ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
26.09.06 Справа№ 5/2453-13/241
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Сухович Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова, м.Львів
до відповідача-1: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м.Львів.
до відповідача-2: Приватного підприємства “Агрокомп”, м.Кіровоград.
про визнання недійсним договору НОМЕР_1. на суму 6 771 181,91 грн. та застосування наслідків ст.208 ГК України.
За участю представників сторін:
від позивача: Кармелюк Т.Б. -голов. держ. подат. інспектор юридичного відділу; Курило С.В. -голов. держ. подат. інспектор відділу правов. забезп., догов. та претенз. роботи юрид. управл. ДП у Львівській області.; Каспрук Ю.В. -зав. сектором документальних перевірок.
від відповідача-1: ОСОБА_2 -предст.
відповідач-2: не з”явився.
Відкрито провадження у справі за позовом ДПІ у Франківському районі м.Львова про визнання недійсним договору НОМЕР_1, укладеного між суб”єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1, м.Львів та ПП “Агрокомп”, м.Кіровоград на суму 6 771 181,91 грн. та застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України і стягнення в дохід держави всього одержаного за укладеним зобов”язанням.
В судове засідання представник відповідача-2 не з”явився, причин неявки не повідомив.
З”ясовано:
Між ПП "Агрокомп" (продавець) та СПД ФО ОСОБА_1 (покупець) укладено договір НОМЕР_1 про придбання для реалізації протягом 2004-2005 років товару на суму 6 771181,91 грн., що підтверджується податковими накладними: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Дані податкові накладні були включені ОСОБА_1 в книгу обліку придбання товарів і в суму податкового кредиту в податкових деклараціях по ПДВ за вересень 2004р. -квітень 2005 року. Загальна сума податкового кредиту по придбаних у ПП "Агрокомп" товарах, яка включена ОСОБА_1 в податкові декларації по ПДВ становить, 1 124 323грн.
Згідно отриманих даних з Кіровоградської ОДПІ встановлено, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.08.04р. у справі № 5/185 скасовано державну реєстрацію ПП „Агрокомп". Підставою такого рішення було те, що підприємство не подає звітність до ОДШ з серпня 2002 року та не знаходиться за юридичною адресою.
Таким чином, сума ПДВ контрагентом ОСОБА_1 у складі податкових зобов'язань у відповідних звітних періодах не відображена. Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Крім цього, відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених цим Законом, а не з самого факту існування зобов'язань по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
За змістом Закону України „Про податок на додану вартість", право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку, виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Так, норма п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 цього закону, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Позивач вважає, що господарське зобов'язання між відповідачами, виникнення та існування якого підтверджується згаданими податковими накладними, є таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та підлягає визнанню недійсним із підстав визначених ст.207 ГК України, відповідно до якої, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними. Підставою виникнення господарського зобов'язання, у відповідності до ст. 174 ГК України, є господарський договір та інша угода. В даному випадку між відповідачами господарське зобов'язання виникло на підставі договору.
Як зазначено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.2002 року № 1056 до угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.
Згідно ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою, або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Відповідачем-1 позовні вимоги заперечуються.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази в їх сукупності господарський суд відзначає наступне:
Інститут визнання угод недійсними за ЦК України розглядається як визнання недійсним цивільно-правових правочинів, а у ГК України -як недійсність господарсько-правових зобов”язань.
Позивач вважає, що договір НОМЕР_1, укладений між ПП “Агрокомп” та ОСОБА_1 необхідно визнати недійсним, відповідно до ст.207 ГК України як такий, що не відповідає вимогам закону і вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства і застосувати наслідки, передбачені ст.208 ГК України -стягнути все одержане сторонами за укладеним зобов”язанням в дохід держави.
У цьому контексті значний інтерес становить оглядовий лист Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001р., де зазначено, що під категорію господарських договорів, які завідомо супуречать інтересам держави і суспільства, підпадають договори, що мають на меті ухилення від оподаткування у різних формах. Порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов”язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.
Позивачем не доведено у чому конкретно полягають завідомо супуречна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і якою мірою виконано угоду. На вимогу ухвали суду від 27.07.2006р. не подано витребуваних необхідних документів з яких можна визначити вину сторін у формі умислу. Також не подано розрахунку збитків, подання яких в силу п.4 ст.106 КАС України є обов”язковим. Про те, що позивач у кожному конкретному випадку повинен подати відповідний обгрунтований розрахунок заподіяних збитків привертається увага в роз”ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 30.03.1995р. № 02-5/213 “Про деякі питання практики вирішення спорів пов”язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов”язань за договором поставки”.
Що на кредитора покладаєтья обов”язок доказати розмір збитків, завданих йому порушенням зобов”язань, передбачено в п.2 ст.623 ЦК України. При цьому кредитор має не лише точно підтрахувати розмір заподіяних йому збитків, але й, як правило підтвердити їх документально, чого не зроблено позивачем, без чого в частині збитків позовні вимоги вважаються не доведеними.
Однак позивач рахує, з чим суд не погодитись не може, що проведені господарські операції ПП “Агрокомп”, після скасування, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2004р. у справі № 5/185, державної реєстрації ПП “Агрокомп” в зв”язку з неподанням звітності до ОДПІ з серпня 2002р. та не знаходження за юридичною адресою, дають підстави вважати, що інша сторона угоди має нести відповідальність у вигляді визнання недійсною угоди намір контрагента якої, в ухиленні від сплати податків є очевидним, що підтверджено рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2004р. № 5/185, в зв”язку із скасуванням державної реєстрації за неподання звітності ОДПІ та не знаходження за юридичною адресою.
Якщо по зобов”язаннях, що виникають з угоди, одна із сторін ухиляється від сплати податків, таке порушення вимог законодавства про податки є підставою для визнання угоди недійсню, що вказано в п.12.1 роз”яснення Президії ВАС України (із змінами) “Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів податкової служби”, але в залежності від конкретних обставин.
З наведених вище обставин порушення податкового законодавства ПП “Агрокомп”, суд приходить до висновку, що договір НОМЕР_1 підлягає визнанню недійсним.
Керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,1590-163,167 КАС України, суд,
постановив:
1. Позов задоволити частково.
1-1. Визнати недійсним договір НОМЕР_1, укладений між ПП “Агрокомп” та ОСОБА_1 на суму 6 771 181,91 грн.
2. В частині застосування наслідків, які передбачені ст.208 ГК України і стягнення в дохід держави всього одержаного за укладеним зобов”язанням -відмовити.
3. Стягнути з ПП “Агрокомп”, м.Кіровоград, вул.Луначарського, 16/139) р/р 26007312775001 в Кіровгорадській філії КБ “ПриватБанк”, МФО 323583, ідент код 31637314 в дохід державного бюджету 85 грн. держмита.
4. Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.
Суддя Станько Л.Л.