Судове рішення #15171517

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2011                                                                                           № 8/25

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився,

від відповідача – Сербан В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Високі аграрні технології” на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2011 (суддя Катрич В.С.)

за позовом          Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

до                         Товариства з обмеженою відповідальністю „Високі аграрні технології”

про                              стягнення 135 210,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2011 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ „Високі аграрні технології” на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі  117352,00 грн., 10593,83 грн. пені, 5398,19 грн. інфляційних збитків,  1866,28 грн. трьох відсотків річних, 1352,21 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ „Високі аграрні технології” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду від 10.02.2011 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам, що мали місце у сторін, дійсним матеріалам справи та чинному законодавству України, також, судом були порушені норми процесуального права. Крім того, в апеляційній скарзі відповідачем було заявлене клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 відновлено ТОВ „Високі аграрні технології”  строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2011, прийнято до провадження апеляційну скаргу з призначенням її розгляду на 17.05.2011.

В судове засідання 17.05.2011 з’явився представник відповідача.  Представник позивача в засідання суду не з’явився, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.

Крім того, про належне повідомлення позивача у справі про розгляд апеляційної скарги свідчить, також, повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається про своєчасне отримання представниками ухвали суду.

Неявка зазначеного представника, на думку колегії суддів, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для її розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2011, апеляційну скаргу – задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2010 між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник) було укладено генеральний договір транспортної експедиції № 01/01, за умовами якого замовник доручає, а експедитор приймає  на себе обов’язки за плату та за рахунок замовника надати йому транспортно-експедиційні послуги, а замовник зобов’язується оплатити експедитору винагороду за послуги та відшкодувати витрати, понесені експедитором у зв’язку з виконанням договору. Послуги замовнику надаються експедитором у відповідності із письмовими заявками замовника.

Відповідно до пунктів 4.8., 4.12. договору, розрахунки за даним договором здійснюються сторонами у безготівковій формі, в гривнях. Підставою для проведення розрахунків згідно даного договору є рахунок позивача та завірена печаткою експедитора копія товарно-транспортної накладної із відміткою товаровідправника, перевізника, товароодержувача, та митних органів, направлених замовнику по факсимільному зв'язку.

Пунктом 4.11. договору передбачено, що у порядку умов даного договору сторони підписують акт виконаних робіт, у якому зазначається кінцева сума, що підлягає сплаті.

Згідно з умовами договору, відповідачем було надані позивачу заявки до договору: №ВАТ-0000002 від 14.04.2010 за маршрутом “Новий Сад (Республіка Сербії), кордон України - Київська обл., м. Біла Церква; №ВАТ-0000003 від 14.04.2010 за маршрутом “Новий Сад (Республіка Сербії), кордон України - Київська обл., м. Біла Церква; №ВАТ-0000004 від 20.04.2010 за маршрутом “Новий Сад (Республіка Сербії), кордон України - Київська обл., м. Біла Церква; №ВАТ-0000005 від 26.04.2010 за маршрутом “Новий Сад (Республіка Сербії), кордон України - Київська обл., м. Біла Церква; №ВАТ-0000006 від 28.04.2010 за маршрутом “Новий Сад (Республіка Сербії), кордон України - Київська обл., м. Біла Церква; №ВАТ-0000007 від 28.04.2010 за маршрутом “Новий Сад (Республіка Сербії), кордон України - Київська обл., м. Біла Церква; №ВАТ-0000008 від 28.04.2010 за маршрутом “Новий Сад (Республіка Сербії), кордон України - Київська обл., м. Біла Церква”.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається  із наявної в матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної,  позивач здійснив перевезення вантажу за вищевказаними маршрутами. Вантажі були отримані представником відповідача, що підтверджується підписами та печатками вантажоодержувача на накладних.

На виконання умов п. 4.8. та п. 4.12. договору, експедитором було виставлено для здійснення у майбутньому відповідної оплати рахунки  №70/10 від 27.04.2010 на суму 22 500,00 грн., № 71/10 від 27.04.2010 на суму 22 500,00 грн., № 78/10 від 27.04.2010 на суму 17 200,00 грн., № 77/10 від 06.05.2010 на суму 17 200,00 грн., № 79/10 від 06.05.2010 на суму 17 200,00 грн., №80/10 від 06.05.2010 на суму 17 200,00 грн., № 81/10 від 06.05.2010 на суму 17 200,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами були підписані акти  виконаних робіт  № 70/10 від 27.04.2010 на суму 22 500,00 грн., № 71/10 від 27.04.2010 на суму 22 500,00 грн., № 78/10 від 27.04.2010 на суму 17 200,00 грн., № 77/10 від 06.05.2010 на суму 17 200,00 грн., №79/10 від 06.05.2010 на суму 17 200,00 грн., № 80/10 від 06.05.2010 на суму 17 200,00 грн., № 81/10 від 06.05.2010 на суму 17 200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати транспортно-експедиторських послуг за генеральним договором транспортної експедиції № 01/01 від 01.01.2010, у зв’язку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 117352, 00 грн., 10593,83 грн. пені,  5398, 19 грн. інфляційних витрат та  1886, 28  грн. трьох відсотків річних.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, погоджується із вищенаведеними доводами позивача, беручи до уваги наступне.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про транспортно –експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955 за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідачем не було надано суду апеляційної інстанції доказів на спростування наявної заборгованості перед позивачем чи доказів її погашення, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 117352, 00 грн.

Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати наданих послуг, позивач просив стягнути з останнього 10593,83 грн. пені, 5398, 19 грн. збитків від інфляції та 1866, 28 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

В ст. 230 ГК України зазначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань” встановлено, що розмір пені обчисляється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 5.7 договору сторони погодили, що за порушення строків проведення розрахунку за надані послуги відповідно до умов договору нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу товару за кожен день прострочення.

Отже, перевіряючи правильність нарахування пені, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 12.05.2010 по 22.11.2010 становить 10593, 83 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, стягнув з відповідача на користь позивача 5398,19 грн. – інфляційних втрат (за період з серпня 2010 року по жовтень 2010 року) та 1866,28 грн. – трьох процентів річних (з 12.05.2010 по 22.11.2010), оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.   

Доводи, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю „Високі аграрні технології” в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Високі аграрні технології” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2011 – відсутні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -        

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Високі аграрні технології” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2011 – без змін.

Матеріали справи № 8/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.     

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          


 


  • Номер: 11-кс/819/8/25
  • Опис:
  • Тип справи: клопотання, скаргу, заяву
  • Номер справи: 8/25
  • Суд: Херсонський апеляційний суд
  • Суддя: Моторний О.А.
  • Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 07.01.2025
  • Дата етапу: 07.01.2025
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація