2-а-467/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 року                               Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Кузьменко І.О.,

розглянувши у порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду у Підволочиському районі, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 у березні 2011 року звернувся до суду з позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі, про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату державної (основної) та додаткової пенсії, починаючи з 01 жовтня 2010 року відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посилаючись на те, що він має статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії і згідно ст. 50 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на одержання пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Також вказані виплати пенсії постійно повинні коригуватись у відповідності до збільшення прожиткового мінімуму та розміру мінімальної пенсії за віком. Однак на його звернення до відповідача про перерахунок пенсії в його здійсненні було відмовлено, що є порушенням його прав. Тому просить суд зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01 жовтня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком та виплатити недоплачену державну (основну) пенсію і додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров’ю відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком, з дня встановленого нового розміру Законом з урахуванням вимог ст.ст. 50, 54 та ч. 3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Представник відповідача –Управління Пенсійного фонду у Підволочиському районі, отримавши 06 квітня 2011 року копію ухвали суду про відкриття скороченого провадження по справі, копію позову позивача з доданими документами, не подав суду заяву про визнання позову або заперечення на позовну заяву позивача згідно статті 183-2 КАС України, а тому у суду є всі підстави для ухвалення рішення на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.     

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, вважає, що позовні вимоги є підставними і підлягають до задоволення, оскільки:

Позивач ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії згідно посвідчення серії НОМЕР_1, виданого Тернопільською облдержадміністрацією 03 квітня 2008 року та отримує пенсію по інвалідності як інвалід 2-ї групи згідно довідки до акта огляду МСЕК серії                      ТЕР №146612.  

В силу ст. 49 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 54 цього Закону (в редакції, яка діяла до 27 грудня 2007 року) передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; крім того, згідно зі ст. 50 вказаного Закону (в редакції, яка діяла до 27 грудня 2007 року) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено в новій редакції, у відповідності до яких мінімальний розмір державної пенсії, належної до виплати позивачу визначався у процентному відношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а додаткова пенсія встановлювалась для інвалідів 2-ї групи в розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України за №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   

Таким чином вищевказана норма Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»втратила чинність з 22 травня 2008 року та не підлягала застосуванню і з цього ж числа була відновлена чинність попередньої редакції статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, з 22 травня 2008 року позивач мав право на виплату пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком як інваліду другої групи у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і право на виплату додаткової пенсії у розмірі відповідно 75  процентів мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що відповідачем у 2010 році та на даний час розрахунок позивачу державної та додаткової пенсії проводився у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002р. №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»було встановлено, що виходячи з розміру 19,91 грн. провадився розрахунок пенсії, призначеної відповідно до ч.4 ст.54 Закону, додаткової пенсії, передбаченої цим Законом для осіб, віднесених до категорій 1 під час призначення та перерахунку пенсій за цим Законом. Крім того, пенсії виплачувались відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 1293 від 27 грудня 2005 року, № 530 від 28 травня 2008 року, 16 липня 2008 № 654, якими встановлювались мінімальні розміри пенсій, що на думку суду є неправомірним, оскільки суперечить положенням вищезазначених статей закону та істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачу, застосуванню підлягають норми ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щодо розмірів пенсії по інвалідності, а саме у розмірі не нижчому 8 (інвалідам 2-ї групи) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії відповідно 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Тому відповідач Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі повинен був нараховувати та здійснювати позивачу виплату пенсій у вищевказаних розмірах.

                    Що стосується обчислення пенсії, то відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування повинна братись мінімальна пенсія за віком.

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, на думку суду не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. В зв’язку з цим суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неправомірності застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону.

Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Так, розмір пенсії позивачу необхідно визначати, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008-2011 роки.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є протиправною, а заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення за період з 01 жовтня 2010 року по 30 березня 2011 року, тобто по дату звернення до суду з позовом.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 18, 183-2, 186 КАС України, ст. 152 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -   

П О С Т А Н О В И Л А :

Позов задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Підволочиському районі щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 основної державної та додаткової пенсії за період з 01 жовтня 2010 року по 30 березня 2011 року відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотриману з 01 жовтня 2010 року по                       30 березня 2011 року відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: державну пенсію в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постанова суду, прийнята в порядку скороченого провадження, виконується відповідачем негайно.

                    Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

                    Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана через Підволочиський районний суд Тернопільської області до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

          Суддя