Справа № 1-29/11  

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

20 квітня 2011 року                                                   Конотопський міськрайонний суд Сумської області                                                                                                                                        

           в складі:  головуючого   судді  Ярмак О.М.,

за участі секретаря                          Шкумат Л.І.,

прокурора                                     Мошкіна К.О.,

захисників                                      ОСОБА_1,   ОСОБА_2

потерпілого                                      ОСОБА_3,

розглянувши  в відкритому судовому  засіданні  в  залі  суду  м. Конотоп кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Одеси,  українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, розлученого, працював водієм у приватному підприємстві «Касіопея»,  мешканця  АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий  

у скоєнні злочинів, передбачених  ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 162;  ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 162;  ч. 3 ст. 146;  ч.3 ст. 28,  ч. 4 ст. 296;  ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 296; ч. 5 ст. 186;  ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127;  ч. 4 ст. 187; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 122;  ч. 4 ст. 189  КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Жолдаки Конотопського району Сумської області,  українця,  громадянина України, освіта базова загальна середня, одруженого, приватного підприємця, мешканця:  АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у скоєнні злочинів, передбачених   ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 162;  ч. 3 ст. 28, ч.3 ст. 15, ч. 2 ст. 162; ч. 3 ст. 146; ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 296; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 296; ч. 5 ст. 186; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127; ч. 4 ст. 187; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 122  КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Сєров Свердловської області Російської Федерації, росіянина,  громадянина України, освіта професійно-технічна, одруженого, працював ковалем  у приватного підприємця ОСОБА_7,  мешканця АДРЕСА_3,   раніше судимого:

1) 20 серпня 1990 року  Конотопським міським судом Сумської області за ст. ст.140 ч. 3, 17, 140 ч. 3, 42, 43, 14 КК України, 1960 року до 4 років позбавлення волі в ВТК суворого режиму з конфіскацією майна;

2) 28 липня 1994 року Конотопським районним судом Сумської області за ст. ст. 142 ч. 2, 14 КК України, 1960 року до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна та примусовим лікуванням від наркоманії;

3) 27 січня 2005 року  Конотопським районним судом Сумської області за ст. ст. 116, 96 КК України до 4 років позбавлення волі та примусовим лікуванням від наркоманії. 13 липня 2006  року за постановою Перевальського районного суду Луганської області від 5 липня 2006 року звільнений від відбування покарання  умовно-достроково  на 1 рік 3 місяці 14 днів

у скоєнні злочинів, передбачених  ч. 3 ст.28, ч. 2 ст. 162; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 162; ч. 3 ст. 146; ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 296; ч. 3 ст.28, ч. 2 ст. 296; ч. 5 ст. 186 КК України;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця м. Конотопа Сумської області, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, неодруженого,  працює охоронцем ринку «Невський», проживає за адресою: АДРЕСА_4 в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого  ч. 4  ст. 189   КК України;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця с. Попівка Конотопського району Сумської області, українця, громадянина України, освіта повна загальна середня,  неодруженого, непрацюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_5, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2  ст. 189  КК України,-

                                                  В С Т А Н О В И В:

           26 липня 2006 року близько 24 год.  підсудний ОСОБА_6, з метою з’ясування стосунків з ОСОБА_10 у зв’язку з пред’явленням останнім претензій до нього та до ОСОБА_11, яка на той час була його дружиною, щодо побиття 23 липня 2006 року ОСОБА_10 разом з ОСОБА_12,  ОСОБА_13,  разом зі своїми знайомими ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16,  приїхав за місцем проживання рідних ОСОБА_10 – до будинку АДРЕСА_6. Мати ОСОБА_10 – ОСОБА_17, яка проживає за вказаною адресою у квартирі АДРЕСА_6,  повідомила, що її сина немає вдома.  В цей час, в квартирі, крім ОСОБА_17, також знаходилися її донька – ОСОБА_18 з своїм чоловіком ОСОБА_19 та неповнолітня онука – ОСОБА_20, 1993 року народження. Незважаючи на те, що потерпіла ОСОБА_17 повідомила ОСОБА_6 про відсутність ОСОБА_10 у квартирі, підсудний  ОСОБА_6 без згоди мешканців квартири та проти їх волі, зайшов та став ходити по квартирі та шукати ОСОБА_10 В цей час до будинку ОСОБА_17 під’їхали на автомобілі підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5 та особа, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, та, демонструючи металеві предмети, які мають вигляд предметів, спеціально заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, без дозволу та згоди мешканців квартири АДРЕСА_6, проти їх волі, через незамкнуті двері квартири  зайшли в середину житла та разом з ОСОБА_6 стали шукати ОСОБА_10 Впевнившись в тому, що ОСОБА_10 відсутній у квартирі, підсудні ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та особа, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, розбудили потерпілого ОСОБА_19 та стали вимагати від нього вказати місцезнаходження ОСОБА_10  Коли ОСОБА_19, відмовився назвати місцезнаходження ОСОБА_10, то безпричинно стали наносити потерпілому ОСОБА_19 удари кулаками та металевими трубами, які були у підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 та особи, матеріали справи у відношенні якої виділені в окреме провадження, по різним частинам тіла, завдавши   потерпілому ОСОБА_19 фізичного болю. Свої дії  вказані особи супроводжували нецензурною лайкою, погрозами, демонстрацією металевих труб, чим налякали мешканців квартири АДРЕСА_6 будинку АДРЕСА_6 та порушили їх спокій. Вказані дії продовжувалися протягом тривалого проміжку часу.  Не отримавши відповіді від потерпілого ОСОБА_19 щодо місця знаходження ОСОБА_10, підсудні  ОСОБА_4, ОСОБА_5  разом  з  особою, матеріали справи у відношенні якої виділені в окреме провадження, узгодивши свої дії з підсудним ОСОБА_6, взяли потерпілого  ОСОБА_19 за руки і ноги та проти його волі винесли з  будинку і помістили до автомобіля “ВАЗ-2105”, на якому приїхали до будинку ОСОБА_17, відвезли потерпілого ОСОБА_19 до кафе, розташованого в районі шляхопроводу м. Конотопі,  де протягом 20 хвилин,  проти волі потерпілого ОСОБА_19,  утримували останнього, з’ясовуючи у нього про місце знаходження ОСОБА_10, а потім відпустили. При виході з квартири АДРЕСА_6,  підсудний ОСОБА_6, з метою запобігти  можливості попередження рідними  ОСОБА_10 про його пошуки та виклику на допомогу, з тумби  в кімнаті, попередивши та запевнивши ОСОБА_18 і ОСОБА_17 про те, що він через деякий час поверне, взяв належні потерпілим ОСОБА_19 та ОСОБА_18 мобільні телефони «Нокіа-6030» вартістю 600 грн. з сімкартою «Київстар», що не становила цінності та «Нокіа-3200» вартістю 500 грн. з сімкартою «Київстар», на рахунку якої було 13 грн.  Через незначний проміжок часу, коли потерпілий ОСОБА_19 разом з підсудними ОСОБА_4, ОСОБА_5 та іншими особами знаходився в кафе,  підсудний ОСОБА_6 віддав йому  вказані мобільні телефони.

 Підсудний ОСОБА_6 27 липня 2006 року після півночі, з тим, щоб знайти  ОСОБА_10, разом з ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_14 на автомобілі прибули до будинку АДРЕСА_7 проживала дружина ОСОБА_10 -  ОСОБА_23 разом зі своєю матір’ю ОСОБА_24, братом ОСОБА_25 та малолітнім сином. З метою незаконного проникнення до житла та його обшуку, підсудний ОСОБА_6 разом з іншими особами, матеріали у відношення яких виділені в окреме провадження, піднявся на другий поверх  будинку до дверей квартири АДРЕСА_7 та, незважаючи на нічний час, став голосно вимагати відчинити їм двері, а коли налякані ОСОБА_24 та ОСОБА_23 відмовилися це зробити, стукав в металеві двері квартири, гучно висловлювався нецензурною лайкою на  адресу потерпілих ОСОБА_24 та ОСОБА_23, ображав їх, принижуючи їх  гідність, погрожував виламати двері та вчинити розправу. Вказані протиправні дії,    тривали значний проміжок часу, порушували спокій мешканців квартири АДРЕСА_7  та мешканців будинку АДРЕСА_7 та продовжувалися до тих пір, поки на виклик ОСОБА_23 не прибули працівники міліції, які затримали  підсудного ОСОБА_6  

 29 липня 2006 року близько  15 год.  підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4, разом з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, вирішили знайти ОСОБА_12 та з’ясувати у нього питання щодо побиття 23 липня 2006 року ним разом ОСОБА_10 ОСОБА_26 З цією метою, попередньо домовившись між собою та, взявши відрізок металевої труби і два ліхтарі з довгими ручками, на автомобілі підсудні приїхали до гуртожитку по АДРЕСА_8 мешкав двоюрідний брат ОСОБА_12 -  ОСОБА_28   В той час, у кімнаті АДРЕСА_8 знаходилися ОСОБА_28, його сестра – ОСОБА_29, мати -  ОСОБА_30, а також ОСОБА_31  Відштовхнувши потерпілу ОСОБА_29 від дверей кімнати АДРЕСА_8, всупереч волі мешканців кімнати, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, увійшли до приміщення кімнати та стали запитувати ОСОБА_28 про місце знаходження ОСОБА_12 Потерпілий ОСОБА_28 повідомив, що йому нічого невідомо про місце  перебування  ОСОБА_12 Підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4, разом з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, оглянули та обшукали кімнату. Впевнившись у відсутності ОСОБА_12  та не отримавши від присутніх потрібних відомостей про місце його перебування, підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4, разом з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, запропонували ОСОБА_28 вийти з ними та спробувати знайти ОСОБА_12 Потерпілий ОСОБА_28, побоюючись побиття, вийшов з ними на вулицю, де вони сіли в автомобіль і поїхали за місцем проживання ОСОБА_12 По дорозі підсудний ОСОБА_4 вимагав від ОСОБА_28 повідомити місце знаходження ОСОБА_12, у зв’язку з чим періодично наносив удари ліхтарем по ногам потерпілого ОСОБА_28 Після того як вони приїхали  за місцем проживання ОСОБА_12  та   зрозуміли, що ОСОБА_12 не відкриє  їм двері,  підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4, разом з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження,  підвели ОСОБА_28 до дверей квартири АДРЕСА_9  та наказали викликати ОСОБА_12  Так як ніхто не відгукнувся, підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4, разом з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, посадили ОСОБА_28 до автомобіля і насильно, помимо його волі, відвезли до лісосмуги поблизу с. Вирівка біля заводу «Мотордеталь». Там вони вивели ОСОБА_28 з автомобіля та почали наносити йому удари руками, ногами та металевим ліхтарем, погрожуючи при цьому вбивством, якщо ОСОБА_28 не повідомить їм місце знаходження брата. Не отримавши від ОСОБА_28 потрібних відомостей, підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4, разом з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження,  примусили потерпілого ОСОБА_28 власноручно зробити петлю-удавку із заздалегідь приготованої ними мотузки. Підсудний ОСОБА_4 накинув петлю на шию ОСОБА_28 та перекинув мотузку через гілку дерева, а підсудний ОСОБА_5 заклеїв  липкою стрічкою рот ОСОБА_28 Ставши за спиною потерпілого ОСОБА_28 ОСОБА_5, ОСОБА_4, разом з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, періодично натягували мотузку, чим спричиняли ОСОБА_28 сильного болю, фізичних та моральних страждань, та продовжували вимагати від потерпілого ОСОБА_28 негайно повідомити їм місце знаходження ОСОБА_12 Зрозумівши, що ОСОБА_28 не може виконати їх вимоги,  підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4, разом з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, запропонували ОСОБА_28 зателефонувати ОСОБА_12 та потерпілий виконав їх вимогу. Після розмови ОСОБА_28 з ОСОБА_12 по телефону,  підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4, разом з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, дізналися, що ОСОБА_12 не має в місті Конотопі, припинили знущання над ОСОБА_28 та відвезли останнього до гуртожитку.

21 січня  2007 року підсудний ОСОБА_8 зателефонував потерпілому  ОСОБА_3 та домовився з ним  про зустріч. В цей же день близько 13 год. підсудний ОСОБА_8, разом з підсудними ОСОБА_4 та ОСОБА_9, приїхали за  місцем проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_10 До того як зайти на подвір’я будинку ОСОБА_3, підсудний ОСОБА_4, за погодженням з підсудними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 взяв заздалегідь  заготовлений шматок металевої труби. Зайшовши на подвір’я будинку, в якому проживає ОСОБА_3, підсудний ОСОБА_8 узгоджено з  ОСОБА_4 та ОСОБА_9 висловив ОСОБА_3 претензії щодо кола його знайомих та підтримки ним ОСОБА_33 і ОСОБА_34 у конфлікті з його знайомими. Коли потерпілий ОСОБА_3 не визнав своєї провини, підсудний ОСОБА_8 висунув вимогу передати їм 10 тисяч доларів США, що по курсу Національного банка України станом на 21 січня 2007 року становило 50 500 грн. При цьому, ОСОБА_8  підкріплював дійсність своєї вимоги ударами кулаком у груди ОСОБА_3, від яких останній ухилився. Підсудний ОСОБА_4 на підтримку дій ОСОБА_8 намагався декілька разів вдарити ОСОБА_3 металевою трубою по голові і тілу, погрожуючи йому вбивством, якщо він не передасть кошти, та знищенням будинку, а підсудний ОСОБА_9  підтримував злочинні дії підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_4 своєю присутністю та погрожував потерпілому ОСОБА_3  вбивством, якщо він не передасть кошти в розмірі 10 тис. дол. США, а також погрожував виконати обіцянку ОСОБА_8 щодо знищення майна потерпілого.  На випадок невиконання вимоги щодо передачі зазначеної суми коштів підсудний ОСОБА_8 також пригрозив  потерпілому ОСОБА_3 вбивством та фізичною розправою над ним і його знайомими, а також знищенням його будинку, підсудні залишили подвір’я.  Вказані  вимоги та погрози  потерпілий ОСОБА_3 сприймав, як дійсні та реальні.

23 січня 2007 року близько 12 години  потерпілий ОСОБА_35 приїхав до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_16», який розташований  по АДРЕСА_16 та зайшов до приміщення магазину. В цей час  підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_36, відносно якого винесений вирок суду, та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, на автомобілі  «Рено - Сімбі»  номерний знак НОМЕР_1 проїздили мимо вказаного магазину та побачили залишений ОСОБА_35 поряд з магазином автомобіль. Скориставшись послугами ОСОБА_37, який в той час також знаходився поряд з магазином, вони встановили, що  потерпілий  ОСОБА_35 дійсно знаходиться в магазині.  Підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_36, відносно якого винесений вирок суду, та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, взявши рушницю, бити та шматок труби, заскочили до торгового залу магазину та, висловлюючи погрозу застосувати насильство, під руки вивели потерпілого ОСОБА_35 з магазину на вулицю  і насильно посадили його на заднє сидіння свого автомобіля «Рено - Сімбі»  номерний знак НОМЕР_1, позбавивши потерпілого ОСОБА_35 таким чином  волі.  Під час руху вони обшукали ОСОБА_35 та відкрито заволоділи належними йому коштами  в сумі 1600 грн. та пультом від автомобільної сигналізації, який не представляє цінності. Підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4, а також ОСОБА_36, відносно якого винесений вирок суду та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, привезли потерпілого ОСОБА_35 в район рибного господарства біля учбового закладу Конотопський індустріально-педагогічний технікум. Витягнувши  ОСОБА_35 з автомобіля та збивши його з ніг  ударом  трубою ззаду під коліна, стали наносити потерпілому  удари  по ногам та різним частинам тіла битами та шматком труби. При цьому, вони висловлювались на його адресу принизливою нецензурною лайкою. Незважаючи на прохання ОСОБА_35 припинити побиття, продовжували  його побиття та знущання над ним протягом тривалого часу.

Згідно висновку судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_35 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді набряку обох ніг,  деформації лівого колінного суглоба, закритого перелому лівого наколінника, зовнішнього виростку правого стегна, перелому середньої третини правої гомілкової кістки, переломів 4, 5 п’ясних кісток лівої кісті, забійної рани волосяної частини голови, множинних забоїв та  гематом кінцівок та обличчя. Перелом кісток кінцівок відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості (а.с. 185-186 т. 2).

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4  свою вину визнав частково  та пояснив, що в угрупуванні “вокзальські” він ніколи не перебував та про таке угрупування нічого не знає. В липні 2006 року він  разом з ОСОБА_5 мав намір  поговорити з ОСОБА_10, який разом з ОСОБА_12 побили та принизили їх знайомого ОСОБА_26   Коли він та ОСОБА_5 проїздили мимо будинку матері ОСОБА_10 АДРЕСА_6, то побачили, що в будинку горить світло. Так як він мав намір поговорити з ОСОБА_10, то він вирішив зайти до будинку його матері.  Двері до будинку були закриті, але  не були зачинені. Так як спитати  дозволу увійти до будинку було ні у кого, то він і ОСОБА_5  зайшли до будинку. В будинку були ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 Вони запитали у ОСОБА_19, де можна знайти ОСОБА_10, на що ОСОБА_19 відповів, що він не знає, де на даний час знаходиться ОСОБА_10, але знає, де він проживає. Вони взяли з собою ОСОБА_19, щоб він показав, де проживає ОСОБА_10  В будинку він також  бачив ОСОБА_6, який, як і вони, шукав ОСОБА_10 в зв’язку з тим, що той погрожував йому та його дружині. ОСОБА_19  повідомив їм, що ОСОБА_10 може бути в районі селища КВРЗ. По дорозі вони заїхали в кафе «Нічка», де розмовляли, випили чаю. Через деякий час приїхав ОСОБА_6, який віддав ОСОБА_19 мобільні телефони та поїхав. Згодом ОСОБА_6 зателефонував їм та сказав, щоб вони привезли ОСОБА_19 в  Конотопський УБОЗ, пояснивши, що його затримали співробітники міліції. До ОСОБА_19 він насильство не застосовував, з дому ОСОБА_19 поїхав добровільно. Він не бачив, коли ОСОБА_6 забирав мобільні телефони. До квартири ОСОБА_10 по АДРЕСА_7 взагалі не приїздив. З ОСОБА_28 він взагалі незнайомий. 29 липня 2006 року в гуртожиток, де проживає ОСОБА_28 він не приїздив, не викрадав ОСОБА_28 та  нікуди його не вивозив.  21 січня 2007 року в обідній час він з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приїздив до будинку  ОСОБА_3 Під час розмови ОСОБА_8 робив ОСОБА_3 зауваження з приводу його неправильної поведінки. Він також хотів поговорити з ОСОБА_3, але  останній  не захотів з ним розмовляти. Ніхто з них ОСОБА_3 не погрожував, фізичну силу до нього не застосовував, грошей у нього не вимагав. Ніяких предметів у них в руках не було. До побиття ОСОБА_35 він немає ніякого відношення.  Визнає себе винним в тому, що без дозволу господарів зайшов до будинку ОСОБА_17

Підсудний ОСОБА_5 свою вину визнав частково та пояснив, що в угрупуванні “вокзальські” він ніколи не перебував та про таке угрупування нічого не знає. В липні 2006 року він разом з ОСОБА_4 мали намір поговорити з ОСОБА_10, який разом з ОСОБА_12 побили їх знайомого ОСОБА_26 Звідки вони дізналися адресу ОСОБА_10, він не пам’ятає. Коли приїхали до будинку АДРЕСА_6, то двері до будинку були закриті,  але не зачинені, тому він та ОСОБА_4 зайшли до будинку. В будинку вони  побачили п’яного ОСОБА_19, якому запропонували вийти з будинку, щоб поговорити. Він погодився та сам вийшов з будинку, силу до нього ніхто не застосовував та йому ніхто не погрожував. Вони пояснили ОСОБА_19 причину, через яку шукають ОСОБА_10 та ОСОБА_19 сказав, де може бути ОСОБА_10, сів з ними до автомобіля.  В будинку він також  бачив ОСОБА_6, який шукав ОСОБА_10 Він, ОСОБА_19 та  ОСОБА_4 стали їхати до місця, де, за словами ОСОБА_19, проживав на той час ОСОБА_10 По дорозі заїхали до кафе «Нічка». Через деякий час приїхав ОСОБА_6  Він бачив як ОСОБА_6 віддав ОСОБА_19  мобільні телефони, при цьому ОСОБА_6 з приводу вказаних телефонів нічого не пояснював. ОСОБА_19 також з даного приводу нічого не говорив. Про те, що ОСОБА_6 при виході з будинку ОСОБА_17 взяв мобільні телефони він не знав. Потім ОСОБА_6 поїхав, а вони залишилися в кафе. Через деякий час ОСОБА_6 зателефонував та попрохав привезти ОСОБА_19 до Конотопського УБОЗ, співробітники якого його затримали, що вони і зробили.  Коли вони були у будинку ОСОБА_17, то ніяких палок та труб у них в руках не було.  До ОСОБА_19  він силу не застосовував та останній поїхав з ними добровільно. До квартири ОСОБА_10 по АДРЕСА_7 в м. Конотопі він взагалі не приїздив. З ОСОБА_28 не знайомий. 29 липня 2006 року  в гуртожиток до ОСОБА_28 не приїздив, його не викрадав та  нікуди не вивозив.  23 січня 2007 року  ОСОБА_35 також  не викрадав, нікуди його не вивозив, грошей та інших речей у нього не забирав, ніяких насильницьких дій щодо нього не скоював.   Визнає себе винним в тому, що без дозволу господарів зайшов до будинку ОСОБА_17

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину визнав частково та пояснив, що членом організованого угрупування «вокзальські» він не був і не міг бути, так як значний проміжок часу знаходився в місцях позбавлення волі. Влітку 2006 року він був з ОСОБА_11, яка на той час була його дружиною. та її подругою біля магазину «Люкс» по вул. Металістів, 6 в м. Конотопі. Йому зателефонував ОСОБА_10 та сказав, що він зараз приїде. За тиждень до цього ОСОБА_10 пропонував йому приєднатися до його групи для вчинення грабежів, але він відмовився. О 23 год. до магазину приїхали ОСОБА_10 з ОСОБА_12 та двома невідомими особами.  Вони дістали з багажника автомобіля побитого ОСОБА_26 і стали  в  їх присутності його бити ногами по тілу, а потім потягнули ОСОБА_26 до криниці з наміром туди вкинути. Він перегородив їм дорогу, бо не бажав бути очевидцем злочинних дій. Підбігла ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і ОСОБА_10 стали на неї кричати. Він вступився за дружину та відвів її до приміщення магазину.  Коли повернувся, то відвів ОСОБА_10 та ОСОБА_12  від ОСОБА_26, а сам повернувся до ОСОБА_11, яка викликала швидку допомогу, яка і забрала ОСОБА_26 Наступного дня розповів про побиття ОСОБА_26 його знайомому ОСОБА_39  25 липня 2006 року йому зателефонував ОСОБА_10 та став дорікати з приводу того, що він повідомив ОСОБА_39 про вчинене ним відносно ОСОБА_26, став погрожувати йому розправою із його дружиною та дитиною. 26 липня 2006 року він зустрів своїх знайомих ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16,  розповів їм про погрози з боку ОСОБА_10 та вирішив терміново розшукати останнього, з тим, щоб поговорити з ним з приводу його погроз. В цей же день у вечірній час разом з ОСОБА_15, ОСОБА_14 та ОСОБА_16 на автомобілі ОСОБА_15 приїхав до будинку АДРЕСА_6, де проживала мати ОСОБА_10 Він сам зайшов до будинку, а інші залишилися на вулиці. Перед тим як зайти до будинку, він постукав у двері та запитав  чи вдома ОСОБА_10,  на що мати ОСОБА_10- ОСОБА_17 відповіла, що ОСОБА_10 немає і, якщо він не вірить, то може зайти до приміщення та впевниться в цьому. Він зайшов до будинку, оглянув житло  та  впевнився, що ОСОБА_10 немає. В цей час в квартирі  він побачив ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_39  В спальні він побачив ОСОБА_19 з дружиною і запитав у нього , де знаходиться  ОСОБА_10, на що ОСОБА_19 відповів, що він не знає. Він не бачив, щоб хто-небудь бив ОСОБА_19 чи взагалі застосовував до нього силу. В квартирі  він був  близько 10 хвилин, а потім він запропонував ОСОБА_19 поїхати з ним і показати, де живе дружина ОСОБА_10  ОСОБА_19 погодився, але пішов з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Коли він виходив з будинку, то взяв два мобільних телефони, щоб присутні не могли попередити ОСОБА_10 про те, що його шукають.  Про те, що він забирає телефони та що він їх поверне, він повідомив ОСОБА_17 і ОСОБА_18 Потім він приїхав до кафе «Нічка», побачив там ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_19 та віддав останньому мобільні телефони. ОСОБА_19 сказав, що ОСОБА_10 може бути на АДРЕСА_7. Всі залишилися в кафе, а він з ОСОБА_15, ОСОБА_14та ОСОБА_16 поїхали за вказаною адресою. Він разом з ОСОБА_15, ОСОБА_14та ОСОБА_16 піднявся на поверх, де розташована квартира,  постукав у двері і запитав чи вдома ОСОБА_10  Йому відповіла жінка і сказала, що ОСОБА_10 немає вдома. Він попрохав її відчинити двері та поговорити, але вона  відмовилася та сказала, що   викличе міліцію. Він та інші особи, які прийшли разом з ним, ніяких предметів з собою не мали,  порядок у під’їзді будинку не порушували, у двері сильно не стукали та не лаялися. В під’їзді біля квартири вони пробули не більше 5 хвилин.  Коли вони вийшли з під’їзду  та сіли до автомобіля, то їх затримали працівники міліції та привезли до приміщення Конотопського УБОЗ, з’ясували про ситуацію та відпустили. Свою вину визнає в тому, що незаконно шукав ОСОБА_10 в будинку його матері ОСОБА_17, але робив це тому, що той погрожував йому та його дружині.

Підсудний ОСОБА_8 свою вину не визнав і пояснив, що  він в угрупування «вокзальські» ніколи не перебував та про таке угрупування взагалі нічого не знає. Він добре знає батьків ОСОБА_3, з якими у нього були дуже добрі стосунки та які за його рекомендацією поїхали до м. Москви на заробітки. Перед від’їздом батьки ОСОБА_3 попрохали, щоб він наглядав за їх сином та телефонував їм у разі будь-яких негараздів. Через деякий час він дізнався, що ОСОБА_3 зв’язався з поганою компанією. З цього приводу він мав розмову з ОСОБА_3, але останній сказав, що сам вирішить, що йому робити. З приводу поганої поведінки ОСОБА_3, він його батькам не телефонував. Через деякий час до нього знову стали надходити дані про те, що ОСОБА_3, займався недобрими справами та він вирішив ще раз з ним поговорити. 21 січня 2007 року він зателефонував до ОСОБА_3 та домовився з останнім про зустріч. Після цього він сидів у кафе, до якого зайшли  ОСОБА_4 та ОСОБА_9  ОСОБА_4  розповів йому,  що ОСОБА_3  хотів його побити. Коли настав час зустрічі та він став їхати до  будинку ОСОБА_3, то ОСОБА_4 і ОСОБА_9 попрохали підвезти їх до центру міста та він погодився, так як їм було по дорозі.  Коли вони під’їхали до будинку ОСОБА_3, то він вже стояв біля воріт. Він вийшов з автомобіля та вони стали розмовляти біля воріт будинку, на подвір’я не заходили.  Вони розмовляли спокійно, він ОСОБА_3 не погрожував, під час розмови у нього в руках нічого не було. Грошей у ОСОБА_3 він також не вимагав. Він лише порекомендував ОСОБА_3 поїхати до батьків у  Москву.  Після розмови з ОСОБА_3 він сів до автомобіля, а ОСОБА_4 вийшов з автомобіля, так як він також хотів поговорити з ОСОБА_3 та розмовляв з ОСОБА_3 деякий час. Під час розмови в руках у ОСОБА_4 нічого не було та він ОСОБА_3 не бив. ОСОБА_9 з ОСОБА_3 взагалі не розмовляв.

Підсудний ОСОБА_9 вину свою не визнав і пояснив, що вдень 21 січня 2007 року він в районі шляхопроводу в м. Конотопі зустрів свого знайомого ОСОБА_8 і попрохав  підвезти  його на автомийку по вул. Урицького в м. Конотопі, на що останній  погодився. В  автомобілі вже був ОСОБА_4 Коли вони проїздили по вул. У.-Троїцькій, то  ОСОБА_8 сказав, що вони з ОСОБА_4 вийдуть поспілкуватися у своїх справах. Він відповів, що почекає. Біля двору будинку по вул. У.-Троїцькій стояв ОСОБА_3 ОСОБА_8 та ОСОБА_4 вийшли з автомобіля та під двором розмовляли з ОСОБА_3 Про що була розмова він не чув. Вказана розмова тривала близько 5 хв. Під час розмови в руках у ОСОБА_8 та ОСОБА_4 нічого не було, в машині він також не бачив будь-яких палиць чи труб. Він не бачив, щоб ОСОБА_8 чи ОСОБА_4 застосовували силу до ОСОБА_3 Інших машин біля двору ОСОБА_3 не було. Він не приймав участі у розмові з ОСОБА_3 ., не погрожував йому та не вимагав у нього грошей

Вина підсудних  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в тому, що вони 26 липня 2006 року з погрозою застосування насильства незаконно проникли до житла громадян за адресою: АДРЕСА_6 та незаконно проводили в ньому  огляд та обшук; групою осіб з мотивів явної неповаги до суспільства із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, грубо порушили громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю; за попередньою змовою групою осіб із заподіянням фізичних страждань потерпілому ОСОБА_19 незаконно викрали і позбавили його  волі доводиться  поясненнями потерпілої ОСОБА_17, які були оголошені в судовому засіданні, та відповідно до яких  потерпіла ОСОБА_17 пояснила, що по АДРЕСА_6 вона проживає разом з донькою ОСОБА_18, зятем ОСОБА_19 та онукою ОСОБА_20, 1993 року народження. ЇЇ син ОСОБА_10 проживає окремо з дружиною ОСОБА_23 по АДРЕСА_7. На початку 90-х років в м. Конотопі утворилося злочинне угрупування «вокзальські», які займалися вимаганням грошей у підприємців. Чи мав її син  ОСОБА_10 відносини з учасниками угрупування, їй не відомо. Серед небагатох друзів сина був ОСОБА_12 В липні 2006 року ОСОБА_10 її повідомив про побиття ОСОБА_12 , а також повідомив,  що в нього також стріляли, але він втік. Цього дня син пішов провідувати ОСОБА_12 в лікарню і  більше його вона  не бачила. 26 липня 2006 року  близько 24 год., коли сім’я відпочивали, в двері квартири постукали, вона відчинила двері та в житло зразу ж  зайшов ОСОБА_6, який запитав про ОСОБА_10, попрохав мобільний телефон у ОСОБА_18, щоб зв’язатись з ОСОБА_10 ОСОБА_6 пішов у глиб квартири. В цей час з вулиці до квартири зайшло декілька незнайомих чоловіків, частина яких тримала в руках металеві труби довжиною  не менше 1 метра.  Вона дуже сильно злякалася. Чоловіки стали запитувати у неї,  де її син, ходити в його пошуках по квартирі. Онука спала на веранді, а ОСОБА_18 та ОСОБА_19 були в іншій кімнаті. Чоловіки пішли  в кімнату, де були ОСОБА_19 та її донька і вона почула, що почали бити ОСОБА_19, вимагаючи повідомити про місцезнаходження ОСОБА_10 Біля неї в кімнаті знаходився  чоловік на прізвисько «ОСОБА_5», як потім вона дізналася  - це ОСОБА_5 з металевою трубою і не пускав її до ОСОБА_19 В цей час в дверному пройомі  вона побачила, що ОСОБА_19, з побитим і скривавленим обличчям, виносили з квартири. ОСОБА_19 був у свідомості, але був сильно побитий. Події продовжувалися близько 30 хв. та вона була дуже налякана. Потім ОСОБА_18 повідомила їй, що чоловіки також забрали мобільні телефони, які належали ОСОБА_18 та ОСОБА_19  Вона вважає, що вказані телефони забрали для того, щоб вони не могли нікуди зателефонувати (а.с. 149-150, ст. 160-161  т. 1).  

          При відтворенні обстановки та обставин події, потерпіла ОСОБА_17 також підтвердила свої пояснення, додавши,  що останнім з квартири виходив ОСОБА_6, який ніс телефони, що належали її доньці – ОСОБА_18 та її зятю – ОСОБА_19 (а.с. 155-158 т. 1).

          Потерпіла ОСОБА_18 пояснила, що мешкає однією сім’єю з своєю матір’ю ОСОБА_17, чоловіком ОСОБА_19  та  донькою – ОСОБА_20, 1993 року народження. Брат ОСОБА_10 проживає з дружиною ОСОБА_23, тещею, сином та братом дружини на АДРЕСА_7. В липні 2006 року ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_12 побили і той знаходиться в лікарні. 26 липня 2006 року близько 24 год. вони відпочивали вдома - вона з ОСОБА_19 були в спальні, а мати з донькою  - на веранді. Коли постукали у двері квартири, то мати відчинила. До житла зайшло близько п’яти незнайомих чоловіків, частина яких з металевими палицями. Запитали, де ОСОБА_10 і після відповіді, що його немає, розбудили ОСОБА_19, вдарили його кілька разів по руках та ногам металевими палицями. Всього нанесли біля 5 ударів. Били палками, які були розміром біля 1 метра, а потім під руки винесли з квартири. Виходячи, з квартири, хтось запитав чи є у неї мобільний телефон.  ОСОБА_6 забрав належні їй та ОСОБА_19 два мобільних телефона. Вона прохала повернути телефони, але ніхто не відреагував. Мати була налякана. Всі події тривали протягом  приблизно 20 хвилин. В будинок вказані особі увірвалися без дозволу.  Злякавшись, що особи, які увірвалися у їх будинок, можуть повернутися, вони зателефонували ОСОБА_10, і він запропонував звернутися до УБОЗ, що вони і зробили.  (а.с. 165, 171 т. 1)

При відтворенні обстановки та обставин події  потерпіла ОСОБА_18 підтвердила вищевказані обставини, а також пояснила, що належні їй та ОСОБА_19 телефони взяв ОСОБА_6 Перед тим як забрати телефони він запитав у неї чи має вона мобільний телефон. Вона відповіла ствердно, так як думала, що телефон потрібен йому, щоб зателефонувати та дала йому телефон. ОСОБА_6 побачив належний ОСОБА_19 телефон  та забрав і його, при цьому він сказав, що забирає вказані телефони, щоб вони не могли нікуди телефонувати (а.с. 167-170 т. 1).

Потерпілий ОСОБА_19 помер ІНФОРМАЦІЯ_14 року. Під час досудового слідства потерпілий ОСОБА_19 пояснював, що в кінці липня 2006 року близько 24 год. його розбудили чоловіки, в руках у деяких з них були металеві труби довжиною до метра. Серед чоловіків були ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Його запитали про місцезнаходження ОСОБА_10 і штовхнули на диван. ОСОБА_5 хотів вдарити  його металевою трубою в голову, але удар прийшовся в руки. Потім ще кілька осіб в спальні стали його бити металевими трубами по ногам, тулубу і рукам. Першим його почав бити ОСОБА_5, а потім ОСОБА_4 Один з ударів прийшовся в обличчя і в нього пішла кров з носа та губи. Йому нанесли близько 12 ударів.  Він бачив, що в квартирі також знаходився ОСОБА_6 ОСОБА_18 просила припинити побиття, але на її прохання ніхто не реагував, а потім четверо чоловіків взяли його за руки і ноги та винесли на вулицю, посадили до автомобіля. У вказаний автомобіль сіли також четверо осіб, серед який були ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та відвезли його до офісу, розташованого в районі шляхопроводу в м. Конотопі, де утримували, а потім, після дзвінка на мобільний телефон одного з присутніх, його  відвезли до Конотопського УБОЗ. Під час перебування вказаних осіб у квартирі з квартири забрали мобільні телефони, які належали йому та ОСОБА_18 (а.с. 174-176, 178-179 т. 1).

Аналогічні пояснення потерпілий ОСОБА_19 давав і при проведенні очної ставки між ним та ОСОБА_5 (а.с. 66-69 т. 6), між ним та ОСОБА_4 (а.с. 187-188 т. 6)

          При відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_19 показав, яким чином йому наносили  удари ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та яким чином його помістили до автомобіля, зазначивши,  що в офісі його утримували 20-30 хв. (а.с. 182-185 т. 1).

На досудовому слідстві підсудним ОСОБА_5 27 червня 2007 року на ім’я прокурора Сумської області була надана заява, відповідно до якої він зазначав, що в липні 2006 року він  заходив до будинку ОСОБА_17, де запросив  ОСОБА_19 проїхати разом з ними з метою розшукати ОСОБА_10 (а.с. 45 т. 6). Крім того, будучи допитаним як обвинувачений 2 липня 2007 року ОСОБА_5  підтверджував вказані події та пояснив, що  на початку липня 2006 року він разом з ОСОБА_4 на належному останньому автомобілі,  приїхали до матері ОСОБА_10 на АДРЕСА_6, для того, щоб  дізнатися, де ОСОБА_10 та поговорити з ним. Вхідні двері до квартири були відчинені та вони зайшли до квартири, де побачили ОСОБА_19 у якого стали з’ясовувати, де знаходиться ОСОБА_10 Потім вони побачили, що з  сусідньої кімнати вийшов ОСОБА_6 , який також їм повідомив, що він шукає ОСОБА_10 ОСОБА_19 сказав їм, що він знає, де проживає дружина ОСОБА_10 ОСОБА_6 пішов. Він та ОСОБА_4 попрохали ОСОБА_19 показати, де проживає дружина ОСОБА_10 Вони сіли в автомобіль та поїхали до кафе «Нічка» в м. Конотопі, щоб випити чаю. Коли вони були в кафе, то підійшов ОСОБА_6, який віддав ОСОБА_19 мобільні телефони, де він взяв вказані телефони ОСОБА_6 не говорив. Потім ОСОБА_6 попрохав їх почекати, так як він поїде до дружини ОСОБА_10 та повернеться до них. Через деякий час їм зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що його затримали працівники міліції та попрохав привести ОСОБА_19 до приміщення Конотопського УБОЗ (а.с. 47-51 т. 6).

          Вина підсудних доводиться також свідченнями свідка ОСОБА_20, які були  оголошені в судовому засіданні, відповідно до яких свідок ОСОБА_20  показала, що вона мешкає з матір’ю ОСОБА_18, вітчимом ОСОБА_19 та бабусею ОСОБА_17 У матері є брати ОСОБА_10 та ОСОБА_40, які проживають  окремо. В липні 2006 року вона спала на веранді з бабусею, матір з вітчимом  - у спальні. Хтось постукав, бабуся відчинила і хтось запитав про ОСОБА_10 Потім в квартиру зайшло 6-7 чоловіків,  яких вона не роздивилася. Бабуся казала, що ОСОБА_10 немає, але чоловіки ходили по квартирі. Чула як ОСОБА_19 пропонували вийти, а той заявив що нікуди не піде. Почула удари, а потім ОСОБА_19 винесли на вулицю за руки та ноги. Після цього разом з матір’ю та бабусею вони пішли у міліцію, а потім поїхали на АДРЕСА_7 де мешкає ОСОБА_10 Там бачила міліцейські машини і затриманих людей. Нікого з чоловіків, що приходили в квартиру, не пам’ятає. Їй ніхто не погрожував і насильство до неї не застосовував.  ( а.с. 187 т. 1 ).

          За поясненнями свідка ОСОБА_10, який на даний час відбуває покарання в місцях позбавлення волі,  26 липня 2006 року він знаходився у тещі ОСОБА_24 за адресою АДРЕСА_7 та йому дзвонила ОСОБА_17, яка повідомила, що в їх квартиру вломилися «вокзальські», викрали ОСОБА_19 і заволоділи двома мобільними телефонами. Він порадив матері звернутися до УБОЗу (  а.с. 56-70 т. 3).

          Свідок ОСОБА_16 пояснив, що в угрупування «вокзальські» він не входить і про таке угрупування ніколи не чув. ОСОБА_6  знає  і підтримує дружні стосунки. 26 липня 2006 року ОСОБА_6 звернувся до нього з пропозицією поговорити з неодноразово судимим ОСОБА_10, який погрожував йому та його дружині ОСОБА_11 З тією ж пропозицією ОСОБА_6 звернувся і до його знайомих ОСОБА_15 та ОСОБА_14 Вони погодилися і на автомобілі «Део», який належить  ОСОБА_14,  поїхали на вул.Г.Тхора, адресу знав ОСОБА_6 ОСОБА_14 залишився в автомобілі, а він з ОСОБА_6 та ОСОБА_15 пішли в сад біля будинку. ОСОБА_6 пішов до дверей будинку, постукав, йому  відчинили та він зайшов.  Повернувся він через 3-5 хвилин. До них ніхто не підходив, з собою  вони нічого не мали. Чому там опинилися ОСОБА_5, ОСОБА_39 та  ОСОБА_4, він не знає і вважає це випадковим збігом. Коли ОСОБА_6 повернувся, то повідомив що ОСОБА_10 немає в будинку. Вони вчотирьох поїхали до кафе, де ОСОБА_6  зайшов до приміщення кафе .

          Аналогічні пояснення дав і свідок ОСОБА_15, а також свідок ОСОБА_14, пояснення його були оголошені в судовому засіданні (а.с. 35-36 т. 4)

          Вина підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджується також протоколами очних ставок між потерпілою ОСОБА_18 та  ОСОБА_4 (а.с. 181-185 т. 6), між потерпілою ОСОБА_17 та ОСОБА_6 (а.с. 252-253 т. 6), між потерпілою ОСОБА_18 та ОСОБА_6 (а.с. 254 т. 6), між потерпілим ОСОБА_19 та ОСОБА_6 (а.с. 255, 298-300 т. 6), між ОСОБА_6 та ОСОБА_16 (а.с. 256-257 т. 6), ОСОБА_6 та ОСОБА_15 (а.с. 258-259 т. 6), між ОСОБА_6 та ОСОБА_14 (а.с. 260 т. 6), в ході яких кожен з них підтвердив свої пояснення.

          Крім того, вина підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтверджується   протоколом пред’явлення ОСОБА_17 для впізнання фотознімків осіб, в ході якого вона взнала на фото № 3 - «ОСОБА_5» - ОСОБА_5, на фото № 13 – «ОСОБА_15» - ОСОБА_15, на фото № 19 – «ОСОБА_4» - ОСОБА_4, на фото № 29 – ОСОБА_6, на фото № 60 – ОСОБА_14, на фото № 33 – ОСОБА_26, щодо якого точно сказати не може, як осіб, котрі 26.07.2006 року  знаходилися в її квартирі по АДРЕСА_6. ( а.с. 205, 207-214 т. 1 );  протоколом пред’явлення ОСОБА_18 для впізнання фотознімків осіб, в ході якого вона впізнала: на фото № 3 «ОСОБА_5» - ОСОБА_5, на фото № 19 – «ОСОБА_4» - ОСОБА_4, на фото № 29 – ОСОБА_6, на фото № 60 – ОСОБА_14, фото № 37 – ОСОБА_39, фото № 13 – ОСОБА_15, фото № 11- ОСОБА_16 як осіб, які 26.07.2006 року знаходилися в квартирі по АДРЕСА_6. Стосовно двох останніх не може стверджувати, що ті були в квартирі.(а.с. 206, 207-214 т. 1); протоколом пред’явлення ОСОБА_19 для впізнання фотознімків осіб, в ході якого він на фото № 3 впізнав «ОСОБА_5» - ОСОБА_5, на фото № 13 – «ОСОБА_15» - ОСОБА_15, на фото № 19 – «ОСОБА_4» - ОСОБА_4, на фото № 29 – ОСОБА_6, на фото № 60 – «ОСОБА_14» - ОСОБА_14 як осіб,  які  26.07.2006 року знаходилися в його квартирі по АДРЕСА_6.(а.с. 204, 207-214 т. 1 ), а також випискою з протоколу судового засідання Конотопського районного суду по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44 та інших за ст.ст. 257, 296 ч.4, 263 ч.1, 122 ч.2 КК України, якими підтверджуються незаконні проникнення в житло родичів потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 (а.с. 136-151 т. 4).

          Проаналізувавши встановлені фактичні обставини, наявні та досліджені докази по справі суд вважає, що свідчення  підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в тій частині, що вони не порушували недоторканість житла ОСОБА_17 та ОСОБА_18,  не скоювали хуліганських дій з використання металевих палиць і не били ОСОБА_19, не викрадали і не позбавляли волі ОСОБА_19 є неправдивими і направленими на те, щоб не нести відповідальності за скоєні злочини, так як факти порушення ними недоторканість житла ОСОБА_17 та ОСОБА_18, скоєння ними хуліганських дій з використання металевих палиць, побиття ОСОБА_19 та його викрадення і позбавлення волі з достовірністю підтверджуються свідченнями  потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19  При цьому, з урахуванням того,  що ці свідчення є послідовними,  узгоджуються  між собою  та  з фактичними обставинами, суд вважає, що вони відповідають дійсності, є об’єктивними, правдивими та  у суду немає підстав для недовіри їм.

 Вина підсудного ОСОБА_6 в тому, що він 27 липня 2006 року  з погрозою застосування насильства вчинив замах на незаконне проникнення до житла – квартиру АДРЕСА_7; з мотивів явної неповаги до суспільства групою осіб грубо порушив громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю доводиться поясненнями потерпілої ОСОБА_23, яка на досудовому слідстві показала, що в квартирі по АДРЕСА_7  вона  проживає разом з чоловіком ОСОБА_10, малолітнім сином ОСОБА_45, матір’ю ОСОБА_24 та братом ОСОБА_46  ОСОБА_10 товаришував із ОСОБА_12 В кінці липня 2006 року чоловік розповів, що ОСОБА_12 знаходиться в лікарні, і сам кудись поїхав. 26 липня 2006 року близько півночі в двері її квартири почали стукати якісь чоловіки, вимагали відчинити двері і казали, що їм потрібен ОСОБА_10 Чоловіки почали дуже стукати в двері та погрожували їх вибити, як не відчинять, висловлювалися нецензурними словами. Всі дії тривали 10-15 хв. У вікно вона бачила, що біля будинку стояли 3-4 автомобіля, а біля них були чоловіки з металевими прутами. Вона та інші члени її сім’ї були налякані, вони боялися, що нападники можуть і бажають вдертися до квартири і тому вона зателефонувала до міліції та повідомила про напад на квартиру. Через 5 хвилин приїхали працівники міліції, які затримали осіб, які стукали у двері її квартири. З квартири вона не виходила та не бачила кого затримали.(а.с. 249-250 т. 1)

          Потерпіла ОСОБА_24 показала, що всі неприємності почалися 24.07.2006 року після нападу на її зятя ОСОБА_10 та його товариша ОСОБА_12, мешканцем м. Шостка ОСОБА_42, з яким вони раніше підтримували дружні стосунки. Обставин нападу вона не знає, але ОСОБА_10 вдалося втекти, а  ОСОБА_12 нападники сильно побили. Потім почалися пошуки ОСОБА_10, а через кілька днів після нападу близько півночі в двері її квартири постукали. Крім неї в квартирі тоді були ОСОБА_23 з малолітнім сином та її син інвалід з дитинства - ОСОБА_46, який страждає ДЦП і не розмовляє. Чоловіки гучно обіцяли вибити двері, якщо не вийде ОСОБА_10 Вона просила їх заспокоїтись і обіцяла викликати міліцію, але ті кричали, що самі міліціонери. Що то були за люди, вона не знає. Хвилин через 10 донька зателефонувала до міліції, яка приїхала,  коли чоловіки вже збиралися йти, а двоє вже поїхали на машині. Хто був затриманий не знає, хоч і виходила на них подивитися, коли вони лежали на землі. Всі дії тривали близько 15 хв. Вона та члени її родини були сильно налякані. (а.с. 254 - 257 т. 1 ).

За поясненнями потерпілої ОСОБА_17 після  подій, які  відбулися в її квартирі АДРЕСА_6 26 липня 2006 року, вона близько 1 год. ночі 27 липня 2006 року поїхала до приміщення Конотопського УБОЗ та почула про те, що був «наїзд» на АДРЕСА_7. Так як на вказаній вулиці проживав її син ОСОБА_10, то вона взяла таксі та разом з ОСОБА_18 поїхала на вказану вулицю. Коли вони під’їхали, то вона побачила працівників міліції та що на землі лежало близько 6 осіб.  Серед вказаних чоловіків вона  впізнала ОСОБА_6, який також приїздив і до її квартири (а.с. 149-150 т. 1)

Відповідно до пояснень потерпілої ОСОБА_18 коли вона приїхала 27 липня 2006 року на АДРЕСА_7 в м. Конотопі, то побачила працівників міліції та на землі лежали зв’язаними саме ті чоловіки, які приїздили до них додому (а.с. 165-166 т. 1).

Свідок ОСОБА_10, який в даний час відбуває покарання в місцях позбавлення волі, на досудовому слідстві показав, що мешкає з дружиною ОСОБА_23, малолітнім сином, тещею ОСОБА_24 та братом дружини ОСОБА_46 в квартирі АДРЕСА_7. З 90-х років в м. Конотопі утворилися угрупування «вокзальських», «мировських» та «воронцовських», які впливали на різні частини Конотопа, але з них залишились одні «вокзальські». Серед його учасників знає ОСОБА_8 «ОСОБА_8» - він «смотрящий» в місті, ОСОБА_39 «ОСОБА_39», ОСОБА_44 «ОСОБА_44», ОСОБА_5 «ОСОБА_5», ОСОБА_4 «ОСОБА_4», ОСОБА_9 «ОСОБА_9» та інших. 26 липня 2006 року він знаходився у тещі ОСОБА_24 Близько півночі у двері квартири голосно постукали. На запитання тещі відповіли, що міліція. Вимагали відчинити двері, лаялись, обіцяли вибити металеві двері. Коли приїхала викликана міліція, то затримали ОСОБА_6, «ОСОБА_15», «ОСОБА_14», «ОСОБА_100», ОСОБА_5 «ОСОБА_5», а інші втекли ( а.с. 56-70 т. 3).

Свідок ОСОБА_16 пояснив 26 липня 2006 року після того як  він, ОСОБА_6, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 їздили до матері ОСОБА_10  на АДРЕСА_6, вони потім поїхали до дружини ОСОБА_10 на АДРЕСА_7, адресу якої вказав ОСОБА_6. Всі зайшли в під’їзд будинку, піднялися на 2-й поверх, подзвонили у двері, але  ніхто не відповів. Тоді вони стояли на сходовій клітині, розмовляли між собою та  курили. Через 15 секунд жіночій голос озвався із-за дверей квартири,  двері не відчиняли, поговорили через двері з жінкою і та сказала, що ОСОБА_10 не має та сказала, щоб вони забиралися геть, погрожуючи викликати міліцію. В двері ніхто не стукав і не вчиняв хуліганські дії. Тільки вони почали їхати, як під’їхали співробітники міліції і їх затримали. Крім них біля будинку нікого не було і затримали тільки їх. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 серед них не було.

Аналогічні пояснення дав і свідок ОСОБА_15, пояснивши, що до будинку на АДРЕСА_7 приїздив він, ОСОБА_6, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 Вони піднялися на 2-й чи 3-й поверх, на який саме він зараз вже не пам’ятає. ОСОБА_6 постукав у двері , але ніхто не відчинив, тоді вони постояли на сходовій клітині, покурили та розмовляли 5-7 хвилин. Із-за дверей квартири ОСОБА_10. їм відповілі, що ОСОБА_10 не має вдома та щоб вони йшли, інакше викличуть міліцію. Коли вони вийшли з під’їзду будинку, то їх затримали працівники міліції.

Свідок ОСОБА_14 також дав аналогічні пояснення (а.с. 35-36 т. 4).

Свідок ОСОБА_49 пояснила, що вона проживає  по АДРЕСА_7 в одному під’їзді  та на одній сходовій клітині з родиною ОСОБА_24. Влітку 2006 року, точної дати вона на даний час вже не пам’ятає  після 23 год.  якісь чоловіки приїздили до ОСОБА_24 та, знаходячи на сходовій клітині голосно кликали ОСОБА_10 Також стукали у двері ОСОБА_24, нецензурно лаялися та вимагали відчинити двері, говорили, що якщо не відчинять двері, то буде гірше. Вона чула, що ОСОБА_23 їм щось відповідала, але що саме вона не чула. Всі ці події тривали 10-15 хв. Ій було дуже страшно від того, що відбувається, так як голоси були гучні і грубі та була ніч.

Свідок ОСОБА_50 пояснила, що на той час вона проживала  по АДРЕСА_11 на одній сходовій клітині з родиною ОСОБА_23.  Влітку 2006 року точної дати вона зараз не пам’ятає, вона  у вечірній час почула стукіт у двері. Спочатку вона подумала, що стукають до них у двері, а потім підійшла до своїх дверей та зрозуміла, що стукають у двері ОСОБА_23. Стукіт було дуже чутно, так як у під’їзді вже було тихо. Перш ніж почути стук у двері ОСОБА_23,  вона почула шум автомобіля під під’їздом, виглянула у вікно і побачила 4-5 чоловіків під під’їздом. Потім вона чула як стукали у двері ОСОБА_23, чула нецензурну лайку. Всі ці дії продовжувалися по часу не дуже довго, приблизно 5-10 хвилин.  Коли стукіт припинився, то вона подивилася у вікно та побачила, що вказані чоловіки вийшли з під’їзду. Всі ці дії її налякали, порушили її спокій.

Свідок ОСОБА_51 пояснила, що влітку 2006 року вона проживала по АДРЕСА_12. Їх квартира АДРЕСА_12 знаходилася на одній сходовій клітині напроти квартири ОСОБА_23. Пізно ввечері влітку 2006 року вона почула шум на вулиці під під’їздом. Вони з донькою ОСОБА_52 подивилися у вікно і побачили під вікном декількох чоловіків, їх було більше 2 осіб. Потім вона почула шум на сходовій клітині, почула як стукають у двері ОСОБА_23 та чула розмову. Чоловіки прохали покликати ОСОБА_10, а ОСОБА_23 відповідала, щоб вони йшли, інакше вона викличе міліцію. Вказані дії тривали близько 10 хв., а можливо трохи більше. Голоси у під’їзді було добре чути, бо вже був пізній час та було тихо.

Вина ОСОБА_6 також доводиться протоколами очних ставок між ОСОБА_6 та ОСОБА_15 (а.с. 258-259 т. 6), між ОСОБА_6 та ОСОБА_14 (а.с. 260 т. 6), в ході яких вони підтвердили, що їздили 27 липня 2006 року  на АДРЕСА_7

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини, наявні та досліджені докази по справі суд вважає, що свідчення  підсудного ОСОБА_6 в тій частині, що він не намагався незаконно з погрозою застосування насильства проникнути в житло ОСОБА_23, що він групою осіб не скоював хуліганських дій в будинку біля квартири ОСОБА_23 є неправдивими і спрямованими на те, щоб уникнути відповідальності за скоєні злочини, так як факти замаху на порушення ним недоторканості житла ОСОБА_23, скоєння ним хуліганських дій з достовірністю підтверджується свідченнями потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24, свідків ОСОБА_53, ОСОБА_50, ОСОБА_51 При цьому, з урахуванням того, що ці свідчення є послідовними,  узгоджуються між собою та  з фактичними обставинами та не суперечать один одному, суд вважає, що вони відповідають дійсності, є об’єктивними та  правдивими.  

 Вина підсудних  ОСОБА_4 та ОСОБА_5  в тому, що вони разом з іншою  особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, 29 липня 2006 року з погрозою застосування насильства незаконно проникли до житла громадян за адресою: АДРЕСА_8 та незаконно проводили в ньому огляд та обшук; за попередньою змовою групою осіб з заподіянням фізичних страждань і протягом тривалого часу незаконно викрали та позбавили волі особу; за попередньою змовою групою осіб умисно заподіяли потерпілому ОСОБА_28 сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою отримання від нього необхідної інформації доводиться свідченнями потерпілого ОСОБА_28, які він надавав на досудовому слідстві та відповідно до яких  показав, що в кімнаті АДРЕСА_8 він мешкає разом з матір’ю ОСОБА_54, інвалідом 1 групи з розумових вад, вітчимом ОСОБА_55 та сестрою ОСОБА_29 Серед його родичів є раніше судимий ОСОБА_12 В кінці липня 2006 року в післяобідній час він з матір’ю, сестрою та подругою сестри ОСОБА_31 був в кімнаті гуртожитку та вони дивилися телевізор. В двері постукали, відчинила сестра і в кімнату без дозволу  увійшли ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_39, яких він знав візуально. Вони відразу стали обшукувати кімнату, зазирали в шафу, під ліжко і запитувати, де ОСОБА_12 Сестра ОСОБА_29 сказала, що його у кімнаті не має. У ОСОБА_5 був відрізок труби довжиною до метра, обмотаний ізолентою, а ОСОБА_4 та ОСОБА_39 мали довгі ліхтарі. В кімнаті вони нікого не чіпали. Потім ОСОБА_4 наказав  йому вийти з  ними з кімнати, щоб поговорити. Побоюючись побиття, він погодився і пішов з ними на вулицю. ОСОБА_4 наказав йому сісти на заднє сидіння автомобіля  «Нива-шевроле» зеленого кольору та сам сів поряд з ним, ОСОБА_5 сів на переднє сидіння, а ОСОБА_39 за кермо. Вони стали його запитувати, де ОСОБА_12, а коли він відповів, що не знає, то ОСОБА_4 лайкою заявив, щоб  він не брехав та  вдарив його ліхтарем по коліну, від чого у нього потім був синець. Його привезли до квартири ОСОБА_12, де ОСОБА_5 підпер його до дверей трубою у спину і заявив, щоб говорив ОСОБА_12 виходити, інакше йому кінець. Він виконав вимогу, але ніхто не відповів і його знову посадили в автомобіль та повезли. З годину його возили містом та запитували, де знаходиться ОСОБА_12 При цьому, ОСОБА_4 разів 10 вдарив його ліхтарем по нозі вище коліна, а інші погрожували фізичною розправою. Потім його привезли в лісосмугу біля «житлового масиву» і заявили, що він буде рити собі могилу, бо його повісять. Погрози він сприймав реально, але не знав, де був ОСОБА_12 Нападники йому не вірили і ОСОБА_4 витягнув його з машини та повів у лісосмугу, а ОСОБА_5 та ОСОБА_39 взяли з багажника автомобіля мотузку довжиною близько 20 м. Вони підвели його до дерева, ОСОБА_5 закинув мотузку на гілку над ним, зробив петлю та дав ОСОБА_4 одягнути йому на шию, а ОСОБА_39 заклеїв йому скотчем рот. Потім вони стали позаду нього і сказали, щоб розповідав про все корисне, що знає, а ОСОБА_5 із запитаннями, де ОСОБА_12, став натягувати мотузку. Петля на шиї затягнулася, дихати було важко і він махнув рукою, що буде казати, хоч і не було чого. Йому відклеїли рот і він погодився зателефонувати ОСОБА_12 ОСОБА_39 дав йому мобільний телефон з набраним номером. Він став говорити з ОСОБА_12 і на його пояснення ситуації ОСОБА_12 попросив передати телефон комусь із присутніх. Він передав телефон ОСОБА_39, який поговорив з ОСОБА_12 і потім з нього зняли петлю і відвезли додому, порадивши не спілкуватися із ОСОБА_12 (а.с.34-37, 38 т. 2 ).

          Відповідно до заяви ОСОБА_28 від 21 квітня 2007 року, з якою він звернувся до УБОЗ УМВС України в Сумській області він прохав притягнути до кримінальної відповідальності «ОСОБА_5» на ім»я ОСОБА_5, «ОСОБА_4» на ім»я  ОСОБА_4 та іншу невідому йому особу, які наносили йому удари по різним частинам тіла, за допомогою фізичного впливу вивозили його на автомобілі «Нива-Шевроле» зеленого кольору в район заводу «Мотордеталь», де заклеювали скотчем рот, наносили удари металевим ліхтарем, підвішували за шию мотузкою до дерева та погрожували фізичною розправою його сім’ї (а.с. 2 т. 2).

          При проведенні очних ставок між ОСОБА_28 та  підсудним ОСОБА_5 (а.с. 10-11 т. 2), ОСОБА_28 та підсудним ОСОБА_4 (а.с. 135-136 т. 6),  потерпілий ОСОБА_28 надавав  аналогічні  пояснення.

          В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_28 відмовився від свідчень, які він надавав на досудовому слідстві, пояснивши, що  вказані свідчення він давав, а також заяву від 21 квітня 2007 року написав під тиском працівника Конотопського ВБОЗу  ОСОБА_56, тому що той погрожував йому, що якщо він не надасть такі свідчення, то його посадять. Зараз він відмовляється від своїх пояснень, так як  вони не відповідають дійсності та нічого, про що він розповідав раніше взагалі не було.

          Судом проводилася перевірка щодо застосування до потерпілого ОСОБА_28 заходів впливу, які, за його поясненнями, вплинули на те, що він дав неправдиві свідчення у відношенні підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Постановою прокурора з нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Сумської області від 9 липня 2010 року в порушенні кримінальної справи у відношенні колишнього оперуповноваженого Конотопського МРВ  БОЗ УБОЗ ГУМВС України в Сумській області ОСОБА_56 відмовлено за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365, 366, 373 КК України (а.с. 83-85 т. 12). Вказана постанова потерпілим ОСОБА_28 оскаржена не була.

          За участі потерпілого ОСОБА_28 проводилося відтворення обстановки та обставин події, під час якого ОСОБА_28 показав місце, куди його 29 липня 2006 року вивозили підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4, розповів про обставини, при яких його забрали з  кімнати АДРЕСА_8 та які дії відносно нього вчинили підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_4, коли вивезли до лісосмуги (а.с.39-40 т. 2).

          За таких обставин, суд вважає, що слід прийняти до уваги ті свідчення, які потерпілий ОСОБА_28 надавав на досудовому слідстві.

          Потерпіла  ОСОБА_29, пояснення якої були оголошені в судовому засіданні,  показала, що в кінці липня 2006 року близько 14 год. разом з хворою матір’ю ОСОБА_54, братом ОСОБА_28 та подругою ОСОБА_31 знаходилася вдома за адресою: АДРЕСА_8. В цей час в кімнату через незамкнені двері зайшли троє чоловіків. Вони проігнорували її попередження, що заходити не можна, бо мати паралізована, і пішли в кімнату. Чоловіків знає, як «ОСОБА_5» (ОСОБА_5), «ОСОБА_4» (ОСОБА_4) та «ОСОБА_39» (ОСОБА_39). «ОСОБА_5» (ОСОБА_5) був з трубою довжиною близько 1 метра, а ОСОБА_4 з довгим ліхтарем. Вони спитали, де ОСОБА_12 і вона відповіла, що не знає. На це «ОСОБА_5» (ОСОБА_5) сказав щоб вона переказала, що вони його вб’ють. Потім вони стали ходити по кімнаті, заглядати під ліжко та в шафу. «ОСОБА_5» (ОСОБА_5) запропонував ОСОБА_28 вийти поговорити і вони разом вийшли з кімнати. Вона з подругою години 3 залишалися вдома, потім вона пішла її проводжати і, коли повернулася хвилин через 20, то ОСОБА_28 вже був дома. Він був дуже переляканий та збуджений та розповів їй, що «ОСОБА_5» (ОСОБА_5), ОСОБА_4 та ОСОБА_39  вивозили його у лісосмугу, заліплювали стрічкою рота та підвішували на дерево, вимагаючи повідомити про місце знаходження ОСОБА_12 ОСОБА_28 показував їй синець на правій нозі в  ділянці коліна, по якому били ліхтарем. На шиї у нього була  смуга від мотузки. До міліції брат зразу не звернувся, бо боявся.  ОСОБА_28 пояснив, що по коліну його били ліхтарем, а на шию вішали мотузку (а.с. 65 -67 т. 2).

          При проведенні очних ставок між підсудним ОСОБА_57 та потерпілою ОСОБА_29 (а.с. 15-17 т. 6), підсудним ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_29 (а.с. 143-147 т. 6), остання надавала аналогічні пояснення.

Згідно висновку судово-медичної експертизи, яка була проведена на підставі пояснень потерпілих ОСОБА_28, ОСОБА_29, обставин показаних ОСОБА_28 при відтворенні обстановки та обставин події та інших матеріалів кримінальної справи, не виключено, що тілесні ушкодження у ОСОБА_28 у вигляді синця на правій нозі в ділянці коліна, смуги на передній поверхні шиї, могли виникнути при обставинах, які він показав при відтворенні обстановки та обставин події (а.с.58 т. 2).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 пояснила, що літом 2006 року в середині дня вона прийшла відвідати подругу ОСОБА_29, яка проживала у кімнаті АДРЕСА_8. Крім неї вдома були хвора ОСОБА_54 та ОСОБА_28  Через деякий час в кімнату забігли троє чоловіків, з яких вона знала ОСОБА_5 та ОСОБА_39, так як раніше бачила їх  в барах м. Конотопа. В руках вони тримали трубу та ліхтарик з довгою ручкою, хто і що саме тримав вона не пам’ятає. Один з тих, хто зайшов до кімнати залишився біля дверей, а двоє стали обшукувати кімнату, заглядали під ліжко та  в шафу, при цьому запитували у присутніх, де ОСОБА_12 і погрожували розправитися з ним. Потім вони заявили, що ОСОБА_28 поїде з ними і той вийшов з кімнати. Всі присутні  в кімнаті були налякані діями осіб, які зайшли до кімнати. В гостях вона була близько 3 годин, але ОСОБА_28 додому не повернувся. В подальшому вона бачила  ОСОБА_28 та він розповідав їй, що його кудись вивозили та намагалися повісити, хотіли з’ясувати де знаходиться ОСОБА_12 Більш детально про ті події ОСОБА_28 їй не розповідав.

При проведенні очної ставки між підсудним ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_31.(а.с. 12 т. 6), між підсудним ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_31 (а.с. 148-152 т. 6) остання надавала аналогічні пояснення.

Свідок ОСОБА_12, який на даний час відбуває покарання в місцях позбавлення волі, пояснення якого були оголошені в судовому засіданні показав, що в середині літа 2006 року він  знаходився в м. Херсоні і йому зателефонував ОСОБА_28 та сказав, що його вивезли за місто і погрожують розправою за неповідомлення, де він знаходиться. ОСОБА_28 прохав приїхати, щоб його не вбили. Цю розмову чула його співмешканка ОСОБА_59 Він попрохав передати телефон тим, хто його вивіз. По голосу він не впізнав співрозмовника, але зрозумів, що він з «вокзальських». Спитав, навіщо вони чіпляються до його рідних. Йому відповіли, що він займається «беспределом» і вони будуть робити те ж саме. Він попросив відпустити ОСОБА_28, пообіцявши невдовзі приїхати до м. Конотопа. «Вокзальські» шукали його через те, що 24 липня 2006 року на нього та ОСОБА_10 за їх підтримкою вчинили напад угрупування «шосткинських» і з цього приводу він звернувся до правоохоронних органів. Після нападу він лікувався в Конотопській ЦРЛ, звідки після телефонних погроз «вокзальських» втік до м. Херсона до бабусі. В подальшому ОСОБА_28 детальніше розповів йому, що в лісосмугу його вивезли «вокзальські» ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_39. Після цього зрозумів, що по телефону розмовляв з ОСОБА_39 ОСОБА_28 розповів, що його забрали з гуртожитку, де обшукували кімнату, бо шукали його, і вивезли в лісосмугу біля заводу «Мотордеталь», заклеювали рот скотчем і на мотузці підвішували на гілку дерева. Через 2 тижні  він повернувся до м. Конотопа, але з «вокзальськими» не спілкувався.  ( а.с 72-73 т. 2, а.с. 52-55  т. 3 ).

Свідок ОСОБА_59 на досудовому слідстві показала, що влітку 2006 року разом з ОСОБА_12 була в м. Херсоні. Одного разу ОСОБА_12 зателефонували, він розмовляв пару хвилин і повідомив, що спілкувався з братом ОСОБА_28, той сказав що його вивезли у лісосмугу, бо шукають ОСОБА_12 і погрожують розправою. Чула слова ОСОБА_12, щоб не чіпали його родичів. Пізніше ОСОБА_12 їй розповів, що ОСОБА_39 та ОСОБА_4 забрали ОСОБА_28 з гуртожитку і вивезли в лісосмугу біля с. Вирівка. Там мотузкою підвішували на дерево. ОСОБА_12 шукали через те, що він після нападу на нього і ОСОБА_10 24 липня 2006 року звернувся до міліції.(а.с. 77 т. 2 ).

Свідок ОСОБА_60 померла ІНФОРМАЦІЯ_15 року. На досудовому слідстві свідок ОСОБА_60 показала, що 29 липня 2006 року вона чергувала в гуртожитку по АДРЕСА_8. О 15 годині пропустила трьох молодих чоловіків в кімнату АДРЕСА_8, про що зробила запис в Журнал відвідувачів. Впізнати тих чоловіків не може. (а.с. 77 т. 2).

Відповідно до записів в Журналі реєстрації відвідувачів гуртожитку ВАТ «Червоний металіст» за адресою: АДРЕСА_8 , 29 липня 2006 року о 15 год. 15 хв. до кімнати АДРЕСА_8 приходило троє чоловіків (а.с. 79-80 т. 2).

У суду не має підстав ставити під сумнів пояснення свідків, так як вони узгоджуються між собою та відповідають іншим доказам,  дослідженим в судовому засіданні

Відмова потерпілого ОСОБА_28 від пояснень, наданих ним на досудовому слідстві, не спростовує факт вчинення відносно нього підсудними  ОСОБА_5, ОСОБА_4 та іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 29 липня 2006 року злочинних дій.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини, наявні та досліджені докази по справі суд вважає, що свідчення  підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 в тій частині, що вони не порушували недоторканість житла ОСОБА_28 і ОСОБА_29, що вони не викрадали і не позбавляли волі ОСОБА_28, що вони його не катували є неправдивими і спрямованими на те, щоб уникнути відповідальності за скоєні злочини, так як факти порушення ними недоторканості житла ОСОБА_28 і ОСОБА_29, викрадення і позбавлення волі ОСОБА_28, катування ОСОБА_28 з достовірністю підтверджуються  свідченнями потерпілих ОСОБА_28 і ОСОБА_29,  свідків ОСОБА_31, ОСОБА_12, ОСОБА_59, ОСОБА_60  При цьому, з урахуванням того, що ці свідчення є послідовними, вони узгоджуються  між собою та з фактичними обставинами справи, не суперечать  один одному, суд вважає, що вони відповідають дійсності, є об’єктивними, правдивими та у суду підстав немає для  недовіри їм. Суд також враховує і ту обставину, що дані потерпілі та свідки  не є заінтересованими в результатах розгляду справи і у них, на думку суду, немає підстав для того, щоб обмовити  ОСОБА_4 та ОСОБА_5

 Вина підсудних ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_9, в тому, що  вони 21 січня 2007 року за попередньою змовою групою осіб з погрозою  вбивством та знищенням майна ОСОБА_3 вимагали у нього гроші доводиться свідченнями потерпілого  ОСОБА_3, який під час судового розгляду справи відмовився від дачі показань, пояснивши, що він на даний час не бажає давати ніяких пояснень щодо подій, які відбулися 21 січня 2007 року, претензій матеріального та морального характеру до підсудних він не має, заходів безпеки не потребує. Він підтверджує, що дійсно надавав свідчення на досудовому слідстві добровільно, будь-якого тиску до нього застосовано не було, всі процесуальні документи, складені в період досудового слідства, які були оголошені під час судового розгляду справи,  містять його підпис.

Відповідно до пояснень потерпілого ОСОБА_3, які він надавав  на досудовому слідстві, в січні 2007 року в середині дня він випадково зустрівся з друзями ОСОБА_34 та ОСОБА_33 в приміщенні кафе «Талер» по вул.Б. Радченків, 60  м. Конотопі та до кафе під’їхали на автомобілі  «ВАЗ-2105» ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_36 та ще хтось з угрупування «вокзальських». Біля кафе вони заявили претензії ОСОБА_34 та ОСОБА_33, що ті збувають «трамадол» в Конотопі, повинні це не робити і заплатити їм від 2 до 10 тисяч доларів. Знаючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_33 цим не займалися, він попрохав «вокзальських» не чіплятися, а ті порадили йому не втручатися. Висловивши погрози, «вокзальські» поїхали. 21 січня 2007 року близько 12 год. 30 хв. йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_8 і запропонував йому поспілкуватися.  ОСОБА_8 запитав, де він знаходиться та сказав, що він приїде через 10-15 хв.  Хвилин через 10 після дзвінка ОСОБА_8 до двору приїхало 3 автомобіля. Він  вийшов з подвір’я свого господарства та побачив на вулиці ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_62 З яких автомобілів вони вийшли він не бачив. Коли він вийшов з двору, то ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_62 підійшли до нього. ОСОБА_8 взяв його за куртку та заштовхнув на подвір’я будинку. Слідом за ОСОБА_8 На подвір’я зайшли ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_62 Інші особи, які приїхали, з автомобілів не виходили. В руках у ОСОБА_4 була металева труба. ОСОБА_8 вів розмову та сказав, що він має сплатити 10 тис. доларів США за те, що він вліз у відносини «вокзальських» з ОСОБА_34.  Він відмовився платити гроші. ОСОБА_8 пообіцяв повбивати його і його знайомих ОСОБА_63, ОСОБА_101, ОСОБА_35, та знищити майно. Після цього ОСОБА_4 намагався вдарити його трубою по голові, але промахнувся, а ОСОБА_8 наніс йому біля шести ударів кулаком правої руки у груди при цьому він казав, що якщо він не віддасть 10 тис. дол. США, то вони його вб’ють. Оскільки ОСОБА_8 фізично слабий, то удари були не сильні.  ОСОБА_9 особисто також погрожував йому, говорив, що якщо він не передасть 10 тис. дол. США, то він його вб’є. Лише ОСОБА_62 говорив ОСОБА_8, щоб він припинив дії. ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 висловлювали йому погрози знищити його будинок. Потім вони пішли з двору, пообіцявши розібратися пізніше. Всі дії були протягом не більше 20 хв.  Від ударів ОСОБА_8 тілесних ушкоджень у нього не було. Він сприймав погрози реально, був наляканий за себе та за своїх рідних. Наступного дня «вокзальські», на його думку з наміром нашкодити йому та залякати його, піддали побиттю його знайомого ОСОБА_35, який наглядає за його будинком та господарством. ОСОБА_35 розповідав, що його під погрозою пістолета та обріза «вокзальські» забрали з мисливського магазина і в лісі піддали побиттю, а також забрали 1600 грн. ОСОБА_35 говорив, що його побили ОСОБА_5, ОСОБА_39, ОСОБА_4, ОСОБА_36, ОСОБА_37 та якийсь «ОСОБА_102»-борець. В міліцію він не став звертатися із заявою, так як думав, що все само собою вирішиться, але після події з ОСОБА_35 та того, що у нього стріляли на автозаправній станції, він вирішив звернутися із заявою до міліції (а.с.114-116 т. 2, а.с. 121-122 т. 2, 229-234 т. 2,  а.с.62-66 т. 11, а.с. 68 т. 11, а.с. 75 т. 11, 83-86 т. 11).

При проведенні відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_3  підтвердив вищевказані  свідчення (а.с. 124-126 т. 2).

При проведенні очних ставок між  потерпілим ОСОБА_3 та підсудними ОСОБА_4 (а.с. 189-193 т. 6), ОСОБА_8 (а.с. 169-170 т. 5), потерпілий ОСОБА_3 наполягав на своїх свідченнях про те, що 21 січня 2007 року до його будинку приїздили ОСОБА_8, який перед цим йому зателефонував та повідомив, що приїде, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_9 Разом з ними був також ОСОБА_62  ОСОБА_8 заштовхав його  на подвір’я будинку та пред’явив йому вимогу про передачу 10 тис. дол. США. Коли він відмовився платити, ОСОБА_4 замахнувся на нього металевою трубою, але він ухилився та ОСОБА_8 наніс йому приблизно 6 ударів кулаком у груди та говорив, щоб він збирав гроші, інакше його вб’ють. ОСОБА_9 також підтримував і говорив, щоб він готувався до виконання погроз, якщо не буде грошей. Всі дії продовжувалися хвилин 20. Погрози він сприймав реально.

Як вбачається з протоколу очної ставки між потерпілим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_62, потерпілий ОСОБА_3  також пояснював, що  21 січня 2007 року ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_62 приїхали до його будинку АДРЕСА_14 ОСОБА_8 заштовхав його на подвір’я будинку, виказував йому погрози та вимагав у нього 10 тис. дол. США. У ОСОБА_4 була в руках металева труба та він хотів вдарити його трубою, але він відхилився, після чого ОСОБА_8 підскочив до нього та наніс біля 6 ударів в область грудей. ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виказували на його адресу погрози, говорили, що якщо він не заплатить, то вб’ють його, а також ОСОБА_63 та ОСОБА_101. Вказані погрози він сприймав реально (а.с. 271-272 т. 4).

24 січня 2007 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до Конотопського МВ УМВС України в Сумській області з проханням притягнути до відповідальності ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, які 21 січня 2007 року приблизно о 13 год. в АДРЕСА_14 на подвір’ї його будинку з погрозою застосування насильства заподіяли йому тілесні ушкодження та вимагали кошти в сумі 10 тис. дол. США ( а.с. 90 т. 2 , а.с. 39 т. 11)

Як вбачається із заяви ОСОБА_3 до прокуратури Сумської області від 23 травня 2007 року він також прохав притягнути до кримінальної відповідальності  ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та інших осіб, які 21 січня 2007 року вимагали у нього 10 тис. дол. США (а.с. 32 т. 11)

30 липня 2007 року ОСОБА_3 звертався із заявою до начальника СУ УМВС України в Сумській області з проханням притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_8, який 21 січня 2007 року в період часу з 12  год. до 13 год. знаходився на подвір’ї за місцем його проживання по АДРЕСА_14, наніс йому біля 6 ударів в область грудної клітини (а.с. 75 т. 11)

Підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_8 не заперечують, що 21 січня 2007 року близько 13 год.  вони приїздили до будинку ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_14, а підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_8 також той факт, що вони мали розмову з ОСОБА_3 з приводу його поведінки.

При відтворенні обстановки та обставин події підсудний ОСОБА_8 показав, що він заходив на подвір’я будинку ОСОБА_3 (а.с. 2-4 т. 8).

          Свідок ОСОБА_64 пояснив, що в січні 2007 року він надавав ОСОБА_3 послуги по ремонту будинку та виконував різні будівельні  роботи. Разом з ним будівельні роботи у будинку виконував ОСОБА_65 та ОСОБА_66 Вікна з кімнати, в якій вони знаходилися та робили ремонт виходять на подвір’я будинку. В середині дня  ОСОБА_3 вийшов на подвір’я будинку, він подивився у вікно і побачив, що на подвір’я  зайшло чотири чоловіка. Він почув, що ОСОБА_3 та вказані особи сперечалися між собою на підвищених тонах, що саме вони казали, він не чув. Він бачив, що в руках у одного з тих чоловіків, які  прийшли була металева труба та бачив, що ті особи, що прийшли та ОСОБА_3 штовхалися між собою. За подіями він спостерігав уривками через вікно. Події тривали близько 20 хвилин. Потім особи, які прийшли  вийшли з двору, а ОСОБА_3 зайшов до будинку та пішов до ванної кімнати. Впізнати вказаних осіб він не може, так як під час розмови з ОСОБА_3 вони стояли до нього практично спиною.

          Аналогічні пояснення свідок ОСОБА_64 дав і при відтворенні з ним обстановки та обставин події (а.с. 21-23 т. 8).

Свідок ОСОБА_65 пояснив, що  в січні 2007 року він надавав ОСОБА_3 послуги по ремонту будинку та виконував різні ремонтні роботи. В середині дня 21 січня 2007 року  ОСОБА_3 звернувся до нього з проханням у випадку нападу на нього, він вистрілив вгору з рушниці.  Спробував уточнити, що трапилось, але ОСОБА_3  послався, що то його проблеми. Через деякий час він побачив, що ОСОБА_3 заштовхнули на подвір’я будинку  і зайшло четверо чоловіків, серед яких він впізнав ОСОБА_9, у якого раніше працював. За подіями він спостерігав уривками через вікно. Всі четверо осіб, які прийшли висловлювали претензії до ОСОБА_3 і він чув про якісь 10 тисяч. Він зрозумів, що мова йде про 10 тис. дол. США.  В одного з тих, хто прийшов в руках була металева труба. Особи, які прийшли лаялися нецензурною лайкою, штовхали ОСОБА_3  Події тривали 15-20 хвилин. Він сам не виходив і не стріляв, бо реальної небезпеки ОСОБА_3 не бачив. Потім особи, які прийшли,  залишили подвір’я будинку, а ОСОБА_3 зайшов до будинку. ОСОБА_3 не розповідав  йому про те, що відбулося.

Аналогічні пояснення свідок ОСОБА_65 дав і при відтворенні обстановки та обставин події, показавши, що металева труба була в руках у  ОСОБА_4 та він розмахував нею, але ОСОБА_3 ухилився від ударів, а ОСОБА_8 наносив удари ОСОБА_3 в область грудної клітини (а.с. 11-14 т. 8) та при проведенні очної ставки між ним та свідком ОСОБА_62 (а.с. 274-275 т. 4), а також між ним та підсудним  ОСОБА_8 (а.с. 185-188 т. 5),  між ним та підсудним ОСОБА_4 (а.с. 194-197 т. 6).

При проведенні відтворення обстановки та обставин події із свідком ОСОБА_66 остання показала, що вона у 2007 році, дати вона не пам’ятає, коли вона робила ремонт у будинку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_14,  то  почула у дворі будинку  шум, подивилася у вікно та побачила, що у дворі стоїть ОСОБА_3 та чотири чоловіка. Всі вони стояли у дворі та розмовляли, бачила як ОСОБА_3 ухилявся, але ударів не бачила. Через деякий час ОСОБА_3 зайшов у будинок і нічого щодо тих подій, які були у дворі не розповідав. Крім неї у будинку працювали ОСОБА_65 та ОСОБА_64 (а.с. 16-19 т. 8)

Свідок ОСОБА_62, пояснення якого були оголошені в судовому засіданні, показав що в січні 2007 року, точної дати він не пам’ятає, вдень вийшов з свого будинку по АДРЕСА_15 в центр міста, і коли переходив дорогу, то побачив біля одного з будинків групу чоловіків. Серед них він побачив свого знайомого ОСОБА_8.  «ОСОБА_8» розмовляв з молодим чоловіком, як потім він дізнався, це був ОСОБА_3  Про що йшла мова він не чув, бо розмова припинилася, коли  він підійшов. Він привітався з ОСОБА_8, запитав за здоров’я і хвилини за дві пішов далі, не бажаючи заважати розмові. Хто був із ОСОБА_8 він не знає. Будь-який предметів у осіб, які стояли біля ОСОБА_3 він не бачив (а.с. 259,  263-264 т. 4).

Свідок ОСОБА_62 давав аналогічні пояснення і при проведенні очних ставок між ним та потерпілим ОСОБА_3 (а.с. 271-272 т. 4 ), підтвердивши той факт, що він бачив ОСОБА_8 та інших осіб, які вели розмову  з ОСОБА_3 у січні 2007 року.

За поясненнями свідка ОСОБА_34, які були оголошені в судовому засіданні, на початку січня 2007 року він разом ОСОБА_33 був біля бару «Талер» по вул Б.Радченків в м. Конотопі та зустрів ОСОБА_3 Під’їхав автомобіль, з якого вийшли ОСОБА_36, ОСОБА_4 та ОСОБА_68. ОСОБА_33 підійшов до них і став розмовляти, а він з ОСОБА_3 залишались метрах в 10. Він попросив ОСОБА_3 поговорити, щоб ті не чіпали ОСОБА_33, бо йому безпідставно пред’являли претензії з приводу торгівлі наркотичними засобами. ОСОБА_3  підійшов, забрав ОСОБА_33 і повернувся, а з тієї групи крикнули, що їм буде погано та поїхали. Йому погроз ніхто не виказував. ( а.с. 136-137 т. 2).

Свідок ОСОБА_33 показав, що в січні 2007 року він ввечері разом з ОСОБА_34 був біля бару «Таллер» по вул. Б.Радченків в м. Конотопі. Йому зателефонував ОСОБА_68 і запропонував поговорити. Через кілька хвилин приїхав разом з ОСОБА_56 на прізвисько «ОСОБА_56» та ОСОБА_4. Він підійшов до них розмовляти і отримав вимогу заплатити 3 тисячі дол. США за збут трамадолу. ОСОБА_4  та «ОСОБА_56» підтримували ОСОБА_68. При цьому погроз не було, але протягом двох хвилин вони казали, що гроші він все рівно заплатить. До них підійшов ОСОБА_3 і забрав його, що викликало обурення його співрозмовників.  (а.с.138-139 т. 2 ).

Свідок ОСОБА_63, пояснення якого також були оголошені в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 є його другом. Йому відомо, що ОСОБА_3 заступився за ОСОБА_33 та ОСОБА_34, яких в подальшому побили «вокзальські». Через кілька днів після цього додому до ОСОБА_3 приїхали «вокзальські» разом з ОСОБА_8 «ОСОБА_8», який  докоряв ОСОБА_3, за те, що останній втручається куди не слід та  висунув ОСОБА_3 вимогу передати за це до «общаку» 10 тисяч дол. США.  Пообіцяв розправитися з ОСОБА_3 та його друзями ( а.с. 236-244 т. 2 ).

За поясненнями свідка ОСОБА_69, який на даний час відбуває покарання в місцях позбавлення волі та які  були оголошені в судовому засіданні, в січні 2007 року він дізнався від ОСОБА_3, що до нього приїздили ОСОБА_8, ОСОБА_9,  ОСОБА_5 «ОСОБА_5», «ОСОБА_39» і ОСОБА_4 та вимагали 10 тисяч доларів, а коли той не дав, «вокзальські» пообіцяли розправитися з його друзями.  ( а. с. 258-260 т. 2).

          Крім того. під час розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 189 КК України (том справи 11), яка в подальшому була об’єднана з кримінальною справою відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, підсудний ОСОБА_9 свою вину у скоєнні злочину відносно ОСОБА_3 визнав повністю, не заперечував своєї присутності на подвір’ї ОСОБА_3 21 січня 2007 року близько 13 год. та участі у злочинних діях відносно останнього.

          В судовому засіданні ОСОБА_9 пояснив, що під час судового розгляду відносно нього кримінальної справи за ч. 2 ст. 189 КК України він визнав свою вину, так як йому так порадив його захисник, а також у зв’язку з тим, що він не думав, що визнання ним вини вплине на відповідальність  ОСОБА_8 та ОСОБА_4, які на той час вже відбували покарання. Він повністю був згоден з вироком суду від 10 березня 2009 року, не оскаржував його та і в подальшому не заперечував би свою вину, якби вирок відносно нього, а також вирок відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_4 не був скасований. На даний час його свідчення впливають на  доведення вини підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_4, а тому він не бажає визнавати себе винним та розповідає про реальні події того дня, тим більше, що на досудовому слідстві він винним себе не визнавав.

В той же час в судовому засіданні встановлено, що під час розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 189 КК України, він мав захисника ОСОБА_70 (а.с. 315 т. 11), вказаний захисник був запрошений безпосередньо рідними підсудного, а не був йому призначений судом. За поясненнями ОСОБА_9 під час судового розгляду вищевказаної справи тиску до нього застосовано не було, він дійсно визнавав себе винним в тому, що було викладене в обвинувальному висновку. ОСОБА_9 були роз’яснені наслідки визнання ним вини. Як вбачається з його розписки від 10 березня 2009 року, він вірно розумів в чому його обвинувачують, його позиція в цьому питанні була істинною та добровільною, будь-які заходи тиску до нього застосовані не були. Крім того, йому були роз’яснені наслідки ст. 299 КПК України та з цим ОСОБА_9 погодився (а.с. 318 т. 11). В подальшому вирок суду від 10 березня 2009 року ОСОБА_9 оскаржений не був, свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, за який він був засуджений, він не  заперечував, до скасування відносно нього вироку суду від 10 березня 2009 року.

Зміну ОСОБА_9 своєї позиції суд розцінює як бажання останнього запобігти притягненню до кримінальної відповідальності за вчинення злочинних дій відносно ОСОБА_3 підсудних  ОСОБА_8 та ОСОБА_4, а також як бажання самому не нести  більш суворе покарання за скоєний ним злочин.

Суд також враховує те, що за поясненнями ОСОБА_8 в судовому засіданні він мав дуже добрі стосунки з батьками ОСОБА_3, допоміг їм влаштуватися на роботу та заробляти собі на життя в м. Москві, останні прохали наглядати його за їх сином – ОСОБА_3, конфліктів між ним та ОСОБА_3 не було. Тому суд вважає, що у ОСОБА_3 не було підстав обвинувачувати ОСОБА_8 у вчиненні відносно нього 21 січня 2007 року злочинних дій. Крім того, суд враховує ту обставину, що дізнавшись про незадовільну поведінку ОСОБА_3, підсудний ОСОБА_8, якого батьки ОСОБА_3 прохали наглядати за останнім, не зателефонував батькам ОСОБА_3 та не повідомив їм про поведінку їх сина, а сам вирішив з ним зустрітися.

Як встановлено в судовому засіданні між ОСОБА_3 та підсудними ОСОБА_9, ОСОБА_4 також ніколи не було конфліктних ситуацій, а тому у потерпілого, на думку суду, відсутні підстави давати відносно них неправдиві свідчення, тим більше, що  ОСОБА_3 не заперечує присутність 21 січня 2007 року разом з підсудними ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_9  ОСОБА_62 Проте, не звинувачує його у вчиненні відносно нього злочинних дій.

 Вина підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, доводиться також протоколом пред»явлення ОСОБА_65 для впізнання фотознімків осіб, в ході якого він на фото № 19  впізнав ОСОБА_4 та на фото № 25 – ОСОБА_9 (а.с. 89-97 т. 11).

Суд, проаналізувавши встановлені фактичні обставини, наявні та досліджені докази по справі,  вважає, що свідчення підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в тій частині, що вони з погрозою вбивства ОСОБА_3 та його знайомих, а також з погрозою знищення його майна не вимагали у нього гроші в сумі 10 000 дол. США є неправдивими і спрямованими на те, щоб уникнути відповідальності за скоєний злочин, так як факти вимагання грошей у ОСОБА_3 з погрозою його вбивством та вбивством його знайомих, а також з погрозою знищенням його майна з достовірністю підтверджується свідченнями  потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_65, ОСОБА_64, ОСОБА_63 При цьому, з урахуванням того, що свідчення потерпілого та свідків, узгоджуються  між собою та з фактичними обставинами справи, не суперечать та логічно доповнюють один одного, суд вважає, що вони відповідають дійсності, тому у суду не має сумніву щодо вказаних доказів. Суд також враховує і ту обставину, що  потерпілий ОСОБА_3 та свідки не заінтересовані в результатах розгляду справи і у них немає підстав для того, щоб обмовити  ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Вина підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_4 в тому, що вони 23 січня 2007 року за попередньою змовою групою осіб з заподіянням фізичних страждань, із застосуванням зброї викрали та  протягом тривалого часу  незаконно позбавили волі ОСОБА_35; групою осіб з мотивів явної неповаги до суспільства із застосуванням предметів, спеціально заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень грубо порушили громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю; з метою залякування заподіяли потерпілому ОСОБА_35 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; за попередньою змовою групою осіб з погрозою застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого ОСОБА_35 відкрито заволоділи чужим майном доводиться поясненнями потерпілого ОСОБА_35, відповідно до яких в м. Конотопі існує злочинне угрупування «вокзальські», яке займається вимаганням у комерсантів грошей та контролює кримінальне життя, а тому жоден злочин не залишається без їх уваги. Злочинці виділяють частку із здобутого злочинним шляхом «вокзальським», до складу якого входять ОСОБА_71, «положенець» ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 «ОСОБА_5», ОСОБА_39 «ОСОБА_39», ОСОБА_4, ОСОБА_36 та інші. «Вокзальські» також займаються легальним бізнесом і мають таксі, магазини тощо, але бізнес оформлений не на них. Конфліктів з ними він не мав до січня 2007 року. 23 січня 2007 року в обідній час він зайшов до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_16» та розмовляв з ОСОБА_72 В магазин спочатку зайшли ОСОБА_37 та ОСОБА_102 на прізвисько «ОСОБА_102», які запитали у ОСОБА_73 про сина ОСОБА_74 і вийшли. Через хвилину, як вони вийшли, у магазин забігли ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_39 та ОСОБА_36 У ОСОБА_36 був обріз мисливської рушниці, у ОСОБА_39 металева бита, а у ОСОБА_5 і ОСОБА_4 металеві труби. Нічого не кажучи, вони заламали йому руки за спину і вивели з магазину. На запитання, за що, ОСОБА_39 відповів, що за те, що він спілкується з «мусорами». Вважає, що приводом було те, що його приятель колись заявив у міліцію про вимагання. Його посадили на заднє сидіння автомобіля «Рено» під  керуванням  ОСОБА_39  ОСОБА_5 і ОСОБА_36 сиділи у нього з боків, а ОСОБА_4 на передньому сидінні автомобіля. Він побачив, що  позаду  їхав автомобіль  «Хонда-цивік» ОСОБА_37 та «ОСОБА_102». Під час руху ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_36  обшукали його кишені і забрали, серед іншого, 1600 грн. купюрами по 100 та 50 грн. Гроші в кишеню до себе поклав ОСОБА_5 При цьому, йому ніхто не погрожував та не застосовував до нього сили, але він розумів, що його в разі супротиву, можуть побити. Його привезли до рибгоспу і витягнули з автомобіля. ОСОБА_39  з пістолетом сказав, що стрілятиме, якщо він  буде тікати, а ОСОБА_36 націлив на нього обріз рушниці. Потім ОСОБА_5 відвів його від машини, а ОСОБА_4 ударом труби по ногах збив на землю. ОСОБА_5 битою вдарив по обличчю, він впав на землю і всі почали його бити битами та ногами по тілу. ОСОБА_37 та «ОСОБА_102» стали його бити пізніше, лише коли їм зробили зауваження. Учасники побиття висловлювалися на його адресу нецензурною лайкою, принижуючи його честь та гідність, а ОСОБА_5 ще й цинічно пропонував йому кричати і запевняв, що його ніхто не почує. Побиття тривало близько 15 хвилин, а потім ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_39 та ОСОБА_36 сіли в «Рено» і поїхали. ОСОБА_37 та «ОСОБА_102» сказали, щоб він підводився і йшов звідси. Він відповів, що не може, і тоді вони під руки поволокли його до автомобіля і поклали на покривало на заднє сидіння. Він втратив свідомість і прийшов до тями лише на операційному столі в лікарні. Внаслідок побиття у нього були переламані права рука, голінь правої ноги, були численні травми голови та гематоми і два місяці він лежав у лікарні. До нього у лікарню  приходили ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з проханням забрати заяву з міліції, говорили що його побили помилково і більше його чіпати не будуть. З такою пропозицією до нього звертався і ОСОБА_4, але він розмовляти з ним відмовився. Позов повністю підтримує. ( а.с.162-164 т. 2).

При відтворенні обстановки та обставин події потерпілий ОСОБА_35 підтвердив свої пояснення та показав місце, де відносно нього підсудними ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та іншими особами були вчинені злочинні дії (а.с. 172-175 т. 2).

Аналогічні пояснення він давав також і при проведенні очних ставок між ним  підсудним ОСОБА_5 (а.с. 13-14 т. 6), між ним та  підсудним ОСОБА_4 (а.с. 128 т.6), між ним та свідком ОСОБА_72 (а.с. 222 т. 2), між ним та свідком ОСОБА_37 (а.с. 192-193 т. 4).

Згідно висновків судово-медичних експертиз під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_35 міг знаходитися як у вертикальному, так і горизонтальному положенні або близькому до них положенні, потерпілому було нанесено не менше 6 ударів та отримати вказані тілесні ушкодження при падінні з висоти власного зросту він не міг (а.с. 184-186 т. 2), а механізм спричинення ОСОБА_35 тілесних ушкоджень, показаний ним при відтворенні обстановки та обставин події в частині виникнення тілесних ушкоджень, крім тілесних ушкоджень у праву частину обличчя, не виключає їх виникнення при обставинах, показаних ним при відтворенні обстановки та обставин події. Металева бита, металева труба є тупими предметами, тому не виключено виникнення ушкоджень від їх дій на тіло ОСОБА_35 (а.с. 196-197 т. 4).

За довідкою Конотопської ЦРЛ ОСОБА_35 перебував на лікуванні у травматологічному відділенні протягом 59 діб (а.с. 177 т. 2)

Свідок ОСОБА_72 пояснив, що він приватний підприємець і має магазин «ІНФОРМАЦІЯ_16» по АДРЕСА_16. 23 січня 2007 року близько 13 год. до магазину зайшов ОСОБА_35, який товаришує з його сином та вони розмовляли приблизно 20 хвилин. Потім він вийшов в кімнату для зброї, а ОСОБА_35 залишився в торговому залі. Коли він  вийшов, то ОСОБА_35 вже не було, чому він пішов не попрощавшись, не знає. На другий день від сина він дізнався, що ОСОБА_35 побили і він перебуває в лікарні.

За поясненнями свідка ОСОБА_75, які були оголошені в судовому засіданні 23 січня 2007 року він зранку поїхав с. Жолдаки Конотопського району та через декілька днів від друзів дізнався, що ОСОБА_35 знаходиться у травматологічному відділенні Конотопської ЦРЛ. Він відвідував ОСОБА_35 у лікарні та бачив, що у нього була у гіпсі нога та на обличчі були синці (а.с. 225-226 т. 2).

Свідок ОСОБА_63 показав, що  ОСОБА_35 є його другом. Він також знає ОСОБА_3, ОСОБА_76 та ОСОБА_77 Злочинне угрупування «вокзальські» існує в Конотопі з 90-х років і жоден злочин не залишається без їх уваги, а злочинці виділяють частину здобутого до «общаку». До міліції місцеві мешканці не звертаються з побоювання фізичної розправи. Серед учасників угрупування знає положенця ОСОБА_8 «ОСОБА_8», ОСОБА_9, ОСОБА_5 «ОСОБА_5», ОСОБА_39 «ОСОБА_39», ОСОБА_4, ОСОБА_36. З угрупуванням у нього неодноразово виникали конфліктні ситуації . 23 січня 2007 року «вокзальські» «ОСОБА_39», «ОСОБА_5», «ОСОБА_4», «ОСОБА_36», ОСОБА_37 та «ОСОБА_102» викрали та піддали побиттю біля рибгоспу ОСОБА_35 Йому тоді про це зателефонував ОСОБА_3 і він з ним, ОСОБА_77  та ОСОБА_76  приїхали в лікарню до ОСОБА_35 В лікарні та в подальшому ОСОБА_35 розповідав їм, що його забрали з магазину ОСОБА_72 ОСОБА_5, «ОСОБА_4» ( ОСОБА_4), «ОСОБА_39», «ОСОБА_36», «ОСОБА_37», «ОСОБА_102», вивезли в район рибного господарства, де заставляли рити собі могилу, погрожували зброєю та побили. Били обрізками металевих труб ( а.с.236-244 т. 2 ).

Свідок ОСОБА_76 показав, що серед його друзів є ОСОБА_77, ОСОБА_63, ОСОБА_3, ОСОБА_35  23 січня 2007 року на день народження ОСОБА_79 близько 12 години йому зателефонував ОСОБА_63 та повідомив, що ОСОБА_35 викрали з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_16» по АДРЕСА_16 учасники угрупування «вокзальські». Серед учасників угрупування  він знає ОСОБА_8 на прізвисько  «ОСОБА_8», ОСОБА_9, ОСОБА_5 «ОСОБА_5», ОСОБА_39, ОСОБА_4 «ОСОБА_4». Пізніше ОСОБА_63 повідомив, що ОСОБА_35 знаходиться в травматологічному відділені і він з ОСОБА_77 поїхав до лікарні. Бачив у ОСОБА_35 травми голови, обох рук та ніг.  ОСОБА_35  розповів, що на рибних озерах його побили трубами та битами «ОСОБА_5» (ОСОБА_5), «ОСОБА_39» (ОСОБА_39), «ОСОБА_4» (ОСОБА_4) та ще якісь особи. «ОСОБА_4» (ОСОБА_4) був з обрізом рушниці і  наказував, щоб він копав собі могилу. Причину побиття ОСОБА_35  не називав. ( а.с. 253-254 т. 2 ).

Аналогічні пояснення дав свідок  ОСОБА_77 ( а.с.255-257 т. 2 ).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_81 пояснила, що  вона працює медсестрою в приймальному відділенні Конотопської ЦРЛ  і випадок, коли ОСОБА_35 потрапив до лікарні  пам’ятає добре. 23 січня 2007 року була її зміна та  близько 16 год.  вона побачила двох осіб, що під руки  завели ОСОБА_35 до приймального відділення і поклали його  на кушетку у приймальному відділенні. На той час, коли привели ОСОБА_35, вона саме приймала тяжко хворого до реанімаційного відділення, а тому, не могла зразу з’ясувати, що з ОСОБА_35 Особи, які привели останнього зразу ж пішли. Вона з санітаркою перевели ОСОБА_35 до малої операційної. ОСОБА_35 був у свідомості, але самостійно пересуватися не міг. Він попросив покликати до нього завідуючого відділенням травматології ОСОБА_82, що вона і зробила. ОСОБА_35 сказав, що він упав, але у нього були  травми ніг і тому вона подумала, що його збила машина. ОСОБА_35 нічого з приводу його побиття не розповідав, але він був сильно побитий в подальшому вона бачила ОСОБА_35 у лікарні та він перебував у лікарні тривалий час.

Свідок ОСОБА_82 показав, що працює завідуючим травматологічним відділенням Конотопської ЦРЛ і 23 січня 2007 року до них в середині дня поступив ОСОБА_35 Останнього він знає, як знайомого ОСОБА_63, з яким підтримує дружні стосунки. Під час огляду  ОСОБА_35 він виявив, що останній побитий із застосуванням різних предметів, про що свідчили крововиливи та рани. ОСОБА_35 нічого з приводу отримання ним тілесних ушкоджень не пояснював і попрохав зателефонувати його друзям. Згодом в лікарню приїхав ОСОБА_63 зі своїми приятелями, які придбали ОСОБА_35 ліки та допомагали пересуватися, бо він не міг самостійно пересуватися. Всі наявні у ОСОБА_35  тілесні ушкодження, а також призначений йому курс лікування він записав в історію хвороби  ОСОБА_35 .

Свідок ОСОБА_83 показав, що серед його друзів є ОСОБА_76, ОСОБА_63, ОСОБА_3 та ОСОБА_35  Йому відомо, що в м. Конотопі  існує угрупування «вокзальські», про яке знає більшість мешканців та знає серед його учасників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та інших.  23.01.2007 року о 14 год. йому зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що ОСОБА_35 «вокзальські» викрали з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_16». Коли він  приїхав до магазину, там був ОСОБА_63, який повідомив йому, що ОСОБА_35 побили і він на даний час знаходиться у лікарні. Він та ОСОБА_63 поїхали до травматологічного відділення та він бачив ОСОБА_35, у якого були травми голови, обличчя, рук та ніг. В палаті були ОСОБА_76, ОСОБА_84, ОСОБА_77, ОСОБА_3 та  ОСОБА_35 розповів, що на рибних озерах його побили трубами та битами «ОСОБА_5» (ОСОБА_5), «ОСОБА_39» (ОСОБА_39) , «ОСОБА_4» (ОСОБА_4) та ОСОБА_37, а також , що  у «ОСОБА_4» (ОСОБА_4)  був обріз мисливської рушниці, той його наставляв на  ОСОБА_35 та казав, що він  буде копати собі могилу, а також пояснював, що у нього забрали близько 1 тисячі грн. ( а. с. 258 – 260 т. 2 ).

          За поясненнями свідка ОСОБА_84, який на даний час відбуває покарання в місцях позбавлення волі, та які були оголошені в судовому засіданні,  в січні 2007 року  ОСОБА_63 зателефонував йому та повідомив, що з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_16» по АДРЕСА_16 «вокзальські» викрали ОСОБА_35, а також побили останнього, у зв’язку з чим він потрапив до лікарні. Коли він приїхав до лікарні, то побачив там  ОСОБА_63, ОСОБА_3, ОСОБА_76, ОСОБА_77 та ОСОБА_83  У ОСОБА_85  була  травми голови, обличчя, рук та ніг. Він розповів, що його били трубами та битами «ОСОБА_5» (ОСОБА_5), «ОСОБА_39» (ОСОБА_39), «ОСОБА_4» (ОСОБА_4)  та ОСОБА_37, що «ОСОБА_4»  (ОСОБА_4) був з обрізом мисливської рушниці та казав, що ОСОБА_35 буде копати собі яму. Також розповів, що у нього забрали  близько 1 тис. грн. ( а.с.261 т. 2).

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_37 пояснив, що в січні 2007 року точної дати він зараз не пам’ятає, він разом з своїм товаришем на ім’я ОСОБА_78 на автомобілі «Хонда-цивік» номерний знак НОМЕР_2 червоного кольору приїхали до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_16» та АДРЕСА_16. Він зайшов до магазину та побачив там ОСОБА_35 Він спитав у господаря магазину, де його син та коли отримав відповідь, то вийшов з магазину, а ОСОБА_35 залишився у магазині. Через деякий час він разом з ОСОБА_22 поїхали в район Конотопського індустріально-педагогічного технікуму, що знаходиться в районі рибного господарства в м. Конотопі. Коли їхали, то на узбіччі дороги побачили ОСОБА_35, який сидів. Так як він знав ОСОБА_35, то він зупинився, щоб запитати у нього, що сталося. ОСОБА_35 відповів, що його побили, хто саме та за що його побив, він не говорив. Він попрохав викликати швидку допомогу, але він не знав як її викликати з мобільного телефону, тому запропонував відвезти ОСОБА_35 до лікарні. Він відвіз ОСОБА_35 до приймального відділення Конотопської ЦРЛ та залишив його там.  

          В той же час, будучи неодноразово  допитаним на досудовому слідстві свідок ОСОБА_37 пояснював, що що 23 січня 2007 року він своїм автомобілем «Хонда» з приятелем ОСОБА_86 приїхав до магазину ОСОБА_72 «ІНФОРМАЦІЯ_16» запросити його сина на дачу. Там він зустрів ОСОБА_4, а біля магазину побачив два автомобіля – «Рено», який належить  ОСОБА_39 та  «ВАЗ-21099» чорного кольору, пізніше дізнався, що на вказаному автомобілі їздив ОСОБА_35 ОСОБА_4 запропонував йому подивитись, хто є в магазині. Він зайшов в магазин, побачив там ОСОБА_35 та повідомив про це ОСОБА_4 Він пішов до свого автомобіля і побачив, що з  автомобіля «Рено» вийшли та пішли в магазин  ОСОБА_5 «ОСОБА_5», ОСОБА_36 та ОСОБА_39 «ОСОБА_39».  Вийшли вони разом з ОСОБА_35, якого тримали за руки. ОСОБА_35 сів на заднє сидіння автомобіля «Рено», ОСОБА_39 сів за кермо та вони  поїхали. Він сказав ОСОБА_86, що хлопці забрали ОСОБА_35, щоб поговорити та він запропонував поїхати подивитись на це. Куди везли ОСОБА_35 він  не знав, зупинились в безлюдному місці біля рибних озер. Коли він  під’їхав, то всі вже вийшли з машини і розмовляли. Він також вийшов з автомобіля та стояв приблизно в 5 метрах від того місця, де відбувалися події. ОСОБА_39 говорив ОСОБА_35 про розповсюдження трамадолу,  ОСОБА_35 щось йому розповідав. В руках у хлопців він бачив биту та металеві труби. «ОСОБА_5» (ОСОБА_5) , «ОСОБА_4» (ОСОБА_4), ОСОБА_36 стали бити ОСОБА_35, щоб  ОСОБА_35 бив ОСОБА_39 він не бачив.  Від перших ударів ОСОБА_35 впав на землю і його продовжили бити по руках та ногам. Били приблизно хвилину, потім ОСОБА_39 сказав, що досить. Вони з ОСОБА_86 мовчки стояли неподалік. ОСОБА_35 попрохав  викликати йому «швидку допомогу». ОСОБА_39 сказав йому відвезти ОСОБА_35 до лікарні, а сам з ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_36 сів в автомобіль «Рено» і вони поїхали. ОСОБА_35 сам йти не міг, був у грязі та крові, а тому він розстелив на сидінні автомобіля покривало і разом з ОСОБА_86 під руки затягнули ОСОБА_35 до автомобіля. На місці побиття побачив 2 чи 3 шматка труб довжиною до 80 см., які залишили ті хлопці. Забрав їх в багажник і  по дорозі до  лікарні викинув ті труби десь за 50 м. від місця побиття ОСОБА_35 Він відвіз ОСОБА_35 до приймального відділення Конотопської ЦРЛ, де вони поклали його на кушетку і пішли. В лікарні про події з ОСОБА_35  нічого не повідомляв. Покривало, на якому перевозив ОСОБА_35, він також викинув, а де саме не пам’ятає. (а.с.  186-187,  201-204,  211-213, 222 т. 2).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_37 пояснив, що під час його допиту 29 травня 2007 року, 1 червня 2007 року та  7 серпня 2007 року заходи тиску до нього застосовані не були, вказані протоколи допитів містять його підпис та дійсно він надавав такі пояснення. Просто йому роз’яснили, що у разі, якщо він, буде давати такі пояснення, то це вплине на його відповідальність за той злочин, за який він на той час притягувався до кримінальної відповідальності та покращить його становище. Суд вважає, що надані ОСОБА_37 в судовому засіданні пояснення є неповними та вважає можливим взяти за основу пояснення свідка ОСОБА_37, які він надавав на досудовому слідстві,  оскільки при його допитах та при проведенні інших слідчих дій був присутній захисник ОСОБА_22, сам ОСОБА_37 пояснив, що заходи тиску до нього під час надання ним вказаних пояснень не застосовувалися.

Пояснення  свідка ОСОБА_37 узгоджуються з поясненнями потерпілого ОСОБА_35 щодо обставин вчинення відносно нього 23 січня 2007 року злочину підсудними ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_36 та іншими особам, навіть в таких деталях, як розміщення осіб в автомобілі, під час вивезення ОСОБА_35 в район рибного господарства.

На досудовому слідстві та в подальшому ОСОБА_37 не звертався із заявою про застосування до нього заходів тиску.  25 травня 2007 року у  свої поясненнях він також зазначив, що заходи тиску до нього не застосовувалися та відмовився давати пояснення (а.с. 122 т. 4), відмовився також від проведення очної ставки між ним та ОСОБА_5 (а.с.196 т. 4).

За участю ОСОБА_37 проводилося відтворення обстановки та обставин події під час якого він  розповів про обставини, за яких потерпілого ОСОБА_35 забрали з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_16»,  показав місце в районі рибних озер в м. Конотопі, де ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_36 та інша особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження піддали побиттю ОСОБА_35, показав яким чином та якими предметами були нанесені удари ОСОБА_35, а  також показав місце, куди він викинув металеві труби. (а.с. 188 -191 т. 4).

Згідно висновку судово-медичної експертизи не виключено, що ушкодження, які малися у ОСОБА_35 могли виникнути при обставинах, які показав при відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_37 (а.с. 207-208 т. 2).

          Крім того, вироком Конотопського міськрайонного суду від 14 жовтня 2008 року ОСОБА_37 був визнаний винним та засуджений за  ч. 1 ст. 396 КК України за те, що приховав злочин, скоєний 23 січня 2007 року відносно потерпілого ОСОБА_35  З вироку суду від 14 жовтня 20087року також вбачається, що допитаний в судовому засіданні ОСОБА_37 винним себе визнав повністю та пояснив, що 23 січня 2008 року близько 12 год. він зайшов до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_16», побачив там ОСОБА_35 та розповів про це ОСОБА_4 Потім ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та інші особи вивели з магазину ОСОБА_35 і посадили в свій автомобіль, а він разом з ОСОБА_86 заради цікавості на своєму автомобілі поїхав за ними. Приїхавши в район рибгоспу ОСОБА_5, ОСОБА_4 та інші особи з хуліганських спонукань побили  ОСОБА_35 Він  ОСОБА_35 не бив, а лише спостерігав. Потім відвіз ОСОБА_35 до лікарні та приховав знаряддя злочину (а.с.  128 т.10, кримінальна справа № 1-148/2008 рік).

          Незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_4 своєї вини та тієї обставини, що при проведенні очної ставки між потерпілим  ОСОБА_35 та підсудним ОСОБА_4, останній заперечив, що 23 січня 2007 року він взагалі бачив ОСОБА_35 та пояснив, що в цей день він був на роботі (а.с. 128 т. 6), вина ОСОБА_4 доводиться поясненнями свідка    ОСОБА_87, який показав, що з 2005 року по травень 2007 року ОСОБА_4 працював водієм  на приватному підприємстві «Касіопея»,  їздив на автомобілі «Ніссан», а інколи використовував в службових цілях свій автомобіль «ВАЗ-2107». Робочий день у нього був з 8 до 17 години з перервою з 12 до 13 години, його графік ніхто не контролював і ОСОБА_4 мав змогу відлучатися з роботи у своїх справах. Як ОСОБА_4 провів робочий час 23 січня 2007 року він не пам’ятає, але в табелі відмічено, що того дня він працював 8 год. до 17 год.  (  а.с. 8-9 т. 2 ).

          Свідок ОСОБА_88 показала, що працює економістом ПП «Касіопея» і ОСОБА_4 знає як водія підприємства. Серед її обов’язків є оформлення шляхових листів, які вона виписує зранку і отримує від водіїв щовечора. Вона перевіряє показання кілометраж в листах та на спідометрах автомобілів. Маршрут руху нею не контролюється, перерва на підприємстві з 12 до 13 години. Вона веде облік робочого часу і складає табелі, відмічаючи роботу кожного в кінці робочого дня. Про події 23 січня 2007 року вона нічого не знає, і в тому числі, чи відлучався ОСОБА_4 з роботи, так як він возив директора та прораба, то міг в офісі не з’являтися.

Вина підсудних доводиться також вироком Конотопського міськрайонного суду від  20 жовтня 2008 року відносно ОСОБА_36, за яким ОСОБА_36 був визнаний винним та засуджений за скоєння ним  разом з іншими особами 23 січня 2007 року злочинів, передбачених  ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 146 та ч. 2 ст. 186 КК України у відношенні потерпілого ОСОБА_35 (а.с. 129-135 т.10).

На досудовому слідстві підсудним ОСОБА_5 27 червня 2007 року на ім’я прокурора Сумської області була надана заява, відповідно до якої він зазначав, що в січні 2007 року він приймав участь в тому, що запросив в район рибних озер ОСОБА_35 та наніс його там два удари (а.с. 45 т. 6). Крім того, будучи допитаним як обвинувачений 2 липня 2007 року ОСОБА_5  підтверджував вказані події та пояснив, що 23 січня 2007 року близько 12 год. він проїздив мимо магазину «ІНФОРМАЦІЯ_16» П ОСОБА_89 і побачив автомобіль ОСОБА_63 Вирішив з тим поговорити з приводу неприпустимості розповсюдження трамадолу і послав до магазину ОСОБА_37, який також під’їхав до магазину. Повернувшись ОСОБА_37, повідомив, що в магазині знаходиться лише ОСОБА_35 Він вирішив пред’явити ОСОБА_35 претензії  з приводу його дій, пов’язаних з розповсюдження трамадолу та того, що останній стріляв. Він вивів ОСОБА_35 з магазину, повіз до рибних озер, де 2-3 рази вдарив руками по тулубу та ногами по ногах. ОСОБА_37 їхав за ним слідом, але участі в побитті ОСОБА_35 не приймав. Під час  побиття ОСОБА_35, він запитував у нього навіщо він хотів його вбити. Від ударів ОСОБА_35 падав на землю, а потім він попросив ОСОБА_37  відвезти ОСОБА_35 до лікарні (а.с.  47-51 т. 6), а також підтверджував вказані пояснення при проведенні відтворення обстановки та обставин події 3 липня 2007 року (а.с. 52-56 т. 6).

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 пояснив, що дану заяву та свідчення він давав під тиском. Проте, прокуратурою Сумської області проводилася перевірка щодо застосування до підсудних, в тому числі і до ОСОБА_5 недозволених методів фізичного та психологічного тиску під час проведення досудового слідства та 7 листопада 2007 року старшим прокурором відділу нагляду за додержанням і застосуванням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Сумської області було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно працівників УБОЗ МВС України в  Сумській області на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (а.с. 191, 204 т.7).

На підставі досліджених по справі доказів,  суд вважає, що свідчення  підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 в тій частині, що вони не викрадали і не позбавляли волі ОСОБА_35, що вони не заволоділи належними йому коштами  в сумі 1600 грн., не били і не заподіяли йому тілесні ушкодження середньої тяжкості, а також не скоювали хуліганських дій з застосуванням бит та металевих палиць є неправдивими і направленими на те, щоб уникнути відповідальності за скоєні злочини, так як факти викрадення ними і позбавлення волі ОСОБА_35, заволодіння належними  йому коштами в сумі 1600 грн. та побиття і заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості з достовірністю підтверджується висновками судово-медичних експертиз, а також  свідченнями потерпілого ОСОБА_35, свідків ОСОБА_72, ОСОБА_75, ОСОБА_63, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_37, які  є послідовними,  узгоджуються між собою та з фактичними обставинами, не суперечать та логічно доповнюють один одного. Суд також враховує і ту обставину, що  у потерпілого ОСОБА_35 та свідків відсутні підстави для дачі неправдивих свідчень  відносно  ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Підсудним ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 інкримінується те,  що вони скоїли злочини в складі організованої групи і відповідно орган досудового слідства кваліфікує їх дії за відповідними частинами статей КК України, оскільки вказана ознака є кваліфікуючою ознакою за  скоєння конкретного злочину або з посиланням на  ч. 3 ст. 28 КК України. При цьому, обвинувачення підсудним ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 про скоєння ними злочинів у складі організованої групи  сформульовано  таким чином:

«В період переходу до ринкових відносин в м. Конотопі Сумської області, за невстановлених слідством обставин, було створено злочинне угрупування під назвою «вокзальські»,  діяльність якого з початку 90-х років фіксувалась правоохоронними органами. Організаторів та керівників організованої групи в ході розслідування даної справи слідству встановити не вдалось, тому матеріали стосовно них та інших учасників угрупування виділені зі справи в окреме провадження. Члени угрупування періодично притягувалися до кримінальної відповідальності, частина їх переходила до занять легальними видами діяльності, а інша, незважаючи на зміни в складі угрупування,  продовжувала вчинення насильницьких злочинів.  Серед таких постійних членів групи є:

- ОСОБА_8 на прізвисько «ОСОБА_8», раніше судимий: 1) 20.11.1979 року Конотопським міським судом Сумської області за   ч. 2 ст. 206  КК України до 5 років позбавлення волі в ВТК посиленого режиму, 17.03.1980 року постановою Сумського обласного суду міра покарання знижена до 3 років позбавлення волі з застосуванням ст. 25-1 КК України з обов’язковим притягненням до праці; 2) 21.01.1983 року Кролевецьким райсудом Сумської області за  ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 229-6, ч. 2  ст.  229-5, ст. 42, ст. 14 КК України до 7 років 8 дням позбавлення волі в ВТК суворого режиму з конфіскацією майна; 3) 23.12.2000 року Конотопським міським судом Сумської області за  ч. 2 ст. 198 КК України до 3-х років позбавлення волі із застосуванням ст. 45 КК України умовно з іспитовим строком 1 рік та штрафу 100 грн., 15.08.2001 р. звільнений від покарання на підставі ст.1 п.б Закону України «Про амністію»;

- ОСОБА_4 на прізвисько «ОСОБА_4», раніше судимий: 1) 04.07.1997 року Конотопським міським судом Сумської області за  ч. 3 ст. 142, ст. 44 КК України  до 1 року 10 місяців позбавлення волі в ВТК посиленого режиму з конфіскацією майна, 2) 26.02.1998 року Конотопським міськрайсудом Сумської області за ч. 3 ст. 141, ст. 44 КК України до 3-х років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився 08.06.1998 р. умовно достроково на 1 рік 10 міс. 17 днів, тобто двічі отримував більш м’яке покарання, ніж передбачене законом;   

- ОСОБА_6 на прізвисько «ОСОБА_6», раніше судимий: 1) 20.08.1990 року Конотопським міським судом Сумської області за  ч. 3 ст. 140, ст. 17, ч. 3 ст. 140, 42,43,14 КК України до 4 років позбавлення волі в ВТК суворого режиму з конфіскацією майна; 2) 28.07.1994 року  Конотопським районним судом Сумської області за  ч. 2 ст. 142, ст. 14 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна та лікування від наркоманії; 3) 27.01.2005 року Конотопським районним судом Сумської області за ст.ст. 116, 96 КК України до 4 років позбавлення волі з лікуванням від наркоманії. 05.06.2006 року,  ст. 96 КК України Перевальським районним судом Луганської області знята і за постановою цього ж суду 13.07.2006 року звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 14 днів;   

- ОСОБА_36  на прізвисько «ОСОБА_36», раніше судимий 21.04.2004 року Конотопським міським судом Сумської області за ч. 2 ст. 187, ст. 69 КК України до 3-х років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився 18.08.2006 року  умовно достроково на 8 місяців 1 день;

- ОСОБА_9 на прізвисько «ОСОБА_9», раніше судимий: 1) 05.03.1982 року Конотопським райсудом Сумської області за ч. 2  ст. 142, ч. 2 ст. 190, ст. 42 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 2) 22.04.1993 року Падунським райсудом Іркутської області РФ за ч. 3 ст. 224  КК РФ до позбавлення волі на 2 роки 6 міс., 3) 18.03.1999 року Конотопським міським судом Сумської області за ч. 2 ст. 206, ст. 45 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки умовно з іспитовим строком 2 роки та штрафу в  розмірі 1500 грн.; 4) 29.01.2007 року Конотопським міськрайсудом Сумської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік;

- раніше не судимі ОСОБА_5 на прізвисько «ОСОБА_5» і  ОСОБА_39 – «ОСОБА_39».  

Під час створення угрупування невстановлені особи прийняли на себе обов’язки по його організації та керуванню. Ними були визначені його спрямованість і внутрішня структура, правила поведінки його членів та інші елементи діяльності, кінцевою метою якої було незаконне збагачення. Для її досягнення, розвитку угрупування та матеріальної підтримки притягнутих до кримінальної відповідальності спільників був створений та використаний розповсюджений у кримінальній середі «общак», а обов’язки так званого «смотрящого» в м. Конотоп виконував учасник угрупування ОСОБА_8  

Знаючи один одного тривалий час,  ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_36, ОСОБА_5, ОСОБА_39, ОСОБА_61, ОСОБА_6 та інші учасники угрупування «вокзальські» роками займались різноманітною злочинною діяльністю. За рахунок застосування відповідних навичок,  дотримання встановлених в угрупуванні  загальних правил поведінки і дисципліни, впливу на учасників кримінального судочинства та іншого ускладнення доведення причетності його членів до організованої злочинної діяльності, вжиття заходів щодо її конспірації, перешкоджання місцевим правоохоронним органам учасники угрупування залишалися не покараними за групові дії, а до кримінальної відповідальності притягувалися лише за окремі злочини і як випадкові правопорушники, і тому в більшості отримували в суді мінімальні покарання.

Не дивлячись на намагання членів угрупування приховати це становище і неспроможність місцевих правоохоронців подолати його протидію, відомості про злочинну діяльність «вокзальських»  накопичувалась на відповідних обліках УМВС в області, а також розповсюджувалась мешканцями м. Конотопа,  які безпосередньо стикалися з нею, або  дізнавалися  від родичів та знайомих.  

Згуртувавшись за роки в стійку організовану групу, «вокзальські» використовували можливості групових дій для підтримки свого впливу в м. Конотопі  та покарання осіб, які його ігнорували. Намагаючись серед іншого контролювати нелегальну діяльність окремих  мешканців міста та їх спроби об’єднатися в інші групи для вчинення злочинів, «вокзальські» застосовували заходи по протидії виникнення нових конкурентів в злочинному середовищі.  Зміцнюючи стійкість угрупування та безпеку його функціонування, його керівники вживали до порушників заходи психічного та фізичного впливу, підтримуючи авторитет «вокзальських». Для цього ними використовувалися здебільшого зорганізовані та перевірені члени групи, котрі знали спрямованість загального плану злочинних дій і виконували його в розподілі злочинних функцій, в залежності від обставин проявляючи особисту ініціативу.

Завдяки додержанню учасниками угрупування заборони будь-якого сприяння правоохоронним органам у розкритті злочинів, керівники угрупування не викриті і слідству вдалось встановити склад злочинів лише у діях їх виконавців ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_36, ОСОБА_5, ОСОБА_39, ОСОБА_61, ОСОБА_6 та інших осіб, яких вони залучали до вчинення злочинів чи діяли з ними за попередньою змовою.           

Коли влітку 2006 року  раніше неодноразово судимі мешканці м. Конотоп ОСОБА_10 та ОСОБА_12 почали згуртовувати навколо себе правопорушників, в тому числі підтримали частину групи крадіїв з м. Шостки проти їх колишнього керівника ОСОБА_42, це викликало у останнього бажання помститися. До того ж ОСОБА_10 та ОСОБА_12, створюючи собі в м. Конотоп авторитет впливових злочинців,  23 липня 2006 року піддали побиттю та знущанню мешканця м. Конотоп ОСОБА_26 та висловили погрозу місцевому мешканцю ОСОБА_6 та його дружині  ОСОБА_11, яка заважала цим діям, що вчинялися  поблизу місця її роботи магазину «Люкс» по вул. Металістів. ОСОБА_6 повідомив про ці дії приятелю ОСОБА_26 ОСОБА_39, який був учасником групи «вокзальські».  ОСОБА_10 про це дізнався і став погрожувати ОСОБА_6 Реагуючи на поведінку ОСОБА_10 і ОСОБА_12, ОСОБА_42 та учасники угрупування «вокзальські» узгодили свої дії і  вирішили влаштувати з ними кримінальну розбірку.         

Виконуючи цей намір,  24 липня 2006 року озброєна група шосткинців на чолі з ОСОБА_42 приїхала в м. Конотоп і остаточно узгодила свої дії з угрупуванням «вокзальських», від яких до банди приєднався озброєний ОСОБА_44 Ввечері у районі Олександрівського ринку  спільна група вчинила напад на ОСОБА_10 і ОСОБА_12. Однак першому вдалось втекти, а другого госпіталізували з тілесними ушкодженнями. Не досягнувши поставленої мети ОСОБА_42, ОСОБА_44 та інші співучасники за вчинене притягнуті до кримінальної відповідальності за бандитизм і кримінальну справу щодо них направлено до суду. Таким чином учасник «вокзальських» ОСОБА_44 опинився на лаві підсудних, а ОСОБА_10 та ОСОБА_12 придбали статус потерпілих і можливість сприяти правоохоронцям шляхом правдивих показань.  

З метою припинення сприяння ОСОБА_10 і ОСОБА_12 правоохоронним органам та примушування їх до відмови від правдивих свідчень у викритті ОСОБА_44, ОСОБА_42  і діяльності  угрупування «вокзальських» в цілому,  ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_36, ОСОБА_5, ОСОБА_39, ОСОБА_61, ОСОБА_6 та інші особи згідно цьому спільному плану як виконавці розпочали протиправні дії проти їх родичів. Це вчинялося під виглядом розшуку ОСОБА_10 та ОСОБА_12 в м. Конотопі та Конотопському районі за місцями проживання родичів. Діючи при цьому злочинним шляхом, учасники організованої групи посягали на здоров’я, волю, власність, честь та гідність, недоторканність житла та інші права громадян.»

          В підтвердження скоєння даними особами злочинів у складі організованої групи обвинувачення посилається також на скоєння підсудними  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_6  інкримінуємих в їх винність конкретних злочинів згідно пред’явленого обвинувачення, а також на вищевказані докази, які були  досліджені судом.

          Суд, проаналізувавши фактичні обставини справи, наявні та дослідженні судом докази по справі, прийшов до висновку, що обвинувачення підсудним ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 про скоєння ними злочинів в складі організованої групи не знайшло свого підтвердження. Суд прийшов до такого висновку з наступних підстав:

          Так, відповідно до ч. 3  ст. 28  КК України: «Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб ( три і більше ), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого ( інших ) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомо всім учасникам групи.»

          Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 23 грудня 2005 року № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями»: «Під організованою групою ( ч.3 ст.28 КК ) належить розуміти внутрішньо стійке об’єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки. Таку групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасниками домовленості про вчинення першого злочину за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності».

Орган обвинувачення стверджує, що в м. Конотоп діє злочинне угрупування «вокзальські» і підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 були постійними членами злочинного угрупування «вокзальські» і вони скоїли, злочини, які інкримінуються їм у винність, в складі організованої групи.  

          Аналізуючи пред’явлене обвинувачення суд прийшов до висновку, що воно базується на загальних, неконкретизованих, суперечливих, неаргументованих, належним чином не досліджених і об’єктивно непідверджених доказах.

          Суд прийшов до такого висновку з наступних підстав:

1.          Посилання органів досудового слідства на те, що: «організаторів та керівників організованої групи в ході розслідування даної справи слідству встановити не вдалось», «невстановлені особи прийняли на себе обов’язки по його організації та керуванню», «ними були визначені його спрямованість і внутрішня структура, правила поведінки його членів та інші елементи діяльності, кінцевою метою якої було незаконне збагачення», свідчать про неповноту встановлення осіб і фактичних обставин справи, так як відсутні конкретні особи, їх обов’язки, деталізація, посилання на конкретні обставини справи і докази. Відсутнє посилання на спрямованості, внутрішню  структуру, правила поведінки членів та інших елементів діяльності.

Доводи про те, що “для її досягнення, розвитку угрупування та матеріальної підтримки притягнутих до кримінальної відповідальності спільників був створений та використаний розповсюджений у кримінальному середовищі «общак», а обов’язки так званого «смотрящого» в м. Конотопі виконував учасник угрупування ОСОБА_8” та твердження, що "ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_36, ОСОБА_5, ОСОБА_39, ОСОБА_61, ОСОБА_6 та інші учасники угрупування «вокзальські» роками займались різноманітною злочинною діяльністю” викликають сумнів внаслідок відсутності конкретизації, підтвердженної доказами. Тим більше, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 є раніше не судимими, а ОСОБА_6 фактично постійно знаходився в місцях позбавлення волі.

Висновки, що «за рахунок застосування відповідних навичок, дотримання встановлених в угрупуванні загальних правил поведінки і дисципліни, впливу на учасників кримінального судочинства та іншого ускладнення доведення причетності його членів до організованої злочинної діяльності, вжиття заходів щодо її конспірації, перешкоджання місцевим правоохоронним органам учасники угрупування залишалися не покараними за групові дії» - не конкретизовані.

Посилання на «намагання серед іншого контролювати нелегальну діяльність окремих мешканців міста та їх спроби об’єднатися в інші групи для вчинення злочинів, «вокзальські» застосовували заходи по протидії виникнення нових конкурентів в злочинному середовищі носить декларативний характер. В доводах про стійкість угрупування та безпеку його функціонування, його керівники вживали до порушників заходи психічного та фізичного впливу, підтримуючи авторитет «вокзальських» - відсутні посилання на докази і конкретні обставини.

Суд звертає увагу на те, що органом досудового слідства взагалі не досліджено, не встановлено і не інкриміновано в вину підсудних особливо важливе для організованої групи поняття, як  «з метою вчинення якого (яких) злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки» було утворене злочинне об’єднання, що є обов’язковою ознакою організованої групи.

2. Органом досудового слідства стверджується, що підсудні ОСОБА_32, ОСОБА_5, ОСОБА_6 розшукували ОСОБА_10.і ОСОБА_12 для тиску на них з метою припинення сприяння правоохоронним органам, примушування їх до відмови від правдивих свідчень у викритті ОСОБА_44, ОСОБА_42 та інших. Разом з тим, з урахуванням всіх обставин справи, наявних та досліджених судом доказів по справі, а саме свідчень підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_12, суд прийшов до переконання, що підсудні розшукували ОСОБА_10 та ОСОБА_12 з метою з ’ясування стосунків по факту побиття ОСОБА_26

3. Не можливо погодитись з доводами обвинувачення, що підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 разом з іншими особами, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження, як «учасники злочинного угрупування «вокзальські» з метою впливу на конотопську молодь вчинили ряд злочинних дій проти місцевих мешканців під приводом боротьби з розповсюдженням в місті сильнодіючого лікарського засобу «трамадол», оскільки це не знайшло свого достовірного підтвердження. При цьому враховується ті обставини, що питання неприязних відносин між ОСОБА_5, ОСОБА_4 та їх знайомими з одного боку і ОСОБА_35, ОСОБА_3 та їх знайомими з другого боку органами досудового слідства належним чином не були досліджені. Заяви ОСОБА_3 про скоєння противоправних дій ОСОБА_4та іншими у відношенні ОСОБА_33, ОСОБА_34 та заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скоєння неправомірних дій у відношенні них, їх знайомих та стрілянини в них, ні органами досудового слідства, ні судом не були спростовані. Можливості суду при вирішенні даного питання вичерпані.

4.  У винність підсудного ОСОБА_8 інкримінується  скоєння одного злочину і, при цьому, йому не ставиться в вину, що цей злочин потребував ретельної довготривалої підготовки і, що він був обізнаний про скоєння злочинів іншими особами, а це вже виключає його участь в складі організованої групи.

5. Підсудний ОСОБА_6 перед скоєнням інкримінованих злочинів значний проміжок часу перебував в місцях позбавлення волі, але ні органами досудового слідства, ні судом не було здобуто доказів про його взаємозв’язки до 26 липня 2006 року з ОСОБА_4 та іншими особами,  причетними до скоєння злочинів або, що вони діяли з одним умислом і їх дії були направлені для досягнення єдиної мети. В той же час органом обвинувачення небезпідставно стверджується, що ОСОБА_6 розшукував ОСОБА_10  з особистих мотивів, що вже ставить під сумнів те, що він є членом організованої групи і скоїв злочин у складі організованої групи.

6. В матеріалах справи наявні рапорти співробітників УКР та УБОЗ УМВС України в Сумській області про те, що під час проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що у м. Конотопі діє угрупування «вокзальських», до складу яких входять ОСОБА_8 «ОСОБА_8», ОСОБА_39 «ОСОБА_39», ОСОБА_44 «ОСОБА_44», ОСОБА_26 «ОСОБА_26», ОСОБА_5 «ОСОБА_5», ОСОБА_4 «ОСОБА_4», ОСОБА_36 «ОСОБА_36», ОСОБА_9, ОСОБА_6 та інші. Зазначені особи встановлені адресними довідками та формами № 1 на отримання паспортів. (а.с. 72-130, 152-153 т. 3). Разом з тим, аналізуючи ці докази, суд прийшов до висновку, що всі ці матеріали носять декларативний, відписний і більш замовний характер, чим доказовий, так як в них і в самому обвинуваченні, немає конкретизації: ступеню стійкості цього угрупування; рівня організованості; встановлених правил поведінки і дисципліни членів цього угрупування; розподіл функціональних обов’язків між членами угрупування; планування скоєння злочинів і інших противоправних дій; забезпечення функціонування угрупування; керівників угрупування. Головне – немає направленості діяльності угрупування з посиланнями на конкретні обставини та факти, скоєння цим угрупуванням злочинів чи інших противоправних дій, що, на думку суду, є обов’язковою умовою для визнання перебування підсудних в складі організованої групи і скоєння ними інкримінованих злочинів в складі цієї групи в розумінні ч. 3 ст. 28 КК України. З таких же самих підстав суд вважає неаргументованими свідчення ОСОБА_17, ОСОБА_3, ОСОБА_35, ОСОБА_63, ОСОБА_10 та інших про те, що в м. Конотопі діє злочинне угрупування і членами цього злочинного угрупування є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 За таких обставин матеріали оперативно-розшукових органів та пояснення потерпілих і свідків не можуть нести прямої доказової сили в підтвердження скоєння даних злочинів даними особами в складі організованої групи.

Аналізуючи всі наявні та досліджені докази по справі, фактичні обставини справи, характер та мотиви скоєних злочинів, взаємовідносини між підсудними та потерпілими, взаємовідносини між самими підсудними, направленість їх умислу перед скоєнням і під час скоєння злочинів, ступінь причетності кожного із підсудних до скоєння злочинів суд прийшов до висновку, що органом досудового слідства не було добуто і надано доказів, які б з достовірністю підтверджували той факт, що підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_6: 1)  попередньо зорганізувалися  між собою, а також з іншими неустановленими слідством особами, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження, у стійке об’єднання для вчинення одного або кількох злочинів; 2).що вони були об’єднані єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану; 3) що вони всі були обізнані з цим планом.

          У зв’язку з цим суд вважає, що обвинувачення в частині скоєння підсудними ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 злочинів в складі організованої групи не знайшло свого достовірного підтвердження, а тому в зв’язку з його недоведеністю дані обвинувачення повинні бути виключені. При цьому, суд вважає, що можливості суду по збору доказів за даним обвинуваченням вичерпані.

На підставі вищевказаного суд вважає необхідним із обвинувачення підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 виключити: таку кваліфікуючу ознаку інкримінуємих  в їх винність злочинів, коли це прямо передбачено в статтях КК України, як «вчинення організованою групою»; посилання на ч. 3  ст. 28  КК України, коли така кваліфікуюча ознака інкримінуємих в їх винність злочинів, як «вчинення організованою групою» прямо не передбачена в статтях Особливої частини КК України. В зв’язку з цим суд вважає необхідним перекваліфікувати дії: підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_8 з  ч. 4 ст. 189  КК України на  ч. 2 ст. 189  КК України, а  підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з  ч. 3 ст.146 КК України на ч. 2  ст. 146  КК України.

Крім того, у винність підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6  ставиться те, що те, що вони «запобігаючи попередженню ОСОБА_10 та виклику на допомогу, ОСОБА_6, діючи повторно, узгоджено з ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_39  з корисливих мотивів, скориставшись застосованим ними насильством, що не є небезпечним для життя та здоров’я ОСОБА_19, та погрозою такого насильства до нього та ОСОБА_18, з тумбочки в їх кімнаті відкрито викрав належні їм мобільні телефони  «Нокія-6030»  вартістю  600 грн. з сімкартою «Київстар», що не становила цінності; «Нокія-3200»  вартістю  500 грн. з сімкартою «Київстар», на рахунку якої було 13 грн., а всього заволоділи чужим майном на загальну суму 1113 грн. Викрадені телефони ОСОБА_6 спільно зі співучасниками забрав з собою з квартири,  не дивлячись на прохання ОСОБА_18 та ОСОБА_17 їх повернути» і їх дії органом  досудового слідства кваліфіковані  за ч. 5 ст. 186 КК України. Обвинувачення грунтується на  свідченнях потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18,  свідченнях підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, висновках експертизи про вартість мобільних телефонів.

В той же час, в судовому засіданні встановлено: після скоєння хуліганських дій, після того як з квартири АДРЕСА_6 винесли потерпілого ОСОБА_19, то останнім з будинку виходив ОСОБА_6, який, побачивши в квартирі 2 мобільні телефони, їх забрав з собою. В той час у квартирі знаходилися потерпілі ОСОБА_17 та ОСОБА_18 і підсудний ОСОБА_6 повідомив їм, що він забирає мобільні телефони для того, щоб вони не могли повідомити ОСОБА_10 про те, що його розшукують та що він вказані телефони їх поверне. Після цього ОСОБА_6 через незначний проміжок часу  повернув  мобільні телефони, які він взяв з квартири АДРЕСА_6 потерпілому ОСОБА_19  

Дані обставини з достовірністю підтверджуються свідченнями ОСОБА_6 та іншими, зібраними по справі доказами.

При проведенні очної ставки між потерпілою ОСОБА_18 та ОСОБА_6, останній  також стверджував, що він забрав телефони, які належали ОСОБА_90 та ОСОБА_19 для того, щоб вони не могли з них зателефонувати та попередити ОСОБА_10 Про те, що у квартирі можуть знаходитися й інші мобільні телефони, він на той час не подумав (а.с. 251 т. 6).  

При проведенні очної ставки між ОСОБА_19 та ОСОБА_6, потерпілий ОСОБА_19 підтверджував, що ОСОБА_6 віддав йому два мобільних телефона, пояснюючи, що ОСОБА_6 віддав їх у приміщенні того офісу, куди його вивозили, а потім працівники міліції забрали у нього вказані телефони та передали їх його рідним, зокрема ОСОБА_17 та його дружині – ОСОБА_18  ОСОБА_6 також пояснював, що забрав мобільні телефони з тією метою, щоб не попередили ОСОБА_10 про те, що його розшукують (а.с. 255 т. 6).

Підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5 також наполягають на тому, що до викрадення телефонів вони не мають ніякого відношення і лише в кафе бачили як ОСОБА_6 передав вказані телефони ОСОБА_19

Суд прийшов до висновку, що зазначені обставини, а також пояснення ОСОБА_6, що мобільні телефони забрав не з корисливою метою, грунтуються на об’єктивних та встановлених судом обставинах і підтверджується доказами, які узгоджуються один з одним і не спростовані іншими доказами, а тому і вважає, що винність  підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у заволодінні мобільними телефонами з метою звернення їх у свою власність, з корисливою метою та в їх відкритому викраденні не доведена, у  зв’язку з цим їх необхідно виправдати за даним обвинуваченням за недоведеністю вини. Звертає на себе увагу і той факт, що орган досудового слідства пред’являє обвинувачення в цій частині з суперечностями, стверджуючи - «Запобігаючи попередженню ОСОБА_10 та виклику на допомогу, ОСОБА_6, діючи узгоджено з ОСОБА_4, відкрито викрав мобільні телефони», тобто, певним чином підтверджуючи ту обставину, що ОСОБА_6 забирав мобільні телефони не з корисливою метою, а з метою запобігання попередження ОСОБА_10 Сам факт заволодіння ОСОБА_6 телефонами на незначний проміжок часу з урахуванням недоведеності корисливого умислу та мотиву на їх заволодіння не може бути підставою для наявності складу злочину, передбаченого ст.186 КК України. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та об’єктивно недоведених фактах.

У виність підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5  ставиться також те, що вони 27 липня 2006 року з погрозою застосування насильства здійснили замах на порушення недоторканості житла ОСОБА_23, а також групою осіб разом з неустановленими особами, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження, скоїли хуліганство і їх дії кваліфіковані за   ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст.15, ч. 2 ст. 162;  ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 296  КК України.

В той же час в судовому засіданні підсудні ОСОБА_5 та  ОСОБА_4 стверджували, що до будинку і квартири ОСОБА_23 вони не їздили та не вчиняли ніяких протиправних дій, а  знаходидился у цей час у кафе.  Підсудний ОСОБА_6 також стверджував, що до будинку і квартири ОСОБА_23 він їздив разом з ОСОБА_14, ОСОБА_16 і ОСОБА_15, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 там не було. Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_16 і ОСОБА_15 також підтвердили той факт, що вони їздили  до будинку і квартири ОСОБА_23 разом з ОСОБА_6, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 там не було.

За свідченнями  свідків ОСОБА_53, ОСОБА_50, ОСОБА_51 вони не бачили самих осіб, які скоювали злочинні дії, вказати їх не можуть.

Біля  будинку АДРЕСА_7 27 липня 2006 року був затриманий лише підсудний ОСОБА_6

Сама потерпіла ОСОБА_23 також неодноразово змінювала свої пояснення щодо кола осіб, яких вона бачила 27 липня 2006 року біля  під’їзду будинку АДРЕСА_7. Так, спочатку вона повідомила, що у вікно бачила, що серед осіб, які приїхали були  ОСОБА_44, ОСОБА_4  на прізвисько «ОСОБА_4», ОСОБА_91, ОСОБА_5 на прізвисько «ОСОБА_5», ОСОБА_9, а також особи на прізвисько «ОСОБА_14» та «ОСОБА_100».  Проте, зазначила, що при затриманні вказаних осіб вона з квартири не виходила та не бачила кого затримали працівники міліції (а.с. 249-250 т. 1)

В подальшому ОСОБА_23 уточнила коло осіб, яких вона бачила біля під’їзду свого будинку 26 липня 2006 року близько 24 год., виключивши з їх числа ОСОБА_9, пояснивши, що було темно та вона могла помилитися. Зазначила також, що у квартирі глазка не було та вона не бачила, хто був під дверима її квартири, але чула голос ОСОБА_14 Бачила, що з під’їзду виходили ОСОБА_5, ОСОБА_91, ОСОБА_14, «ОСОБА_100»  (а.с.258 т.1).

Потерпіла ОСОБА_24 також не бачила осіб, які стукали у двері їх квартири 26 липня 2006 року та яких затримала міліція.

За поясненнями потерпілої ОСОБА_17 з числа осіб, затриманих біля будинку АДРЕСА_7 вона впізнала ОСОБА_6

Суд критично оцінює  свідчення ОСОБА_10, про те, що 27 липня 2006 року він знаходився у квартирі своєї тещі ОСОБА_24 АДРЕСА_7 та чув біля квартири голос ОСОБА_5, а  також, що коли приїхала викликана міліція, то затримали ОСОБА_6, «ОСОБА_15», «ОСОБА_14», «ОСОБА_100», ОСОБА_5 «ОСОБА_5», а інші втекли ( а.с. 68 т. 3), так як, виходячи з свідчень ОСОБА_23 та ОСОБА_24, і ніч з 26 на 27 липня 2006 року ОСОБА_10 в квартирі АДРЕСА_7 не було.

Враховуючи вищевикладенне, суд вважає, що по справі не здобуто доказів, які б достовірно  доводили  не тільки факт скоєння підсудними ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вищевказаних злочинів та сам факт їх знаходження біля будинку та квартири ОСОБА_23 При цьому, з урахуванням значної кількості  свідчень  про відсутність ОСОБА_4 і ОСОБА_5 біля квартири і будинку ОСОБА_23 та скоєння ними противоправних дій,  суд вважає, що свідчення  потерпілої  ОСОБА_23 про те, що біля будинку в темряві вона бачили чоловіка, який був схожий на ОСОБА_5, не можуть бути безумовними, об’єктивно доведеними та такими, що можуть бути покладеними в основу обвинувачення підсудних ОСОБА_4 та  ОСОБА_5

При цьому, суд вважає, що обвинувачення не може грунтуватися на об’єктивно недоведених фактах і, що можливості суду по збору і дослідженню доказів за даними фактами, вичерпані.

Таким чином, суд приходить до висновку, що  винність ОСОБА_5 і ОСОБА_4В за даними фактами в скоєнні злочинів, передбачених  ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 162;  ч. 3 ст. 28,  ч. 2 ст. 296 КК України з достовірністю не доведена. У зв’язку з цим, суд вважає за необхідне виправдати підсудних ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за  ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 162; ч. 3 ст. 28,  ч. 2  ст. 296  КК України   за  недоведеністю їх вини.

Органами досудового слідства в винність підсудним ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інкримінується скоєння нападу на ОСОБА_35 з метою заволодіння його майном та заволодінні його грошима в сумі 1600 грн. і цей напад поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для  життя та здоров’я ОСОБА_35 Разом з тим, з урахуванням фактичних обставин справи, наявних та досліджених судом доказів суд прийшов до висновку, що при викраденні та позбавленні волі ОСОБА_35 метою ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було не заволодіння його грошима, а заподіяння йому тілесних ушкоджень, що у ОСОБА_4 і ОСОБА_5 мета заволодіти грошима ОСОБА_35 виникла в той час, коли при обшуку його кишень вони знайшли ці гроші. В зв’язку з цим суд прийшов до висновку, що при таких обставинах говорити про напад на ОСОБА_35 з метою заволодіння його грошима є недоцільним. Із матеріалів справи  і досліджених доказів по справі слідує, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заволоділи грошима ОСОБА_35 в той час, коли вони їхали в автомобілі і, при цьому, на думку суду, не було реального застосування до нього насильства, небезпечного для його життя та здоров’я або погрози застосування такого насильства. Свідченням цього є пояснення самого потерпілого ОСОБА_35, який показав, що  під час руху автомобіля,  його обшукали і знайдені в його кишенях гроші в сумі 1600 грн. забрали та, при цьому, до нього не застосовувалася сила і не було погроз, але він розумів, що в разі його супротиву до нього будуть застосовані заходи силового характеру. Даючи правову оцінку діям підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по заволодінню грошима ОСОБА_35 при вказаних обставинах суд прийшов до висновку, що винність підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в скоєнні нападу на ОСОБА_35 з метою заволодіння його майном та заволодінні його грошима в сумі 1600 грн. і цей напад поєднаний з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для  життя та здоров’я ОСОБА_35 не доведена, а тому їх дії по заволодінню грошима ОСОБА_35 суд вважає необхідним кваліфікувати за  ч. 2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я ОСОБА_35

          Приймаючи до уваги матеріали справи, наявні та досліджені докази по справі суд прийшов до висновку, що дії підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за фактах скоєння ними незаконно викрадення та позбавлення волі 26 липня  2006 року ОСОБА_19, 29 липня 2006 року ОСОБА_28, 23 січня 2007 року  ОСОБА_35 необхідно кваліфікувати за однією ч. 2  ст.146  КК України, а дії  підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за фактами скоєння ними порушення недоторканості житла 26 липня 2006 року, 29 липня 2006 року та 23 січня 2007 року слід  кваліфікувати за однією ч. 2  ст.162  КК України.

          При кваліфікації дій  підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у відношенні потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, а також при кваліфікації дій підсудного ОСОБА_6 у відношенні потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24, суд враховує обставини, при яких були скоєні дії, а саме – значна кількість осіб, пізній нічний час, значна тривалість дій, розуміння потерпілими фізичної неспроможності протидіяти діям підсудних, а також те, що потерпілі ОСОБА_17 і ОСОБА_18, ОСОБА_23 зразу ж після цих подій звернулися за захистом в органи міліції.

          Виходячи з досліджених матеріалів справи, наявних та досліджених доказів по справі суд прийшов також до висновку, що дії підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5  за фактами  скоєння ними хуліганських дій 26 липня 2006 року та 23 січня 2007 року необхідно кваліфікувати за однією  ч. 4 ст. 296 КК України.

          Аналізуючи фактичні обставини справи суд прийшов до висновку, що із обвинувачення підсудних ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за ст. 146 КК України необхідно виключити таку кваліфікуючу ознаку, як «вчинення злочину щодо двох і більше осіб», так як, на думку суду, дана кваліфікуюча ознака може бути застосована тільки в тому випадку, коли одночасно має місце незаконне позбавлення волі або викрадення  людей двох і більше осіб, а не декілька раз по одній особі, як в даній справі.

Таким чином, суд вважає, що винність підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5,  ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9  повністю доведена  і їх дії суд кваліфікує за:

ОСОБА_4 -  ч. 2 ст. 162 КК України, так як він з погрозою застосування насильства незаконно проник до житла громадян та незаконно проводив в ньому огляд та обшук; ч. 4 ст. 296 КК України, так він групою осіб з мотивів явної неповаги до суспільства із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень грубо порушив громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю; ч. 2 ст.146 КК України, так як він за попередньою змовою групою осіб із заподіянням фізичних страждань потерпілим, із застосуванням зброї і протягом тривалого часу незаконно їх викрав і позбавив волі; ч. 2 ст. 127 КК України, так як він за попередньою змовою групою осіб умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_28 сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою отримати від нього необхідну інформацію; ч. 2 ст.186 КК України, так як він за попередньою змовою групою осіб з погрозою застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого відкрито заволоділи чужим майном; ч. 2 ст. 122 КК України, так як він з метою залякування заподіяв потерпілому умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження;  ч. 2 ст.189 КК України, так як він за попередньою змовою групою осіб з погрозою вбивством та знищенням майна потерпілого вимагав у нього майно.

ОСОБА_5 -  ч. 2 ст.162  КК України, так як він з погрозою застосування насильства незаконно проник до житла громадян та незаконно проводив в ньому огляд та обшук; ч. 4 ст. 296 КК України, так він групою осіб з мотивів явної неповаги до суспільства із застосуванням  предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень грубо порушив громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю; ч. 2 ст. 146  КК України, так як він за попередньою змовою групою осіб із заподіянням фізичних страждань потерпілим, із застосуванням зброї і протягом тривалого часу незаконно їх викрав і позбавив волі;  ч. 2 ст. 127 КК України, так як він за попередньою змовою групою осіб умисно заподіяв потерпілому сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою отримання від нього необхідної інформації; за ч. 2  ст. 186  КК України, так як він за попередньою змовою групою осіб з погрозою застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого відкрито заволодів чужим майном; за  ч. 2 ст. 122  КК України, так як він з метою залякування, заподіяв потерпілому умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

                    ОСОБА_6 -  ч. 2 ст. 162  КК України, так як він з погрозою застосування насильства незаконно проник до житла громадян та незаконно проводив в ньому огляд та обшук; ч. 4 ст.296 КК України, так він групою осіб з мотивів явної неповаги до суспільства із застосуванням  предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень грубо порушив громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю; ч. 2 ст. 146  КК України, так як він за попередньою змовою групою осіб із заподіянням фізичних страждань потерпілому незаконно його викрав і позбавив волі протягом тривалого часу; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 162 КК України, так як він з погрозою застосування насильства замахувався на незаконне проникнення до житла громадян; ч. 2 ст. 296 КК України, так як він групою осіб з мотивів явної неповаги до суспільства грубо порушив громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

ОСОБА_8 – ч. 2  ст. 189  КК України, так як він за попередньою змовою групою осіб з погрозою вбивством та знищенням майна потерпілого вимагав у нього майно.

ОСОБА_9 – за  ч. 2  ст. 189  КК України, так як він за попередньою змовою групою осіб з погрозою вбивством та знищенням майна потерпілого вимагав у нього майно.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винних, обставини, що обтяжують та  пом’якшують покарання.

До обставин, які пом’якшують покарання  підсудного ОСОБА_4 суд відносить ту обставину, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4, суд не вбачає.

При призначенні покарання суд враховує також стан здоров’я ОСОБА_4, який страждає на ВДТБ правої легені (а.с. 9 т. 13)

До обставин, які пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_5 суд відносить: ОСОБА_5 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5,  суд не вбачає.

До обставин, які пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_6, суд відносить: ОСОБА_6 позитивно характеризується за місцем проживання та роботи.

          До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 суд відносить рецидив злочинів.

          Крім того, при призначенні покарання суд враховує стан здоров’я ОСОБА_6, який страждає на хронічний холіцистіт, дискенезію жовчного міхура та сечокам’яну хворобу – конкремент правої нирки, потребує диспансерного та оперативного лікування (а.с. 2 т. 13).

          З урахуванням обставин справи та особи підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 та  ОСОБА_6 суд вважає, що  необхідним і достатнім для їх виправлення та запобігання вчиненню ними нових злочинів буде покарання у вигляді позбавлення волі.

          До обставин, які пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_8 суд відносить ту обставину, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання.

          Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_8 суд не вбачає.          

          Враховуючи, що ОСОБА_8 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, стан його здоров’я  (а.с. 257-264 т. 7), ту обставину, що на його утриманні перебуває хвора одинкока  пристаріла матір, 1925 року народження, яка за станом здоров’я потребує стороннього догляду (а.с. 234 -236 т. 7), що   від його дій не настало тяжких наслідків, інших злочинів він не вчиняв, його поведінку після вчинення злочинних дій, а також, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_3, який не має претензій матеріального та морального характеру до підсудного ОСОБА_8 та не наполягає на суворій мірі покарання, суд вважає, що всі ці обставини пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а тому вважає  можливим у відповідності до ст. 69 КК України при призначенні йому покарання перейти до іншого, більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 2  ст. 189  КК України, а саме, до покарання  у вигляді  обмеження волі.

          До обставин, які пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_9 суд відносить: ОСОБА_9 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання.

          Обставин, які обтяжують покарання підсудного  ОСОБА_9 суд не вбачає.          

          Враховуючи, що ОСОБА_9, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання його роль у скоєнні злочину відносно ОСОБА_3, ту обставину, що тяжких наслідків від його дій не настало,  інших злочинів він не вчиняв, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, а також, враховуючи  думку потерпілого ОСОБА_3, який  не має претензій матеріального та морального характеру до підсудного  ОСОБА_9, не наполягає на суворій мірі покарання, суд вважає, що всі ці обставини пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а тому вважає можливим у відповідності до ст. 69 КК України при призначенні йому покарання перейти до іншого, більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 2  ст.  189  КК України, а саме, до покарання  у вигляді арешту.

Оскільки, за вироком вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області  від 27 січня 2005 року ОСОБА_6 був  засуджений за ст.116  КК України до 4 років позбавлення волі. 13 липня 2006  року за постановою Перевальського районного суду Луганської області від 5 липня 2006 року  він звільнений від відбування покарання  умовно-достроково  на 1 рік 3 місяці 14 днів та скоїв нові злочини в період умовно-достроково звільнення від відбування покарання, то при призначенні  йому покарання за новим вироком слід застосувати ч. 1  ст. 71 КК України.   

Крім того, при призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_8 за вироком Конотопського міськрайонного суду від 29 квітня 2008 року  був засуджений за ч. 2 ст. 189, ст. 69  КК України до 3 років обмеження волі та був звільнений 14 травня 2009 року по закінченню строку покарання (а.с.157 т. 13), а ОСОБА_9 був засуджений за вироком Конотопського міськрайонного суду від  10 березня 2009 року за ч. 2 ст. 189, ст. 69 КК України до  чотирьох місяців арешту та був звільнений у зв’язку з відбуттям покарання  27 березня 2009 року (а.с. 159 т. 13).

По справі заявлені цивільні позови.

Потерпілий ОСОБА_35 заявив цивільний позов і прохає  стягнути  з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку заподіяну йому матеріальну шкоду в сумі 5094 грн. 67 коп.,  яка складається з 1600 грн.- викрадених у нього грошей;  400 грн. – вартості  відновлення лючів та брелока сигналізації, 2384 грн.48 коп. - витрат на лікування, 746 грн. 19 коп.  - втрачений заробіток за час лікування. Крім того, прохає суд стягнути на його користь заподіяну йому моральну шкоду  в розмірі  50 000 грн., так як  злочинними діями йому були завдані моральні страждання,  заподіяні  тілесні ушкодження, у зв’язку з чим він два місяці перебував  на лікуванні (а.с. 138, 252 т. 7).  В подальшому ОСОБА_35, уточнив свої позовні вимоги та прохав суд стягнути на його користь  6 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди (а.с. 274 т. 7).

Потерпілий ОСОБА_35 та його представник ОСОБА_92  надали заяви, відповідно до яких вони підтримують  позовні вимоги.

Підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечують, так як не визнають себе винними.

Суд вважає, що позовні вимоги  ОСОБА_35 в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 1600 грн., сума коштів, які були у нього викрадені підсудними ОСОБА_4 і ОСОБА_5 В іншій частині в задоволенні позовних вимоги слід відмовити, так як  інші вимоги ОСОБА_35 не випливають із пред’явленого обвинувачення та в ході судового розгляду справи не здобуто доказів в підтвердження   вказаних позовних  вимог. Крім того, кошти  в розмірі 2384 грн. 48 коп. на лікування потерпілого ОСОБА_35 були сплачені за рахунок коштів місцевого бюджету м. Конотопу, у зв’язку з чим прокуратурою Сумської області пред’явлений позов  про їх стягнення (а.с. 7, 113 т. 7), а за час його перебування на лікуванні ТОВ “Мотордеталь-Конотоп”  йому були проведені виплати за лікарняним листом. Самим  позивачем ОСОБА_35 також  не надано ніяких документальних та інших доказів в підтвердження своїх позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди.

Потерпілому ОСОБА_35  внаслідок заподіяння  тілесних ушкоджень середньої тяжкості був  заподіяний фізичний біль та  завдані моральні страждання, оскільки він змушений був звертатися за медичною допомогою до лікарів, лікуватися тривалий час, що призвело до порушення його життєвих зв’язків, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  Тому, суд у відповідності зі ст. 23 ЦК України з урахуванням характеру вчиненого злочину, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, тривалості порушення нормальних його життєвих зв’язків та виходячи з принципу розумності і справедливості,  вважає, що позовні вимоги ОСОБА_35 щодо стягнення на його користь заподіяної моральної шкоди слід задовольнити частково та стягнути на його користь заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

При вирішенні питання про відшкодування заподіяної потерпілому ОСОБА_35 матеріальної та моральної шкоди суд враховує, що за скоєння разом з іншими особами  23 січня 2007 року  відносно ОСОБА_35   злочинів, передбачених  ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 146 та ч. 2 ст. 186 КК України  був засуджений ОСОБА_36  та з нього на користь ОСОБА_35 також було стягнуто 1600 грн. в рахунок відшкодування матеріальної та 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с. 129-135 т.10). За таких обставин,  кошти в розмірі 1600 грн. та 20 000 грн. слід стягнути з підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку разом з ОСОБА_36

Потерпілою ОСОБА_17  також  пред’явлений позов про стягнення з осіб, які незаконної проникали 26 липня 2006 року до  її квартири  моральної шкоди  в розмірі 500 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок протиправних дій підсудних їй завдані моральні і душевні страждання (а.с. 162 т. 1).

Із заяви, яку потерпіла  ОСОБА_17 подала до суду  вбачається, що свої позовні вимоги вона підтримує в повному обсязі.

Підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, кожен окремо, проти задоволення позову заперечують.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_17 підлягають задоволенню в повному обсязі, так як в зв’язку з протиправною поведінкою підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вона зазнала душевних страждань, а тому суд згідно ст 23 ЦК України і визначає розмір моральної шкоди 500 грн., який у відповідності зі статтею 1167 ЦК України і підлягає стягненню з підсудних.

Крім того, по справі були заявлені позови потерпілими  ОСОБА_18 на суму  500 грн. (а.с. 172 т. 10) та ОСОБА_3  на суму 50 000 грн. (а.с. .272 т. 7). Однак, потерпіла ОСОБА_18 надала до суду заяву, відповідно до якої вона відмовляється від своїх позовних вимог (а.с. 49 т. 13 ).  Потерпілий ОСОБА_3 також надав до суду заяву, відповідно до якої  від відмовляється від своїх вимог до підсудних (а.с. 60 т. 13). В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 пояснив, що він не має претензій матеріального та морального характеру до підсудних ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_9

Прокуратурою Сумської області в інтересах держави в особі фінансового управління м. Конотопа пред’явлений позов до  ОСОБА_4 та  ОСОБА_5 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_35 в розмірі 2384 грн. 48 коп. (а.с. 7, 113 т. 7).

Суд, вважає, що позов прокуратури Сумської області підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно довідки Конотопської ЦРЛ ОСОБА_35 перебував на лікуванні у травматологічному відділенні Конотопської ЦРЛ з 23 січня 2007 року по 23 березня 2007 року та на його лікування були витрачені кошти в розмірі 2384 грн. 48 коп. (а.с. 172 т.2).

Однак, відповідно до п. 36 ст. 2, п. 39 ст. 2  Бюджетного Кодексу України, постанови КМУ від 16 лютого 2011 року № 106 «Про деякі питання ведення податкового обліку податків і зборів (обов»язкових платежів) та інших доходів бюджету» органом, що контролює справляння надходжень до місцевого бюджету у вигляді утримання коштів на стаціонарне лікування осіб, які потерпіли від злочину, що надходять до бюджету м. Конотопа за кодом класифікації доходів 24060300 «Інші надходження», є  Конотопська міжрайонна державна податкова інспекція. За таких обставин, кошти за стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_35 слід стягнути в солідарному порядку з підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Конотопської МДПІ.

Керуючись ст.ст. 321 – 324 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст 162,  ч. 2 ст. 146 , ч. 4 ст.  296 , ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 122 , ч. 2 ст.  189 КК України і призначити йому покарання за :

-          ч. 2 ст.162  КК України  -  3 / три / роки позбавлення волі;

-          ч. 2 ст.146  КК України -  2 / два / роки позбавлення волі;

-          ч. 4 ст. 296 КК України - 4 /чотири/ роки 6 /шість/ місяців позбавлення волі;

-          ч. 2  ст. 127  КК України -  5  / п’ять / років  2 /два/ місяці позбавлення волі;

-          ч. 2 ст.186 КК України  -   4 / чотири / роки позбавлення волі;

-          ч. 2  ст. 122 КК України -  3 /три/ роки 6 /шість/ місяців позбавлення волі;

-           ч. 2  ст.189  КК України -  3 / три / роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1  ст. 70  КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим  покаранням призначити  ОСОБА_4 остаточне покарання -   5 /п’ять/ років 2 /два/ місяці позбавлення волі.

Виправдати ОСОБА_4 за   ч. 3. ст.  28,  ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 162;  ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 296; ч. 5 ст. 186  КК України  у зв’язку з недоведеністю його вини.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді утримання під вартою та строк відбування покарання рахувати з 23 травня 2007 року ( а.с. 153 т.6, 167 т. 11),  тобто з часу його  затримання

ОСОБА_5 визнати винним в скоєнні злочинів, передбачених  ч  2 ст. 162,  ч. 2 ст. 146 , ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 122 КК України і призначити йому покарання за:

-          ч. 2 ст. 162  КК України  - 3  / три / роки позбавлення волі;

-           ч. 2 ст. 146  КК України  - 2 / два / роки позбавлення волі;

-          ч. 4 ст. 296  КК України - 4 /чотири/ роки 6 /шість/ місяців позбавлення волі;

-          ч. 2 ст.127 КК України  -  5 / п’ять / років 2 /два/ місяці позбавлення волі;

-          ч. 2 ст. 186  КК України -  4 / чотири / роки позбавлення волі;

-          ч. 2  ст.122 КК України  -  3 /три/ роки 6 /шість/ місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70  КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим  покаранням призначити   ОСОБА_5 остаточне покарання  -   5 /п’ять / років 2 /два/ місяці позбавлення волі.

Виправдати ОСОБА_5  ч. 3. ст.  28, ч . 3 ст. 15,  ч. 2 ст. 162; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст 296;  ч. 5 ст. 186 КК України виправдати за недоведеністю його вини.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5  до набрання вироком законної сили залишити у вигляді утримання під вартою та строк відбування покарання рахувати з 23 травня 2007 року ( а.с. 23 т. 6),  тобто з часу його затримання.

ОСОБА_6 визнати винним в скоєнні злочинів, передбачених  ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 146 , ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 162,  ч. 2  ст. 296 КК України і призначити йому  покарання за:

-          ч. 2  ст. 162  КК України - 2 /два / роки  6 /шість/ місяців позбавлення волі;

-          ч. 2 ст. 146  КК України -  2 / два / роки позбавлення волі;

-          ч. 4 ст. 296  КК України - 3 / три / роки 7 /сім/ місяців позбавлення волі

-           ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст.  162  КК України -  2 / два / роки позбавлення волі

-          ч. 2 ст. 296  КК України  -  2 / два/ роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1  ст. 70  КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим  покаранням призначити  ОСОБА_6   остаточне покарання  -   3 / роки/  7 /сім/ місяців позбавлення волі.

За сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 січня 2005 року  у вигляді 6 місяців позбавлення волі  до покарання, призначеного за даним вироком,  призначити остаточне  покарання  -  4 /чотири/ роки 1 /один/  місяць  позбавлення волі.

Виправдати ОСОБА_6 за  ч. 5 ст. 186 КК України  за недоведеністю його вини.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді утримання під вартою та строк відбування покарання рахувати з 11 червня  2007 року ( а.с. 262 т. 6),  тобто з часу його затримання.

ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2  ст. 189 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України  -   3 / три / роки обмеження волі.

          ОСОБА_8 в строк покарання зарахувати відбуте ним  покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 квітня 2008 року та вважати ОСОБА_8 таким, що відбув покарання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді підписки про невиїзд.

ОСОБА_9  визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2  ст. 189 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України  -  5 /п’ять / місяців арешту.

          Міру запобіжного заходу ОСОБА_9 змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою, взявши його під варту із зали суду.

          Зарахувати ОСОБА_9 в строк відбування покарання період його перебування під вартою з 28 листопада 2008 року по 27 березня 2008 року (а.с. 242  т. 11,  159 т. 13)

          Цивільний позов ОСОБА_17 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6  в солідарному порядку на користь ОСОБА_17  в рахунок відшкодування заподіяної їй моральної  шкоди  500 грн. (п’ятсот грн.).

Цивільний позов ОСОБА_35 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5  в солідарному порядку (разом з ОСОБА_36 у відношенні якого 20 жовтня 2008 року був винесений вирок суду) на користь ОСОБА_35 в рахунок відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди 1600 грн. та моральної шкоди 20 000 грн., всього 21 600 грн. (двадцять одна тисяч шістсот грн.). В іншій частині — в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позов прокуратури Сумської області задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з  ОСОБА_4, ОСОБА_5  в солідарному порядку на користь Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції  витрати на стаціонарне лікування в Конотопській ЦРЛ потерпілого ОСОБА_35  в розмірі  2384 грн. 48 коп.  (дві тисячі триста вісімдесят чотири грн. 48 коп.).

Майно ОСОБА_5, на яке накладено арешт з метою забезпечення заявлених по справі цивільних позовів:  телефон «Нокіа – 1112» з сім-картою «Київстар», який знаходиться в камері схову Конотопського МВ УМВС України в Сумській області (а.с. 29 т. 6), телевізор «LG» серійний № 307УІ00879, магнітофон «Samsung», холодильник «Дніпро-2», тумбочку, які знаходяться за адресою АДРЕСА_20 та які передані на збереження сестрі ОСОБА_5 -  ОСОБА_93 (а.с. 103-104 т.6), а також майно ОСОБА_4,  на яке накладено арешт з метою забезпечення заявлених по справі цивільних позовів: мобільний телефон «Нокіа-2660» з сім-карткою «Київстар», який переданий до камери схову Конотопського МВ УМВС України в Сумській області (а.с. 160 т. 6) та автомобіль «ВАЗ-2105» номерний знак НОМЕР_3, який передано на зберігання до Конотопського МВ УМВС України в Сумській області (а.с. 235-238 т. 6) звернути в рахунок відшкодування заподіяної шкоди за позовами ОСОБА_17, ОСОБА_35 та прокуратури Сумської області.

Мобільний телефон “Нокіа - Н-72” з сім-карткою “Київстар”, який належить ОСОБА_8 та  знаходиться в камері схову Конотопського МВ УМВС України в Сумській області (а.с. 162-163 т. 5) — повернути ОСОБА_8.

Речові докази по справі: журнал та 2 касети (а.с. 82 т. 2, 125-126 т. 5), які зберігаються при кримінальній справі -  залишити при  кримінальній справі.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти діб після проголошення, а засудженими – в той же строк з  моменту вручення їм копій вироку.

          Суддя                                                                                                    Ярмак О.  М.