КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.05.2011 № 13/9
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гольцової Л.А.
суддів: Рябухи В.І.
Ропій Л.М.
за участю секретаря
судового засідання
Філоненко М.В.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1., представник, довіреність б/н від 15.02.2011;
ОСОБА_2., представник, довіреність б/н від 20.10.2010;
від відповідача 1: ОСОБА_3., представник, довіреність б/н від 06.09.2010;
від відповідача 2: повідомлений належним чином, але не з’явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕЛЛ”
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2011
у справі № 13/9 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕЛЛ”
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Вольний вітер”
2. Приватного акціонерного товариства „СведБанк Інвест”
про визнання недійсним договору поруки
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2011 у справі № 13/9 відмовлено повністю в позові Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕЛЛ” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вольний вітер” та Приватного акціонерного товариства „СведБанк Інвест” про визнання недійсним договору поруки.
Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „СЕЛЛ” (далі – ТОВ „СЕЛЛ”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що в тексті рішення суду зазначено, що кредитний договір №342 укладено 19.04.2006, тоді як його було укладено 19.04.2005, що дає підстави вважати про недостатнє вивчення судом першої інстанції матеріалів справи; позовну заяву розглянуто без дослідження оригіналів документів, які були додані до заяви; судом безпідставно та необґрунтовано відхилено клопотання позивача про витребування додаткових доказів, подане в судовому засіданні 08.02.2011.
Крім того, судом зроблено хибні висновки, що факт погашення відповідачем 1 заборгованості за кредитним договором № 342 не є діями, які вводять позивача в оману, тоді як саме договір поруки № 342/П-4 укладено внаслідок обману, а не погашення кредитних зобов’язань.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Вольний вітер” (далі – ТОВ „Вольний вітер”) у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „СЕЛЛ” та в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2011 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „СЕЛЛ” – без задоволення.
В засідання суду 16.05.2011 Приватне акціонерне товариство „СведБанк Інвест” (далі - ПАТ „СведБанк Інвест”) повноважних представників не направило не зважаючи на те, що було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги ТОВ „СЕЛЛ” належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 15.04.2011, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Відповідно до п. 3.5.11 вищезазначеної Інструкції з діловодства в господарських судах України, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно з п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” зазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.1997 № 02-5/289 зі змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, про належне повідомлення ПАТ „СведБанк Інвест” щодо прийняття апеляційної скарги ТОВ „СЕЛЛ” до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається своєчасність отримання представником товариства ухвали суду від 15.04.2011.
ПАТ „СведБанк Інвест” відзив на апеляційну скаргу ТОВ „СЕЛЛ” не надало, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між ТОВ „СЕЛЛ” (Позичальник) та ЗАТ „ТАС-Інвестбанк”, правонаступником якого є ПАТ „СведБанк Інвест” (Банк) 19.04.2005 укладено кредитний договір № 342, за умовами якого Банк зобов’язався відкрити на користь Позичальника мультивалютну кредитну лінію в сумі 7 398 090,92 доларів США (п. 1 договору).
Строк дії кредитної лінії з 19.04.2005 до 18.04.2009 (п. 1.3 договору).
Згідно п.2.2.2 договору, в разі погашення кредиту повністю або частково у будь-яку дату в межах строку дії кредитної лінії Позичальник має право одержати новий транш в межах лімітів заборгованості за кредитною лінією.
З метою забезпечення виконання зобов’язання перед Банком, Позичальником передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: будівлю готельного комплексу „Русь”, яка належить ТОВ „Русь Інтернешнл” та розташована за адресою м. Київ, Печерський район, вул. Госпітальна, 4.
Між ЗАТ „ТАС-Інвестбанк” (Банк) та ТОВ „Вольний вітер”(Поручитель) 27.07.2006 укладено договір поруки № 342/П-4, за умовами якого Поручитель зобов’язався перед Банком відповідати за виконання зобов’язань Позичальника за кредитним договором № 342 в межах суми лімітованої кредитної лінії, яка становить 7 398 090,92 доларів США або 37 360 359,15 грн. за курсом валют, встановленим НБУ на дату укладення Кредитного договору та договору поруки (п. 1 договору поруки).
Відповідно до п. 4 договору поруки, Поручитель відповідає за кредитним договором в частині виконання зобов’язань в тому ж обсязі, що і Позичальник.
Пунктом 13 договору передбачено, що договір поруки є невід’ємною частиною кредитного договору № 342.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання зобов’язань Позивальника за кредитним договором, Поручителем погашено 41 462 643,25 грн. кредитних коштів, але відповідно до умов ст. 553 ЦК України, поручитель має відповідати перед кредитором лише за порушення зобов’язання боржником, тобто погашення повинно здійснюватися в той момент, коли боржник немає можливості сплатити кошти за кредитною лінією. В зв’язку з зазначеним, договір поруки № 342/П-4 укладено внаслідок обману зі сторони Поручителя - ТОВ „Вольний вітер”, а тому має бути визнаний недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що дії відповідача 1 щодо погашення ним заборгованості позивача за кредитним договором № 342 не є діями, які вводять останнього в оману щодо обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог, оскільки позивачем не доведено, що під час укладення договору поруки № 342/П-4 відповідачем 1 своїми діями введено в оману позивача щодо обставин, які мають істотне значення.
Посилання заявника на ту обставину, що в тексті рішення суду зазначено, що кредитний договір №342 укладено 19.04.2006, тоді як його було укладено 19.04.2005, не можуть бути підставою для скасування законного рішення суду, оскільки в даному випадку, сторона у справі не позбавлена можливості скористатись правами, наданими ст. 89 ГПК України.
Не дослідження судом оригіналів документів, доданих до позову, не може бути підставою для скасування рішення у справі, оскільки з процесуальних документів суду не вбачається, що документи, які додані до матеріалів позову викликали у суду сумнів в їх достовірності і єдиним способом впевнитись, що вони відповідають копіям, залученим позивачем до позовної заяви є їх огляд безпосередньо в засіданні суду.
Відносно не задоволення судом клопотання позивача про витребування додаткових доказів, яке, за твердженням позивача, подано ним в судовому засіданні 08.02.2011, слід зазначити, що в матеріалах справи наявне клопотання позивача від 08.02.2011 (а.с. 53-72) про надання додаткових документів на вимогу ухвали суду від 14.01.2011 та додаткові пояснення позивача від 08.02.2011 (а.с.73-87) з яких не вбачається про звернення до суду із клопотанням про витребування додаткових доказів. Крім того, протокол с/засіданні від 08.02.2011 не свідчить, що позивачем в с/засіданні було подано клопотання про витребування додаткових доказів.
Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2011 у справі № 13/9.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2011 у справі № 13/9 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕЛЛ” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 13/9 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Гольцова Л.А.
Судді Рябуха В.І.
Ропій Л.М.
17.05.11 (відправлено)