Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

24.03.2011 Справа №2-2330/11

24 березня 2011 року                                                             м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої             Черніцької І.М.

- при секретарі          Ландяку А.О.

- з участю                  позивача ОСОБА_1,

                                  представника приватного підприємства «Тернопільська

                                  фірма Будівельник»- Ткач І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства  «Тернопільська фірма «Будівельник»про визнання  майнових прав, -

В С Т А Н О В  И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до приватного підприємства (далі ПП) «Тернопільська фірма «Будівельник»про визнання за ним майнових прав на квартиру за АДРЕСА_1

В обґрунтування вимог вказує, що 31 грудня 2005 року між ним та ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»укладено договора  на пайове будівництво житла та критої стоянки для автомобіля. Позивачем на даний час сплачено ПП «Тернопільська фірма Будівельник»в рахунок базової вартості квартири 192 614 грн. та 58 378 грн. в рахунок повної та остаточної проектної вартості критої стоянки для автомобіля. Відповідач умови договору належним чином не виконує. На даний час будівництво будинку та критої стоянки не завершене, будівельні роботи не ведуться. При цьому у договорі сторони обумовили термін здачі об’єктів нерухомості в експлуатацію - 2008 рік.

Вважає, що оплативши повну вартість квартири та стоянки для автомобілів набув відповідно майнових прав на них.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зіславшись на доводи викладені у заяві.

Представник відповідача позов не визнав, оскільки вважає, що позивач повністю  оплативши вартість квартири та повну вартість стоянки набув відповідно майнових прав на  квартиру та криту стоянку, а тому додаткового їх визнання в судовому порядку не потрібно. Крім того, відповідач не заперечує майнових прав позивача на предмет спору та жодних дій щодо порушення таких прав не вчиняє, а тому підстав для задоволення позову не має. А також зазначив, що житловий будинок у якому знаходиться спірна квартира та стоянка для автомобілів на даний час будівництвом не завершений, будівельні роботи не проводяться.

Судом встановлено, що 31 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ПП «Тернопільська фірма «Будівельник», в особі директора Щепановського З.В. укладено договір на пайове будівництво житла .

Відповідно до умов п. 1.1. договору  ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»прийняла ОСОБА_1 у пайове будівництво на двохкімнатну квартиру за АДРЕСА_1.

Планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію - 2008 рік.

Згідно умов п.1.2 та п. 2.1. договору попередня базова вартість квартири становить  192 614  грн.

На даний час позивачем оплачено повну вартість квартири –192 614 грн., даний факт не заперечує відповідач.

Крім того, 31 грудня 2005 року між сторонам було укладено договір на пайове будівництво критої стоянки для автомобілів, згідно умов п. 1.1. якого,  ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»прийняла ОСОБА_1 у пайове будівництво на криту стоянку для автомобіля за АДРЕСА_2.

Планове закінчення будівництва та здача об’єкту в експлуатацію - 2008 рік.

Згідно умов п.1.2 та п. 2.1. договору попередня базова вартість стоянки становить  58 378 грн., яку позивач вніс повністю.

Відповідач умови договорів не виконав.

На даний час будинок, в якому знаходиться спірні квартира та стоянка не завершений будівництвом, будівельні роботи не проводяться та відповідно будинок в експлуатацію не зданий.

Дані обставини визнаються сторонами і відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Суд розглянувши справу, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступного.

В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних  чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини н які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно із вимогами ст. ст. 526, 529 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов’язковим для виконання сторонами

Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не представлену суду жодних доказів щодо належного виконанням ним умов договору.

Із пояснення сторін у судовому засіданні встановлено, що на даний час будинок не будівництвом не завершений та будівельні роботи не проводяться.

Відповідно до вимог ст. 190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

В силу вимог ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»майновими права, які можуть оцінюватись, визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами прав власності (права володіння, розпорядження, користування),  а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Таким чином, законодавець не ототожнює права власності на квартиру і майнові права на квартиру, адже вони за своєю правовою суттю є відмінними один від одного.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 повністю оплатив вартість квартири та  критої стоянки для автомобілів на загальну  суму  250 992 грн., у нього виникають майнові права на криту стоянку для автомобіля за АДРЕСА_2 за АДРЕСА_1.

Разом з тим, таке майнове право позивача визнається відповідачем.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що у даному випадку має місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом визнання за ним майнових прав на криту стоянку для автомобілів за №35, проектною загальною площею 27,81кв.м. та на двохкімнатну квартиру за АДРЕСА_1.

Крім того, в силу вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача  в користь позивача слід стягнути оплачені ним судовий збір в сумі 08,50 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 37 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212, 215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.190, 526 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні», суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1  до приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник»про визнання  майнових прав задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на криту стоянку для автомобіля за АДРЕСА_2 за АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідача в користь позивача  37 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді та судовий збір в сумі 08,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

  Головуюча–підпис:                                                       І.М.Черніцька

З оригіналом згідно

 Головуюча                                                                               І.М.Черніцька                                                  

Головуючий суддяІ. М. Черніцька