АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці «26»квітня 2011 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Горецької С.О.
суддів Кифлюка В.Ф., Кузняка В.О.
за участю прокурора Слюсарюк Р.Л.
та адвокатів ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 лютого 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Тлумач Івано-Франківської області, мешканець АДРЕСА_1, освіта середня, громадянин України, українець, непрацюючий, неодружений, раніше судимого:
- 18.09.2002 р. Івано-Франківським міським судом за ст.185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком на 1 рік;
- 14.06.2005 р. Івано-Франківським міським судом за ст.ст. 15, 185 ч. 1, ч.3 КК України до 2 років позбавлення волі, постановою Долинянського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2006 р. звільнений умовно-достроково, не відбутий строк 6 місяців 3 дні;
засуджений за ст.185 ч.2 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу, змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту, взято його під варту в залі суду.
Строк відбування покарання обчислюється з моменту затримання, зарахувавши в строк його перебування під вартою з 06 серпня 2010 року по 16 серпня 2010 року.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Озеряни Галицького району Івано-Франківської області, із середньою освітою, громадянин України, українець, непрацюючий, одружений, БПМП, раніше судимий:
- 04.08.1998 р. Тлумачинським районним судом Івано-Франківської області за ст.ст. 86-1, 17, 81 ч. З, 140 ч. 2, 89 ч. 1 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 45 КК України звільнений з іспитовим строком на 2 роки,
Справа №11-220/2011р. Головуючий у І інстанції: Ярема Л.В.
Категорія ст. 185 ч.2 КК України Доповідач: Горецька С.О.
- 26.04.2005 р. Івано-Франківським міським судом за ст.185 ч.3 КК України до 2 років позбавлення волі, постановою Долинянського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2006 р. звільнений умовно-достроково, не відбутий строк 6 місяців 14 днів, -
засуджений за ст.185 ч.2 КК України на 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу, залишено у виді взяття під варту. Строк відбуття покарання обраховується з моменту затримання, з 07.08.2010 р.
Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено, стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 4450 гривень матеріальної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судові витрати по справі за проведення експертиз в сумі 486 грн. 77 коп.
Згідно вироку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засуджені за те, що вони в ніч на 28.12.2007 р., вступивши між собою в попередню змову, шляхом розбиття скла бокових дверей автомобіля марки «Опель Омега», д.н. НОМЕР_1, який був припаркований по вул. Головній, 200 в м. Чернівці, таємно викрали майно гр. ОСОБА_5, загальною вартістю 1000 грн., викраденим розпорядились на власний розсуд.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в період часу з 03 год. 00 хв. 03 лютого 2008 року по 08 год. 30 хв. 04 лютого 2008 року, вступивши між собою в попередню змову, шляхом розбиття правого заднього скла бокових дверей автомобіля марки «Фольксваген Транспортер», д.н. НОМЕР_2, який був припаркований по пр. Незалежності, 72 в м. Чернівці, таємно викрали майно ОСОБА_4, загальною вартістю 5950 грн., викраденим розпорядилися на власний розсуд.
На вказаний вирок надійшла апеляція захисника засудженого ОСОБА_2, в якій він просить скасувати вирок суду в частині визнання винним його підзахисного у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, та постановити виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_2 у зв’язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину. Посилається на те, що в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила про можливу причетність до злочину саме ОСОБА_2 Пояснення під час додаткового допиту як обвинуваченого дав під психологічним тиском з боку слідчого.
Вирок щодо ОСОБА_3 не оскаржується.
Заслухавши доповідача, захисника засудженого - адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_3, які підтримали апеляцію в повному обсязі та просили її задовольнити, прокурора, який вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції та обговоривши її доводи, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Вина засудженого ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення чужого (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, доведена зібраними по справі доказами, які належним чином досліджені судом першої інстанції і яким дана правильна юридична оцінка.
Посилання захисника засудженого на те, що не доведено участі ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного злочину є необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи.
З показань засудженого ОСОБА_3, які є послідовними як на досудовому слідстві, так і в суді першої інстанції, встановлено, що у 2007 році разом з ОСОБА_2 вони приїжджали в м Чернівці, гуляли вночі по місту. Перебуваючи по вул. Головній, побачили припаркований біля будинку, номер якого не знає, автомобіль «Опель-Омега». ОСОБА_2 запропонував вчинити із даного автомобіля крадіжку, на що він погодився. Він дивився за появою сторонніх осіб, а ОСОБА_2 розбив бокове скло автомобіля і викрав автомагнітолу, яку в місті Івано-Франківськ ОСОБА_2 продав, а гроші поділили пополам. На початку лютого 2008 року вони знову приїхали в м. Чернівці та гуляли по місту. Вночі, перебуваючи біля одного з будинків по проспекту Незалежності, побачили автомобіль марки «Фольксваген Транспортер», з якого вирішили викрасти автомагнітолу. При цьому, ОСОБА_3 дивився за появою сторонніх осіб, а ОСОБА_2 розбив бокове скло автомобіля і викрав автомагнітолу. Не пригадує, чи викрадали стаціонарний телефон та барсетку потерпілого.
Суд першої інстанції вірно встановив та вказав у вироку, що у ОСОБА_3 не було підстав для оговору ОСОБА_2, а тому розцінив його показання як правдиві та такі, що відповідають дійсності.
Крім того, під час додаткового допиту обвинуваченого від 23.09.2010 року, ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині вину визнав повністю, що власноручно записав та вказав, що себе не оговорює.
Посилань захисника засудженого в апеляції на незаконні дії слідчого, які проявлялися в застосуванні до ОСОБА_2 психічного тиску, не знайшли свого об’єктивного підтвердження, чому дана була вірна юридична оцінка судом першої інстанції.
Невизнання засудженим ОСОБА_2 своєї вини у крадіжці, вчиненій повторно та за попередньою змовою групою осіб, під час розгляду кримінальної справи судом першої інстанції та в апеляційному порядку, судовою колегією розцінюється як спосіб ухилення засудженим від кримінальної відповідальності за вчинене протиправне діяння.
Таким чином, зібрані по справі докази спростовують твердження апеляції захисника засудженого про непричетність ОСОБА_2 до вчинення інкримінованого йому злочину, а тому її слід відхилити як необґрунтовану, залишивши вирок без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 377, 382 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області,-
У Х В А Л И Л А:
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 лютого 2011 року щодо ОСОБА_2, засудженого за ст. 185 ч.2 КК України, залишити без змін, а апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 –без задоволення.
Головуючий С.О. Горецька
Судді В.Ф. Кифлюк
В.О. Кузняк