, керуючись ст.ст. 2, 9, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, –

п о с т а н о в и в :

позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання бездіяльності неправомірною – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо нездійснення нарахування і виплати ОСОБА_1 державної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) відповідно до ст.6 Закону України від 18.11.2004р. «Про соціальний захист дітей війни», з 22.06.2010р. по 21.04.2011р. – протиправною.

Зобов”язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного 30% підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 22.06.2010р. по 21.04.2011р., з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп присудити ОСОБА_1 з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Голосіївський районний суд м.Києва з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Якщо суб”єкта владних повноважень у випадках та в порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п”ятиденного строку з моменту отримання суб”єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду..

          Суддя :