Справа №2-37/2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2007 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Старунського Д.М.
при секретарі ПильЛ.І.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, з участю третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування квартири, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір дарування квартири від 21 жовтня 2004 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим НОМЕР_1.
Позов мотивує тим, що 10 березня 1998 року державним нотаріусом Стебницької державної нотаріальної контори було посвідчено заповіт, який вчинений ОСОБА_5. З цього заповіту вбачається, що ОСОБА_5 зробила заповідальне розпорядження на момент своєї смерті, згідно якого належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, заповіла йому. Дана нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі за НОМЕР_2. З ОСОБА_5 він знайомий давно, вони проживали по-сусідству. Вона була одинокою жінкою, часто приходила в гості, так як працювала разом з його мамою в Трускавецькій БОЛ-2. Вона запропонувала оформити на нього заповіт на квартиру, а він по мірі можливості буде їй допомагати матеріально (продуктами, грошима). Кожен тиждень він їй давав певну суму грошей на побутові витрати, продукти, вона через день приходила до нього додому, щоб похарчуватися. ОСОБА_5 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 12.03.1998 року бюро з приватизації житла при Стебницькій міській раді, зареєстрованого в Дрогобицькому МБТІ за НОМЕР_3. 20 жовтня 2004 року ОСОБА_5 потрапила до Стебницької міської лікарні з діагнозом ішемічна хвороба серця, атеросклеретичний кардіосклероз, хронічний алкоголізм. В лікарні вона перебувала до 10 листопада 2004 року. Він провідував її в лікарні, приносив продукти харчування. Коли ОСОБА_5 вийшла з лікарні в листопаді 2004 року, він навідував її вдома. Потім поїхав у село до своїх родичів. Коли провернувся у Стебник, то довідався, що ОСОБА_5 померла, а в її квартирі хазяйнують якісь сторонні люди (згодом дізнався, що це - відповідачі). Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року по причині - загальний атеросклероз. Він прийшов у квартиру ОСОБА_5, побачив, що двері поміняні і висить навісний замок. Зі слів сусідів йому стало відомо, що роблять ремонт у квартирі, оскільки квартиру подарувала попередня власниця іншим особам. Така ситуація викликала у нього великий подив і явну підозру у неправдивості сказаного. Маючи на руках заповіт ОСОБА_5, зібравши всі необхідні документи для оформлення спадщини, він звернувся у Стебницьку державну нотаріальну контору із заявою про прийняття та оформлення спадщини. Однак, спадщина на майно, вказане у заповіті, не оформлена у зв'язку з тим, що 21 жовтня 2004 року вчинено правочин дарування квартири АДРЕСА_1. Так, з договору дарування вбачається, що ОСОБА_5 подарувала, а відповідачі прийняли в дар 21 жовтня 2004 року спірну квартиру. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_1. Із цим договором дарування він ознайомився 11 травня 2005 року згідно довідки Дрогобицького БТІ та БО, до якої була долучена копія договору.
2
Вважає, що даний договір дарування є нікчемним правочином, оскільки у момент укладення цього договору ОСОБА_5 перебувала з діагнозом "ішемічна хвороба серця", атеросклеретичний кардіосклероз, хронічний алкоголізм, проходила стаціонарне лікування у Стебницькій міській лікарні, що вбачається з витягу з медичної карти хворої; договір укладений не по місцю знаходження майна в м. Стебнику, а в М. Дрогобичі; з візуального огляду підписів на договорі дарування в графі "дарувальник", на його думку, ОСОБА_5 не підписувала даний договір, за неї підписалася інша стороння особа; даний договір ОСОБА_5 з відповідачами не укладала, оскільки вона ніколи йому не говорила, про те, що знає відповідачів, має намір укласти договір дарування квартири, тим більше перед самою смертю; оригінал свідоцтва про право власності на квартиру зберігався у нього, а після смерті ОСОБА_5 відповідачі мали на меті підробити свідоцтво про право власності на квартиру для посмертного оформлення договору дарування квартири з померлою власницею.
Вважає, що оспорюваний договір, укладений не ОСОБА_5, а тому його слід визнати недійсним. Після смерті ОСОБА_5 спадкоємців по закону, які мають право на обов'язкову частку у спадковому майні немає. Він, в свою чергу, має право на спадкування за заповітом, який посвідчений 10 березня 1998 року державним нотаріусом Стебницької державної нотаріальної контори, за реєстровим НОМЕР_2 ( ст. 1223 ЦК України). Він вчасно прийняв спадщину, подавши відповідну заяву у Стебницьку державну нотаріальну контору. У заповіті вказано спадкове майно - квартира АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю та доповнили, що ОСОБА_5 потрапила в лікарню 20.10.2004 року, а договір дарування на квартиру був укладений 21.10.2004 року, відтак, вважають, що даний договір є фіктивним. 11.05.2005 року позивач дізнався про те, що існує оспорюваний договір, оскільки паспорт ОСОБА_5 та інші документи були у нього на зберіганні. Відповідачі зробили інші паспорт та документи . Є висновки експертизи по кримінальній справі, де видно, що ОСОБА_5 не підписувала договору дарування. їм також відомо, що останньою експертизою Львівського НДІСЕ підтверджено підпис ОСОБА_5 на спірному договорі. Вважають, що дану справу слід знову скерувати на експертизу до НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській області.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, доручивши представляти свої інтереси чоловікові - ОСОБА_2 , а останній позову не визнав та пояснив, що за ОСОБА_5, більше як за півроку до її смерті, доглядала ОСОБА_6 - мати ОСОБА_3 ОСОБА_5 хотіла подарувати квартиру ОСОБА_6, але потім зробила дарування її дочці-ОСОБА_3 Остання також була прописана ОСОБА_5 в своїй квартирі. Похороном ОСОБА_5 займалася вони з дружиною та ОСОБА_6, позивача на похороні не було. На той час, коли укладали договір дарування, ОСОБА_5 знаходилась на стаціонарному лікуванні в Стебницькій лікарні, однак вони її привезли в М. Дрогобич до нотаріуса на таксі для надання можливості їй підписати власноручно даний договір. Позивача вони ніколи не бачили і з ним не знайомі.Вони також не знали, що є заповіт на дану квартиру і ОСОБА_5 про це їм не говорила. За клопотанням позивача проведена експертиза Львівським НДІСЕ, яка підтвердила підпис ОСОБА_5 на договорі дарування, тому ще раз направляти справу на експертизу не потрібно.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, але будучи допитаною в судовому засіданні 15.08.2005 року, покази якої перепровірені, пояснила, що до неї принесли документи на квартиру, витяги з реєстру для оформлення договору дарування на дану квартиру. 21.10.2004 року привезли ОСОБА_5 у хворобливому стані, однак дієздатну та у здоровому глузді. Хоча останню вели тримаючи попід руки, вона з нею розмовляла, свідомо все розуміла та контролювала свої дії. Підтвердила, що ОСОБА_5 власноручно підписала оспорюваний договір дарування.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, оглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Зі свідоцтва про право власності на квартиру від 16.03.1998 року вбачається, що
3
квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5.
Як вбачається із заповіту від 10.03.1998 року, ОСОБА_5 належну їй квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_7
З власноручно написаної заяви ОСОБА_5 від 23.вересня 2004 року на ім"я директора КП "Будинкова управа" ОСОБА_8 видно, що вона просила прописати на її житлову площу відповідачку ОСОБА_3 Попередня заява аналогічного змісту , написана не ОСОБА_5 а іншою особою була повернутою директором з вимогою власноручно написати заяву.
З договору дарування від 21.10.2004 року вбачається, що ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частинах квартиру АДРЕСА_1.
З довідки №617 від 11.05.2005 року, виданої Дрогобицьким ДК МЕТІ та ЕО, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 ідеальній частині на підставі договору дарування р.НОМЕР_1 від 21.10.2004 року.
Як вбачається з витягу з медичної карти хворого, ОСОБА_5 поступила в стаціонар 20.10.2004 року, вибула - 10.11.2004 року, повний діагноз - ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, хронічний алкоголізм.
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що на початку жовтня 2004 року він робив репродукцію, тобто перезйомку документа (фотографії ОСОБА_5) на новий негатив у відсутності клієнта. З таким проханням до нього звернувся ОСОБА_8 - начальник КП "Будинкова управа", пояснивши, що це необхідно для того, щоб подати на ОСОБА_5 до суду про стягнення боргів. Він зробив фотографію форматом 4x5 (на паспорт ), так як просив ОСОБА_8 При огляді свідком ОСОБА_9 паспорту серії НОМЕР_5, виданого Дрогобицьким MB УМВСУ у Львівській області 17.02.1998 року на ім'я ОСОБА_5 , останній повідомив, що фотографія у паспорті виготовлена раніше, ніж та, що замовлена була ОСОБА_8
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що з ОСОБА_5 вона була давно знайома, оскільки працювала з нею в Трускавецькій лікарні БОЛ-2. ОСОБА_5 обіцяла свою квартиру залишити її синові - позивачу, оформивши заповіт на нього, але не мала паспорта. Вони їй виробили приблизно в 1996 - 1997 році паспорт та зайнялись приватизацією її квартири. Однак, при оформленні приватизації, почали виникати проблеми, оскільки по цій квартирі рахувалось біля 500 грн. боргу. Вони погасили цей борг, оплативши за комунальні послуги, і надалі допомагали їй матеріально. Після того, як вони їй виробили паспорт, ОСОБА_5 віддала їй всі свої документи і вона оплачувала за комунальні послуги її квартири за свої кошти. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, але в той час померла також її тітка, до якої вони поїхали на похорон. В результаті, ОСОБА_5 похоронили без їхньої участі. Люди, котрі займалися її похованням, виробили другий раз її паспорт та оформили право власності на квартиру згідно договору дарування. їй не відомо було, що ОСОБА_5 хотіла прописати відповідачку ОСОБА_3 у свою квартиру.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що ОСОБА_5 знала приблизно з 1988 - 1989 року. За пів року до смерті, остання казала, що погано себе почуває, хворіє, після чого вона запропонувала їй лягти на стаціонарне лікування. Коли її поклали в лікарню, вона її провідували, купувала їй ліки. ОСОБА_5 казала, що хоче подарувати їй свою квартиру, оскільки відчувала, що дуже хвора. Так як їй особисто не потрібна була квартира, ОСОБА_5 прописала туди її дочку. Вона що-другий день навідувала останню в лікарні, але позивача там не бачила. ОСОБА_5 тоді лікував ОСОБА_11, який прописував їй ліки, а вона їх в свою чергу купувала. Після того, як ОСОБА_5 пообіцяла подарувати квартиру, вони почали оформляти всі належні документи. Безпосередньо до нотаріуса ходила її дочка зі своїм чоловіком та ОСОБА_5 Остання мала необхідні документи про право
4
власності на квартиру, але про заповіт вона нічого їм не казала. Свій паспорт ОСОБА_5 загубила і тому ходила сама виробляти інший. ОСОБА_5 перед смертю могла самостійно ходити.. З лікарні ОСОБА_5 забирали вона, її чоловік і син, також організацією похорону вона займалася самостійно.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що проживав по сусідству з ОСОБА_5, з якою дружніх стосунків не підтримував, однак неодноразово бачив, як до неї приходила ОСОБА_6 та допомагала їй. Позивача він ніколи не бачив.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він був лікуючим лікарем ОСОБА_5 Позивач та свідок ОСОБА_10 йому невідомі, оскільки під час лікування ОСОБА_5, вони не цікавилися у нього її станом здоров'я. У лікарню її привела ОСОБА_6 Курс лікування ОСОБА_5 тривав близько трьох тижнів. Свідок ОСОБА_6 опікувалась нею, останній він давав рецепти з призначеними антибіотиками, системами та іншим, і вона все це купляла. Зі сторони ОСОБА_6 затримки з лікарствами не було, а також вона їй приносила їжу та інші потрібності. З ОСОБА_5 він ніколи не вів розмови щодо житла. Однак, вона була у здоровому глузді, могла йому коротко щось розповісти про себе. Основний діагноз, з яким ОСОБА_5 знаходилась на стаціонарному лікуванні - "ішемічна хвороба серця".
З матеріалів кримінальної №115-3235 та листа Дрогобицького МРВ ГУМВСУ у Львівській області видно, що по факту шахрайства у великих розмірах порушена справа за ст. 190 ч.3 КК України і зупинена на підставі ст. 206 ч.3 КПК України.
Як вбачається з довідки про дослідження №123 від 31.05.2005 року та висновку експерта №148 від 16.07.2005 року, що виконані експертом НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській області ОСОБА_13, досліджуваний підпис від імені ОСОБА_5, розташований на зворотній стороні "Договору дарування квартири НОМЕР_6 від 21.10.2004 року" у графі "Підписи: Дарувальник:", виконане не ОСОБА_5, а іншою особою. Для проведення експертизи використані відомості на виплату пенсій та допомоги за 2003 - 2004 роки, розрахункову книжку "по оплаті за квартиру, комунальні та інші послуги і електроенергію на 1988 - 1989 роки на ім'я ОСОБА_5", заяву на ім'я начальника КЕЧ Самбірського району від імені ОСОБА_5, замовлення НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_5 від 19.10.2004 року, запит ОСОБА_5 від 19.10.2004 року, заяву на ім'я директора КП БУ ОСОБА_8 від імені ОСОБА_5 від 23.09.2004 року.
З висновку №339 судово-почеркознавчої експертизи від 26.02.2007 року вбачається, що вона проведена завідувачем лабораторією СП та ТДД Львівського НДІСЕ ОСОБА_14, підписи від імені ОСОБА_5, розташовані в графі "Підписи" після слова "Дарувальник" на двох примірниках Договору дарування квартири, що був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 21.10.2004 року, після слова "Підпис" в графі "Заява", розташований на другому примірнику Договору дарування квартири, укладеному між ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з другої сторони від 21.10.2004 року, в графі "Розписка в отриманні нотаріальних дій приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_4, де під НОМЕР_1, зареєстрований вказаний вище договір дарування квартири, виконані самою ОСОБА_5. Для проведення експертизи використані ті ж самі документи, що і при проведенні попередніх досліджень, а також оригінал другого примірника договору дарування квартири, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 21.10.2004 року, реєстр для реєстрації нотаріальних дій, де вказаний договір був зареєстрований, другий примірник заповіту від імені ОСОБА_5 від 10.03.1998 року та реєстр для реєстрації нотаріальних дій, де вказаний заповіт був зареєстрований. З примітки експерта ОСОБА_14 вбачається, що підписи від імені ОСОБА_5 на замовленні НОМЕР_7 від 21.10.2004 року, на запиті від 19.10.2004 року, на заяві від 26.01.1998 року (які були використані при дослідженні №123 від 31.05.2005 року та при експертизі за висновком №148 від 16.07.2005 року) експертом не використовувались як зразки підписів ОСОБА_5, так як виконані іншою особою.
Суд бере до уваги висновок №339 судово-почеркознавчої експертизи від 26.02.2007
5
року Львівського НДІСЕ і вважає його достатнім для прийняття рішення, так як вона проведена після дослідження за №123 від 31.05.2005 року та висновку експерта №148 від 15.08.2005 року проведеного НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській області, за клопотанням саме позивача з використанням не тільки документів, на підставі яких зроблено попереднє дослідження та експертиза, але й додатково досліджувались оригінали підписів на заповіті ОСОБА_5 Н.О. від 10.03.1998 року, реєстр для реєстрації нотаріальних дій, де вказаний заповіт був зареєстрований, оригінал другого примірника договору дарування від 21.10.2004 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, реєстр для реєстрації нотаріальних дій, де вказаний договір був зареєстрований. Останньою експертизою підтверджено, що ОСОБА_5 підписала не тільки договір дарування спірної квартири 21.10.2004 року, але й розписалася в реєстрі №2 для реєстрації нотаріальних дій про отримання даного договору дарування.
Покликання позивача та його матері свідка ОСОБА_10 на нікчемність договору дарування із-за хвороби ОСОБА_5, укладення його не за місцем проживання, відсутністю її підпису на договорі дарування та відсутністю паспорта, документів, спростовуються показами ними самими, що паспорт та документи на квартиру були оформлені інші із-за їх втрати та поясненням нотаріуса, показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та об'єктивно пропискою (вселення ) відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_5 у свою квартиру і, на кінець, висновком експерта №339 судово-почеркознавчої експертизи від 26.02.2007 року Львівського НДІСЕ, з якого видно, що ОСОБА_5 сама підписала і отримала договір дарування.
Таким чином, в судовому засіданні позивачем не представлено доказів нікчемності договору дарування від 21.10.2004 року, а навпаки після прописки ОСОБА_3 у свою квартиру, дії ОСОБА_5 по даруванню є послідовними і відповідаючими її волевиявленню.
Тому, згідно ст. ст. 717, 719 ЦК України ОСОБА_5 вправі була укласти договір дарування, а відповідачі відповідно до ст. 328 ЦК України законно набули право на спірну квартиру.
Оскільки спірна квартира була подарована ОСОБА_5 відповідачам і не належала їй на момент смерті, то у визнанні права власності на квартиру по заповіту слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 10, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 328, 717, 719, 1218, 1220, 1224 ЦК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, з участю третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування квартири, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.