2-а-1038/11                 

                                             П О С Т А Н О В А

                                    І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

              11.04.2011  року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді      Плахотнюк К.Г.

при секретарі               Билиці Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про зобов”язання  здійснити  перерахунок та провести відповідні виплати підвищення до пенсії згідно  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, –

в с т а н о в и в :

11.02.2011 року позивач звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про зобов”язання  здійснити  перерахунок та провести відповідні виплати підвищення до пенсії згідно  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Зазначила, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року має отримувати щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. На звернення з приводу здійснення перерахунку та виплати щомісячної надбавки до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01.01.2006 року відповідач відмовив, посилаючись на Закони України Про державний бюджет України, якими була неодноразово зупинена, а потім змінена редакція ст.6 зазначеного Закону. Просила  зобов”язати відповідача нарахувати і виплатити несплачену їй державну допомогу як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року відповідно до положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов»язати відповідача  призначити їй  щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни відповідно до положення  зазначеного закону.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі. Просила визнати діяння (бездіяльність та відмову) Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва щодо нарахування і виплати несплаченої їй державної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006р. по теперішній час протиправними; зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити у повному обсязі щомісячне 30% підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2006р. по час ухвалення судом рішення, зобов»язати відповідача виплачувати 30% надбавку до пенсії як дитині війни у відповідному розмірі в подальшому.

Ухвалою суду від 11 квітня 2011 р. позовні вимоги про визнання протиправним діяння (бездіяльності та відмови) Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва щодо нарахування і виплати несплаченої позивачу державної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) за період з 01.01.2006р. по 10.08.2010р., зобов»язання нарахувати та виплатити у повному обсязі щомісячне 30% підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2006р.  по 10.08.2010р. –залишено без розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Про час і місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Відповідач надіслав до суду письмові заперечення, в яких просив у позові відмовити, посилаючись на те, що вимоги позивача не ґрунтуються на законодавстві.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача –суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. У зв’язку з наведеним суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945р.) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є дитиною війни у розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції Закону від 18.11.2004р., набрав чинності з 01.01.2006р.), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансування забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. У разі не відповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України,  або іншому правовому акту суд застосовує  правовий акт який має вищу юридичну силу (ч.4 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22.05.2008р. №10-рп/2008р. у справі №1-28/2008р. «Про визнання неконституційними  положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»дійшов висновку, що законами про Держбюджет неможна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх чи скасовувати їх, оскільки з об»єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав людини і громадянина (п.7.1 Рішення). Зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини) (п.5.3 Рішення). Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (п.5.4 Рішення). У п.6 вказаного рішення зазначено, що рішення в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Пленумом Верховного Суду України в п.5 постанови № 9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов»язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Суд бере до уваги, що відповідно до ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», позивачу, як особі, що має статус «дитина війни»передбачено  щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Заперечення представника Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва в тій частині, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, суд вважає необґрунтованими. При цьому звертає увагу на те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки, будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування відповідачем будь-якої іншої величини, ніж встановлена ч.1 ст.28 цього Закону, для розрахунку належної позивачу доплати до пенсії.

          Враховуючи наведене, суд не погоджується з доводами представника Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва щодо обґрунтованості перерахунку належних позивачеві додаткових доплат до пенсій на підставі Постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту громадян»від 28.05.2008р. №530 та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009р. № 198 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню: позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування і виплати додаткової пенсії в розмірі нижчому, ніж передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та про зобов»язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату, з урахуванням проведених виплат.

          Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом наведених положень ст.2 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту вже порушених прав, свобод чи інтересів, при цьому можливість захисту відповідних прав, свобод та інтересів на майбутнє не передбачено. За таких обставин не підлягають задоволенню вимоги в частині зобов»язання відповідача здійснити перерахунок та сплату позивачу щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у період з часу постановлення судового рішення та в подальшому.

Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати у виді судового збору в сумі 3,40 грн підлягають віднесенню за рахунок держави.

На підставі наведеного, ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.19 ч.2 , ст.. 22Конституції України, ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009рік», ст.70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», керуючись ст.ст. ст.9, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, –

п о с т а н о в и в :

позов           ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними, визнання дій незаконними та зобов»язання нарахувати та виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни –задовольнити частково.

Визнати діяння (бездіяльність та відмову) Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 11 серпня 2010 р. по  11 квітня 2011 року–протиправним.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1  у повному обсязі щомісячне 30% підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 11 серпня 2010р. по 11 квітня 2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп. присудити ОСОБА_1 з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Голосіївський районний суд м.Києва з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Якщо суб»єкта владних повноважень у випадках та в порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п»ятиденного строку з моменту отримання суб»єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: