2-а-868/11                 

                                             П О С Т А Н О В А

                                    І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

              28.02.2011  року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді –Горбань  Н.І. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

                                             В С Т А Н О В И В:

             Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, в якій просить зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити перерахунок її пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009р. (1650 грн. 43 коп.), починаючи з 01.05.2010р. та визнати дії відповідача неправомірними щодо застосування показника середньої заробітної плати за 2007р. при перерахунку пенсії.  

               В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” після призначення пенсії вона продовжує працювати. На її заяву від 12.01.2011р. про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009р. в розмірі 1650,43 грн. їй була надана відповідь, в якій відповідач посилається на законодавчу неврегульованість питання визначення показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, яке виникло у зв’язку з визнанням неконституційними змін, що були внесені до ст. ст. 40, 41 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

             Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що при призначенні та перерахунку пенсії у 2009р. застосовується показник заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсій за 2007р., як це визначено підпунктом 3 п. 11 Постанови КМУ від 28.05.2008р. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

             Частиною 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (зі змінами, внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”) було передбачено проведення перерахунків пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення, та з застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, що визначався згідно ст. 40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

             Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. зміни, що були внесені до ст. ст. 40, 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в частині визначення зазначеного вище показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсій були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось.

             У зв’язку з цим перерахунки пенсій проводились відповідно до підпункту третього пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 ”Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

             До законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, перерахунки пенсій у 2009р. відповідно до підпункту третього пункту 11 постанови кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 проводяться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007р. (1197 грн. 91 коп.), тому при розрахунку пенсії позивачки був врахований середній заробіток по Україні за 2007р. в розмірі 1197,91 грн. В задоволенні позову просить відмовити (а. с. № 15).         

             Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

             Ухвалою суду від 28.02.2011р. позовні вимоги, які виходять за межі строку звернення з даним позовом до суду, залишено без розгляду.

             Встановлено, що 12.01.2011р. позивачка зверталася до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.05.2010р. із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2009р. в розмірі 1650,43 грн., на яку листом від 24.01.2011р. Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва повідомило позивачку, що при перерахунку її пенсії з 01.05.2010р. враховано показник середньої заробітної плати за 2007р. в сумі 1197,91 грн. (а. с. № № 10-12).

             Оскільки предмет Закону про Державний бюджет України чітко визначений в Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України підкреслив, що цей Закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими Законами України.  

             Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 11, пункту 3 розділу 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмету та змісту цього Закону) від 22 травня 2008р. № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу 11 “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу 111 “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.  

             Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

             За змістом ст. 152 Конституції України врегульоване процедурне питання, у відповідності до якого, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

             Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р., відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008р.” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не має зворотної сили, тому позивачка має право на перерахунок пенсії за віком у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 40 та ч. 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009р. у розмірі 1650 грн. 43 коп., починаючи з 31.07.2010р.

             Виходячи з пріоритетності Законів над підзаконними актами, при вирішенні даного позову слід застосувати норми Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

             Враховуючи, що позивач має право відповідно до ст. ст. 40, 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на перерахунок пенсії із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, що визначався згідно ст. 40 Закону, тому слід визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 про перерахунок її пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009р. та зобов’язати його здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009р. у розмірі 1650 грн. 43 коп., починаючи з 31.07.2010р.

             На підставі викладеного, ст. ст. 40, 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, керуючись ст. ст. 99, 158 ч.1, 159, 162 КАС України, суд, -

                                                П О С Т А Н О В И В:

             Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.

             Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 про перерахунок її пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009р., починаючи з 31 липня 2010р.

             Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 40, ч. 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009р. у розмірі 1650 (одна тисяча шістсот п’ятдесят) грн. 43 коп., починаючи з 31.07.2010р. по 28.02.2011р.

             Стягнути з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

             Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

             Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: